Курсовая работа: Облік виробничих запасів на підприємстві

При постійному обліку вартість витрачених запасів розраховується виходячи з їх загальної вартості безпосередньо при витрачанні чергової партії. Собівартість проданих запасів визначається шляхом додавання вартостей, використаних при їх збуті. При застосуванні цього методу рух вартості запасів у точності і не співпадає з їх рухом у натуральному вираженні, але наближається до нього, причому, чим частіше здійснюється придбання та витрачання запасів, тим ближчим є це наближення.

При періодичному обліку, як вже зазначалося вище, реальне чергування надходжень і витрачань замінюється послідовними діями: спочатку враховується усе надходження, а потім - усе витрачання. Бухгалтер виводить підсумки з оприбуткування запасів за весь звітний період, після чого відображує вибуття необхідної кількості запасів у хронологічному порядку, від першого постачальника до того постачання, в якому виникло повне вибуття запасів в даному звітному періоді. Вартість запасів на кінець звітного періоду визначається шляхом проведення інвентаризації. Сальдо запасів на кінець періоду визначається як добуток кількості запасів у натуральному вираженні та ціни при придбанні запасів або собівартість (при самостійному виготовленні одиниці запасу з останньої його партії, що надійшла).

Перевага методу ФІФО полягає в його простоті, систематичності та об'єктивності, завдяки використанню цього методу не допускається маніпулювання даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто сприяє запобіганню можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно співпадає з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО оправдовує себе в умовах незначної інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.

Також використовуються методи такі як нормативних витрат і ціни продажу. Оцінка за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

Підприємство має право одночасно застосовувати декілька методів оцінки, проте існує наступне обмеження: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується виключно один з наведених методів. Тому на підприємстві може мати місце ситуація, коли в обліку підприємства різні запаси оцінюються по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання.

Вибір методу оцінки є елементом облікової політики підприємства та не підлягає змінам без вагомих підстав. Постійне застосування підприємством обраної політики забезпечується завдяки дії принципу послідовності.

Отже, вибір оптимального методу уцінки запасів сприяє збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дає можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан підприємства.

2. Нормативно-правове і регламентне забезпечення обліку запасів

Одним з найважливіших питань курсової роботи є нормативно-правова база і регламентне забезпечення обліку запасів . На ООО «Детская игрушка» всі дії директора і головного бухгалтера повинні спиратися в основному на Закони, інструкції, нормативні акти, положення (стандарти).

Нормативно - правова база - Закони, підзаконні акти, видані на рівні Верховної Ради, президента України, Кабінету Міністрів, Міністерств і відомств, які регулюють фінансово- господарську діяльність підприємства, планування і облік.

Таблиця 2.1. Нормативно-правове забезпечення обліку запасів

Регламентне забезпечення обліку запасів на підприємстві становлять такі документи: статут підприємства, наказ про облікову політику, посадкова інструкція бухгалтера з обліку виробничих запасів та інші документи.

Статут підприємства - документ, що визначає порядок і умови функціонування підприємства. Статут містить відомості про організаційно-правову форму підприємства, його найменуванні, місцезнаходженні, розмірі статутного капіталу, складі, порядку формування й компенсації його органів керування й контролю, порядку розподілу прибутку й формування фондів підприємства, порядку й умовах реорганізації й ліквідації підприємства (Додаток А).

Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності — таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності (Додаток Б).

Посадова інструкція бухгалтера з обліку виробничих запасів - документ, що регламентує виробничі повноваження й обов'язки бухгалтера.

Посадові інструкції розробляє керівник підрозділу для своїх безпосередніх підлеглих. Посадові інструкції на посаді, що перебувають безпосередньо в його підпорядкуванні, затверджує керівник організації. Перший екземпляр посадової інструкції бухгалтера зберігається у відділі кадрів, другий - у керівника підрозділу, третій - у працівника.

Посадові інструкції розробляють відповідно до положення про бухгалтерію. Комплект посадових інструкцій охоплює всі функції бухгалтерії й рівномірно розподіляє навантаження між працівниками з урахуванням рівня їх кваліфікації. Посадова інструкція містить однозначне визначення того, чому дана робота відрізняється від усіх інших робіт. Відповідальність за повноту забезпечення організації посадовими інструкціями лежить на начальнику відділу кадрів.

Не існує стандарту, що регламентує зміст і процедуру розробки посадової інструкції, у зв'язку із чим кожна організація має можливість самостійно формувати опис тієї або іншої посади. Практика показує, що найчастіше підзаконні правові акти, посадові й службові інструкції важливіше для працівників по найманню, чому самі закони або рішення суду.

Посадова інструкція містить інформацію, яка необхідна в процесі керування персоналом.

Посадова інструкція бухгалтера - основа для проведення оцінки результатів трудової діяльності бухгалтера, ухвалення рішення про його подальший внутрішній рух і перепідготовці (підвищенні, переміщенні, звільненні, зарахуванні в резерв керівних кадрів, напрямку на додаткове навчання й т.п. ) (Додаток В).

3. Документальне оформлення руху виробничих запасів

Документальне оформлення всіх операцій руху виробничих запасів є обов`язковим. Типові форми первинних документів з обліку сировини, матеріалів затверджен наказом МінСтату України від 21.06.1996р.- №193 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини і матеріалів».

Документи з придбанню матеріалів, інвентаря є супровідними документами постачальника:

-   матеріальні;

-   податкові;

-   транспортні;

-   розрахунково-платіжні.

Матеріальний документ – документ, який підтверджує найменування, суму, кількість та ін.

К матеріальним документам відносять:

-  товарно-транспортна накладна (ТТН);

-  копія свідчення (сертифіката якості)

С 2004р. стали менш використовуватись прибутково-видаткові накладні та рахунок-фактура.

Налогова накладна - накладна із вказівкою про НДВ.

ТТН – комбінования документ, який поєднує в собі матеріальні реквізити та работу транспорта.

Прийом вантажу здійснюється згідно з кількістю, якістю та сумою на підставі супровідних документів постачальника.

Прийом може здійснюватись:

А) на станції вокзалу;

Б) на складі постачальника;

В) на складах одержача.

В перших двух випадках для отримання матеріальних ресурсів необхідно доручення на право одержання. Доручення виписується на должносну особу одержувача вантажу, підписується керівником і головним бухгалтером.

Доручення складається по типовій формі М2 (Додаток Ж), із обов`язковою вказівкою терміну дії.

Доручення регіструється у спеціальному журналі – МЗ (Додаток З).

Документи, якими оформлується придбання запасів:

1. М-1 «Журнал обліку надходжених грузів» (Додаток Е).

2. М-4 «Прибутковий ордер», по якому склад оформлює надходжені матеріали (Додаток І).

3. М-7 «Акт про прийом матеріалів»

Документи, якими оформлюється вибуття матеріальних ресурсів:

1.  М-8,М-9 «Лімітно-забірна картка», ці документи необхідні при вибутті запасів у виробничих підприємствах із вказівкою ліміта й без вказівки (Додаток).

2.  М-28,М-28А «Лімітно-забілна картка», такий тип документу використовується на будівельних підприємствах» (Додаток).

3.  М-10 «Акт-вимога на заміну (додаткове вибуття) матеріалів» складається при вибутті сверхустановленого ліміта або при заміні одного виду запасів та ін..

4.  М-11 «Накладна-вимога на вибуття (внутрішнє переміщення) матеріалів» (Додаток)

На підставі прибуткових та вибуткових документів матеріально-відповідальна особа забов`язана скласти матеріальний звіт і віднести у бухгалтерію, форма цього документу М-19 «Матеріальний звіт». У звіті фіксується кожний документ щодо прибуття й вибуття матеріалів.

Звіт містить сальдо на початок (Сп) та сальдо на кінець (Ск) звітного періоду. Звіт може складатись кожного дня або 3-5 днів – це залежить від обсягу діяльності (кількість операцій руху запасів).

На підставі первинних документів прибуття й вибуття матеріально-відповідальна особа забов`язана вести складський (оперативний) первинний облік запасів.

Для складського обліку передбачені такі форми документів:

1)  М12 «Картка складського обліку матеріалів». ЇЇ можна вести у кількісному та у кількістно-сумовому вимірі. Картка відкривається на кожне найменування і ціну матеріалів (Додаток).

2)  М-16 «Матеріальний ярлик», який складає робітник склада для позначення стилажей, місць зберігання запасів.

Для забезпечення достовірності облікових даних за наказом керівника проводиться інвентаризація наявності, стану й оцінки запасів.

М-21 «Инвентарізаціонний опис» складається при знятті натуральних залишків запасів, що знаходяться у матеріально відповідальних осіб (бригадирів, начальників цехів, майстрів, комірників тощо)(Додаток).

Для інвентаризаційної роботи на підприємствах розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії. Головою постійно діючої інвентаризаційної комісії, як правило, призначається керівник підприємства або його заступник. До її складу включаються керівники структурних підрозділів, головний бухгалтер, інженери, технологи, механіки, товарознавці, виконавці робіт, економісти та інші досвідчені працівники, які добре знають об’єкт інвентаризації, ціни і первинний облік. Якщо кількість об’єктів, що підлягають інвентаризації, дуже велика й одна комісія не спроможна швидко та якісно здійснити інвентаризацію, то наказом керівника створюються робочі інвентаризаційні комісії. Головою робочої інвентаризаційної комісії призначається, як правило, заступник керівника підприємства, інші вимоги до складу робочої комісії збігаються з вимогами до постійно діючої комісії.

Інвентаризація може бути ініційована власником або керівником підприємства або бути обов’язковою,коли інвентаризації підлягають також майно і запаси, що не належать підприємству і облік яких проводиться на позабалансових рахунках. При інвентаризації запасів усі вони повинні бути перераховані, переміряні, переважені і занесені до форми М-21 "Інвентаризаційний опис".

Запаси, що є в дорозі, відвантажені, але не оплачені у строк покупцями, та інші запаси, що є на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці), відображаються в окремому "Інвентаризаційному описі" на підставі документів, що підтверджують здавання цих запасів на відповідальне зберігання або їх відвантаження покупцям.

Після закінчення інвентаризації "Інвентаризаційний опис" підписують усі члени комісії.

Страницы: 1, 2, 3, 4