Курсовая работа: Екологічна паспортизація, водопостачання та водовідведення, утилізація та рекуперація відходів м’ясопереробного підприємства

Курсовая работа: Екологічна паспортизація, водопостачання та водовідведення, утилізація та рекуперація відходів м’ясопереробного підприємства

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка до курсового проекту на тему «Екологічна паспортизація, водопостачання та водовідведення, утилізація та рекуперація відходів м’ясопереробного підприємства» містить 53 сторінки друкованого тексту. Графічна частина: схема плану місцевості з каналізаційними мережами (формат А1), принципова схема очисних споруд підприємства, схеми та системи водовідведення та каналізації. В курсовому проекті запропоновані розрахунок забрудненості стічних вод і необхідного ступеня їх очищення і розрахунок жироловки.

Об’єкт курсового проекту – м’ясопереробне підприємство.

Мета проекту – навчитися складати екологічний паспорт підприємства, вибирати та проектувати мережу водовідведення для заданого плану місцевості, розраховувати очисну споруду для очищення стічних вод підприємства, розробляти принципову схему утилізації та рекуперації відходів.

Основні терміни та поняття: водопостачання, водовідведення, очищення, м’ясопереробне підприємство, населений пункт, екологічний паспорт.

ВСТУП

Будівництво нових житлових і загальних будівель та споруд, об'єктів виробничого і культурно-побутового призначення, а також реконструкція і розширення існуючих будівельних об'єктів вимагають проведення великого об'єму робіт з інженерної підготовки територій і, передусім, з проектування систем водопостачання і водовідведення та схем утилізації і рекуперації відходів.

При проектуванні водовідведення населених міст необхідно вибрати раціональну систему і схему водовідведення, а також найефективніші методи очищення побутових і виробничих стічних вод. Ухвалений варіант системи і схеми водовідведення повинен бути обґрунтований техніко-економічними розрахунками, пов'язаний з комплексом проектних результатів по об'єкту, що будується або реконструюється, і узгоджений з відповідними інстанціями [1].

Виробнича і побутова діяльність людини неминуче пов'язана з утворенням виробничих і побутових відходів. Якщо газоподібні і рідкі відходи порівняно швидко поглинаються природним середовищем, то асиміляція твердих відходів триває десятки і сотні років. Утилізація представляє собою вживання відходів з користю, реутилізація - отримання з використаної готової продукції шляхом її переробки нової продукції того ж або близького їй типу.

В задачі проектування схеми утилізації і рекуперації відходів входять вибір найефективніших в санітарних і технічних відносинах заходів при мінімальних будівельних і експлуатаційних витратах і застосування найпрогресивніших і економічно вигідних в умовах даного міста систем і способів збору, видалення, знешкодження і використань твердих і рідких відходів [1].

1 Основна частина

1.1 Екологічна паспортизація промислового підприємства

Екологічна паспортизація була впроваджена з метою оздоровлення екологічної ситуації. Згідно Держстандарту 17.0.04-90 «Екологічний паспорт промислового підприємства » метою екологічної паспортизації є:

встановлення якісних і кількісних характеристик природокористування (сировини, палива, енергії), а також якісних і кількісних характеристик забруднення природного середовища викидами, стоками, відходами.

отримання питомих показників природокористування і забруднення навколишнього середовища підприємством, які дозволять аналізувати використані підприємством технології і устаткування порівняно до кращих вітчизняних і зарубіжних зразків, а також дані про шкоду, яка наноситься підприємством [2].

Екологічний паспорт необхідний для оцінки кількості і якості шкідливих викидів підприємства, визначення шляхів їх зниження, а також для звітності. Це стосується шкідливих викидів в атмосферу, скидів неочищених і очищених стічних вод у водоймища і твердих побутових відходів.

Обов'язковим етапом екологічної паспортизації об'єктів є інвентаризація (складання списку) забруднювачів всіх видів. Ця екологічна інформація дозволить вирішити задачі зниження витрати матеріалів, енергії і трудових ресурсів і підвищення якості продукції, а також понизити шкідливу дію виробництва на навколишнє середовище.

Екологічний паспорт включає загальні відомості про підприємство, використану сировину, опис технічних схем вироблення основних видів продукції, схеми очищення газів і стічних вод, їхні характеристики після очищення, дані про тверді побутові відходи, а також відомості про нові, маловідходні технології. Крім того, паспорт містить перелік планованих заходів, направлених на зниження навантаження на навколишнє середовище з вказівкою термінів їхнього виконання, об'ємів витрат, питомих і загальних об'ємів викидів шкідливих речовин до і після здійснення кожного заходу.

Основними параметрами, що характеризують стан навколишнього середовища і обмежуючими її забруднення відходами виробництва, є гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, поверхневих водах навколишніх водоймищ і ґрунтах.

Ґрунти навколишньої зони об'єкта, що паспортизується, також підлягають контролю на наявність шкідливих речовин, що знаходяться у викидах і стоках, які потрапили туди (а через них в рослини і тварин) з атмосфери опадами, а також з водоймищ, куди поступають після очищення стічні води.

Контроль вмісту шкідливих речовин у викидах в атмосферу, стоках в поверхневі водоймища, що потрапили в грунт у вигляді осаду, а також в твердих відходах виробничої і побутової діяльності здійснюють служби екологічного контролю. При заповненні і оформленні екологічного паспорта враховуються фонові характеристики навколишнього середовища і кліматичні чинники. За допомогою розрахунків ці чинники зпівставляються для оцінки сумарної дії на навколишнє середовище.

Екологічний паспорт об'єкта або підприємства - це нормативно-технічний документ, що включає всі дані про спожиті і використані на підприємстві ресурси, а також прямий вплив і дію шкідливих речовин на навколишнє природне середовище.

Відповідно до чинного законодавства в області охорони навколишнього середовища контроль за підприємствами здійснюється державними органами охорони природи з питань використання природних ресурсів, дії на навколишнє середовище, планування і проведення природоохоронних заходів. Основним органом охорони природи є служба екологічної експертизи.

Після розробки екологічний паспорт підлягає узгодженню з Держсанепідемнаглядом і територіальними органами охорони природи, затверджується директором підприємства і реєструється в територіальному органі охорони природи. Керівник, що ствердив паспорт, несе персональну відповідальність за правильність його складання і достовірність розміщених в ньому даних.

Екологічний паспорт підприємства є не тільки виконавчим документом екологічного контролю, але і служить основою для паспортизації територій, регіонів і країни в цілому. Для цього один його екземпляр зберігається на підприємстві, другий - в територіальному або регіональному органі охорони природи, а третій - прямує в науковий центр «Екологія» для формування екологічного банку даних.

Основою для розробки екологічного паспорта є:

затверджені основні показники виробничої і господарської діяльності, пов'язаної із споживанням ресурсів і дією на навколишнє середовище;

         дозвіл на природокористування (відведення земель, надр, водокористування, інше);

         паспорти всіх очисних споруд і установок по збору і утилізації відходів;

         дані статистичної звітності про природо- і ресурсовикористання.

Екологічний паспорт включає також розрахунки норм:

гранично допустимих викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря;

         гранично допустимих скидів, очищених або неочищених, що скидаються в поверхневі водоймища або в централізовану каналізацію;

         гранично допустимих шкідливих дій випромінювань і фізико-механічних полів (теплових, шумових, електромагнітних, радіонуклідів і т.д.).

В екологічний паспорт вносяться також дані інвентаризації джерел та забруднювачів навколишнього середовища. Найскладнішими і трудомісткими є операції інвентаризації шкідливого впливу викидів і стоків, а також розрахунок норм ПДВ.

За показниками екологічного паспорту робляться висновки щодо діяльності підприємства. Потім ухвалюються рішення про дозвіл на подальшу діяльність (екологічно безпечний об'єкт); діяльність частково або за умови проведення невідкладних заходів, а також довгострокових заходів (екологічно небезпечний об'єкт); заборона діяльності (висока екологічна небезпека).

Аналіз природнокліматичних чинників проводиться з метою визначення можливості підвищення або пониження концентрації шкідливих речовин для даної території. Для цього використовується база даних багатолітніх кліматичних спостережень і характеристик досліджуваної території. Розміри забруднення території (зони впливу) залежать від характеру аналізованих викидів, стоків і твердих відходів.

Екологічний паспорт організації, підприємства або окремого об'єкта включає наступні розділи:

титульний лист;

         загальні відомості про підприємство і його реквізити;

         коротку природнокліматичну характеристику району, в якому розташоване підприємство;

         короткий опис технології виробництва і дані про продукцію, балансову схему матеріальних потоків;

         відомості про використання земельних ресурсів;

         характеристику сировини, використаних матеріальних і енергетичних ресурсів;

         характеристику викидів в атмосферу;

         характеристику водоспоживання і водовідведення;

         характеристику відходів;

         відомості про рекультивацію зовнішніх земель;

         відомості про транспорт підприємства;

         відомості про еколого-економічну діяльність підприємства.

Окрім загального екологічного паспорта на підприємстві повинен розроблятися також паспорт відходів, в який включаються дані про їх токсичність, небезпеку і шляхи зниження шкідливої дії на навколишнє середовище.

1.2 Водопостачання і водовідведення

1.2.1 Системи, схеми і основні елементи водопостачання

Системи водопостачання представляють собою комплекс споруд, призначених для постачання споживачів водою в необхідних кількостях з якісними показниками. Системи складаються із споруд забору води, її обробки, перекачування води до споживача і споруд для її зберігання.

Залежно від виду обслуговуваного об'єкта системи водопостачання підрозділяються на міські, промислові, сільськогосподарські, залізничні і ін. Якщо системи водопостачання забезпечують водою окремі райони країни або групи різних населених пунктів і інших об'єктів, то вони називаються районними або груповими системами. Доцільність створення групових і районних систем водопостачання виникає в умовах маловодної місцевості при необхідності забезпечення водою ряду об'єктів, розташованих на території району.

Залежно від виду споживачів системи водопостачання виконують функції господарсько-питних, виробничих, протипожежних, поливальних водопроводів.

Системи водопостачання можуть бути об'єднаними (єдиними), неповно роздільними і роздільними.

Об'єднані системи - це водопроводи, що виконують одночасно господарсько-питні, виробничі і протипожежні функції.

Такі водопроводи використовують в містах, селищах і на підприємствах, на технологічні потреби яких потрібна вода питної якості, а також на підприємствах, що не вимагають питної якості води.

Роздільну систему водопостачання, що передбачає наявність самостійних господарсько-питного, протипожежного і виробничого водопроводів, використовують досить рідко. Це виправдано у тому випадку, коли з технологічних міркувань виробничий і протипожежний водопроводи об'єднати не можна, а об'єднання протипожежного і господарсько-питного водопроводів економічно недоцільно.

Залежно від рельєфу місцевості і величин необхідних вільних напорів системи водопостачання підрозділяються на однозонні і багатозонні (двох, трьох і т. д.). При однозонній системі всі об'єкти, розташовані на території, живляться від однієї системи водопостачання. При нерівномірному рельєфі місцевості для підтримки необхідного напору у високорозташованих вузлах мережі повинен підтримуватися тиск, який неприпустимий для низькорозташованих ділянок. В цих умовах водопровідну мережу розбивають на зони, в кожній з яких підтримується необхідний тиск води за допомогою насосів і напірних резервуарів. Самостійні водопроводи використовують дуже рідко. Як правило, їх функцію виконують господарсько-питні водопроводи або виробничі за наявності дозволу санітарних органів[4, 5].

Залежно від способів транспортування води системи водопостачання підрозділяються на напірні і безнапірні. Напірні - це системи, трубопроводи яких працюють на повну потужність. Транспортування води по них здійснюється як насосами (нагнітальні трубопроводи), так і за рахунок різниці рівня води в джерелі і розрахункової п'єзометричної відмітки в місці водовідбору. В останньому випадку трубопроводи, по яких транспортується вода, називаються гравітаційними напірними або самостійними напірними.

Безнапірні трубопроводи (гравітаційні самостійні) працюють в умовах неповної потужності. Можливість їх застосування залежить від різниці відміток початкової і кінцевої точок шляху подачі води, рельєфу місцевості по шляху подачі, відстані подачі. Область застосування цих систем більш обмежена, ніж напірних систем.

Залежно від виду джерела водопостачання системи підрозділяються на водопроводи, що забирають воду з поверхневих джерел (річок, озер, водосховищ і морів), а також на водопроводи, що забирають воду з підземних джерел (артезіанських і джерельних). Бувають змішані системи, що передбачають огорожу води як з поверхневих, так і з підземних джерел.

Схема водопостачання міст і населених пунктів визначається видом джерела водопостачання, якістю води в ньому, рельєфом місцевості, режимом водоспоживання. Загалом система водопостачання включає наступні споруди.

1. Водозабірні споруди. Залежно від характеру джерела водопостачання споруди для прийому води можуть бути різними. При відкритих джерелах забір води здійснюється береговими і русловими водоприймачами, що мають різноманітні конструкції. Забір підземних вод здійснюється за допомогою різного роду колодязів, свердловин, підземних водозбірних галерей і т. п.

2. Споруди для підйому і перекачування води - насосні станції. В загальному випадку, коли вода з джерела піддається очищенню, перекачується на очисні споруди насосною станцією першого підйому , а після очищення подається споживачам насосною станцією підйому.

3. Споруди для очищення води, необхідні для доведення вихідної якості води до вимог, що пред'являються до неї споживачами.

4. Збірні резервуари (резервуари чистої води), необхідні для згладжування нерівномірності режиму роботи насосних станцій і зберігання протипожежних і аварійних об'ємів води.

5. Споруди для транспортування води до місць її розподілу - водоводи 6. Вони представляють собою лінії труб або каналів, по яких вода подається до міста або промислового підприємства. При значній віддаленості джерела водопостачання від споживача водоводи можуть мати протяжність, що виміряється десятками і сотнями кілометрів.

6. Споруди для розподілу води по території об'єкта і роздачі її споживачам - водопровідна мережа. Мережа - це система трубопроводів, укладених по вулицях, що подають воду до окремих будинків і підприємств.

7. Споруди для зберігання і акумуляції води - водонапірна вежа, яка виконує ту ж роль, що і резервуар чистої води, через неспівпадання режиму роботи насосної станції і режиму водоспоживання [7].

Таким чином, обов'язковими елементами будь-якої системи водопостачання є водозабірні споруди, водоводи і водопровідна мережа. Розглянуті схеми водопостачання крім виду джерел і складу споруд відрізняються також і кількістю джерел водопостачання, яких може бути два або більш.

Схема групової (районною) системи водопостачання застосовується для групи окремих промислових підприємств, груп курортних селищ і підприємств, ряду районів сільськогосподарського виробництва.

Водопостачання промислових підприємств може бути здійснено по прямоточній, послідовній і оборотній схемі.

Основними чинниками, що впливають на вибір схеми виробничого водопостачання, є загальне водоспоживання, наявність джерел водопостачання і їх потужність, відстань від майданчика заводу до джерела водопостачання, різниця геодезичних відміток заводського майданчика і рівня води в джерелі, умови охорони водоймища від забруднень виробничими стічними водами.

При прямоточній схемі водопостачання вода, що забирається з джерела водопостачання, після відповідного очищення поступає на технологічні потреби підприємства, а потім після очищення скидається у водоймище нижче за течією відносно об'єкта водопостачання. Прямоточна схема водопостачання економічно доцільна при малих відстанях від джерела водопостачання до заводу, а також при незначній різниці відміток рівня води в джерелі і майданчику заводу. Крім того, вона може бути застосована при технологічних процесах, що не допускають використання оборотної води через її забруднення.

Із збільшенням відстані між джерелом водопостачання і промисловим майданчиком, а також різниці геодезичних відміток більш доцільно застосувати оборотну схему. Вона стає єдино можливою при малих потужностях джерела водопостачання і при технології, що не допускає застосування прямоточної і послідовної схем через наявність у відпрацьованій воді токсичних речовин, знезараження яких ускладнене.

При оборотній схемі різко зменшується забір «свіжої» води з джерела водопостачання: він складає близько 3-5% кількості води, забраної з джерела при прямоточній схемі водопостачання [8].

1.2.2 Особливості устрою каналізаційних схем і систем

Каналізація призначається для прийому, відведення і очищення стічних вод від виробничих корпусів, установок і споруд промислових підприємств, житлових, комунальних і суспільних будівель, споруд сільськогосподарських комплексів.

Під очищенням стічних вод слід розуміти їх обробку за різними методами з метою видалення мінеральних і органічних речовин. До очищення води відносяться також її знешкодження і знезараження, видалення шкідливих домішок і усунення з води хвороботворних мікроорганізмів і вірусів.

Каналізація представляє собою комплекс інженерних споруд, який включає каналізаційні трубопроводи (самопливні і напірні), насосні станції, вузли локального і зовнішнього очищення стічних вод.

Каналізацію розділяють на внутрішню (всередині будівель і установок) і зовнішню: внутрішньоквартальну, внутрішньозаводську, вуличну, зовнішньомайданну [6].

Основний етап проектування каналізації – розробка та проектування схеми каналізації, тобто планування об'єкта з нанесенням на нього елементів каналізації (мережі, насосні станції, очисні споруди і др.). При виборі схеми каналізації необхідно враховувати ряд чинників:

а) конфігурацію і розміри об'єкта;

б) потужність і розташування водоймищ, які можуть служити місцем скидання стічних вод після очищення;

в) рельєф місцевості;

г) ґрунтові умови;

д) економічні і санітарні умови.

Схеми каналізація міст і промислових комплексів можуть бути централізованими, децентралізованими і регіональними.

При централізованій схемі стічні води всіх басейнів направляють поодинокими колекторами або групою колекторів на єдину для всього міста очисну станцію, яка розташована за течією річки. Децентралізовані схеми каналізацій застосовують при каналізуванні великих міст в умовах різного рельєфу місцевості. В таких випадках створюють районну каналізацію з самостійними очисними спорудами.

Для деяких близько розташованих населених пунктів і промислових підприємств в промислових і густонаселених районах країни застосовують регіональні схеми каналізації. В подібних схемах передбачається одна очисна станція великої продуктивності замість декількох малопотужних очисних споруд.

При такій схемі каналізації знижуються експлуатаційні витрати на очищення стічних вод, забезпечуються захист відкритих водоймищ від забруднень в межах густонаселеної частини регіону і раціональне використання водних ресурсів.

Залежно від того, як відводяться побутові, виробничі і атмосферні стічні води - спільно або роздільно, системи каналізації ділять на загальносплавні, роздільні (повні або неповні) і напівроздільні.

Під загальносплавною (додаток А) розуміється така система каналізації, при якій стічні води всіх видів направляють до очисних споруд або у водоймище єдиною каналізаційною мережею. При організації загальносплавної системи каналізації в період сильних дощів передбачається скидання частини стічних вод у водоймище без очищення (зважаючи на незначну концентрацію забруднень) через спеціальні пристрої - ливнеспуски, що розміщуються зазвичай на головному колекторі поблизу водоймища. Витрата стічних вод, що скидається, залежить від потужності водоймища, санітарних і економічних міркувань.

При роздільній системі каналізації окремі види стічних рід відводяться по самостійним мережам. Повна роздільна система каналізації має не менше дві мережі. Залежно від виду стічних вод, що транспортуються, каналізаційна мережа підрозділяється на побутову і дощову. Якщо скиди виробничих і побутових стічних вод аналогічні, то виробничі води відводять побутовою каналізаційною мережею. Нерідко характер забруднення виробничих стічних вод такий, що сумісне очищення їх з побутовими стічними водами неможливе. В цьому випадку створюють самостійну мережу для транспортування виробничих вод. Єдина мережа для відведення атмосферних і умовно-чистих виробничих стічних вод називається промислово-дощовою.

Неповна роздільна система каналізації є проміжною стадією будівництва повної роздільної системи. При проектуванні неповної роздільної системи дощова мережа не влаштовується. Відведення атмосферних вод у водоймище здійснюється по відкритих лотках, кюветах і канавах.

При напівроздільній (додаток А) системі каналізації в місцях перетину самостійних каналізаційних мереж є водоскидні камери для відведення різних видів стічних вод, що дозволяють здійснювати спуск найбільш забруднених дощових вод при малих витратах в побутовій мережі і відводити їх по єдиному колектору на очисні споруди, а при зливах скидати порівняно чисті дощові води безпосередньо у водоймище.

1.2.3 Трасування каналізаційних мереж

Трасування каналізаційних мереж залежить, в основному, від рельєфу місцевості, ґрунтових умов і розташування водоймищ. Проектування мереж здійснюється в такій послідовності:

а) територію каналізованого об'єкту розділяють лініями вододілів на басейни каналізування;

б) по знижених місцях трасують колектори басейнів каналізування;

в) трасують головні і заміські колектори, перехоплюючи колектори басейнів каналізування у напрямі до очисних споруд;

г) трасують вуличні мережі до колекторів з таким розрахунком, щоб кожна гілка вуличної мережі мала мінімальну довжину.

При розрахунку мережі визначають місця розташування насосних станцій. Найбільш доцільно розміщувати їх в тих місцях, де окремі колектори, відповідні до насосної станції, мають однакову глибину залягання.

Трасування каналізаційної мережі є найважливішим етапів проектування каналізації, оскільки від неї залежить вартість каналізацій населеного пункту або промислового підприємства в цілому.

Оскільки зустрічається значна різноманітність місцевих умов, то важко запропонувати типові схеми каналізації населених пунктів. Однак виділяють схеми, що найбільш часто зустрічаються на практиці, а саме:

1. Перпендикулярна схема, при якій колектори басейнів каналізування трасують перпендикулярно до напряму течії річки. Таку схему в основному застосовують для відводу атмосферних вод, які не вимагають очищення.

2. Перехоплююча схема, при якій колектори басейнів калалізування перехоплюються головним колектором, який прокладається паралельно річці. Ця схема застосовується при пониженні рельєфу місцевості до водоймища та необхідності очищення стічних вод.

3. Паралельна схема — колектори басейнів каналізування трасуються паралельно або під невеликими кутами до напрямку течії річки і перехоплюються головним колектором, розташованим перпендикулярно до напрямку течії річки. Цю схему застосовують при різкому падінні місцевості до річки, оскільки при цьому запобігається значне заглиблення головного колектора і не виникають підвищені швидкості руху стічних вод у трубах.

Страницы: 1, 2, 3