Курсовая работа: Ринок цінних паперів

Державними органами регулювання РЦП є Міністерство фінансів, Національний банк, Фонд державного майна України.

Серед найбільш важливих складових національного законодавства з питань фондового ринку, необхідно назвати такі документи:

·  Нормативні акти України, що регулюють діяльність на ринку ЦП.

·  Нормативні акти України, що регулюють діяльність акціонерних товариств.

·  Нормативні акти України, що регулюють процес підготовки кадрів для роботи на РЦП.

Система правого регулювання дій учасників ринку може здійснюватися:

·  державними органами ( державно-правове регулювання);

·  окремими інститутами (інституційно-правове регулювання).

Оскільки державно-правове регулювання за своїм характером є, головним чином, загальнообов’язковим, субординаційним та базується на можливості застосування примусу, державні органи, які здійснюють таке регулювання в сфері ФР, повинні дотримуватися в своїй діяльності правила “дозволено лише те, що дозволяється законом”. На відміну від нього, інституційно-правове регулювання за своїм характером є, головним чином, конкретно обов’язковим, значною мірою самоврядним, раціональним, моральним, орієнтованим на ринкову доцільність.

Крім органів державного регулювання на РЦП діють саморегулівні організації (СРО), які добровільно об’єднують професійних учасників РЦП, не мають на меті отримання прибутку і створені для захисту інтересів власників ЦП та інших учасників РЦП.

Однією з самих головних задач СРО в Україні є їх участь не тільки у саморегулюванні дій операторів на РЦП, але і в сприянні становленню самого цього ринку, розробки схеми дієздатної інфрастуктури (щоб знову не повторилася ситуація, коли спочатку впроваджують одні схеми, а життя іде зовсім іншим шляхом).

Другою особливістю СРО в Україні є необхідність їх тісної взаємодії з ДКЦПФР та ФДМ, оскільки приватизація є основним джерелом корпоративних ЦП.

Одне з найважливіших питань будівництва СРО – це кількість СРО, які будуть функціонувати на ФР.

Існує багато принципів правового регулювання ринку цінних паперів, але особливої уваги заслуговують такі:

·  принцип законності

Принцип законності складається принаймні з трьох складових частин. Він означає:

(а) необхідність виконання вимог, які прямо викладені в законах або підзаконних актах;

(б) обов'язок не виходити за межі дозволеного, якщо такі межі визначаються законом або підзаконним актом;

(в) право на регулювання за своїм розсудом, якщо закон або підзаконний акт його не обмежують.

·  принцип делегування повноважень

тимчасова передача своїх повноважень одними органами державної влади іншим органам державної влади або органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям.

·  принцип раціонального моделювання

процес моделювання складається з двох взаємопов'язаних частин: моделі-відтворення та моделі-уявлення.

·  принцип структурної побудови нормативних актів

є необхідною умовою його дієвості, а значить і засобом ефективності та плідності правового регулювання ринкової взаємодії. Закономірність тут існує така: чим виразніша і повніша структура тексту нормативно-правового акту, тим більш зрозумілим будуть його положення, а значить і легше буде дотримуватися такого акту.

·  принцип лексичної визначеності правових текстів

тобто це принцип зрозумілого та чіткого вираження думки

Додержання цих принципів сприяє досягненню мети, яка стоїть перед правовим регулюванням ринку цінних паперів у цілому \ і надає змогу, за відсутності певних правових норм і правил не втрачати плідності регулюючих зусиль.

Виділимо такі напрями регулювання фондового ринку:

·  забезпечення захисту прав інвесторів, прозорості, справедливості й ефективності фондового ринку; зниження ризиків учасників ринку в операціях з цінними паперами;

·  сприяння сумлінній конкуренції, збільшення ринкової капіталізації та економічне зростання держави;

·  створення атмосфери довіри як серед учасників фінансових ринків, так і серед потенційних інвесторів;

·  створення сприятливих умов і забезпечення однакових можливостей для учасників фондового ринку, що відповідають чітко визначеним критеріям допуску;

·  заохочення нових учасників до діяльності на фінансових ринків, оптимізація процедур входження на фінансових ринків;

·  сприяння процесам впровадження нових фінансових інструментів;

·  реалізація єдиного системного підходу до розвитку законодавства щодо фінансових ринків;

·  забезпечення вільного доступу до інформації.

2.1 Сучасний стан ринку цінних паперів в Україні

Сьогодні в Україні фондовий ринок все ще перебуває у стадії становлення. У контексті розгляду становлення фондового ринку України впродовж 2005-2009рр., можна зробити висновок про демонстрацію достатньо високих темпів розвитку. Цьому сприяла інфраструктура фондового ринку, яка, незважаючи на складність та суперечність економічних процесів, що активно проходять в Україні, має на сьогодні тенденцію до розвитку та зростання. Однак, як і передбачалося, у зв’язку з поширення світової фінансово-економічної кризи на українському фондовому ринку в 2009 р. відбуваються корекції, які, разом з тим, не могли нівелювати зростання попередніх років. Основним індикатором фондового ринку України є індекс ПФТС, який розраховується щодня за результатами торгів ПФТС на основі середньозваженої ціни по угодах.

Фондова біржа ПФТС, частка якої серед фондових бірж України в 2008 р. склала 90,52%, займає провідну позицію на ринку цінних паперів України. Аналіз індексу ПФТС у динаміці свідчить про неоднозначність темпів його зростання. Так, в 2007 та з березня 2009 рр. мала місце загальна тенденція до збільшення індексу ПФТС. Темп його зростання в жовтні 2009 р. Становив 118% порівняно з початком року. Однак в 2008 р. відбулося різке скорочення темпів зростання індексу ПФТС на 80% порівняно з початком року. Однією з причин такого різкого падіння індексу є макроекономічні процеси. Аналізуючи зміну індексу ПФТС впродовж 2009р., слід відзначити наступні фактори, що спричинили його зниження: скорочення українськими металургійними підприємствами у вересні обсягів виробництва сталі та чавуну на 21,7% та 11,2% відповідно; скорочення Україною у січні-вересні 2009 р. експорту електроенергії на 53,4% в порівнянні з аналогічним періодом 2008 р.; зниження рейтинговим агентством Standard&Poor’s прогнозу рейтингу України з “позитивного” до “стабільного”; підвищення ціни на російський газ для України в 2010 р. До 280 дол. США за 1 тис. куб.м. Основними чинниками, що сприяли зростанню індексу ПФТС впродовж аналізованого періоду, є: зниження ввізного антидемпінгового мита Канадою з 63% до 14,7% для ВАТ “Азовсталь”, до 20,2% – для всіх інших українських виробників металопродукції; підтримка (понад 93%) власниками єврооблігацій НАК “Нафтогаз України” програми обміну цих цінних паперів на нові з погашенням у вересні 2014 р., гарантією уряду та із збільшенням доходності до 9,5%; підвищення міжнародним рейтинговим агентством Fitch статусу Rating Watch по довгострокових рейтингах дефолта емітента НАК “Нафтогаз” в іноземній і національній валюті з “що розвивається” до “позитивний”.

Неоднозначний розвиток впродовж останніх років продемонстрував такий показник фондового ринку як його капіталізація. Так, за лістингом ПФТС ринкова капіталізація українського фондового ринку порівняно з минулим роком збільшилася на 13,4% і склала 205,6 млрд. грн. Зміну обсягів капіталізації фондового ринку України представлено на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Капіталізація фондового ринку України за лістингом ПФТС в 2005-2009 рр.

Незважаючи на зростання обсягу капіталізації фондового ринку в 2009 р., відбулося різке падіння даного показника більш, ніж в 2,5 рази, порівняно з 2007 р.

При дослідженні стану фондового ринку основну увагу приділяють показникам річних обсягів торгів. Динаміка обсягів торгів на фондовому ринку Україні взагалі та на фондовій біржі ПФТС представлено на рисунку 2.2.

Рис. 2.1. Динаміка обсягів торгів на фондовому ринку Україні взагалі та на фондовій біржі ПФТС в 2004-2009 рр.

Однак в умовах відсутності синхронізації темпів економічного зростання, що спостерігається впродовж 2009 р., простежується тенденція до різкого падіння обсягів діяльності на фондовій біржі ПФТС. Що стосується діяльності фондової біржі ПФТС, слід зазначити, що 2009 р. виявився не досить успішним з точки зору динаміки обсягів торгів.

Збільшення обсягів торгів акціями в основному відбулося за рахунок емісійної активності банків, які в кризових умовах вимушені здійснювати рекапіталізацію. В свою чергу, банківськими установами у звітний період не було здійснено жодного випуску облігацій, що стало однією з причин значного зменшення торгів цими фінансовими інструментами в цілому.

2.2 Аналіз емісії, обігу, розміщення державних цінних паперів протягом 2005-2009 років

Емісія (тобто вливання грошових коштів у грошовий потік) цінних паперів вважається безінфляційним засобом подолання бюджетного дефіциту. Держава в особі своїх органів може випускати цінні папери для задоволення потреб у фінансуванні видатків відповідних бюджетів. Тим самим держава як емітент стає суб'єктом ринку цінних паперів і фондового ринку.

Облігація (лат. obligatio — зобов'язання) — це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверд­жує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк із виплатою фіксо­ваного процента (якщо інше не передбачене умовами випуску). Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і гро­мадян на добровільних засадах. Державними облігаціями є: обліга­ції внутрішніх державних позик (ОВДП) та облігації державних міс­цевих позик. Рішення про випуск таких облігацій приймають від­повідно Кабінет Міністрів та місцеві Ради. Облігації внутрішніх дер­жавних і місцевих позик випускаються на пред'явника, тобто вони вільно, через звичайний продаж (придбання) обертаються на ринку цінних паперів.

Казначейські зобов'язання (КЗ) України — це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються тільки на добровільних [ засадах серед населення. Вони засвідчують внесення їхніми влас­никами грошових коштів до бюджету і дають право на одержан­ня фінансового доходу.

Казначейські зобов'язання поділяються на: довгострокові (від 5 до 10 років); середньострокові (від 1 до 5 років); короткостро­кові (до одного року). Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймає Кабінет Міністрів; короткострокових — Міністерство фінансів. Кошти від реалізації КЗ спрямовуються на покриття поточних видатків Державного бюджету.

Держава як суб'єкт ринку цінних паперів, з одного боку може бути емітентом цінних паперів, з іншого — є суб'єктом правового регулювання їхньої емісії та обігу.

Випускаючи цінні папери, держава дбає про цілу низку цілей, головні з яких показано на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Основні цілі випуску державою цінних паперів

Отже,у 2005 році державних цінних паперів (такими називають облігації, казначейські векселі та інші державні зобов'язання ) було випущено на загальну суму 8 035 мільйонів гривень.

У 2006 - 9 548 мільйонів гривень.

У 2007 - 15 200 мільйонів гривень.

У 2008 - 28 134 мільйонів гривень.

У 2009 - 30 086 мільйонів гривень.

Отже, не дуже складно дійти висновку, що обсяг випуску державних цінних паперів постійно зростав прискореними темпами.

Взагалі до кризи 2008 року в Україні відбувалось зростання рівня обігу цінних паперів.

У 2009 році, у після кризовий період, обсяги більш-менш вирівнялись,але не досягли високого рівня. Якщо у минулі роки з урахуванням інфляції обсяги зростали на 8-10 мільйонів гривень за рік, то у 2009 році зросли усього на 2 мільйони гривень.

Таблиця, що показує цінні папери у розрізі секторів економіки представлена у Додатку А.

Головним показником розвитку ринку цінних паперів України, визнаним не тільки в межах нашої держави, але й за кордоном, є індекс ПФТС, що розраховується на базі цін найбільш ліквідних акцій «Ринку котировок» ПФТС, з 1 жовтня 1997 року. Дані ПФТС, яка є кореспондованим членом Світової Федерації Фондових Бірж та членом Міжнародної Асоціації бірж СНД, широко використовуються вітчизняною та міжнародною інвестиційною спільнотою.

Індекс ПФТС стрімко зростав протягом 2005-2007 рр. з 353,0 до 1174 б.п. Протягом 6 місяців (з 26.09.2007 р. по 25.03.2008 р.) він міцно утримувався вище позначки у 1000 пунктів та досяг свого історичного максимуму — 1208,61. З поглибленням світової фінансової кризи у другому-третьому кварталах 2008 р., український фондовий ринок почав втрачати лідируючі позиції і закрив рік на позначці 301,42 б.п. У 2009 р. продовжилося подальше падіння індексу ПФТС до рівня 205,51 б.п. станом на 02.03.2009 р.

Найбільшого зниження зазнали акції емітентів металургійної, електроенергетичної та хімічної галузей. Скорочення попиту на світових товарних ринках фактично залишило за бортом українських виробників, собівартість продукції яких є високою при її низькій якості.

Індекс ПФТС — ціновий індекс, зважений за обсягом емісії (free float), що реально доступна для широкого кола інвесторів. До складу індексного кошику ПФТС у 2005 р. входили акції 9 українських емітентів, у 2006 р. – 14, у 2007 р. – 17, у 2008 р. – 20. Перелік акцій для розрахунку індексу ПФТС формується Індексним комітетом ПФТС з цінних паперів, що входять до Списку ПФТС, на підставі даних про ринкову капіталізацію, обсяг торгів, кількість угод та інших факторів, що впливають на ліквідність акцій.

Рейтинг акцій Котирувального списку першого рівня у 2008 р. очолили цінні папери емітентів енергетичної галузі: ВАТ «Центренерго», ВАТ «Дніпроенерго», ВАТ «Західенерго». Лідерами серед акцій Котирувального списку другого рівня стали цінні папери емітентів металургійної галузі: ВАТ «Єнакієвський металургійний завод», ВАТ «Азовсталь», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат». Цінні папери КУА «ІСФП Менеджмент» (ЗНПІФ «ІСФП грошовий ринок»), КУА «ДАН» (НДЗВПІФ «ДАН») та ЗНВКІФ «Європейські технології» увійшли до першої трійки рейтингу цінних паперів інститутів спільного інвестування біржового реєстру.

У жовтні 2008 р. було прийняті Нові Правила розрахунку індексу ПФТС, які на відміну від раніше діючої методики додатково врегульовують наступні питання: кількість емітентів, акції яких включаються до «індексного кошику» індексу; особливості розрахунку індексу в режимі реального часу; особливості формування «індексного кошику» та періодичність внесення змін до «індексного кошику»; особливості формування «листа очікування» та періодичність внесення змін до «листа очікування»; обмеження питомої ваги акцій в базі розрахунку індексу; особливості оприлюднення інформації щодо значень індексу та його складових; порядок внесення змін до Правил розрахунку індексу ПФТС та особливості їх оприлюднення.

Найбільша питома вага у структурі індексного кошику ПФТС у 1 кв. 2009 р. приходиться на ВАТ «Західенерго» (ZAEN) – 12,2%, ВАТ «Укрнафта» (UNAF) – 11,69%, ВАТ «Укртелеком» (UTEL) – 11,51%, ВАТ «Центренерго» (CEEN) 8,78%, ВАТ «ІНТЕРПАЙП Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (NITR) –8,77%, ВАТ «Мотор Січ» (MSICH) – 8,13%.

2.3 Аналіз регулювання ринків цінних паперів зарубіжних країн

Візьмемо як приклад системи регулювання ринків цінних паперів Німеччини і Франції.

Регулювання фондового ринку Німеччини

Особливості організації ринку:

• особлива роль банків в економіці та на фондовому ринку;

• цінні папери на пред’явника;

• переважає ринок облігацій, насамперед державних;

• певна недовіра населення до акцій;

• обмеження на придбання контрольних пакетів, практична відсутність «ворожих» поглинань.

Лише 6 % населення Німеччини володіє акціями. У Німеччині існують вісім фондових бірж: у Франкфурті, Дюссельдорфі, Берлині, Гамбурзі, Ганновері, Мюнхені, Бремені, Штутгарті.

Найбільшою є Франкфуртська фондова біржа (ФФБ), на яку припадає понад 75 % всієї біржової торгівлі. Згідно з німецьким законодавством фондова біржа є установою публічного права — некомерційною організацією. Члени біржі розподіляються на три категорії: банки, офіційні маклери (Kursmakler) та вільні маклери (Freimakler). У цілому на біржі домінують три найбільші німецькі банки: Дойче банк, на який припадає 1/3 всього обігу ФФБ, Дрезднер банк та Коммерцбанк. Перші два на початку 2007 р. оголосили про злиття, внаслідок чого може утворитися одна з найбільших фінансових установ у світі.

Усі біржі об’єднані в Акціонерному товаристві «Німецька біржа АГ». У статутному капіталі товариства 80 % належить банкам, 10 % - біржам, 10 % - маклерам.

Основними завданнями товариства є:

• об’єднання провідних інститутів фондового ринку в єдину систему;

• створення торговельно-інформаційних систем;

• використання єдиної депозитарно-клірингової установи.

Центральний депозитарій «Німецька біржа - кліринг АГ» - дочірнє підприємство «Німецька біржа АГ». Сьогодні в рамках європейських інтеграційних процесів розпочалось його об’єднання з депозитарієм «Седел».

Основний фондовий індекс - DAX30.

У рамках чотирирівневої структури контролю та нагляду за фондовим ринком (федеральні органи - органи біржового нагляду федеральних земель - комітети з контролю на фондових біржах - управління внутрішнього контролю комерційних банків та інших учасників ринку) налагоджена взаємодія на кожному рівні при чіткому розподілі функцій.

У зв’язку з особливостями організації ринку значна роль у регулюванні фондового ринку належить:

• земельним органам нагляду за біржами;

• органам регулювання банківської діяльності.

Відомства по нагляду за ринком:

• Федеральне відомство по нагляду за торгівлею цінними паперами (BAWe);

• Федеральне відомство по нагляду за діяльністю фінансових установ (BAKred);

• земельні органи біржового нагляду;

• біржові органи по нагляду за торгівлею (HUST).

Представниками земельних урядів на біржах є призначені державні комісари.

Основні функції і повноваження земельних наглядових установ:

• дозвіл на відкриття і закриття бірж

• правовий нагляд за біржею

• нагляд за ринком на біржі

• залучення і відкликання курсових маклерів та їх заступників

• нагляд за платоспроможністю маклерів

• нагляд за Палатою курсових маклерів.

• Традиційно регулювання ринку цінних паперів у Німеччині було децентралізоване і здійснювалося спеціальними земельними органами.

Федеральне відомство по нагляду за діяльністю фінансових установ (ВАКгеd)

Завдання:

• забезпечення функціонування кредитної системи;

• нагляд за платоспроможністю банків;

• видача ліцензій на здійснення банківської діяльності, ліцензія керівника банку;

• дотримання принципів по власному капіталу і ліквідності кредитних інститутів;

• контроль дотримання обов’язків кредитних інститутів по реєстрації, звітності і наданню інформації;

• планові та спеціальні ревізії.

Повноваження:

• грошові штрафи у випадку порушення законодавства;

• звільнення з посади керівників банків;

• скасування ліцензії на здійснення банківської діяльності;

• інші заходи.

У загальновживаній термінології для позначення організації внутрішнього нагляду використовується спеціальне поняття — комплайнс. У широкому значенні під ним розуміється порядок ведення фондових операцій у відповідності з чинним законодавством; у вузькому — це система заходів, започаткованих на солідарній і довірчій взаємодії клієнтів, банку та його працівників, які забезпечують захист інвесторів у рамках прийнятих законів та інших нормативних актів.

Оскільки у комерційних банків існують широкі можливості обміну між співробітниками конфіденційною інформацією, яка може бути використана з корисливою метою, головна функція комплайнс полягає в управлінні інформаційними потоками та контролі за належною поведінкою службовців, зайнятих операціями з цінними паперами. Для цього у банках створюються спеціальні підрозділи (контрольні служби), безпосередньо підпорядковані керівництву.

До компетенції таких служб входить збирання та накопичення нерозкритої інформації, яка здатна стати об’єктом зловживань співробітників при укладенні угод та здійсненні операцій, до яких така інформація має відношення. Певною мірою контрольні служби виконують функції підрозділів внутрішньої фінансової безпеки та управління організацією роботи банку.

Управління (відділи) комплайнса комерційних банків та інших учасників фондового ринку Німеччини поки що тільки формуються, хоча у великих банках вони існували ще до прийняття Закону про торгівлю цінними паперами. У невеликих банках та в учасників ринку функції цих підрозділів виконують служби внутрішнього аудиту. Перед згаданими підрозділами ставиться завдання забезпечити таку організацію інвестиційної діяльності, яка перешкоджала б виникненню конфліктів інтересів сторін, що беруть участь у ній.

Функції та завдання регулюючого органу

Федеральне відомство по нагляду за торгівлею цінними паперами (ВАWе)

Основні завдання:

• переслідування інсайдерської діяльності;

• нагляд за ринком капіталів;

• депонування проспектів емісії.

Мета:

• розвиток торгівлі цінними паперами шляхом регулювання та нагляду за фондовим ринком;

• нагляд за торгівлею цінними паперами з метою захисту інвесторів.

Функції:

• контроль інсайдерської торгівлі;

• перевірка дотримання обов’язків по розкриттю інформації і публікації матеріалів;

• нагляд за дотриманням правил поведінки на фондовому ринку;

• міжнародне співробітництво.

Повноваження:

• грошові штрафи;

• кримінально-правові норми.

Регулювання фондового ринку Франції

Усі рахунки в цінних паперах ведуться в електронній формі, для чого відкривається поточний рахунок, який дублюється в SІКОVАМ. Тобто цінних паперів у документарній формі у Франції не існує.

На даний момент існують такі організовані ринки:

• товариство французьких бірж (SBF);

• біржа опціонів (MONEP);

• біржа ф’ючерсів (MATIF).

Депозитарні послуги надає центральний депозитарій — SICOVAM.

Розрахункові системи RELIT (акції та облігації) та SATURNE (казначейські зобов’язання) пов’язані з SICOVAM.

Законодавча база регулювання

• Закон про модернізацію фінансової діяльності.

Структура регулювання

• Міністерство економіки і фінансів:

• здійснює загальне регулювання фінансових ринків;

• затверджує акти Ради з фінансових ринків (CMF) після консультацій з Комісією з біржових операцій.

• Комісія з біржових операцій (СОВ).

• Банківська комісія має повноваження по нагляду за грошовим ринком. Вона здійснює:

• моніторинг за дотриманням нормативних актів CRBF;

• моніторинг фінансового стану кредитних установ та інвестиційних компаній;

• нагляд за їх платоспроможністю.

Комісія має право:

• вимагати інформацію, пояснення, докази;

• накладати штрафи за порушення;

• видавати попередження менеджменту;

• накладати штрафи на керівництво і персонал.

• Комітет з банківського та фінансового регулювання (CRBF) встановлює:

• правила для кредитних установ та інвестиційних фірм;

• вимоги щодо:

мінімального капіталу;

придбання частки в інвестиційних фірмах;

здійснення певних видів діяльності;

• норми:

ліквідності;

платоспроможності;

розподілу ризику.

Головою Комітету є міністр економіки і фінансів, заступником — голова Банку Франції, інші п’ять членів призначаються міністром.

• Комітет по кредитних установах та інвестиційних компаніях (CECEI) приймає окремі рішення щодо:

Страницы: 1, 2, 3