Методика проведения лізингових операцій

кількості платежів збільшується норма амортизації майна.

Внесення авансового платежу, навпаки,зумовлює зменшення норм

амортизації.

Таблиця 3

Гарафік сплати лізингових платежів у разі

відстрочки платежу

|Номер |Залишкова |Відшкодування |Лізинговий |Лізинговий |

|платежу |вартість майна, |вартості майна, |процент, |платіж, |

| |гривень |гривень |гривень |гривень |

|1 |2 400 |-- |-- |-- |

|2 |2 400 |-- |-- |-- |

|3 |2 400 |300 |240 + 480 |1 020 |

|4 |2 100 |300 |210 |510 |

|5 |1 800 |300 |180 |480 |

|6 |1 500 |300 |150 |450 |

|7 |1 200 |300 |120 |420 |

|8 |900 |300 |90 |390 |

|Разом...|600 |1 800 |1 470 |3 270 |

Таблиця 4

Гарафік сплати лізингових платежів у разі

застосування авансового платежу

|Номер |Залишкова |Відшкодування |Лізинговий |Лізинговий |

|платежу |вартість майна, |вартості майна, |процент, |платіж, |

| |гривень |гривень |гривень |гривень |

|(аванс) |2 400 |400 |-- |400 |

|1 |2 000 |200 |200 |400 |

|2 |1 800 |200 |180 |380 |

|3 |1 600 |200 |160 |360 |

|4 |1 400 |200 |140 |340 |

|5 |1 200 |200 |120 |320 |

|6 |1 000 |200 |100 |300 |

|7 |800 |200 |80 |280 |

|8 |600 |200 |60 |260 |

|Разом...|400 |2 000 |1 040 |3 040 |

Отже, у разі подовження терміну лізингу ще на один рік в обох

випадках (див. табл. 3 і 4) одночасно завершиться відшкодування вартості

лізингового майна. Тобто дані обох таблиць є співставними. При цьому

помітно, що внесення авансового платежу виявляється більш вигідним для

лізингоодержувача, ніж використання відстрочки платежів. Цей висновок

повністю відповідає раніше зробленому висновку за даними табл.2

У випадку прискореної амортизації за рахунок відшкодування

протягом першого року 40% вартості майна (по 20% на 1-й і 2-й платежі), а

потім рівномірної амортизації залишкової вартості загальна сума лізингових

платежів зменшилася на

168 - 3 066 = 102 од (табл. 5)

Таблиця 5

Гарафік сплати лізингових платежів у випадку

прискореної амортизації об’єкта лізингу

|Номер |Залишкова |Відшкодування |Лізинговий |Лізинговий |

|платежу |вартість майна, |вартості майна, |процент, |платіж, |

| |гривень |гривень |гривень |гривень |

|1 |2 400 |480 |240 |720 |

|2 |1 920 |480 |192 |672 |

|3 |1 440 |180 |144 |324 |

|4 |1 260 |180 |126 |306 |

|5 |1 080 |180 |108 |288 |

|6 |900 |180 |90 |270 |

|7 |720 |180 |72 |252 |

|8 |540 |180 |54 |234 |

|Разом...|360 |2 040 |1 026 |3 066 |

У разі застосування варіанта сплати залишкової вартості

лізингового майна під час дії договору лізингу згідно з прийнятими

стандартними умовами за 4 роки ( 8 платежів ) відшкодовується вартість

лізингового майна на загальну суму 240 * 8 = 1 920 од.

Залишкова вартість цього майна становить 2 400 - 1 920 = 480 од.

Розрахунок лізингових платежів при равномірній передплаті залишкової

вартості майна наведено в табл.6

Таблиця 6

Гарафік сплати лізингових платежів у разі

авансування викупу об’єкта лізингу за залишковою вартістю

|Номер |Залишкова |Відшкодуванн|Авансування |Лізинговий |Лізинговий |

|платежу|вартість |я вартості |викупу |процент, |платіж, |

| |майна, |майна, |об’єкта |гривень |гривень |

| |гривень |гривень |лізингу, | | |

| | | |гривень | | |

|1 |2 400 |240 |60 |240 |540 |

|2 |2 100 |240 |60 |210 |510 |

|3 |1 800 |240 |60 |180 |480 |

|4 |1 500 |240 |60 |150 |450 |

|5 |1 200 |240 |60 |120 |420 |

|6 |900 |240 |60 |90 |390 |

|7 |600 |240 |60 |60 |360 |

|8 |300 |240 |60 |30 |330 |

|Разом..|0 |1 920 |480 |1 080 |3 480 |

|. | | | | | |

Згідно з даними таблиці сума лізингових платежів становить 3 480 од.,

в той час як за стандартним варіантом (див. табл. 1) загальна сума платежів

та викупу майна по залишковій вартості дорівнює

3 168 + 480 = 3 648 од., тобто на 168 од. більше.

Отже, поступове відшкодування залишкової вартості (вартості викупу)

лізингового майна протягом дії договору лізингу є економічно ефективним.

Таким чином, ми розглянули основні варіанти розрахунку лізингових

платежів. Отримані результати слід скорегувати на суми додатковиих витрат

лізингодавця, передбачених договором лізингу.

Велика різноманітність видів і форм лізингових платежів забезпечує

сторонам лізингової угоди можливість вибору найбільш прийнятного варіанта.

Однак українські лізингодавці та лізингоодержувачі такої можливості не

мають. У проекті Закону «Про лізинг» (п.2 ст.16) передбачалося обов’язкове

відшкодування в лізинговому платежі «частини вартості об’єкта лізингу, що

амортизується, але не більш як 1/4 його вартості у кожному платежі». Це

визначення забезпечувало свободу вибору способу відшкодування.

Але у прийнятому Законі цей пункт отримав нову редакцію, згідно з якою

в кожному платежі відшкодовується частина вартості об’єкта лізингу, що

амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж.

Легко переконатися, що з усіх наведених варіантів розрахунку

лізингових платежів умовам Закону відповідає лише перший стандартний

варіант. Адже всі інші варіанти передбачали відшкодування вартості в інших

розмірах.

Так, у разі відстрочки платежу протягом обумовленого договором терміну

платежі, а отже і відшкодування вартості майна, взагалі не здійснюються і

протягом наступного періоду відшкодування відбувається в розмірах, що не

перевищують нараховану амортизацію (див. табл. 4, де були відстрочені

платежі першого року).

У випадку авансових платежів, навпаки відбувається в розмірах, менших

за нараховану амортизацію (див. табл. 5).

Законодавство України передбачає лише один жорсткий спосіб нарахування

прискореної амортизації, не придатний для переважної більшості договорів

лізингу. Тому прискорене відшкодування вартості майна за погодженням сторін

фактично блаковано. Так неможливим є наведений вище (див. табл. 6) варіант

з прискореним , відшкодуванням вартості майна протягом першого року.

Таким чином, згідно з чинним законодавством легітимним залишається

лише один варіант розрахунку лізингових платежів, який передбачає

відшкодування вартості лізингового майна у розмірі амортизаційних

відрахувань. Внаслідок цього лізинг втрачає одну з найпривабливіших своїх

особливостей.

Тому до нагальних заходів щодо удосконалення правового

регулювання лізингу слід віднести внесення часткових змін до п. 2 ст. 16

Закону України «Про лізинг» з метою забезпечення гнучкості лізингових

платежів.

IV. Розрахунок РОЗМІРУ комісійних виплат

1. Розмір амортизаційних відрахувань, які отримує лізингодавець

розраховується по формулі:

А= С * На / 100% * Т,

де

А -- амортизаційні відрахування;

С -- балансова вартість обладнання;

На -- норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення;

Т -- період чинності лізингової угоди.

2. Розрахунок величини плати за користування кредитними ресурсами:

Пкр= Кр * Скр / 100%,

де

Пкр -- плата за користування кредитними ресурсами;

Кр -- кредитні ресурси, що залучаються для проведення лізингової операції;

Скр -- ставка за користування кредитними ресурсами.

Кр= [ (Сн+Ск) / 2 ],

де

Сн -- вартість обладнання на початок року;

Ск -- вартість обладнання на кінець року;

Т -- кількість років, на яку укладається лізингова угода.

3. Розрахунок розміру комісійних виплат:

Пком=Кр * Ском / 100%,

де

Пком -- плата по комісії;

Ском -- ставка комісійних виплат.

4. Розрахунок розміру додаткових послуг лізингодавця:

Пу=Рком+Ру+Рр+Рдр,

де

Пу -- плата за послуги лізингодавця;

Ру -- видатки на оплату послуг (юридичні консультації, по експлуатації

обладнання і т.д.);

Рком -- відряджувальні видатки робітників лізингодавця;

Рр -- видатки на рекламу;

Рдр -- інші вигляди видатків на оплату послуг лізингодавцю.

5. Розрахунок загальної суми виплат лізингодавцю по лізинговій угоді:

ЛП=А+Пкр+Пком+Пу,

де

ЛП -- загальна сума лізингових платежів.

А -- амортизаційні відрахування;

6. Розрахунок періодичних внесків по лізинговій угоді:

а) при щорічній виплаті внесків:

ЛВ=ЛП / Т,

де ЛВ -- один лізинговий внесок;

б) при щоквартальної виплати внесків:

(ЛВ / Т / 4) * ЛВ=ЛП / Т / 4;

в) при щомісячній виплаті внесків:

ЛВ=ЛП / Т / 12.

Розглянемо розрахунок лізингових платежів на прикладі. Вартість

обладнання, що здається в лізинг -- 550 тис.гривень. Термін лізингу --

чотири року. Норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення

обладнання -- 10% річних. Процентна ставка по кредиту, що залучається для

здійснення лізингової угоди -- 10% річних. Погоджений відсоток комісії по

лізингу -- 4% річних. В лізинговій угоді передбачається, що капітальний

ремонт обладнання, його технічне обслуговування здійснюється

лізингоотримувачем. Лизингоотримувач виявляє користувача ряд означених в

угоді додаткових послуг:

- відряджувальні видатки робітників лізингодавця -- 0.16тис.гривень.;

- видатки на надання юридичних консультацій з питань укладення лізингової

угоди -- 0.15 тис. гривень.;

- видатки лізингодавця на консультації по експлуатації обладнання,

включаючи організацію спробних іспитів -- 0.35тис.гривень.

Таблиця 7

Розрахунок средньорічної вартості обладнання (в тис.грив.)

| |Вартість |Амортизаційні |Вартість обладнання|Середньорічна |

|Рік |обладнання |відрахування |на кінець року |вартість |

| | | | |обладнання |

|1-й |550 |55 |495 |552, |

|2-й |495 |55 |440 |467,5 |

|3-й |440 |55 |385 |412,5 |

|Всього | | | |1760 |

Таблиця 8

Розрахунок загального розміру лізингового платіжа (тис.грив.)

| | |Плата за |Плата по |Плата за |Загальна сума|

|Рік | |користування |комісії |послуги |лізингових |

| | |кредитними | |лізенгодавця |платежів |

| | |ресурсами | | | |

|1-й |55 |52,25 |20,9 |0,14 |128,29 |

|2-й |55 |47,65 |18,7 |0.14 |120,59 |

|3-й |55 |41,25 |16,5 |0,14 |112,89 |

|4-й |55 |35,75 |14,3 |0,14 |105,19 |

|Всього | | | | |466,96 |

V. Закон України «Про лізинг» та розвиток лізингу на Україні

10 січня 1998 р. набрав чинності прийнятий 16 грудня 1997р. Верховною

Радою України Закон України «Про лізинг». Цим, нарешті, здійснено прорив у

правовому регулюванні лізингу в нашій країні, створено правові (але не

економічні) умови його розвитку.

До прийняття закону правові основи лізингу в Україні були практично

відсутні. У законодавстві з 1995 р існувало лише декілька спеціальних норм,

що стосувалися лізингу.

Вперше лізинг згадано в п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про банки і

банківську діяльність», де банкам дозволяється здійснювати «придбання за

власні кошти засобів виробництва для передачі їх в аренду (лізинг)».

Оскільки головним завланням банку як лізингодавця є фінансування

угоди, то в положенні Національного банку України «Про кредитування»[2],

лізінг розглядається як форма майнового кредиту.

У Кодексі торговельного мореплавства України є глава 2 «Договіроренди

судна». Проте окремі її положення не відповідають правовим відносинам

лізингу в їх традиційному розумінні.

У першій редакції Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» та в Правилах застосування Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств»[3], лізинг неправомірно розглядався як тотожна

оренді, але менш важлива порівняно з нею господарська операція. Визначення

оренди (лізингу) було недосконалим, і ці недоліки перейшли й до наступної

(нині чинної) редакції закону.

Лізинг у своїй класичній формі полягає в придбанні лізингодавцем за

прямою вказівкою і вибором лізингоодержувача майна у продавця і передачі

цього майна лізингоодержувачу в користування на певний строк за умови

сплати лізингових платежів. У випадку фінансового лізингу лізингоодержувач

має право на викуп об’єкта лізингу за залишковою вартістю після закінчення

строку лізингу.

Лізинг майна регулюється системою договорів, серед яких є договір

купівлі-продажу лізінгового майна між продавцем і лізингодавцем та договір

власне лізінгу між лізингодавцем і лізингоодержувачкм. Разом з тим

застосовуються й тристоронні лізингові угоди.

Слід зауважити, що у світі існують два діаметрально протилежних

підходи до правового регулювання лізингу. Перший полягає в тому, що

відносини за договором лізингу охоплюються рядом існуючих цивільно-правових

інститутів - оренди, купівлі-продажу, доручення, позики, застави та ін. Цей

підхід реалізовувався в Україні за умов відсутності законодавства про

лізінг. На цих позиціях частково стоять і автори проекту нового Цивільного

кодексу України. Так у п. 3 ст. 838 «Договору про лізинг» цього проекту

зазначається: «До договору лізингу застосовуються правила цього Кодексу, що

регулюють договори купівлі-продажу, поставки, найму (оренди), якщо інше не

передбачено договором лізингу, законом, іншими правовими актами».

Другий підхід базується на визнанні того, що існує особливий інститут

лізингу, норми якого не співпадають з нормами інших інститутів цивільного

права. Дійсно, лізингоодержувач має більшість прав покупця за договором

куплі-продажу, в якому він не є стороною договору, а роль і функції

лізингодавця і лізінгоодержувача суттєво відрізняються від ролі і функцій

орендодавця і орендаря. Прийняття Закону України «Про лізинг» і його зміст

свідчать про те, що цю точку зору поділяє й український законодавець,

Робота над проектом законодавчого акта, який регулює відносини лізингу

(Указ Президента України, а згодом - Законом України), велася протягом

кількох років. З вересня 1996 р. в сесійному залі Верховної Ради України

почалося обговорення проекту Закону України «Про лізинг». Відбулося три

читання законопроекту, що призвело до значної зміни первісного тексту

закону. З одного боку, була поліпшена редакція багатьох статей закону, а з

іншого -- вилучено статті, які забезпечували економічне стимулювання

розвитку лізингу.

У законі України «Про лізинг» сформульовано визначення лізінгу[4],

фінансового та оперативного лізингу[5], які заміняють неточні їх формування

в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», де неправомірно

ототожнюються лізинг і оренда. Визначено об’єкти лізингу і встановлено

особливий порядок лізингу державного майна - за погодженням з органом

управління цим майном[6]. До суб’єктів лізингу (лізингодавець,

лізингоодержувач, продавець лізингового майна) віднесено лише суб’єкти

підпріємницької діяльності[7].

Договір лізингу можна укладати у формі як тристоронньї (між усіма

основними суб’єктами лізингу), так і двосторонньої (між лізингодавцем і

лізингоодержувачем) угоди[8].

У ст. 7-18 фактично розглядається зміст договору лізінгу. При цьому

права й обов’язки сторін у процесі роботи над законом були «збагачені» з

урахуванням положень проекту нового Цивільного кодексу України.

Майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на

баланс лізингоодержувача, а за договором оперативного лізингу - залишається

на балансі лізингодавця[9].

Об’єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю

лізингодавця. Право власності на об’єкт фінансового лізингу набувається

лізингоодержувачем після сплати повної вартості об’єкта лізингу. У разі

банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об’єкт

лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача і підлягає

поверненню лізингодавцю[10].

Закон розглядає також питання про бухгалтерський облік та звітність

щодо лізингових операцій, порядок сплати мита, ПДВ та акцизного збору при

імпортуванні об’єктів лізингу, реєстрацію договорів лізингу (ст. 19 - 21).

Важливо, що прикінцевими положеннями[11] визначено: раніше прийняті

закони і нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому

Закону.

У цілому закон відповідає сучасним поглядам на визначення і

регулювання лізингу. Він не суперечить положенням Конвенції з міжнародного

фінансового лізингу, що дасть змогу українським лізинговим компаніям і

підприємствам брати участь у міжнародній лізинговій інтеграції.

Разом з тим прийнятий текст Закону України «Про лізинг» має ряд

недоліків, головними з яких є такі:

обмеження об’єктів лізингу, зокрема можливість передачі в лізинг лише

майна, що належить до основних фондів (ст. 2), не відповідає світовій

практиці лізингу, зокрема можливість передачі в лізинг лише майна, що

належить до основних фондів (ст. 2), не відповідає світовій практиці

лізингу, згідго з якою об’єктами лізингу є і майнові комплекси підприємств,

і майнові права та інші нематеріальні активи;

визначення лізингодавця як суб’єкта підприємницької діяльності[12]

виключає можливість для державних органів бути лізингодавцями на

неприбуткових засадах. На жаль, у законі нічого не сказано про засади й

особливості діяльності лізингових компаній;

визначення в стю 4 лише двох видів (фінансовий і оперативний) та трьох

форм (пайовий, зворотний, міжнародний) лізингу є недостатнім з огляду на

вимоги практики. З відомих близько 40 видів операцій слід було б принаймні

виділити прямий і непрямий лізинг, про що йдеться у проекті нового

Цивільного кодексу України, поширений у світі роздільний лізинг,

компенсаційний і змішаний лізинг, які відрізняються формою лізингових

платежів, внутрішній лізинг, який є «парним» до названого в законі

міжнародного лізингу, та ін.;

незадовільним є визначення і розмежування в ст. 4 понять фінансового й

оперативного лізингу. За кількісним критерієм, який подано як основний,

договори лізингу зі строком дії 60-90% від терміну повної амортизації

об’єкта лізингу підпадають під обидва визначення. Інший критерій -

можливість викупу майна - є якісним і тому мав би бути головним. Для

розмежування фінансового й оперативного лізингу можна було б застосувати

критерії, рекомендовані Комітетом по міжнародних стандартах бухгалтерського

обліку.

Зі ст. 18 «Амортизаційні відрахування» в процесідооперацювання закону

було вилучено конкретний розмір максимально можливого коефіцієнта

прискорення амортизації. У сусіднух державах дозволяєтьсяприскорена

амортизація з коефіцієнтом до 3. На сьогодні прискорена амортизація

регулюється пю 8.6.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств»[13] у спосіб, який не відповідає потребам амортизації об’єктів

лізингу.

У процесі роботи над проектом закону з його тексту були вилучені дві

Страницы: 1, 2, 3, 4