Розподіл прибутку

Бухгалтерський прибуток 20000 грн.

За мінусом неявних витрат:

Загублена зарплата 10000 грн.

Альтернативні витрати капіталу

(нормальний прибуток) 2000 грн.

Економічний прибуток: 8000 грн.

У конкретних галузях підприємства можуть діставати прибуток тільки

визначений час. Прибуток працює як сигнал. Якби всі галузі були

конкурентними, то підприємства могли б постійно вступати в нову для себе

галузь, чи залишати її у відповідь на зміну прибутковості. У тривалий

період часу жодна фірма в жодній галузі не змогла б одержувати більше, ніж

нормальний прибуток. Економічний прибуток неминуче зменшиться до нуля, як

тільки нові виробники вступлять у дану галузь. Це називається парадоксом

прибутку: економічний прибуток породжує міжгалузеву конкуренцію, що зводить

її до нуля [7, 67].

Аналогічно збитки є також тимчасовими. Якщо підприємство працює зі

збитком у конкретній галузі, то зрештою воно неї залишить. Тому що

підприємство залишить галузь, то ціни виростуть, і збитки в галузі в

кінцевому рахунку зникнуть. У довгостроковому періоді часу жодна фірма не

може сподіватися на прибуток більшу, ніж нормальна.

На кожнім підприємстві формуються чотири показники прибутку, які

істотно розрізняються по величині, економічному змісту і функціональному

призначенню. Базою всіх розрахунків служить балансовий прибуток — основний

фінансовий показник виробничо-господарської діяльності підприємства. Для

цілей оподатковування розраховується спеціальний показник — податковий

прибуток, а на його основі — прибуток, що оподаткується, та прибуток, що не

оподаткується. Частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні

підприємства після внесення податків і інших платежів у бюджет, називається

чистим прибутком. Вона характеризує кінцевий фінансовий результат

діяльності підприємства.

Мал. 1.3. Схема формування прибутку господарчого суб’єкта

Валовий (балансовий) прибуток являє собою суму прибутку від реалізації

продукції (робіт, послуг), основних фондів, іншого майна підприємства і

доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих

операціях:

Пв = Прп + Прф + Ппз,

де Пв — валовий прибуток;

Прп — прибуток від реалізації продукції;

Прф — прибуток від реалізації основних фондів, іншого майна

підприємства;

Ппз — прибуток від позареалізаційних операцій.

Балансовий прибуток включає три основних елементи: прибуток (збиток)

від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; прибуток

(збиток) від реалізації основних засобів, їхнього іншого вибуття,

реалізації іншого майна підприємства; фінансові результати від

позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) — це фінансовий

результат, отриманий від основної діяльності підприємства, що може

здійснюватися в будь-яких видах, зафіксованих у його статуті і не

заборонених законом. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг)

визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (без податку

на додаткову вартість і акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію,

що включаються в собівартість продукції:

Прп = Вд — ПДВ — А — В,

де Вд — валовий доход від реалізації продукції (робіт, послуг);

ПДВ — податок на додаткову вартість;

А — акцизи;

В — витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

При визначенні прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна

підприємства для цілей оподатковування враховується різниця (перевищення)

між продажною ціною і первісної (чи залишкової) вартістю цих фондів і майна

(збільшеної на індекс інфляції). При цьому залишкова вартість майна

обчислюється стосовно до основних фондів, нематеріальним активам і

швидкозношувальним предметам. Прибуток від реалізації основних фондів і

іншого майна підприємства складає:

Ін.ф.м. = Вр.ф.м. — Сф.і. * Jінф.,

де Вр.ф.м — виторг від реалізації основних фондів і майна;

Сф.і. * Jінф. — вартість основних фондів, скоректована на індекс

інфляції.

По реалізації продукції, що має натурально-речовинну форму, розрахунок

прибутку ведеться виходячи з виторгу і повної собівартості продукції,

обумовленими на обсяг реалізованої продукції в натуральному вираженні:

|Прибуток | |Прибуток у | |Прибуток від| |Прибуток у |

|від | |нереалізованих | |випуску | |залишках |

|Реалізації|=|залишках річної |+|товарної |+|нереалізованої |

|продукції | |продукції на | |продукції | |продукції |

| | |початок року | |звітного | |на кінець |

| | | | |періоду | |періоду |

Прибуток від виконання чи робіт чи надання послуг розраховується

аналогічно прибутку від реалізації продукції.

Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів і іншого майна

підприємства являє собою фінансовий результат, не зв’язаний з основними

видами діяльності підприємства. Він відбиває прибуток (збиток) від іншої

реалізації, до якого відноситься продаж на сторону різних видів майна, що

числиться на балансі підприємства.

До складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включаються:

. доходи, одержувані від пайової участі в діяльності інших

підприємств;

. від здачі майна в оренду;

. доходи (дивіденди, відсотки) по акціях, облігаціям і іншим цінним

паперам;

. а також інші доходи (витрати) від операцій, безпосередньо не

зв’язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) і її реалізацією,

включаючи суми, отримані і сплачені у виді санкцій і відшкодування

збитків.

Прибуток від позареалізаційних операцій складає:

Пви = Дв — Впз,

де Дв — доходи від позареалізаційних операцій;

Впз — витрати на позареалізаційні операції.

Фінансові результати від позареалізаційних операцій — це прибуток

(збиток) по операціях різного характеру, що не відноситься до основної

діяльності підприємства і не зв’язаним з реалізацією продукції, основних

засобів, іншого майна підприємства, виконання робіт, надання послуг. До

складу позареалізаційних прибутків (збитків) включається сальдо отриманих і

сплачених штрафів, пені, неустойок і інших видів санкцій, а також інші

доходи:

. прибуток минулих років, виявлених у звітному році;

. доходи від дооцінки товарів;

. надходження сум у рахунок погашення дебіторської заборгованості,

списаної в минулі роки;

. позитивні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в

іноземній валюті;

. відсотки, отримані по коштах, що числиться на рахунках підприємства.

До них також відноситься доход від пайової участі в статутному капіталі

інших підприємств, що представляють собою частина чистого прибутку, що

надходить засновникам у заздалегідь обговореному чи розмірі у вигляді

дивідендів по акціях, якими володіє засновник. Доходами від цінних паперів

є відсотки по облігаціях і короткострокових казначейських зобов’язаннях.

Підприємство має право на одержання доходу по цінних паперах акціонерних

товариств, якщо вони придбані не пізніше, ніж за 30 днів до офіційно

оголошеної дати їхньої виплати. По державних цінних паперах право і порядок

одержання доходів визначаються умовами їхнього випуску і розміщення.

По засобах, наданим у борг, підприємство одержує доходи за умовами

договору між кредитором і позичальником.

Доходи від здачі майна в оренду формуються з одержуваної орендної

плати, що орендар платить орендодавцю. Прибуток від використання

орендованого майна є обов’язковою частиною орендної плати і залежить від

його вартості, рентабельності підприємства, терміну оренди. У залежності

від умов договору орендна плата може включати амортизаційні чи відрахування

їхню частину, якщо орендар бере на себе визначені зобов’язання по

відновленню основних фондів. Прибуток включається в орендну плату як

відсоток вартості майна.

Крім того, до позареалізаційних результатів відносяться витрати і

втрати:

. збитки по операціях минулих років;

. нестача матеріальних цінностей, виявлених при інвентаризації;

. негативні курсові різниці по валютних рахунках про операціям в

іноземній валюті;

. некомпенсовані втрати від стихійних лих з урахуванням витрат по

запобіганню і ліквідації стихійних лих і т.п.

Чистий прибуток утвориться після сплати з валового прибутку податків та

інших обов’язкових платежів. Чистий прибуток залишається у повному

розпорядженні підприємства.

Висновок

Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її

доходність і є вирішальними для підприємства. Окрім його керівництва і

колективу вони цікавлять вкладників капіталу (акціонерів), кредиторів,

державні органи, в першу чергу податкову службу, фондові біржі, які

займаються купівлею-продажем цінних паперів та ін.

Основним фінансовим результатом діяльності підприємства є його

прибуток, іноді його замінюють показником доходу. Крім цих абсолютних

показників для оцінки фінансового стану застосовують ряд відносних

показників і коефіцієнтів.

Доход — найважливіший економічний показник роботи підприємств (фірм),

що відбиває їхні фінансові надходження від усіх видів діяльності, кінцевим

результатом якої виступає виробнича і реалізована продукція (зроблені

послуги, виконані роботи), оплачені замовником. Доход — це гроші, що

продавець сподівається одержати за продану одиницю виготовленої продукції.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-

технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всії форм

інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення

прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити

зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

Тому основний принцип діяльності підприємства (фірми) складається в

прагненні до максимізації прибутку. З цієї причини прибуток виступає

основним показником ефективності виробництва.

На кожнім підприємстві формуються чотири показники прибутку, які

істотно розрізняються по величині, економічному змісту і функціональному

призначенню. Базою всіх розрахунків служить балансовий прибуток — основний

фінансовий показник виробничо-господарської діяльності підприємства. Для

цілей оподатковування розраховується спеціальний показник — податковий

прибуток, а на його основі — прибуток, що оподаткується, та прибуток, що не

оподаткується. Частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні

підприємства після внесення податків і інших платежів у бюджет, називається

чистим прибутком. Вона характеризує кінцевий фінансовий результат

діяльності підприємства.

Глава 2. Розподіл прибутку підприємства

2.1 Принципи розподілу прибутку підприємства

Головна вимога, яка пред’являється сьогодні до системи розподілу

прибутку, що залишається на підприємстві, полягає в тім, що вона повинна

забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі

встановлення оптимального співвідношення між засобами, що направляються на

споживання і накопичення.

При розподілі прибутку, визначенні основних напрямків його використання

насамперед враховується стан конкурентного середовища, що може диктувати

необхідність істотного розширення і відновлення виробничого потенціалу

підприємства. Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від

прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для

фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів,

забезпечення науково-дослідної діяльності, упровадження нових технологій,

переходу на прогресивні методи праці і т.п. Загальна схема розподілу

прибутку підприємства приведена на мал.. 2.1.

Мал. 2.1. Розподіл чистого прибутку підприємства

|Чистий | |Резервний | |Фонд | |Фонд |

|прибуток |= |фонд |+|накопичення |+|споживання |

Для кожної організаційно-правової форми підприємства законодавчо

установлений відповідний механізм розподілу прибутку, що залишається в

розпорядженні підприємства, заснований на особливостях внутрішнього

пристрою і регулювання діяльності підприємств відповідних форм власності.

На будь-якому підприємстві об’єктом розподілу є балансовий прибуток

підприємства. Під його розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет

і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку

регулюється у виді податків і інших обов’язкових платежів. Визначення ж

напрямків витрат прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства,

структури статей його використання знаходиться в компетенції самого

підприємства.

Держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але

через порядок надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на

капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру, на благодійні

цілі, фінансування природоохоронних — заходів, витрат по змісту об’єктів і

установ невиробничої сфери тощо.

Законодавство обмежує розмір резервного фонду підприємства, регулює

порядок формування резерву по сумнівних боргах. Порядок розподілу і

використання прибутку підприємства фіксується в його статуті і визначається

положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних і

фінансових служб і затверджується керівним органом підприємства.

Приблизна схема використання прибутку на підприємствах України показана

на мал. 2.2.

Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що

залишилась, є чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за

довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша —

прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства

(акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за

результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога

різним організаціям тощо).

До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві

(нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та

створення резервного фонду.

Останній є фінансовим компенсатором ймовірних відхилень від нормального

обігу грошей або додаткової їх потреби. Напрямки і суми використання

чистого прибутку визначаються власниками підприємства.

2.2 Розподіл прибутку на підприємствах різних організаційних форм

Прибуток повного товариства розподіляється між учасниками у

відповідностями з установчим договором, у якому визначаються частки його

учасників. Визначення часткою в договорі має значення не тільки при

розподілі прибутку, але і для рішення питання про покриття збитків.

Кожен учасник, одержавши частину прибутку повного товариства, враховує

її в складі свого балансового прибутку як позареалізаційний доход і з

загальної суми балансового прибутку у встановленому порядку обчислює

податок, що вносить у бюджет.

Чистий прибуток товариства розподіляється між резервним фондом, фондом

накопичення, фондом споживання, а прибуток, що залишився — уже між

засновниками.

В установчому договорі можуть бути передбачені й іншої умови розподілу

прибутку. При недостатності прибутку вкладники можуть одержати менший

відсоток прибутку на свій внесок, але й у цьому випадку договором можуть

бути передбачені інші умови (наприклад, виплата відсутньої частини прибутку

вкладникам у наступному році і т.д.).

У командитному товаристві з отриманого балансового прибутку насамперед

вноситься в бюджет податок на прибуток, обчислений відповідно до порядку,

установленим для юридичних осіб. Після цього частина прибутку направляється

вкладникам у долі, що відповідає їхньому внеску в капітал товариства, потім

прибуток направляється на розвиток підприємства й інші мети. Залишок

прибутку розподіляється між дійсними членами (повними товаришами).

Якщо прибуток чи не отриманий отримана в меншому обсязі, ніж

передбачалося, то можливі наступні варіанти:

. при негативних фінансових результатах дійсні члени зобов’язані

віддати вкладникам їхню частку прибутку, продавши майно товариства;

. при недостатності засобів може бути прийняте рішення про невиплату

пайовикам прибутку.

Прибуток товариства з обмеженою відповідальністю обкладається податком

і розподіляється в загальному порядку, установленому для юридичних осіб.

При підведенні підсумків господарської діяльності за рік кожному учаснику

(пайовику) виплачується частка прибутку, що відповідає його внеску в

статутний капітал, внесення в бюджет податків, інших обов’язкових платежів,

напрямку прибутку на розвиток підприємства і матеріальне заохочення

працівників.

Найбільш складним є порядок розподілу прибутку акціонерних товариств.

Загальні механізми розподілу прибутку і порядок виплати дивідендів

фіксується в статуті суспільства.

Для визначення ставки дивідендів необхідно розрахувати потенційний

розмір прибутку, що може бути виплачена акціонерам без збитку для

діяльності АТ.

Якщо прибуток, планований як результат господарської діяльності

суспільства за рік, позначимо як ПЗ (загальний прибуток); прибуток, що буде

спрямована у виді податків у бюджет, — ПП; прибуток, що направляється на

розвиток суспільства, — ПР; прибуток, що відчисляється в резервний фонд, —

ПРФ; тоді прибуток, що нараховується на виплату дивідендів, ПД, буде

дорівнює:

ПД = ПЗ — ПН — ПРФ — ПР.

Прибуток як чистий доход АТ формується в процесі його господарської

діяльності і реалізується після продажу зробленої продукції, виконання

робіт, надання послуг. Його величина залежить від підсумків роботи

суспільства, ефективності використання притягнутих фінансових ресурсів.

Узагальнюючим результатом господарської діяльності АТ є балансовий

прибуток, що обчислюється в загальновстановленому порядку. Як фінансовий

ресурс використовується чистий прибуток, що залишився в розпорядженні

суспільства після сплати податку.

Особливістю розподілу прибутку АТ є формування резервного фонду (і

інших аналогічних по призначенню фондів — гарантійних, страхових і т.п.),

що створюється суспільством. Величина резервного фонду не може бути менш 10

та більш 25 % величини оплаченого статутного капіталу. Розмір відрахувань у

резервні фонди встановлюється загальними зборами акціонерів, але вони не

можуть складати більш 50% оподатковуваного прибутку.

Резервний і інший фонди призначені для покриття збитків АТ і

використовуються, якщо прибутку звітного року недостатньо для виплати

доходів по цінних паперах.

До витрат АТ, зв’язаним з розвитком виробництва та тих, що фінансуються

з чистого прибутку, відносяться витрати по випуску і поширенню акцій і

облігацій (придбання бланків цінних паперів, сплата винагороди посередникам

за первинне розміщення цінних паперів). Частина прибутку, використовуваної

на накопичення, може бути спрямована на збільшення статутного капіталу АТ

чи як внесок у статутний капітал дочірнього суспільства.

Якщо це передбачено статутом, частина прибуток спрямовується для

розподілу між працівник у вид грошових винагород чи у вигляді акцій.

Загальний порядок розподілу прибутку АТ представлений на мал. 2.3.

Політика АТ в області розподілу прибутку звичайно здійснюється Радою

директорів і підлягає твердженню на загальних зборах акціонерів. При

плануванні розподілу чистого прибутку АТ необхідно враховувати види

випущених акцій. Так, по привілейованих акціях передбачається обов’язкова

виплата дивідендів по затверджених ставках. Питання про виплату дивідендів

по простих акціях зважується в залежності від фінансових результатів

діяльності суспільства і з урахуванням перспектив його розвитку. З метою

розвитку підприємства при недостатності прибутку може бути прийняте рішення

про реінвестування дивідендів по простих акціях і невиплаті доходів їх

власникам. Розподіл прибутку на частину, що інвестується, і дивіденд є

найважливішим моментом фінансового планування, тому що від цього залежить

розвиток АТ і його можливості виплачувати дивіденди в майбутньому. Занадто

високі дивіденди, виплачувані в рекламних цілях, приводять до ”проїдання”

основного капіталу. У той же час невиплата дивідендів знижує ринковий курс

акцій суспільства і створює складності при розміщенні чергового випуску

акцій.

Висновок

Головна вимога, яка пред’являється сьогодні до системи розподілу

прибутку, що залишається на підприємстві, полягає в тім, що вона повинна

забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі

встановлення оптимального співвідношення між засобами, що направляються на

споживання і накопичення.

При розподілі прибутку, визначенні основних напрямків його використання

насамперед враховується стан конкурентного середовища, що може диктувати

необхідність істотного розширення і відновлення виробничого потенціалу

підприємства. Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від

прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для

фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів,

забезпечення науково-дослідної діяльності, упровадження нових технологій,

переходу на прогресивні методи праці і т.п.

Страницы: 1, 2, 3