Фінансова санація та стабілізація діяльності підприємства

Таблиця 2.4

Аналіз виконання плану з собівартості вугілля

|Елемент витрат |1997 |1998 |1999 |2000 |2001 |2002 |

|витрат |Фактично |Питома вага|Фактично |Питома вага |

|Матеріальні витрати |42,12 |40,74% |35,9 |36,12% |

|Оплата праці |21,99 |21,27% |24,89 |25,05% |

|Соціальні заходи |8,21 |7,94% |11,66 |11,73% |

|Амортизація |9,01 |8,71% |18,46 |18,58% |

|Інші витрати |20,16 |19,50% |2,12 |2,13% |

|Виробнича собівартість |101,49 |98,16% |93,03 |98,16% |

|Позавиробничі витрати |1,9 |1,84% |6,35 |6,39% |

З огляду на значення таблиці 2.5 можна зробити наступні висновки :

1. Структура собівартості в 1997 і 2002 роках різна;

2. ДО 2002 року відбулася зміна витрат на матеріали (вони

зменшилися);

3. Збільшилося фінансування таких статей к оплата праці, соціальні

заходи, амортизації, позавиробничі витрати.

Вище перераховані аналітичні висновки свідчить про поліпшення оплати

праці на підприємстві, закупівлю нового високотехнологічного устаткування.

Аналіз основних фондів та амортизаційних виходить з того, що балансова

вартість окремих майнових активів майже ніколи не дорівнює їх реальній

ринковій ціні. Аудитор звертає увагу на основні фонди, які було придбано,

реалізовано, ліквідовано або здано в оренду протягом останніх періодів.

Показники завантаженості основних фондів, зносу, матеріало- та

енергомісткості, прогресивності технологічних процесів порівнюються з

аналогічними показниками діяльності підприємств, що працюють у відповідній

галузі найуспішніше.

Слід перевірити правильність проведення та відбиття у звітності таких

опера дій, пов’язаних з рухом основних фондів:

. індексація основних фондів;

. надходження та реалізація;

. ліквідація та інші види вибуття;

. ремонт та амортизація;

. інвентаризація.

Майновий стан підприємства оцінюється на підставі дослідження таких

показників: коефіцієнт зносу основних фондів; коефіцієнт оновлення;

коефіцієнт вибуття; частка активної частини основних фондів у структурі

основних фондів.

Таблиця 2.6

Розрахунок коефіцієнта зносу основних засобів

| |До 1999 року |З 2000 року |

| | | |

|Коефіцієнт зносу |ф1р.011 |ф1р.032 |

|основних засобів |---------------- | |

| |ф1р.012 |------------ |

| | |ф1р.031 |

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує стан

та ступінь зносу основних засобів і розраховується к відношення суми зносу

основних засобів до їхньої первісної вартості [8]. Порядок розрахунку

коефіцієнта представлений у таблиці 2.6.

На підставі показників балансу було обчислене значення коефіцієнта у

1996 – 2002 роках. Результати обчислення представленні у вигляді графіку з

таблицею даних (мал. 2.2).

Аналізуючи показники праці аудитор досліджує динаміку чисельності

працівників та рівня заробітної плати, обсяги прихованого безробіття,

плинність кваліфікованих робітників та інженерно-технічних кадрів.

З’ясовуються також причини, які призвели до втрат робочого часу

(відсутність замовлень, сировини, втрата традиційних ринків збуту, висока

ціна продукції, незадовільна робота обладнання, відсутність маркетингових

досліджень тощо), робиться висновок про відповідність (невідповідність)

кількості працівників потребам виробництва.

Загальна чисельність трудящих на шахті ім. Калініна-1658 чоловік, з

них 1637 чоловік - промислово виробничий персонал, у тому числі ГРОЗ-241

чол. Одержують щомісячне відшкодування збитку 1085 чоловік, з них працюючі

- 178 чоловік. Щомісячна сума виплат складає 233 тис. грн., з них 16% -

оплата працюючої .

Продуктивність робітників по видобутку зросла в 2000 році в порівннні

з 1996 роком у 2.1 рази. Але досягнутий рівень видобутку не дозволяє

забезпечити беззбиткову роботу шахти.

Після проведення аналізу виробничо-господарської діяльності слід

провести не менш важливий аналіз фінансового боку роботи підприємства.

Проводячи фінансовий аналіз, слід додержувати певної послідовності

дій. На початковому етапі виконуються підготовчі заходи, що забезпечують

правильність аналітичних розрахунків. Тут добираються і систематизуються

звітні матеріали, перевіється взаємний зв'язок економічних показників і

оцінюється Ґрунтуючись на даних приведеній вище таблиці можна з упевненістю

зробити наступні висновки :

1. У більшості випадків спостерігається перевиконання

плану собівартості продукції;

2. Перевиконання плану по рядку "повна собівартість" знижується рік

за роком;

3. Деякі пункти перевиконуються в кілька разів , а іноді й у

десятки разів , що свідчить або про нераціональне планування, або про зміни

в структурі собівартості під впливом зовнішніх факторів. їх порівнянність

(остання може порушуватися через інфляційні процеси, відсутність

впорядкованого розбиття за статтями звітності та аналітичними групами

балансу).

Основним джерелом інформації при аналізі фінансової сфери є типові

форми річної бухгалтерської звітності підприємств, зокрема:

1. баланс підприємства — форма № 1;

2. звіт про фінансові результати — форма №2;

3. звіт про фінансово-майновий стан — форма № 3;

4. розшифровка дебіторсько-кредиторської заборгованості .

При проведенні фінансового аналізу, слід враховувати, що в рамках

переходу вітчизняних підприємств на міжнародні стандарти бухгалтерського

обліку та звітності наказом Міністерства фінансів України затверджено низку

положень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПБО), зокрема:

. ПБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

. ПБО 2 «Баланс»;

. ПБО 3 «Звіт про фінансові результати»;

. ПБО 4 «Звіт про рух грошових коштів»;

. ПБО 5 «Звіт про власний капітал».

Порядок складання фінансової звітності, що містить інформацію про

фінансовий стан підприємства і результати його діяльності, викладається в

ПБО 2—5 ( Положення Міністерства фінансів України. Про затвердження

Положень (стандартів) бухгалтерського обліку від 31.03.1999 № 87.

Зареєстровано: Міністерство юстицій України від 21.06.1999 № 391/3684).

Впровадження стандартів бухгалтерського обліку дає можливість не лише

уніфікувати звітність вітчизняних та зарубіжних підприємств, а й полегшує

проведення фінансового аналізу. Оскільки розрахунок певних показників

фінансового стану базується на окремих статтях тієї чи іншої форми

бухгалтерської звітності, стандартизація форм звітності є необхідною

передумовою стандартизації фінансового аналізу. Такий аналіз потрібний для

оцінювання кредитоспроможності чи санаційної спроможності вітчизняних

суб'єктів господарювання зарубіжними інвесторами.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, що перебуває у кризі,

ми скористалися Методикою проведення поглибленого аналізу фінансово-

господарського стану неплатоспроможних підприємств [5] та Методикою

інтегрального оцінювання інвестиційної привабливості підприємств та

організацій [6], які затверджено Агентством з питань запобігання

банкрутству підприємств, а також Положенням про порядок проведення санації

державних підприємств [12] та більш пізня редакція Порядку проведення

досудової санації державних підприємств [13], а також Методичні

рекомендації щодо вивлення ознак неплатоспроможності підприємства та

ознак дій з приховуванн банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до

банкрутства [7], Положенн про порядок здійснення аналізу фінансового

стану підприємств, що підлягають приватизації [8].

Аудит фінансової сфери передбачає:

. оцінювання динаміки та структури валюти балансу;

. аудит власного капіталу;

. аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості;

. оцінювання ліквідності активів підприємства та його платоспроможності;

. аудит реальних та фінансових інвестицій;

. аналіз дебіторської заборгованості;

. аналіз Cash-Flow;

. оцінювання ділової активності підприємства.

Оцінювання динаміки та структури валюти балансу проходить з

використанням трендового методу аналізу (кожну позицію балансу порівнюють

із даними попередніх років) та бенчмаркінга (окремі статті порівнюють з

аналогічними середньогалузевими показниками та показниками підприємств,

котрі є провідними в галузі). На цій підставі робиться висновок про основні

тенденції динаміки показників. Тенденція до зменшення валюти балансу

свідчить про скорочення підприємством обсягів своєї господарської

діяльності, що може бути головною причиною його неплатоспроможності.

Аналізуючи окремі статті балансу, доводиться зважати на те, що реальна

ринкова вартість деяких активів, відбитих у балансі, може бути значно

нижчою за їх балансову вартість або взагалі дорівнювати нулю.

З огляду на функції власного капіталу, його роль к джерела фінансових

ресурсів на підприємстві, аудит власного капіталу є головним у процесі

аудиту фінансової сфери. Під час аудиту увага зосереджується на таких

питаннях:

. склад і структура джерел власник фінансових ресурсів;

. структура сукупного капіталу підприємства;

. правильність формування статутного фонду та порядок оцінювання

вкладів;

. можливості збільшення статутного фонду та необхідність санації

балансу;

. можливості реструктуризації статутного фонду;

. структура та джерела формування додаткового капіталу;

. наявність резервних (страхових) фондів;

. наявність нерозподіленого прибутку (непокритих збитків).

Проблематика аналізу власного капіталу полягає в тому, що нині діюча в

Україні структура балансу базується на принципах, які були сформовані до

переходу на ринкові методи господарювання. Через це вона не враховує

застосовуваних у міжнародній практиці підходів до визначення капіталу

підприємства та його складових — власного капіталу та позичкового капіталу.

Показники структури капіталу, розраховані на основі окремих статей балансу,

дають викривлену інформацію про реальний фінансовий стан

підприємства. Так, на більшості вітчизняних підприємств показники

фінансової незалежності, фінансового лівериджу та інші є значно кращими від

аналогічних показників провідних зарубіжних підприємств [40].

Згідно з новою системою бухгалтерського обліку структура та склад

власного капіталу відобразяться в ПБО 2 «Баланс» та в ПБО 5 «Звіт про

власний капітал» (Положення Міністерства фінансів України. Про

затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку від 31.03.1999 №

87. Зареєстровано: Міністерство юстицій України від 21.06.1999 №

391/3684), де міститься важлива для фінансового аналізу інформація про

зміни (збільшення, зменшення) статутного, додаткового та резервного

капіталу, а також про нерозподілений прибуток.

Аналітик, досліджуючи санаційну спроможність підприємства, звертає

увагу на можливості та умови здійснення інвестицій у власний капітал

потенційними санаторами (якщо це передбачено санаційною концепцією),

аналізує напрямки використанню залучених у такий спосіб фінансових

ресурсів.

Оптимізація структури капіталу — одне з найважливіших і найскладніших

завдань фінансового менеджменту. Не існує єдиних підходів до визначення

оптимального співвідношення між власним і позичковим капіталом. Вони

залежать від особливостей фінансово-господарської діяльності конкретного

підприємства, галузі, до якої воно належить, обсягів дальності та інших

факторів. Наведені в таблиці 2.6 рекомендовані значення показників є доволі

умовними і можуть бути лише певним узагальненим орієнтиром.

Аудит власного капіталу акціонерного товариства включає в себе також

розрахунок показників ринкової активності підприємства, до яких належать:

. коефіцієнт цінності акцій (відношення ринкової ціни однієї акції до

суми дивіденду на одну акцію);

. рентабельність акцій (показник, обернено пропорційний до коефіцієнта

цінності акцій);

. сума дивідендів на одну акцію.

Розрахунок показників прибутковості акцій розгадається в третьому

розділі ПБО 3 «Звіт про фінансові результати» (Положення Міністерства

фінансів України. Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського

обліку від 31.03.1999 № 87. Зареєстровано: Міністерство юстицій України

від 21.06.1999 № 391/3684).

Але у нашому випадку розраховувати ці показники не має сенсу, тому

що, по-перше, акції підприємства не обертаються на ринку і к слідство не

мають ринкової ціни, а по друге доходів по акція ДВАТ “Шахта ім. Калініна.”

ніколи ще не нараховувалися і не сплачувалися

У ході аудиту позичкового капіталу та кредиторської заборгованості

вирішуються такі завдання:

. визначаються склад і структура позичкових засобів

. розшифровується поточна кредиторська заборгованість;

. визначається розмір простроченої заборгованості й оцінюються

можливості пролонгації та реструктуризації заборгованості;

. вивчаються можливості емісії облігацій та залучення додаткових позик.

Пасиви балансу доцільно розбити (залежно від терміну їх сплати) на

чотири групи:

1. Найбільш термінові зобов’язання (ПІ) — до них слід віднести

кредити та позики, не по гашені в строк, а також розрахунки за

товари, роботи, послуги, не сплачені в строк;

2. Короткострокові пасиви (П2) — уся короткострокова заборгованість

за відрахуванням найбільш термінових зобов’язань;

3. Довгострокові пасиви (ПЗ) — довгострокові кредити та позики;

4. Постійні пасиви (П4) —— власний капітал.

Аудитор має перевірити повноту відображення в балансі та у фінансовому

плані підприємства поточної заборгованості, тобто заборгованості, ку слід

погасити найближчим часом. Особлива увага приділяється тому, чи враховані

всі платежі до бюджету (зокрема нараховані штрафи), чи правильно визначена

частка довгострокових позик, що її потрібно погасити в короткостроковому

періоді, заборгованість із заробітної плати тощо.

Аналізуючи довгострокову кредиторську заборгованість, звертають увагу

на цільове використання довгострокових кредитів, банків та інших позикових

коштів, які одержано протягом останніх років, а також на розміри штрафних

санкцій., відсотків, сплачених через порушення розрахунково-платіжної

дисципліни (у тому числі через несвоєчасне повернення банківських

кредитів).

У процесі санаційного аудиту за даними статистичного обліку на останню

звітну дату розшифровується кредиторська заборгованість з фіксування дати

її виникнення та суми. На підставі цих даних проводиться аналіз по

наступним напрямкам:

1. Виллються статті, сума боргу за якими найбільша (тобто проводиться

структурний аналіз);

2. виявляються найбільші кредитори підприємства;

3. проводяться заходи з метою реструктуризації боргу або його списанню.

Другим етапом аналізу кредиторської заборгованості є аналіз найбільших

кредиторів підприємства. Як правило, ці підприємства мають найбільший вплив

на процес санації і боржник багато у чому залежить від їх рішень.

При аналізі кредиторської заборгованості на підприємстві, що нами

розглдається можна виділити декілька крупних кредиторів. Це наступні

підприємства:

1. ЗАО “АРС” – 41,27%;

2. ВАТ “ПЕС-Енергоуголь” – 16,45%;

3. ДХК “Донвугілля” – 9,20 %

4. ГНІ г. Донецька – 7,88%

5. ТОВ “ПРОМимпортторг” – 7,64%;

Загалом на п’ять кредиторів припадає 71,62 % всієї заборгованості

підприємства.

Незважаючи на величезні суми боргу, кий майже нічим не забезпечений,

керівництву підприємства все ж таки вдалося підписати “мирову угоду” зі

значним подовженням термінів оплати та часткової реструктуризації боргу.

Цим досягненням керівництво підприємства отримало на деякий час свободу дій

в фінансовій та промисловій політиці підприємства.

На перший погляд зів’ється враження, що “мирова угода” потрібна

тільки для користі підприємства, але це оманне враження. Кредитори

підприємства, а особливо великі кредитори, мають наступні позитивні для

себе фактори підписання “мирової угоди”:

1. Підприємство боржник зобов’язується в письмовій формі виплатити свій

борг;

2. Кредитор, коли підписує “мирову угоду”, знає реальний перебіг подій на

підприємстві та фінансове становище боржника;

3. В тексті “мирової угоди можливо добитися умов сприяння нагляду за

підприємством з боку кредитора”.

4. При банкрутстві боржника та його ліквідації кредитор може

недоотримати, а іноді і зовсім нічого не отримати від боржника.

Враховуючі специфіку галузі, структуру активів боржника, а також

реальну можливість виходу підприємства на прибутковий режим праці рішення

кредиторів, щодо укладання “мирової угоди” цілком зрозуміло.

На етапі аудиту ліквідності активів підприємства та його

платоспроможності вирішуються такі основні завдання:

. аналізуються оборотні активи;

. визначається рівень ліквідності активів;

. оцінюється платоспроможність підприємства;

. визначається, к виконуються умови забезпечення фінансової рівноваги.

Активи підприємства та їх структура вивчаються к з погляду їх участі у

виробництві, так і щодо оцінки їх ліквідності. Ліквідність означає

здатність окремих елементів активів трансформуватися в грошові кошти.

Платоспроможністю (ліквідністю) підприємства називаєтьс його

спроможність здійснювати платежі наявними засобами або такими, що

безперервно поповнюються за рахунок його діяльності.

Управління ліквідністю дозволяє уникнути тривалої, а нерідко й

тимчасової неплатоспроможності і полягає в гнучкому, оперативному

плануванні та координуванні виплат за борговими зобов’язаними з огляду на

грошові надходження на рахунок підприємства.

Про неплатоспроможність підприємства можуть свідчити відсутність

грошей на розрахункових рахунках, наявність непогашеної в строк

заборгованості, порушення строків вишити оплати праці тощо. В аналітичній

роботі використовують наступні показники оцінки ліквідності підприємства

(таблиця 2.7.).

Таблиця 2.7.

2 Методика розрахунку показників для оцінки

3 ліквідності підприємства

|Найменування показника |Формула розрахунку |Оцінка показника |

| | |за нормативним|за |

| | |значенням |динамікою |

|1 . Загальний коефіцієнт|Ф. 1 (сума рд. |>1 |збільшення |

|покриття |260-270) : (рд. 620) | | |

|2. Коефіцієнт швидкої |Ф. 1 (сума рд. |>0,5 |збільшення |

|ліквідності |150-250) : (рд. 620) | | |

|3. Коефіцієнт незалежної|Ф. 1 (сума рд. 130-150|>0,5 |збільшення |

|(забезпеченої) |+ 230, 240) : (рд. | | |

|ліквідності |620) | | |

|4. Коефіцієнт абсолютної|Ф. 1 (сума рд. |>0,2 |збільшення |

|ліквідності |220-240) : (рд. 620) | | |

|5 . Частка оборотних |Ф. 1 (рд. 260) : (рд. |за планом |за планом |

|активів в загальній сумі|280) | | |

|активів | | | |

|6. Частка виробничих |Ф. 1 (сума рд. |>0,5 |збільшення |

|запасів в оборотних |100-120) : (рд. 260) | | |

|активах | | | |

Ліквідність суб'єкта господарювання показує його можливість погашати

свою заборгованість. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності доцільно визначати

з врахування здійсненої оцінки окремих активів за можливою сумою доходу.

Коефіцієнти ліквідності визначаються відношенням величини ліквідного майна,

тобто засобів, які можуть бути використані для оплати боргів до поточних

зобов’язань. Ліквідність визначається мірою покриття зобов’язань

підприємства його активами, строк для перетворення яких в гроші відповідає

строку погашення зобов’язань. В залежності від ступеню ліквідності, активи

підприємства класифікуються за на ступними групами (табл. 2.8.).

2 Таблиця 2.8.

1 Класифікація активів підприємства за ліквідністю

|Активи |Характеристика майна |

|види |умовне |сума рядків| |

| |позначен|балансу | |

| |ня | | |

|Високоліквідні |А1 |ф1.Сума |Грошові кошти і короткострокові|

| | |стр. |фінансові вкладення |

| | |220-240 | |

|Швидколіквідні |А2 |ф1.Сума |Готова продукція, товари, |

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5