Шпоры на экзамен по Финансам

характеризуватись трьома показниками: перевищення доходів над видатками;

бюджетний надлишок; рівновага доходів і видатків; перевищення видатків над

постійними доходами — бюджетний дефіцит. Наявність дефіциту вимагає

встановлення джерел його покриття, якими можуть бути: державний кредит;

емісія грошей. Процедура бюджетного планування — послідовність заходів і

дій зі складання і розгляду проекту бюджету. Вона визначена Законом «Про

бюджетну систему України» і на державному рівні включає такі етапи та

стадії: 1. Складання проекту бюджету: направлення Верховною Радою

Президенту бюджетної резолюції, в якій визначаються основні напрями

бюджетної політики на наступний рік; розробка Міністерством фінансів на

підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального

розвитку прогнозного проекту бюджету; доведення прогнозних показників

проекту бюджету до міністерств, відомств та інших органів державної

виконавчої влади; узгодження показників прогнозного проекту бюджету з

пропозиціями міністерств, відомств та інших органів; розробка

Міністерством фінансів робочого (узгодженого) проекту зведеного та

Державного бюджету і подання його в Кабінет Міністрів; розгляд проекту

бюджету в Кабінеті Міністрів, прийняття рішення про його схвалення і

подання Президенту проекту Закону про бюджет; розгляд проекту Закону про

бюджет Президентом і подання його до Верховної Ради. 2. Розгляд проекту

Закону про Державний бюджет України: розгляд проекту Закону про Державний

бюджет в комісіях і комітетах Верховної Ради; доповідь Міністра фінансів на

засіданні Верховної Ради та співдоповідь голови комітету з питань бюджету;

обговорення проекту Державного бюджету на засіданні Верховної Ради;

прийняття відповідного рішення про результати розгляду проекту Закону про

Державний бюджет: а) затвердити Закон про Державний бюджет України; б)

схвалити у першому читанні і направити на доопрацювання; в) відхилити і

направити на переробку. Виконання бюджету полягає у мобілізації

запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Організація

виконання бюджету покладається на Кабінет Міністрів, оперативна робота

ведеться Міністерством фінансів, Державною податковою адміністрацією і

казначейством. Бюджетный период 1.Бюджетный период для всех бюджетов,

которые составляют бюджетную систему, составляет один календарный год,

который начинается 1 января каждый год и заканчивается 31 декабря того же

года. Непринятие Верховной Радой Украины закона о Государственном бюджете

Украины до 1 января не является основанием для установления другого

бюджетного периода. 2.В соответствии с Конституцией Украины бюджетный

период для Государственного бюджета Украины при особых обстоятельствах

может быть другим, чем предусмотрено частью первой этой статьи. 3.Особыми

обстоятельствами, по которым Государственный бюджет Украины может быть

принят на иной, чем предусмотрено частью первой этой статьи, бюджетный

период, являются: 1) введение военного положения; 2) объявление

чрезвычайного состояния в Украине или в отдельных ее местностях; 3)

объявление отдельных местностей зонами чрезвычайной экологической ситуации,

необходимость устранения природных или техногенных катастроф. 4.В случае

принятия Государственного бюджета Украины на иной, чем предусмотрено частью

первой этой статьи, бюджетный период местные бюджеты могут быть приняты на

такой же период.

Сутність та функції податків

Податки являють собою обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб до

бюджету. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і

членами суспільства. За економічним змістом — це фінансові відносини між

державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного

централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою

її функцій. На відміну від фінансів у цілому ці взаємовідносини мають

односторонній характер — від платників до держави. Податок — це плата

суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини

вартості валового внутрішнього продукту (ВВП) на загальносуспільні потреби,

без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може. Функції податків

як фінансової категорії випливають з функцій фінансів. Фінанси в цілому

виконують дві функції — розподільну і контрольну. Податки безпосередньо

пов'язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості

створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони

виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні

потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію. Фіскальна функція є

основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне

призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто

достатньо податків, але, головне, — надійних. Податкові надходження мають

бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися в регіональному

розрізі. Поспішність означає, що податки повинні надходити до бюджету не у

вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом

бюджетного року в чітко встановлені строки. Стабільність надходжень

визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені Законом про

бюджет на поточний рік доходи будуть отримані у повному обсязі.

Рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі необхідна для

забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи. У сутності

кожного податку закладена регулююча функція. Вона, як і фіскальна функція,

характеризує їх суспільне призначення. Суть регулюючої функції полягає у

впливі податків на різні сторони діяльності їх платників. Суб'єкт, або

платник податку — це та фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його

сплачує. Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи

іншим податком. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру (фізичного чи

грошового) об'єкта оподаткування. Джерело сплати податку — це дохід

платника, з якого він сплачує податок. Податкова ставка — це законодавче

встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Тверді ставки встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування в

натуральному обчисленні.

Процентні ставки встановлюються тільки щодо об'єкта оподаткування, який має

грошовий вираз. Пропорційні — це єдині ставки, що не залежать від розміру

об'єкта оподаткування. Прогресивні — це такі ставки, розмір яких зростає в

міру збільшення обсягів об'єкта оподаткування.

Класифікація податків.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі й

непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх

розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Регресивні ставки, на

відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об'єкта

оподаткування. Податкова квота — це частка податку в доході платника.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для

окремого платника прямо не залежить вiд його доходів. За економічним

змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на

доходи, споживання і майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних

та юридичних осіб. Податки на споживання сплачуються не при отриманні

доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих

податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого

майна. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони

поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки

встановлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій

території країни, незалежно від того, до якого бюджету (державного чи

місцевого) вони зараховуються.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. За

способом стягнення розрізняють два види податків — розкладні й окладні.

Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до

потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини по

територіальних одиницях, а на низовому рівні — між платниками. Окладні

податки передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру

податку для кожного платника окремо. Податкова система — це сукупність

установлених у країні податків та механізму їх справляння.

Сучасна податкова система України

Податкова система України встановлена Законом «Про систему оподаткування»,

який був прийнятий вперше в 1991 р. У 1994 р. цей Закон був прийнятий у

новій редакції з урахуванням змін та доповнень, які мали місце в 1992—1993

pp. Нині діє редакція з доповненнями до закону, прийнята в 1997 р. До нього

включено як податки, так і інші обов'язкові платежі, що справляються в

Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні

податки та обов'язкові платежі включають чотири групи: прямі й непрямі

податки, платежі за ресурси та інші обов'язкові платежі, внески у цільові

фонди.

До складу цих груп входять: а) прямі податки: податок на прибуток

підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок з власників

транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на

нерухоме майно (нерухомість); '— плата (податок) за землю; податок на

промисел; б) непрямі податки: податок на додану вартість; — акцизний збір;

мито; в) платежі за ресурси та інші обов'язкові платежі: збір за спеціальне

використання природних ресурсів; збір за геологорозвідувальні роботи,

виконані за рахунок бюджету; відрахування та збори на будівництво, ремонт і

утримання автомобільних доріг; державне мито; плата за торговий патент за

деякі види підприємницької діяльності; г) внески до цільових фондів: збір

до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської

катастрофи та соціального захисту населення; збір на обов'язкове соціальне

страхування; збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір на

страхування на випадок безробіття; збір до Державного інноваційного фонду;

збір за забруднення навколишнього природного середовища. До місцевих

податків та зборів належать: податок з реклами; комунальний податок;

готельний збір; збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір

за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за участь у бігах на

іподромі; збір за виграш у бігах на іподромі; збір з осіб, які беруть

участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір за право використання

місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за

право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей; збір

за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за

кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; збір з

власників собак. У складі податкової системи України нині переважають прямі

податки: в 1997 р. 47% проти 44% непрямих. Основними видами податків

виступають податки на додану вартість — 35 %, на прибуток підприємств — 26

% і на доходи фізичних осіб — 15 %.

Фінанси підприємств – це основа фінансової системи України

Фінанси підприємств призначені для забезпечення їхньої виробничої

діяльності. Основою фінансів підприємств є формування фінансових ресурсів

та отримання і розподіл доходів з метою забезпечення відтворення

виробництва. Вони виконують роль сполучної ланки між окремими циклами

відтворювального процесу. Порушення в їх функціонуванні відразу ж впливають

на виробництво. Недостатність ресурсів веде до падіння виробництва, а їх

відсутність до його припинення. Наявність достатніх доходів створює

передумови для нормального ходу відтворювального процесу, але ще не

гарантує його, оскільки все залежить від їх раціонального розподілу і

ефективного використання. Саме це і є основним завданням фінансів

підприємств. Фінансові ресурси — це сума коштів, спрямованих в основні та

оборотні засоби підприємства.

Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування

фінансових ресурсів. У процесі використання основних фондів формується

такий вид фінансових ресурсів, як амортизаційні відрахування.

Амортизаційні відрахування являють собою специфічний вид цільових

фінансових ресурсів. У кругообігу коштів вони відображають перенесену на

готову продукцію вартість основних засобів, їх знос у процесі експлуатації.

Амортизаційні відрахування, як фінансові ресурси підприємства, окремо не

формуються, а знаходяться на поточному рахунку, куди вони надходять у

складі виручки від реалізації. Амортизаційні відрахування спрямовуються на

фінансування капітальних вкладень Оборотні кошти являють собою ту частину

фінансових ресурсів, яка постійно перебуває в обігу. По-перше, вони

спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів,

напівфабрикатів та інших елементів виробничих запасів. По-друге, частина

цих коштів перебуває у незавершеному виробництві та в готовій

нереалізованій продукції. По-третє, до них належать залишки грошових коштів

підприємства. Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам у таких

формах: бюджетні інвестиції; бюджетні кредити; державні дотації; державні

субсидії. Бюджетні інвестиції являють собою виділення коштів на розвиток

виробництва, насамперед у вигляді капітальних вкладень. Бюджетні кредити

виступають формою фінансової допомоги підприємствам у разі тяжкого

фінансового стану. Державні дотації — це виділення коштів з бюджету на

покриття збитків підприємств, як правило, у тому випадку, коли збитковість

є наслідком певної політики держави, наприклад, цінової. Державні субсидії

— це виділення коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на

вирішення певних завдань у рамках різного роду державних програм.

Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні

бюджетним асигнуванням. Вони здійснюються у формі державних інвестицій і

субсидій, кредитів. Надходження з централізованих фондів характеризують

внутрішньо корпоративний перерозподіл фінансових ресурсів. Ці фонди

створюються за рахунок прибутку структурних одиниць корпоративного

об'єднання. Кредити характеризують фінансові ресурси, які тимчасово

знаходяться у розпорядженні підприємств. Кредит існує у двох основних

формах. Комерційний — це придбання товарів чи отримання послуг з

відстрочкою оплати. Банківський кредит полягає в отриманні позичок від

банків чи інших кредитних установ. Прибуток є формою фінансових

ресурсів.

Призначення та роль державних фінансів.

Головне призначення державних фінансів — сприяти через різноманітні

фінансові інституції успішному економічному і соціальному розвитку держави,

забезпеченню прав і свобод людини. Досягають цього через методи і форми

мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх

на цілі розвитку економіки, забезпечення соціальних гарантій населенню,

утримання армії, органів усіх ланок влади. Необхідність державних фінансів

зумовлена тим, що за будь-якого типу економічних відносин основним

призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які

не можуть бути вирішені через ринковий механізм, тобто через попит і

пропозицію, а також особисто кожним громадянином у зв'язку з відповідними

об'єктивними причинами. До них слід віднести структурну перебудову

економіки, боротьбу з монополізмом, захист навколишнього середовища, захист

тих громадян, які з'являються на ринку в ролі споживачів — інваліди, діти,

престарілі, проведення фундаментальних наукових досліджень, загальну

освіту, підготовку кадрів, соціальне забезпечення і страхування, охорону

здоров'я тощо. За умов ринку основними формами мобілізації фінансових

ресурсів у розпорядження держави є податки, збори і відрахування.

Визначення об'єкта оподаткування або обчислення платежів, передбачених

пільг, ставок податків і платежів, строків сплати їх, відповідальності за

несвоєчасну сплату становлять механізм впливу на економічні та соціальні

процеси, який окреслює роль фінансів на мікро-рівні.

При використанні ресурсів держава визначає метод фінансування витрат —

пряме бюджетне фінансування, бюджетне кредитування або самофінансування.

Ринкова економіка передбачає залучення коштів через випуск акцій,

облігацій, різних кредитних зобов'язань. Це форма реалізації ролі фінансів

у господарському механізмі держави.

Бюджет у регулюванні економічних і соціальних процесів у державі.

Призначення бюджету в державі виявляється через систему економічних

відносин, структура яких така:

між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів,

накопичень і фінансування з бюджету; між державою і населенням у процесі

розподілу і перерозподілу валового національного продукту; між ланками

бюджетної системи при бюджетному регулюванні. Економічний зміст бюджету і

його ланок розкривається в розподільчих відносинах, які за своєю сутністю

дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового

внутрішнього продукту на всіх стадіях — від створення до споживання —

здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як

відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це

впливає в кінцевому підсумку на формування фондів споживання і

нагромадження, визначається роль бюджету в управлінні економікою. У зв'язку

з цим важливе значення має постійне удосконалення системи мобілізації

доходів бюджету, краще використання матеріальних, трудових і фінансових

ресурсів. Діюча в Україні система взаємовідносин господарських суб'єктів з

бюджетом включає податок на доходи, плату за землю, податок з власників

транспортних засобів, вивізне мито, митний доход, плату за воду, податок на

майно, відрахування на геологорозвідувальні роботи.

Другим важливим напрямом впливу бюджету на економічні та соціальні процеси

в державі є видатки. Найзначніші суми бюджетних ресурсів призначені для

формування фонду споживання. Збільшується частка коштів на капітальні

вкладення та інші витрати на розширення виробництва. Важливою проблемою

посилення ролі бюджету в розподільчих процесах є досягнення оптимальних

співвідношень між різними ланками бюджетної системи. З загальнодержавного

бюджету фінансується понад 61, 1 % усіх витрат. Спостерігається тенденція

збільшення частки місцевих бюджетів у фінансуванні бюджетних витрат, що

може позитивно вплинути на розвиток системи місцевого самоврядування, а

врешті-решт — на використання бюджетних коштів у цілому.

Страхування: призначення, види

Підприємницька сфера та життєдіяльність людини пов'язані з наявністю

постійних ризиків — природних, підприємницьких, фінансових і т. п. У

результаті стихійного лиха чи певної непередбаченої події фізичним і

юридичним особам може бути завданий збиток. При цьому постає питання про

джерело відшкодування втрат. Можливі два варіанти. Перший полягає в тому,

що ці збитки покриваються за рахунок фінансових ресурсів, що знаходяться в

обігу в даного суб'єкта. Другий варіант полягає у створенні спеціальних

цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків — резервних

страхових фондів. Страхування являє собою досить розгалужену систему

відносин. Галузева класифікація страхування здійснюється за об'єктами

страхування. Об'єктом майнового страхування виступає рухоме та нерухоме

майно юридичних і фізичних осіб. Об'єктами особового страхування виступають

життя та здоров'я громадян. Видами особового страхування є змішане

страхування життя (об'єктами виступають одночасно життя і здоров'я),

страхування дітей, весільне страхування і т. ін. Особове страхування

виконує дві функції. Страхова передбачає відшкодування втрат при настанні

страхової події. Нагромаджувальна полягає в тому, що після закінчення

строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума.

У системі соціального страхування об'єктом страхування виступає

працездатність і працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється

на випадок її постійної чи тимчасової втрати. Страхування працевлаштування

здійснюється на випадок безробіття. У медичному страхуванні об'єктом

страхування виступає здоров'я громадян. Воно проводиться на випадок хвороби

і може здійснюватись як в обов'язковій, так і додатково в добровільній

формі як через державні, так і недержавні структури. При страхуванні

відповідальності об'єктом виступає зобов'язання застрахованої особи

виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Найпоширенішим

видом є страхування громадянської відповідальності водіїв автотранспортних

засобів. Об'єктом страхування ризиків є недоотриманий прибуток чи збитки

при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, яким притаманний

відчутний ризик. Це ризики з кредитних і заставних операцій Сукупність

страхових компаній і послуг, що ними надаються, формують страховий ринок.

Страхове поле — це наявність потенційних страхувальників з певного виду

страхування. Страхове поле визначає потенційні масштаби страхування.

Страховий портфель являє собою сукупність укладених певною компанією угод

як з того чи іншого виду страхування, так і з усіх видів.

Основні напрями зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування

в Україні

Однією з важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність

і незалежність органів місцевого самоврядування. Ступінь фінансової

самостійності місцевих органів влади характеризує незалежність держави в

цілому, потенційні можливості її економічного розвитку, рівень

демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розвиватись і

процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежності місцевим органам

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6