Аналiз iнвестицiйної дiяльностi в умовах ринкової економiки

формі вони викладаються, як різні варіанти прогнозованого випуску

продукції.

7. Забезпечення випуску товару (послуги) основними ресурсами.

Забезпеченість випуску продукту (послуги) основними факторами

виробництва дозволить з одної сторони, виявити реальність планованого

об’єкту цього випуску, а з другої, ефективність розміщення інвестиційного

проекту у вибраному регіоні.

Першочергова роль у розгляді окремих факторів виробництва відводиться

у інвестиційному бізнес-плані забезпеченністю випуску продукту (послуги)

основними видами сировини, матерiалiв, енергетичних ресурсiв. Власне цей

фактор викликає найбільш прискіпливу оцінку інвесторів, так, як часто

визначає найбільшу уразливість інвестиційного проекту із позицій

ефективності його розміщення. Звичайно, це не відноситься до тих видів

сировини та матеріалів, які в Україні не виробляються, але потреба в яких

відносно невелика, та в пропозиції та можливій закупці не виникає можливих

ускладнень. Характеристика забезпеченочті передбачуємого випуску продукту

(послуги) цими факторами виробництва викладається у бізнес-плані по формі.

Другим питанням, що розгладається у цьому розділі бізнес-плану, є

забезпеченість випуску продукту (послуги) сучасною технологією. У процесі

викладення цього питання відрізняється: чи є у ініціатора інвестиційного

проекту технологія, що відповідає сучасним стандартам; чи необхідне

придбання закордонних чи вітчизняних патентів, ліцензій, “ноу-хау”. Бажано

також взнати можливий період використання наявної або закупної технологій.

Слідуючим питанням, що розглядається у цьому розділі, є забезпеченість

випуску продукції (послуги) сучасним обладнанням. Воно повинно бути

розглянуте у прямому зв’язку із пропонованою до використання технологією

виробництва товару чи послуги. Також тут вказується - чи є у ініціатора

інвестиційного проекту необхідне обладнання чи його повинні придбати за

кордоном.

Серед факторів виробництва розглядається також забезпеченість випуску

продукту (послуги) відповідними виробничими приміщеннями та об’єктами

виробничої інфраструктури. При цьому вказується: чи є у повному обсязі

необхідні виробничі приміщення, чи необхідне їх розширення, купівля чи нове

будівництво. У останніх трьох випадках вказуються їх площі або обсяги.

І, накінець, важливу роль у системі розглянутих факторів виробництва

відіграє аналіз забезпеченності випуску продукту чи послуги кадрами

відповідної кваліфікації. Деколи характер розміщення розглянутого об’єкту

створює серйозні проблеми у притягненні кадрів не тільки спеціалістів, але

й відповідних робочих професій.

8. Стратегія маркетингу.

Стратегія маркетингу розробляється, як самостійний розділ бізнес-плану

у слідуючих випадках:

а) при виході на ринок із принципіально новим видом продукції;

б) при втручанні у інші регіональні ринки;

в) при високому рівні конкуренції на відповідному товарному ринку

(ринку послуг) даного регіону.

При відсутності у найближчому майбутньому проблем з попитом на

продукцію, послуги та з конкуренцією, маркетингова стратегія може не

розроблятися (вона особливо ефективна в умовах “ринку покупця”).

Якщо ж необхідність у розробці маркетингової стратегії по

інвестиційному проекту, що розглядається виникає, то в даному розділі

бізнес-плану повинні бути відображені прогнозовані цільові показники

стратегії маркетингу (в першу чергу, обсяг свого сегменту на товарному

ринку, або ринку послуг свого регіону, інших регіонів України і т.п.) та

основні міроприємства, що передбачаються цією стратегією.

9. Управління реалізацією інвестиційного проекту.

Управління реалізацією інвестиційного проекту повинно забезпечити його

найбільш ефективне та швидке здійснення.

ерш за все у цьому розділі необхідно розмістити організаційно-правову

форму реалізації інвестиційного проекту. Так, інвестиційний проект може

бути реалізованим у рамках діючої організаційно-правової форми його

ініціатора; у рамках організаційно-правової форми його інвестора; шляхом

створення нового акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю і

т.п.

Бажано подати у цьому розділі схему організаційної структури

управління об’єктом і на стадії його експлуатації. При цьому може бути

вказана кандидатура керівника і відповідні дані про нього (вік, стаж, стаж

роботи у подібній галузі).

І, накінець, у цьому розділі варто вказати - чи зможе бути

реалізованим інвестиційний проект самостійно (при відповідній

організаційній та фінансовій підтримці інвестора) чи потребує залучення

підрядників та субпідрядників. У останньому випадку у бізнес-плані

освітлюються також характеристики підрядчиків та субпідрядчиків (час роботи

з аналогічними інвестиційними проектами; досвід роботи з аналогічними

інвестиційними обсягами; рівень прогресивності технологій, що приміняються;

рівень кваліфікації кадрів; форми зв’язку з постачальниками матеріалів,

необхідних для реалізації проекту; ділова та фінансова репутація.

10. Оцінка ризиків та форми їх страхування.

Оцінка ризиків та форми їх страхування повинні розглядатися у розрізі

окремих видів цих ризиків. До таких ризиків можуть бути віднесені:

а) ризик істотної затримки початку реалізації проекту (затримки в

отриманні ліцензії, несвоєчасного відведення ділянки і т.д.);

б) ризик несвоечасного завершення будівничо-монтажних робіт по

проекту;

в) ризик перевищення фондів виділених на будівельно-монтажні роботи;

г) ризик невиходу на заплановані обсяги випуску продукта, послуг у

зв’язку із неякісністю технології, використанням застарілого

обладнання, падінням попиту, зростанням конкуренції і т.д.;

д) ризик невиходу на заплановані показники зовнішньоекономічної

діяльності в зв’язку із погіршанням для роботи експортної політики

держави;

е) ризик зниження запланованого рівня ефективності діяльності та

збільшення періоду окупності капіталу в зв’язку з державним

реєструванням цін, і т.д.

По основних видах ризиків повинен бути зазначений їх рівень. Бажано також

опреділити загальний рівень ризику по інвестиційному проекту (за критерій

можуть бути прийняті при цьому середньогалузевий або середньорегіональний

рівень ризиків).

У відповідності з оцінкою рівня окремих ризиків у даному розділі

бізнес-плану викладаються форми найбільш ефективного їх страхування. В

цьому ж розділі розглядаються, як правило, можливі форми виходу із

інвестиційного проекту на любій стадії його реалізації, якщо фактичний

рівень ризику значно перевищить розрахунковий і істотно вплине на

ефективність реалізуємого інвестиційного проекту.

11. Фінансовий план.

Фінансовий план є самим важливим розділом бізнес-плану, тому до його

розробки слід підійти найбільш серйозно. При достатньому рівні його

обгрунтованості він являється головним критерієм прийняття інвестиційного

проекту до реалізації (відповідно при недостатній розробці цього розділу

бізнес-плану прийняття інвестиційного проекту до реалізації нереальне, так,

як запропонований бізнес-план не відповість на основне питання, що цікавить

інвестора - як швидко і в яких формах буде забезпечено повернення

вкладеного капіталу).

Цей розділ бізнес-плану демонструє результати ряду розрахунків.

На першому етапі цих розрахунків виходячи із системної вартості робіт

та етапів їх впровадження складається графік потоку інвестицій, що зв’язані

із будівництвом (розширенням, реконструкцією, технічним переозброєнням) та

введенням об’єкту в експлуатацію. В цьому графіку відображається також

потрібний обсяг інвестицій у оборотні активи і в створення необхідних

резервних фондів. В складі інвестицій, що зв’язані із введенням у дію

основних фондів, враховуються не тільки прямі затрати по фондам, але й

накладні витраит підрядчика та інвестора. На перший рік графік потоку

інвестицій розробляється в помісячному, а на другий рік - поквартальному

розрізах.

На другому етапі розрахунків обосновується план доходів та витрат,

зв’язаних із експлуатацією реалізуємого інвестиційного проекту. В ньому

відображаються такі основні показники господарської діяльності

експлуатованого проекту, як валовий дохід від реалізації продукта

(послуги); загальний обсяг та склад основних поточних затрат; податкові

платежі;

валовий та чистий прибуток; грошовий потік(що являє собою суму чистого

прибутку та амортизаційних відрахуваннь). Цей розрахунок також здійснюється

на перший рік у помісячному, а на другий рік - в поквартальному розрізах.

На третьому етапі розрахунків визначається точка беззбитковості по

даному проекту, котра демонструє, при якому обсязі продажу продукту чи

послуги буде досягнуто самоокупності господарської діяльності об’єкту

інвестуванняна стадіїйого експлуатації. Беззбитковість цієї діяльності

досягається при такому обсязі чистого доходу від реалізації котрий рівний

сумі поточних затрат. Графічна інтерпритація точки беззбитковості показана

на малюнку[7].

Розрахунок точки беззбитковості представлено по даним, приведеним у

таблиці[8] (обсяг виробництва прирівнюється до обсягу реалізації). Для

розрахунків використовують наступну формулу:

ПВпост

ОПб = ,

(1)

Рп - Рпзп

де

ОПб - обсяг продажу (виробництва), який забезпечує досягнення

точки беззбитковості розглянутого інвестиційного проекту;

ПВпост - сума постійних потичних витрат (до них відносяться

витрати по оренді і утриманню основних фондів, витрати на

рекламу та інші види поточних витрат, сума котрих не

змінюються при зміні

обсягів продажу або виробництва);

Рп - рівень чистого прибутку до обсягу продажі в процентах;

Рпзп - рівень змінних поточних витрат до обсягу продажі в процентах

(до змінних відносяться витрати на сировину і матеріали,

транспортні витрати, витрати на оплату процентів за

коткотерміновий кредит та інші види поточних витрат, сума

яких змінюється пропорційно зміні обсягів продажі або

виробництва).

На четвертому етапі розрахунків визначається період окупності

інвестицій в проект. Він вираховується на середньорічну суму грошового

потоку. Обидві ці суми повинні бути прирівнені до реальної вартості по

ставці процента, яка зазвичай приймається в розмірі 8 - 12 процентів в рік

(фактор інфляція був виключений в процесі розрахунку цих показників). Більш

детально методика цього показника буде викладена в наступному розділі.

12. Стратегія фінансування інвестиційного проекту.

Стратегія фінінсування інвестиційного проекту полягає у викладені

бізнес-плану. В процесі розробки цієї стратегії необхідно визначити джерела

фінансування інвестиційного проекту. Види джерел формування інвестиційних

ресурсів і принципи їх оптимізації були детально викладені в попередньому

розділі. Керуючись цими принципами визначаються можливі джерела

фінансування.

В процесі підготовки цього розділу бізнес-плану також слід розглянути

склад привабливих джерел капіталу, в перчу чергу, можливість залучення

засобів іноземних інвесторів. Форми такого залучення можуть бути

найрізноманітніші - грошовий вклад в іноземній валюті; майновий вклад;

забезпечення одержання кредитів іноземних банків; залучення до будівництва

закордонного підрядчика та його фінансування; передача прав на використання

патентів, ліцензій, “ноу-хау”; забезпечення підготовки кадрів для

ефективної експлуатації об’єкта та інші.

Повний варіант бізнес-плану, викладений вище, розробляється по

крупним інвестиційним проектам при необхідності залучення великих сум

інвестиційних ресурсів. ПО інвестиційним проетам, які не вимагають високих

розмірів залученого капіталу (в практиці інвестиційної діяльності України -

до 100.000 доларів США або відповідно в національній валютв по поточному

курсу), розробляється і подається короткий варіант бізнес плану.

Розроблений бiзнес-план дає можливiсть iнiцiаторам iнвестицiйного

проекту майбутнiм iнвесторам докладно оцiнити доцiльнiсть його реалiзацiї i

очiкувану ефективнiсть.

2.2. Методи оцiнки ефективностi реальних iнвестицiй.

Оцiнка ефективностi iнвестицiй являє собою найбiльш вiдповiдальний

етап в процесi прийнятя iнвестицiйних рiшень. Вiд того, наскiльки

об’єктивно i докладно проведена ця оцiнка, залежать строки повернення

вкладеного капiталу i темпи розвитку компанiї (фiрми). Ця об’єктивнiсть i

докладнiсть оцiнки ефективностi iнвестицiйних проектiв в значнiй мiрi

визначається використанням сучасних методiв проведення такої оцiнки.

Слiд вiдмiтити, що методи оцiнки ефективностi капiтальних вкладень,

якi використовуються на даний час в вiтчизнянiй практицi, не можна визнати

коректними. Обидва показника якi використовуються в цих цiлях - коефiцiєнт

ефективностi (вiдношення середньорiчної суми прибутку до суми капiтальних

вкладень) та строк окупностi (обернений йому показник) мають ряд суттєвих

недолiкiв, якi не дозволяють одержати об’єктивну оцiнку ефективностi

реальних iнвестицiй.

Так в чому суть цих недолiкiв? Перший з них полягає в тому, що при

розрахунках кожного iз перерахованих показникiв не враховується фактор часу

- нi прибуток, нi обсяг коштiв якi iнвестуюються не одержують реальної

вартостi. Звiдси, в процесi розрахунку порiвнюються свiдомо незрiвняннi

велечини - сума iнвестицiй в реальнiй вартостi i сума прибутку в майбутнiй

вартостi. Другий iз недолiкiв використованих показникiв полягає у тому, що

показником повернення iнвестованого капiталу приймається тiльки прибуток.

Але, в реальнiй практицi iнвестицiї повертаються у виглядi грошового

потоку, який складається iз суми чистого прибутку i амортизацiйних

вiдрахувань. Звiдси, оцiнка ефективностi iнвестицiй тiльки на основi

прибутку суттєво спотворює результати розрахункiв (штучно занижує

коефiцiєнт ефективностi i завищує строк окупностi). I на кiнець, третiй

недолiк полягає у тому, що показники якi розглядаються дозволяють одержати

лише односторонню оцiнку ефективностi iнвестицiйного проекту, бо вони

обидва базуються на використаннi одинакових вихiдних даних (суми прибутку i

суми iнвестицiй).

Навiть такий короткий огляд вiтчизняної практики оцiнки ефективностi

капiтальних вкладень свiдчить про недоцiльнiсть її використання в сучасному

iнвестицiйному менеджментi.

Розглянем базовi принципи i методичнi пiдходи, якi використовуються в

зарубiжнiй практицi при оцiнцi ефективностi реальних iнвестицiй.

Одним iз таких принципiв є оцiнка повернення iнвестицiйного капiталу

на базi показника грошового потоку (cash flow), який формується завдяки сум

чистого прибутку i амортизацiйних вiдрахувань в процесi експлуатацiї

iнвестицiйного проекту. При цьому показник грошового потоку може прийматися

при оцiнцi диференцiйним по окремим рокам експлуатацiї iнвестицiйного

проекту або як середньорiчний.

Другим принципом оцiнки є обов’язкове зведення до реальної вартостi

як iнвестицiйного капiталу, так i сум грошового потоку.

Третiм принципом оцiнки є вибiр диференцiйованої ставки проценту

(дисконтної ставки) в процесi дисконтування грошового потоку для рiзних

iнвестицiйних проектiв.

Четвертим принципом, є варiацiя форм використованої ставки проценту

для дисконтування в залежностi вiд цiлей оцiнки. При розрахунку рiзних

показникiв ефективностi iнвестицiй в якостi ставки процента, вибираємої для

дисконтування, можуть бути використаннi: середня депозитна або кредитна

ставка; iндивiдуальна норма прибутковостi iнвестицiй з врахуванням рiвня

iнфляцiї, рiвня ризику i рiвня лiквiдностi iнвестицiй; альтернативна норма

прибутковостi по другим можливим видам iнвестицiй; норма прибутковостi по

поточнiй господарськiй дiяльностi i т.п.

Iз врахуванням вищесказаних принципiв розглянемо методику оцiнки

ефективностi реальних iнвестицiй на основi показникiв. Система цих

показникiв показана на малюнку[9].

Чистий зведений дохiд дозволяє одержати найбiльш узагальненну

характеристику результату iнвестування, тоб-то його кiнцевий ефект в

асолютнiй сумi. Пiд чистим зведеним прибутком розумiється рiзниця мiж

зведеними до реальної вартостi (шляхом дисконтування) сумою гошового потоку

за перiод експлуатацiї iнвестицiйного проекту i сумою iнвестованих в його

реалiзацiю засобiв. Розрахунок цього покахника здiйснюється по формулi:

ЧЗП = ГП - IЗ,

(2)

де ЧЗП - чистий зведений прибуток;

ГП - сума грошового потоку (в реальнiй вартостi) за весь перiод

експлуатацiї iнвестицiйного проекту (до початку нових iнвестицiй

в нього). Якщо повний перiод експлуатацiї до початку нового

iнвестування в даний об’єкт визначити важко, його приймають в

розрахунках в розмiрi 5 рокiв (це середнiй перiод амортизацiї

обладнання, пiсля чого воно пiдлягає замiнi);

IЗ - сума iнвестованих засобiв, направлених на реалiзацiю

iнвестицiйного проекту.

Використовувана дисконтна ставка при розрахунках цього показника

диференцiюється з врахуванням рiвня ризику тi лiквiдностi.

Приклад: В iнвестицiйну компанiю поступили для розгляду бiзнес-плани

двох альтернативних проектiв. Данi, якi характеризують цi

проекти, поданi в таблицi[10]. Для дисконтування сум грошового

потоку проекту “А” процентна ставка прийнята в розмiрi 10%, а

проекту “Б” - 12% (у зв’язку з бiльш довготривалим строком його

реалiзаiї). Результати дисконтування грошового потоку наведенi в

таблицi[11].

З врахуванням розрахованої реальної вартостi грошових потокiв

визначимо чистий зведений дохiд. По першому iнвестицiйному

проекту вiн складе: 8758 - 7000 = 1758 дол. США. По другому

iнвестицiйному проекту

вiн складе: 8221 - 6700 = 1521 дол. США

Таким чином порiвняння показникiв чистого зведеного прибутку по

представленим iнвестицiйним проектам показує, що проект “А” є

бiльш ефективним, нiж проект “Б” (хоча по проекту “А” сума

iнвестованих зособiв бiльша, а їх вiддача у виглядi майбутнього

грошового потоку менша, нiж по проекту “Б”).

Iндекс прибутковостi.

ГП

IП = ,

(3)

IЗ

де IП - iндекс прибутковостi по iнвестицiйному проекту;

ГП - сума грошового потоку в реальнiй вартостi;

IЗ - сума iнвестицiйних засобiв, направлених на реалiзацiю

iнвестицiйного проекту.

Приклад: Використовуючи данi по представленим iнвестицiйним проектам,

визначимо iндекс прибутковостi по ним. По проекту “А” iндекс

прибутковостi складе: = 1,25. По проекту ”Б” iндекс

прибутковостi складе: = 1,23. Порiвняння iнвестицiйних

проектiв по показнику “iндекс прибутковостi” показує, що проект

“А” є бiльш ефективним.

Перiод окупностi.

IЗ

ПО = ,

(4)

ГПп

де ПО - перiод окупностi вкладених засобiв по iнвестицiйному проекту;

IЗ - сума iнвестицiйних засобiв, направлених на реалiзацiю

iнвестицiйного проекту .

ГПп - середня сума грошового потоку (в реальнiй вартостi) в перiодi.

При короткострокових вкладеннях цей перiод приймається за один

мiсяць, а при довгострокових - один рiк.

Приклад: Використовуючi данi по представленим iнвестицiйним проектам,

визначимо перiод окупностi по ним. Для цього в першу чергу

визначимо середньорiчну суму грошового потоку в реальнiй

вартостi. По проекту “А” вона складе: = 4379 дол. США, а

по проекту “Б” - вiдповiдно: = 2055 дол. США. З

врахуванням середньорiчної вартостi грошового потоку перiод

окупностi по проекту “А” складе:

= 1,6 року, а по проекту “Б” : = 3,3 року.

Порiвняння iнвестицiйних проектiв по показнику “перiод

окупностi” свiдчить про вагомi переваги проекту “А” перед

проектрм “Б” (при порiвняннi проектiв по показникам “чистий

зведений прибуток” та “iндекс прибутковостi” цi переваги були

менш замiтнi).

Внутрiшня норма прибутковостi.

Цей показник є найбiльш важким i цiлком новим для нас показником з

позицiї механiзму його розрахунку. Вiн характеризує рiвень прибутковостi

конкретного iнвестицiйного проекту, який виражається дисконтною ставкою, по

якiй майбутня вартiсть грошового потоку вiд iнвестицiй призведе до реальної

вартостi iнвестованих коштiв. Внутрiшню норму прибутковостi можна

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5