Хулиганство

пiдсуднього (зловживання спиртними напоями, погане ставлення до працi,

порушення громадського порядку тощо) пiдлягають врахуванню при

призначеннi покарання, оскiльки вони вiдносяться до особи винного, а не

до обтягуючих вiдповiдальнiсть обставин, вказаних в ст.40 КК Украiни.

При призначеннi покарання суд зобов"язаний врахувати обставини

справи, якi пом"якшують i обтяжують вiдповiдальнiсть. Цi обставини тим

самим дають пiдстави для вибору законного, обгрунтованого, гуманного,

iндивiдуалiзованого i справедливого покарання.

Пiд пом"якшуючими i обтяжуючими обставинами прийнято розумiти

рiзного роду фактори, якi вiдносяться до особи винного i до злочину, який

вчинено, якi вiдповiдно зменшують чи пiдвищують суспiльну небезпеку

злочину i злочинця, а вiдтак i ступiнь його вiдповiдальностi.[109]

Наявнiсть пом"якшуючих обставин дае суду право:

1. призначити покарання ближче до нижчоi межi санкцii статтi КК, яка

передбачае злочин, в скоеннi якого визнано винним пiдсудного;

2. при наявностi альтернативноi санкцii - призначити менш важкий вид

покарання, з тих якi в данiй санкцii передбаченi;

3. в силу статтi 44 КК, призначити покарання нижче найнижчоi межi

санкцii статтi, що передбачае злочин, який було вчинено;

4. перейти, керуючись ст.44 КК, до iншого бiльш м"якого виду

покарання, в порiвняннi з тим, який вказано в санкцii статтi;

5. застосувати умовне покарання;

6. при призначеннi ВТК, в силу ст.25 КК призначити вiдбування

покарання в колонii менш суворого режиму.

При наявностi обтяжуючих обставин, суд вправi:

1. призначити покарання у виглядi максимуму чи близько до максимуму

санкцii статтi КК, яка передбачае злочин, що скоено;

2. при альтернативнiй санкцii - призначити бiльш важкий вид

покарання з тих, якi в данiй санкцii вказанi;

3. виключити перехiд до iншого, бiльш м"якого покарання, що в санкцii

не передбачений;

4. виключити застосування умовного засудження;

5. застосувати, в силу ст.25 КК, бiльш суворий вид ВТК при засудженнi

особи до позбавлення волi.

Проаналiзована мною слiдчо-судова практика свiдчить про те, що

найбiльше в справах про хулiганство зустрiчаються такi пом"якшуючi

обставини, як: добровiльне вiдшкодування завданоi шкоди; вчинення

злочину в станi сильного душевного хвилювання, що визване неправомiрними

дiями потерпiлого; вчинення злочину неповнолiтнiм; щире розкаяння та

допомога в розкриттi злочину.

Добровiльне вiдшкодування шкоди полягае у тому, що винний

добровiльно, в результатi усвiдомлення своеi неправильноi поведiнки

вiдшкодовуе потерпiлому чи органiзацii нанесену хулiганськими дiями шкоду.

Таке вiдшкодування шкоди може мати мiсце як одразу ж пiсля вчинення

злочину, так i до чи в ходi судового розгляду, але до винесення судом

вироку.

Вчинення злочину пiд впливом сильного душевного хвилювання,

викликаного неправомiрними дiями потерпiлого вважаеться пом"якшуючою

обставиною, якщо:

1. стан сильного душевного хвилювання у виного мав мiсце пiд час

вчинення ним злочину;

2. такий стан був викликаний неправомiрними дiями iншоi особи (осiб),

наприклад, фiзичним, або психiчним насильством, образою, iншим

приниженням честi i гiдностi винного тощо;

3. злочин винним вчинено по вiдношенню саме до тiеi особи,

неправомiрнi дii якоi викликали у винного стан сильного душевного

хвилювання.[110]

Вчинення злочину неповнолiтнiм (не виповнилось 18 рокiв) визнаеться

пом"якшуючою обставиною, тому що формування неповнолiтнього як

особистостi ще не завершилось (емоцiйно-вольова сфера його психiки ще

не набула стiйкостi, вiн немае належного життевого досвiду, сталих

соцiальних орiентирiв) i вчинення злочину, як правило, тiею чи iншою мiрою

зумовлено даними факторами.[111]

Щире розкаяння мае мiсце мае мiсце в тих випадках, коли особа

повнiстю визнае свою вину у вчиненому злочинi, дае своiй поведiнцi

належну оцiнку i дiйсно готова нести передбачену законом

вiдповiдальнiсть. Щиро розкаятись винний може як на стадii попереднього

розслiдування, так i пiд час судового розгляду.

Сприяння розкриттю злочину полягае в тому,що винний в будь-якiй формi

подае допомогу органам правосуддя в з"ясуваннi тих обставин вчинення

злочину, якi мають iстотне значення для повного його розкриття.[112]

Серед iнших пом"якшуючих вину обставин, що найбiльш часто

зустрiчаються в судовiй практицi про хулiганство,е наступнi: подання щодо

особи виключно позитивних характеристик, поганий стан здоров"я, наявнiсть

на утриманнi непрацездатних членiв сiм"i, добровiльна праця по

лiквiдацii наслiдкiв аварii на ЧАЕС, притягнення до кримiнальноi

вiдповiдальностi вперше.

Обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть особи, наведенi в ст.41

КК Украiни. Перелiк цих обставин е вичерпним, тому суд у вироку не вправi

посилатись на iншi обтяжуючi обставини, не передбаченi цiею статтею

(невизнання пiдсудним своеi вини, невiдшкодування шкоди тощо).[113]

Як свiдчить проаналiзована мною слiдчо-судова практика в справах про

хулiганство найбiльш часто зустрiчаються такi обтяжуючi обставини, як

вчинення злочину особою, яка ранiше вже вчинила якийсь злочин;

вчинення злочину з особливою жорстокiстю чи знущанням над потерпiлим;

вчинення злочину особою, що знаходиться в станi сп"янiння.

Вiднесення такоi обставини як вчинення злочину особою, яка

ранiше вчинила якийсь злочин до обтяжуючих зумовлено тим, що вчинення

кiлькох злочинiв, за загальним правилом, свiдчить про бiльшу суспiльну

небезпечнiсть особи винного. Не може визначатись обтяжуючою обставиною

вчинення кiлькох злочинiв одночасно, тобто так звана iдеальна сукупнiсть

злочинiв.[114] У вiдповiдностi з п.1 ст.41 КК Украiни суд вправi, залежно

вiд характеру першого злочину, не визнати за ним значення обтяжуючоi

обставини. Це, зокрема, можливо тодi, коли перший злочин не являе

великоi суспiльноi небезпеки або коли вiн вчинений з необережностi i не

свiдчить про антисоцiальну спрямованiсть особи винного.

Пiд особливою жорстокiстю, як обтяжуючою обставиною, слiд розумiти

перш за все, спричинення потерпiлому тяжких фiзичних страждань шляхом

тортур, мучення, нанесення великоi кiлькостi тi- лесних ушкоджень тощо.

В окремих випадках особлива жорстокiсть може проявитись i в

спричиненнi тяжких моральних або психiчних страждань як самому

потерпiлому, так i його близьким.

Пiд сп"янiнням, як обтяжуючою обставиною, слiд розумiти такий стан

людини, який виникае внаслiдок вживання алкогольних напоiв, наркотичних

засобiв або речовин, що викликають одурманювання. В залежностi вiд

характеру вчиненого злочину, суд вправi визнати вчинення злочину особою,

яка перебувае в станi сп"янiння, обставиною, що обтяжуе вiдповiдальнiсть

(наприклад, примусили вжити наркотичний засiб пiд погрозою вбивства

тощо).[115]

Перейдемо тепер до аналiзу практики призначення покарань за окремi

види хулiганства.

Вiдповiдно до санкцii ч.1 ст.206 КК Украiни, умиснi дii, що грубо

порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства,-

караються позбавленням волi на строк до одного року або виправними

роботами на той же строк, або штрафом вiд тридцяти до вiсiмдесяти

мiнiмальних розмiрiв заробiтноi плати.

Позбавлення волi - це вид основного покарання, що полягае у

примусовiй iзоляцii засудженого на вказаний у вироку термiн в

спецiально призначений для цього виправно-трудових установ. Але,

виходячи з вивченоi практики, можна зауважити, що позбавлення волi за

хулiганство, передбачене ч.1 ст.206 КК Украiни, застосовуеться

надзвичайно рiдко.

Поряд з тим, санкцiя ч.1 ст.206 КК Украiни е альтернативною, де поряд

з позбавленням волi передбачаються виправнi роботи та грошовий штраф, якi

в судовiй практицi застосовуються по данiй санкцii найбiльш часто.

Так, згiдно Зведеного звiту за 1998 рiк, який проводить Управлiння

юстицii Тернопiльськоi областi, у 1998 роцi в м.Тернополi по ч. 1 ст. 206

КК Украiни було засуджено 51 особа, з них покарання у виглядi позбавлення

волi понесло 11,5 %; покарання у виглядi виправних робiт - 28 %; штраф

застосовувався до 43 %. Тобто, при призначеннi покарання судами по ч.1

ст.206 КК Украiни, суди в бiльшостi випадкiв призначають штраф 43% та

виправнi роботи 28%.

Виправнi роботи - покарання, пов"язане з обов"язковою працею

засудженого за мiсцем його роботи чи iнших мiсцях, якi визначаються

органами, що вiдають застосуванням виправних робiт, але в районi мiсця

проживання засудженого. Вiдповiдно до дiючого законодавства (ст.29 КК

Украiни) найменша межа виправних робiт - 2 мiсяцi. Виправнi роботи як вид

покарання надiленi певним каральним впливом: призначаються на певний

строк, напротязi якого з засудженого утримуеться певний вiдсоток

заробiтку; час виправних робiт не зараховуеться у трудовий стаж; чергова

вiдпустка не надаеться; виправнi роботи тягнуть за собою судимiсть;

ефективнiсть виправних робiт пiсилюеться встановленням спецiальноi

вiдповiдальностi за ухилення вiд iх вiдбування.[116]

Штраф являе собою мiру покарання, що виражаеться в грошовому

стягненнi в дохiд держави певноi суми з засудженого. Мiнiмальний розмiр

штрафу за дiючим кримiнльним законом визначаеться ст.32 КК Украiни.

Санкцiя ч.2 ст.206 КК Украiни передбачае покарання у виглядi

позбавлення волi на строк вiд одного року до п"яти рокiв. На практицi

зустрiчаються випадки застосування умовного засудження та призначення

покарання з вiдстрочкою виконання покарання.

Сутнiсть умовного засудження до позбавлення волi полягае у тому, що

особа засуджена до позбавлення волi при умовi дотримання встановлених

законом вимог, не скеровуеться у визначену для покарання виправно-трудову

установу.

Вiдстрочення виконання вироку е видом умовного звiльнення вiд

покарання. Виконання вироку може бути вiдстрочено лише на пiдставi ст.46-

1 КК, при можливостi виправллення i перевиховання особи, що вчинила

злочин, без iзоляцii вiд суспiльства. При призначеннi вiдстрочки суди

повиннi всебiчно i повно проаналiзувати характер i ступiнь суспiльноi

небезпеки скоеного злочину, особу винного i iншi обставини справи. Але, як

свiдчить судова практика це не завжди робиться.

Так, вироком Хмельницького мiського народного суду Г. засуджено за

ч.2 ст.188-1 та ч.1 ст.206 КК УРСР i на пiдставi ст.42 КК УРСР за

сукупнiстю злочинiв йому призначено покарання у виглядi позбавлення волi

строком на два роки дев"ять мiсяцiв. Згiдно iз ст.43 КК УРСР до цього

покарання приеднано три мiсяцi позбавлення волi, якi вiн не вiдбув за

попереднiм вироком, i остаточно за сукупнiстю вирокiв засудженому

визначено покарання у виглядi позбавлення волi строком на три роки.

На пiдставi ст.46-1 КК УРСР виконання вироку вiдстрочено на два роки.

Як визнав суд, перебуваючи у нетверезому станi, Г. у грубiй формi

став запрошувати до танцю незнайому йому Д., а потiм намагався втягнути ii

в зал силою. Очевидцi такоi непристойноi поведiнки Г. зробили йому

зауваження, але вiн, порушуючи громадський порядок, кiлька разiв вдарив

одного з них, Ж., в обличчя. Коли до ресторану прибули працiвники мiлiцii

Ш. та Б. i запропонували Г. пройти до ВВС для з"ясування обставин

вчиненого, той вiдмовившись виконувати iх законнi вимоги, вчинив iм опiр.

Намагаючись звiльнити Г., Ш. активно протидiяв працiвникам мiлiцii,

хватав iх за шию, розiрвав Ш-му шинель, а Г. тим часом двiчi вдарив Б. та

пошкодив йому рацiю. Пiд час доставки у ВВС в патрульному автомобiлi Г.

просив вiдпустити його, а одержавши вiдмову i бажаючи втiкти, умисно

вдарив працiвника мiлiцii М. в обличчя, чим заподiяв йому легкi тiлеснi

ушкодження з короткочасним розладом здоров"я.

Вiрно встановивши фактичнi обставини справи, суд дав належну

оцiнку доказам та обгрунтовано квалiфiкував дii Г.

Проте, призначаючи вiдстрочку виконання вироку, суд не взяв до

уваги, що Г. вже був судимий за вчинення опору працiвникам мiлiцii iз

застосуванням насильства за подoбних обставин i новий злочин вчинив не

вiдбувши покарання за попереднiм вироком у виглядi виправних робiт. Все

це свiдчить про те, що протиправна поведiнка Г. е стiйкою. Не врахував суд

також нi того, що злочини вчинено в нетверезому станi, нi iх пiдвищеноi

суспiльноi небезпеки.

Виходячи з цього, Президiя обласного суду визнала, що застосування

до Г. ст.46-1 КК УРСР е необгрунтованим, а тому вирок щодо цього

скасувала i направила справу на новий судовий розгляд.[117]

Дii, передбаченi частинами 1 або 2 цiеi статтi, якщо вони вчиненi з

застосуванням чи спробою застосування вогнепальноi зброi або ножа,

кастетiв чи iншоi холодноi зброi, а так само iнших предметiв, спецiально

пристосованих для нанесення тiлесних ушкоджень,- караеться позбавленням

волi на строк вiд трьох до семи рокiв.

Проаналiзована мною практика свiдчить, що iз 187 засуджених

Тернопільським мiським судом у 1997 роцi за ч.2 i ч.3 ст.206 КК Украiни,-

покарання у виглядi позбавлення волi понесли - 23 % осiб; виправнi

роботи застосовувались до 2% осiб; до 42 % осiб була застосована

вiдстрочка виконання вироку.

Ось така загальна характеристика застосування покарання за

хулiганство. Пiдводячи пiдсумок даннiй главi, хочеться зауважити, що

призначаючи покарання суд (суддя) повиннi об"ективно враховувати характер

i ступiнь суспiльноiтнебезпечностi вчиненого, всi обставини справи, i,

керуючись лише законом та власною правосвiдомiстю, призначати розумне,

доцiльне i справедливе покарання, яке б максимально сприяло випраленню

засудженого.

В И С Н О В О К

Вивчення дiючого кримiнального законодавства, слiдчо-судовоi

практики його застосування, монографiчноi та iншоi спецiальноi

лiтератури дозволяе зробити наступнi висновки.

1. Хулiганство - умиснi дii, що грубо порушують громадський порядок i

виражають явну неповагу до суспiльства.

а) родовим об"ектом хулiганства е громадський порядок;

б) безпосереднiм об"ектом хулiганства е суспiльнi вiдносини по

забезпеченню нормального функцiонування державних i

громадських установ, пiдприемств, органiзацiй, цiлiснiсть

майна громадян, безпеки, честi i гiдностi людей, а також

нормальнi умови для iх роботи, побуту i вiдпочинку.

2. Об"ективна сторона хулiганства виражаеться в активному

дiяннi, яким грубо орушуеться громадський порядок i виражаеться явна

неповага до суспiльства. Пiд грубим порушенням громадського порядку

слiд розумiти заподiяння йому значноi шкоди, що утруднюе

впорядковане функцiонування суспiльних вiдносин. Пiд явною

неповагою до суспiльства слiд розумiти вiдкрито виражене, очевидне

для винного i iнших осiб зневажливе ставлення до громадського

порядку, iгнорування iснуючих у суспiльствi елементарних правил

поведiнки, моральностi, добропристойностi. З об"ективноi сторони

склад хулiганства е формальним, тобто злочин вважаеться закiнченим

в момент вчинення хулiганських дiй.

3. Суб"ектом хулiганства, передбаченого ч.1 ст.206 КК е фiзична,

осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16 рокiв,

тодi злiсного i особливо злiсного хулiганства (ч.2 i ч.3 ст.206 КК)

- фiзична, осудна особа, якiй виповнилось 14 рокiв.

4. Суб"ективна сторона хулiганства характеризуеться умисною

формою вини, при чому, умисел може бути як прямий, так i непрямий,

тобто винний усвiдомлюе суспiльно-небезпечний характер своiх дiй,

передбачае, що цими дiями вiн грубо порушуе громадський порядок i

проявляе явну неповагу до суспiльства, хоча бажае, або не бажае,

але свiдомо допускае настання таких наслiдкiв.

Мотивом хулiганства е усвiдомлене прагнення проявити явну неповагу до

суспiльства шляхом вчинення дiй, якi грубо порушують громадський порядок.

II. Залежно вiд ступеня суспiльноi небезпечностi розрiзняють три

види хулiганства: просте (ч.1), злiсне (ч.2), особливо злiсне (ч.3

ст.206 КК Украiни).

1. Злiсне хулiганство - це умиснi дii, що грубо порушують громадський

порядок i виражають явну неповагу до суспiльства, але

вiдзначаються за своiм змiстом:

а) вийнятковим цинiзмом;

б) особливою зухвалiстю;

в) пов"язанi з опором представнику влади, що здiйснюе

обов"язки по охоронi громадського порядку, або iншим

громадянам, якi присiкають хулiганськi дii;

г) або вчиненi особою, ранiше судимою за хулiганство.

2. Особливо злiсне хулiганство - це умиснi дii, що грубо порушують

громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства, якщо

вони вчиненi з застосуванням чи спробою застосування вогнепальноi

зброi, а так само предметiв, спецiально пристосованих для

нанесення тiлесних ушкоджень.

III. Призначення покарання за хулiганство:

1. санкцiя ч.1 ст.206 КК Украiни передбачае покарання у виглядi:

а) позбавлення волi на строк до одного року;

б) або виправних робiт на той же строк;

в) або штрафу вiд 30 до 80 мiнiмальних розмiрiв заробiтноi

плати;

2. дiяння, передбаченi ч.2 ст.206 караються позбавленням волi на

строк вiд одного року до п"яти рокiв;

3. санкцiя ч.3 ст.206 передбачае покарання у виглядi позбавлення

волi на строк вiд трьох до семи рокiв.

ЛІТЕРАТУРА

1. Атонян Ю.М.,Городин С.В. Преступность и психологические

аномалии.М.:Наука.1987.

2. Бажанов М.И. назначение наказания по советскому уголовному праву.К.:Выща

школа.1980.

2. БажановМ.И.УголовноеправоУкраины.Общаячасть.Днепропетровск.:»Пороги».

1992.

3. Викторов Б.А. Цель и мотивы в тяжких преступлениях.М.Госюриздат.1963.

4. Горбунова О.Н. К вопросу об определении понятия общественный порядок в

советской науке административного права.Иркустк.:Иркутский

государственный университет.1967.

5. Герцензон А.А. Уголовное право и социология.М.:Юрид.лит.1972.

6. Гришанин П.Ф. Юридическая квалификация хулиганских действий.М.:ВШ

СССР.1969.

7. Гришанин П.Ф. Уголовный закон на страже социалистического общественного

порядка.М.:ВШ МООП РСФСР.1969.

8. Гришаев П.И. Преступления против порядка управления, общественной

безопасности и общественного порядка.М.:ВЮЗИ.1957.

9. Даньшин И.Н. Ответственность за хулиганство по советскому уголовному

праву.Харьков: ХЮИ.1971.

10. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного

порядка.М.:Юридюлит.1973.

11. Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним.Минск:Беларусь.1979.

12. Кириченко В.Ф. Преступления против общественной безопасности,

общественного порядка и здоровья населения.М.:Юрид.лит.1970ю

13. Комарчук В. Категорія «громадський порядок» у теорії та практиці

адміністративного права.//Радянське право.-1990.-№2.

14. Красиков Ю.А., Труфанов В.В. Борьба с хулиганством.Воронеж.1966.

15. Кудрявцев Л.И. Судебная псилого-психиатрическая

экспертиза.М.:Юрид.лит.1988.

16. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность.М.:Юрид.лит.1977.

17. Курс советского уголовного права.Т.5.Л.:ЛГУ.1981.

18. Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной

безопасности.К.:КВШ МВД СССР.1974.

19. Кыдыралиева С.К. Хулиганство.Уголовно-правовые и криминологические

вопросы.Фрунзе:Изд-во Илим.1981.

20. Матышевский П.С. Ответственность за преступления против общественной

безопасности и здоровья населения.М.:Юрид.лит.1964.

21. Наклович М.Л. Кримінально-правова боротьба з хуліганством.Львів:Вища

школа.1974.

22. Піщенко Г. Правові аспекти та відмінні особлтвості кримінально-

карального хуліганства.// Право України.1997.№2.

23. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.-К.1994.

24. Навроцький В.О. Кримінальне право України.Особлива частина: Конспект

лекцій,випуск 1.-Хмельницький: Хмельницький філіал Одеського інституту

підприємництва та права.1994.

25. Нор В.Т., Михеєнко М.М., Шибіко В.П. Кримінальний процес

України:Підручник.-К.:Либідь.1992.

26. Советское уголовное право.Особенная часть.М.:Изд-во МГУ.1971.

27. Советское уголовное право.Часть общая.М.:Юрид.лит.1977.

28. Советское уголовное право.Часть особенная.М.:Юрид.лит.1983.

29. Советское уголовное право.Особенная часть.М.:Юрид.лит.1988.

30. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной

практике.-К.:Юринком.1995.

31. Тевлін Р. Ще раз про поняття «громадський порядок».// Радянське

право.1990.№6.

32. Уголовный кодекс Украинской ССР.Научно-практический

комментарий.К.:Политиздат Украины.1987.

33. Уголовное право Украинской ССР на современном этапе.Часть

особенная.К.:Наукова думка.1985.

-----------------------

[1] Державна програма боротьби із злочинністю від 25 червня 1993 року.

[2] Голос України. 30.07.93 р. №143.

[3] Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.:

«Пороги» 1992. с.31.

[4] Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.:

«Пороги» 1992. с.31.

[5] Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.:

«Пороги» 1992. с.32.

[6] Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.:

Юр.лит. 1973. с.18.

[7] Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.494.

[8] Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного

порядка. К.:Вища школа. 1976. с.20.

[9] Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.:

«Пороги» 1992. с.31.

[10] Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.495.

[11] Герцензон А.А. Уголовное право и социология. М.: Юр.лит. 1972. с.92.

[12] Советское уголовное право. Особенная часть. М.: МГУ.1971. с.365.

[13] Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.:

Юр.лит. 1973. с.16.

[14] Горбунова О.Н. К вопросу об определении понятия общественный порядок в

советской науке административного права. Инструк.: МГУ. 1967.с.17-18.

[15] Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.496.

[16] Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища

школа. 1974.с.23.

[17] Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.:

Юр.лит. 1973. с.19.

[18] Горбунова О.Н. К вопросу об определении понятия общественный порядок в

советской науке административного права. Инструк.: МГУ. 1967.с.18.

[19] Курс советского уголовного права. т.5. с.13.

[20] Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.:

«Пороги» 1992. с.34.

[21] Матишевський П.С. Ответственность за преступление против общественной

безопасности, общественного порядка и здоровья населения. М.:

Юр.лит.1964.с.78.

Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.: Юр.лит.

1973. с.154-155.

[22] Гришаев П.И. Преступления против порядка управления, общественной

безопасности и общественного порядка. М.: ВОЗИ. 1957.с.61-62.

[23] Архів Тернопільського міського суду. К.с.№314-96.

[24] Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной

безопасности. К.: КВШ МВД СССР. 1974.с.12.

Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Мигск. Беларусь. 1979. с.19.

[25] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.620.

[26] Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.496-

497.

[27] Пищенко Г. Правові аспекти та відмінні особливості кримінально-карного

хуліганства. Право України. 1997. №2. с.67.

[28] Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.497.

[29] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.620.

[30] Курс советского уголовного права. т.5.с.14.

[31] Фролов Е.А., Щедрина А.К. Ответственность за хулиганство. Свердловск.

1957. с.11.

[32] Гришаев П.И. Преступления против порядка управления, общественной

безопасности и общественного порядка. М.: ВОЗИ. 1957.с.61-62.

[33] Пищенко Г. Правові аспекти та відмінні особливості кримінально-карного

хуліганства. Право України. 1997. №2. с.67.

[34] Пищенко Г. Правові аспекти та відмінні особливості кримінально-карного

хуліганства. Право України. 1997. №2. с.67.

[35] Татарухини С.А. Квалификация преступлений судебной и следственной

практики. К.1995.с.196.

[36] Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного

порядка. К.:Вища школа. 1976. с.65.

[37] Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.:

Юр.лит. 1973. с.59.

Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа.

1974.с.38.

[38] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних

справах. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. №1 1995р.

[39] Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979.

с.39.

[40] Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища

школа. 1974.с.62.

[41] Архів Тернопільського міського суду. К.с.№386-95.

[42] Красиков Ю.А., Труфанов В.В. Борьба с хулиганством. Воронеж. 1966.с.5.

[43] Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979.

с.39.

[44] Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища

школа. 1974.с.64-65.

[45] Уголовное право УССР. Общая часть. с.97.

[46] Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.:

«Пороги» 1992. с.42.

[47] Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психологические аномалии. М.

Наука. 1987. с.113.

[48] Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.:

«Пороги» 1992. с.46.

[49] Уголовное право УССР. Общая часть. с.116.

[50] Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища

школа. 1974.с.46.

[51] Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.:

Юр.лит. 1973. с.156.

[52] Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.497.

[53] Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного

порядка. К.:Вища школа. 1976. с.72.

[54] Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища

школа. 1974.с.48.

Кыдыралиева С.К. Хулиганство. Уголовно-правовые и криминологические

вопросы. Фрунзе. Изд-во. Илим.1981.с.26.

[55] Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.:

«Пороги» 1992. с.57.

[56] Пищенко Г. Правові аспекти та відмінні особливості кримінально-карного

хуліганства. Право України. 1997. №2. с.68.

[57] Волков Б.С. Мотив и квалификация преступления. Казань. 1968.с.74.

[58] Маяковский В.В. Хулиган. Избранные сочинения в 2-х т.

М.1982.т.1.с.317.

[59] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України.

К.1994.с.628.

[60] Даньшин И.О. О мотивах хулиганства. Правоведение. 1965. №2. с.174.

[61] Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной

безопасности. К.: КВШ МВД СССР. 1974.с.14-15.

[62] Практика суддів України в кримінальних справах. №4. 1993.с.186-187.

[63] Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища

школа. 1974.с.55.

[64] Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного

порядка. К.:Вища школа. 1976. с.75.

[65] Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной

безопасности. К.: КВШ МВД СССР. 1974.с.16.

[66] Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища

школа. 1974.с.56.

[67] Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища

школа. 1974.с.56.

[68] Даньшин И.О. О мотивах хулиганства. Правоведение. 1965. №2. с.162.

Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка.

К.:Вища школа. 1976. с.75.

[69] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних

справах. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. №1 1995р.

с.173.

[70] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних

справах. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. №1 1995р.

с.172.

[71] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних

справах. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. №1 1995р.

с.171.

[72] Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища

школа. 1974.с.6.

Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка.

К.:Вища школа. 1976. с.86.

Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979. с.41.

[73] Практика суддів України в кримінальних справах. №4. 1993.с.191.

[74] Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.498.

[75] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.622.

[76] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних

справах. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. №1 1995р.

с.170-171.

[77] Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.498.

[78] Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного

порядка. К.:Вища школа. 1976. с.88.

Кыдыралиева С.К. Хулиганство. Уголовно-правовые и криминологические

вопросы. Фрунзе. Изд-во. Илим.1981.с.65-66.

Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной

безопасности. К.: КВШ МВД СССР. 1974.с.20.

[79] Матишевський П.С. Ответственность за преступление против общественной

безопасности, общественного порядка и здоровья населения. М.:

Юр.лит.1964.с.91.

Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа.

1974.с.72.

[80] Практика суддів України в кримінальних справах. №4. 1993.с.188-189.

[81] Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979.

с.44.

[82] Кыдыралиева С.К. Хулиганство. Уголовно-правовые и криминологические

вопросы. Фрунзе. Изд-во. Илим.1981.с.67-68.

[83] Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной

безопасности. К.: КВШ МВД СССР. 1974.с.21.

[84] Архів Тернопільського міського суду. К.с.№309-96.

[85] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.505.

[86] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.569.

[87] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.623.

[88] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.623.

[89] Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной

безопасности. К.: КВШ МВД СССР. 1974.с.34.

[90] Практика суддів України в кримінальних справах. №4. 1993.с.192-193.

[91] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.625.

[92] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.625.

[93] Даньшин И.Н. Ответственность за хулиганство по советскому уголовному

праву. Х.Изд-во. ХЮИ. 1971.с.43.

[94] Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного

порядка. К.:Вища школа. 1976. с.100.

[95] Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979.

с.50.

[96] Архів Бучацького районного суду. К.с.№113265-94.

[97] Гришанин П.Ф. Юридическая кфалификация хулиганских действий. М.: ВШ

МВД СССР.1969.с.23.

[98] Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979.

с.51-52.

[99] Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного

порядка. К.:Вища школа. 1976. с.99.

[100] Практика Верховного Суду України у кримінальних справах. Радянське

право. 1991. №5.с.67.

[101] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.627.

[102] Практика суддів України в кримінальних справах. №4. 1993.с.198-199.

[103] Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979.

с.55-56.

[104] Практика суддів України в кримінальних справах. №4. 1993.с.200.

[105] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.628.

[106] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 р. №22. «Про

практику призначення судами кримінального покарання». Право України. 1996.

№4.с.63.

[107] Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву.

К.Вища школа.1980.с.33.

[108] Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. М. Юр.лит.1977.с.49.

[109] Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.:

«Пороги» 1992. с.141.

[110] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.121.

[111] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.121.

[112] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.122.

[113] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 р. №22. «Про

практику призначення судами кримінального покарання». Право України. 1996.

№4.с.64.

[114] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.127.

[115] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

К.1994.с.128.

[116] Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.:

«Пороги» 1992. с.193.

[117] Судова практика в кримінальних справах. Радянське право 1990.

№4.с.84.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5