Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-просторовим значенням

значенням кінцевого пункту

Найчисельнішу групу синкретичних другорядних членів речення з об’єктно-

просторовим значенням кінцевого пункту становлять конструкції “до +

род.в.”, “на + знах.в.” та “в (у) + знах.в.”, які поєднуються з дієсловами

таких семантичних груп:

1) пересування суб’єкта (йти, їхати, бігти, мчати, летіти): Коли стихло,

майор підійшов до дочки. Він з торбинкою тьопав до причалу. Шаптала

потихеньку вийшов із кімнати, потер лоба, і посунув до себе на п’ятий

поверх (О.Г.) Господиня йде з відрами до колодязя набрати води.

Молодший Мамайчук обережно несе батька до фургона (О.Г.);

2) зміни місце положення або кінетичного стану об’єкта (класти, покласти,

впасти, кидатися, проводжати, дострибнути тощо): В цей час собака

кидається до хвіртки і визирає на вулицю через паркан. Лукія весела,

хмільна все намагається дострибнути до металевої перекладини. І

переселенки розуміють її натяк, проводжають її до машини, побуряковілі

від сорому (О.Г.) Семантика залежного слова засвідчує те, що

просторове значення переважає над об’єктним;

3) виявлення певного стану чи ознаки (шуміти, сяяти, осідати, дзвонити,

потрапляти, припадати тощо): Я подзвонила до голови з проханням не

терзати Маркерієвого тіла. Якось воно виходило так, що я потрапляв до

цього сіро-чорного будинку… Іван Кіптілий загинув того самого літа

сорок першого року, він припав грудьми до кулемета (П.З.);

4) дієслова сприймання та мовлення (зиркнути, крикнути, глянути, дивитися

та інші): - Ось що тільки не для мене, - вихопилось несподівано у

Сашка, що, зависнувши на милицях, невідривно дивився на зірку. Сила і

батьківська влада, і житейський досвід – все на його боці, проте

тільки гляне на ті широкі брови, так і тане його батьківське серце

(О.Г.);

5) дієслова із значенням цілеспрямованої дії чи руху (потягти,

нахилитися, прямувати, добиратися тощо): На вулиці він потягнув Василя

до кіоска з водою. Никнуть трави жалощами, дерево до землі з тугою

нахилилося. Тоді він потихеньку вилаявся і попрямував до сходів. Можна

було тричі передумати своє життя, поки добрався до 104 кімнати

гуртожитку (П.З.)

Синтаксично залежними виступають ті самі семантичні групи іменників,

що й у конструкціях із значенням місця:

1) назви тварин: Жваво, майже підбігцем старий чабан кинувся до ягняти,

взяв його на руки, приніс, поклав до вівці, і вона заспокоїлась

(П.З.);

2) назви людей: Вся Європа лежала в Степановім планшеті, вся Європа

горнулася до Степана. “Ніщо мені так не пахне, як наш степ,” – казав

молодий Горпищенко, льотчик реактивної авіації, коли приїжджав до

батька – чабана у відпустку. Інші бігають, вибрикують, а цього щоразу

треба підносити до матері, само не встигає за сакманом … (О.Г.);

3) назви конкретних предметів: Стояли в черзі до столу, за яким

виписували перепустки до гуртожитку (О.Г.);

4) назви будівель, їх частин та інших об’ємних предметів: Вночі добрався

до невеличкої селянської хатини. “Спасибі тобі, - каже Тамара, сіла в

бідарку, взялася за віжки, - спасибі, що допоміг.” Тоді давай мерщій

її в умивальник та намиємо з неї пудів два золота (О.Г.);

5) назви частин тіла (груди, очі, плечі, долоні тощо): Мусій Корній почав

лікувати свій зуб одинцем, а випивши шкалик, прикладав долоню до щоки,

довго мотав головою. Йому стало так погано, що він підніс до очей

зморшкуватий полумисок долоні. З самого краю життя батьки виглядали

живих синів, матері – живих і мертвих, і свої руки найчастіше

прикладали до грудей (О.Г.)

Конструкції із значенням кінцевого пункту, як і звороти на позначення

місця, розрізняють за контактним і дистантним прийменниками.

Домінуючим є сполучення дистантного прийменника -на- із знахідним

відмінком іменника.

Кінцевий пункт – це орієнтир, на який спрямована дія чи рух.

Більшою мірою синкретизм другорядних членів речення з об’єктно-

просторовим значенням кінцевого пункту виявляється у зворотах, роль

підпорядковуючого компонента в яких виконують дієслова:

1) дивитись, глянути на когось (на щось): Він глянув на моє заплакане

обличчя, але так нічого і не сказав (О.Г.);

2) сідати, лягати: Він присів на табуретку, обережно доторкаючись до

волосся, поправив зачіску (П.З.) І знову тяжкі, благанням розбухлі

руки опускались на груди (О.Г.) Він, зачепивши головою ключку журавля,

сів на дилину, а біля нього примостився Сашко (О.Г.);

3) впасти: Марія з українських степів упала б мені на груди, зайшлася у

риданнях, безпорадна і безборонна перед жахливою стихією смерті …

(П.З.) Він упав на стіл, аби знайти хоч який-небудь спочинок (О.Г.);

4) накинути на когось (на щось)у значенні “одягнути”: Сашко накинув на

себе пальто і став пробиратися до виходу … (О.Г.)

Семантична природа прийменника до в українській мові досить своєрідна:

він виступає у значенні трьох давньоруських прийменників, фіксуючи межу

руху (під’їхати до самих воріт); рух у бік предмета (бігти до хати); рух з

проникненням у середину об’єкта (внести до хати, покласти до кишені)

(Іваненко, 1981, 68).

Значення кінцевого пункту руху, як показує аналіз розглянутих мовних

фактів, має місце у звороті “до + род.в.”, при дієсловах таких семантичних

груп:

1) із значенням пересування суб’єкта (їхати, йти, бігти, летіти тощо) та

переміщення об’єкта з чиєюсь допомогою (нести, везти тощо): Інженер

Твердохліб, ідіть до начальника цеху. Васю, ідіть до коменданта

одержувати матраци і набивати їх соломою (П.З.) Те саме повторив на

якомусь поверсі, де ліфт зупинявся для перевірки, а тоді ще раз – біля

дверей, які вели до вистеленого червоним килимом коридору (П.З.);

2) із значенням “прикріпити до чогось”: Хіба ж не було, що корів шлангами

підв’язували до бантин. Тоня вже й кущ підв’язала до бетонного

стовпчика, а не рухалась далі з місця… (П.З.);

3) із значенням “дивитись”, “придивлятись”: Він довго придивлявся до мене

і так нічого не сказав (О.Г.);

4) із значенням “припадати”, “прихилятись”, “пригортатись”: Тоня знову

припала до квітів … (О.Г.) … Дерево до землі з тугою нахилилося

(П.З.);

5) із значенням “повертатися”: “Нарешті він повернувся до мене,” –

сказала мати, незнаючи, куди діти сльози, що навернулися на очі (О.Г.)

Конструкція “назустріч + дав.в.” має значення руху в бік об’єкта.

Синтаксично залежними в таких сполученнях виступають іменники – назви

істот, конкретних предметів, транспортних засобів, космічних об’єктів тощо:

Назустріч мені йшли два незнайомці.

У ролі опорних слів у таких конструкціях вживаються переважно дієслова

руху. Звороти “над + оруд.в.” та “під + знах.в.” в українській мові

малопродуктивні. Конструкція “над + оруд.в.” позначає предмет, “вище якого

відбувається кінцевий етап чи мета переміщення” (СУЛМ, 1972, 92), і

утворюється в основному від дієслів типу злітати, звисати, нахилятися та

іменників на позначення істот, конкретних предметів: … Мати знову

нахиляється над ним … (О.Г.) Над тобою простір, всіяний зорями (О.Г.).

Конструкція “під + знах.в.” вказує на спрямування руху в простір нижче

об’єкта орієнтира. Це значення чітко виявляється у зворотах з назвами

предметів, які можуть рухатися у просторі або перебувають на певній

відстані від об’єкта орієнтира по вертикалі: Він усе це поставив у свій

завбачливо розкритий чемодан, мерщій закрив і засунув чемодан під ліжко

(О.Г.) Він швидко заснув, підклавши руки під голову (П.З.)

Найактивнішим засобом вираження спрямованості руху чи дії всередину

об’єкта в українській мові є конструкція “в (у) + знах.в.”, до складу якої

входять дієслова таких семантичних груп:

1) із значенням “дивитись”, “глянути”: Позаглядав у каструлі, поринув у

звуковий хаос ефіру (О.Г.);

2) із значенням “бити”, “вдарити”: Гаряча кров раз у раз бурхає в

обличчя. Хвилі з усієї сили били в берег … (О.Г.);

3) із значенням “постукати”: Ми лише зараз здогадались, що це гілка

стукала в наше вікно (П.З.)

У конструкціях з прийменником (в) у опорними членами виступають

дієслова з префіксом в- (у-) просторове значення знаходить своє вираження

за допомогою прийменника в (у) та одноіменного префікса, що виконує функцію

оформлення значення дії, яка спрямована в межі певного простору або

всередину предмета, наприклад: Ми ввійшли в невеличку хатинку, що стояла на

узліссі (О.Г.)

Тотожність префікса і прийменника вказує на те, що у цих зворотах

переважає об’єктне значення над просторовим.

Дуже рідко синкретичні другорядні члени речення із значенням кінцевого

пункту реалізуються конструкціями:

“за + оруд.в.”: Сашко негайно кинувся за нею. За ним вже послали погоню

(П.З.);

“об + знах.в.”: У цих сполученнях дієслово означає таку дію, яка

переходить на предмет і своєю лексико-граматичною природою зумовлює

вживання форми знахідного відмінка залежного іменника. Конструкцію з

прийменником об можна замінити зворотом з іншими прийменниками,

наприклад: вдарити (по шибці, об шибку). Дієслова, при яких

вживаються аналізовані синкретичні ДЧР, виражені іменниками з

конкретним значенням, складають малочисельну групу (бити, стукати,

вдарити(ся) та інші). Наприклад: Перші здорові краплини дощу вдарили

об шибку.;

“через + знах.в.”. Наприклад: В цей час собака кидається до хвіртки і

визирає на вулицю через паркан (О.Г.) Він так вдарив Сашка по спині,

що той аж запищав од болю (О.Г.)

Отже, в сучасній українській літературній мові найпродуктивнішими

засобами вираження синкретичних ДЧР з об’єктно-просторовим значенням

кінцевого пункту є звороти “до + род.в.”, “на + знах.в.” та “в (у) +

знах.в.” іменників – назв осіб, предметів, будівель, їх частин, назв частин

тіла. Рідко синкретичні ДЧР із значенням кінцевого пункту реалізуються

зворотами “за + оруд.в.”, “через + знах.в.”. Звороти “над + оруд.в.” та

“під + знах.в.” в українській мові є малопродуктивними.

5. Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-просторовим

значенням шляху руху

Спеціальними засобами вираження шляху виступають в українській мові

конструкції “через + знах.в.”, “крізь + знах.в.”, “мимо + род.в.”, “повз +

знах.в.” та орудний відмінок без прийменника. Інші конструкції – це засоби

вираження категорії місця. Значення шляху вони набувають при дієсловах

цілеспрямованого руху. Семантика таких сполучень своєрідна: вони позначають

місце, що виступає орієнтиром при переміщенні. Прийменниково-відмінкові

конструкції “через + знах.в.” та “крізь + знах.в.” передають значення руху

через обмежений простір. Наприклад: Тільки Гриня взявся за компот, як до

зали прослизнула через кухню Тамара – зоотехнічка. Крізь вікно почало

пробиватися сонце (П.З.)

Синкретизм таких ДЧР зумовлюється категоріальним значенням самого

структурного компонента: додатковий об’єктний відтінок наявний у випадку

його вираження іменником з конкретною семантикою.

Рух, підчас якого один предмет минає інший, виражається в українській

мові конструкціями з прийменником мимо, що генетично пов’язаний з тією

самою основою, що й дієслово минати (Жимлій, 1974, 130). Опорним

компонентом таких конструкцій виступають дієслова цілеспрямованого руху з

префіксами про-, по-, а залежним компонентом виступають найчастіше

іменники: назви істот, предметів. Наприклад: Він опиняється біля клубу,

проходить мимо будиночка, де Клава саме свариться з своїм шофером (О.Г.)

Мимо нього з гуркотом проскакав вершник, піднявши стовпом пилюку (П.З.)

Таке лексичне наповнення має конструкція “повз + знах.в.” та “проз +

знах.в.”, але передає рух на ближчій відстані від об’єкта. Прийменник проз

виступає стилістичним синонімом повз. Наприклад: “Повз мене навіть муха не

пролетить,” – сказав командир.

Прийменниково-відмінкова конструкція “уздовж + род.в.” вказує на рух

предмета паралельно довжині об’єкта-орієтнира. Коло опорних слів у таких

конструкціях досить широке. Ними виступають дієслова цілеспрямованого руху

та дії, наприклад: Уздовж стіни тягнувся глибокий рів і не було ніякої

можливості до неї підійти. Вздовж берега тягнулася велика чорна смуга

(О.Г.)

Значення руху між кількома однорідними предметами знаходить свій вияв

у конструкціях “між (поміж) + оруд.в.”. А залежним членом у таких зворотах

виступають іменники у формі множини: Поміж деревами блукала чиясь постать,

і ніхто не міг здогадатися хто то був (П.З.) А в ночі снилося мені, що

ходила я поміж вербами над водою і щось тихенько собі наспівувала. Сашко

розмашисто скакав між ними на своїх милицях (О.Г.) У якихось роздряпинах

руки так і шурхають між стеблами та суцвіттями (О.Г.)

Синкретичні другорядні члени речення із частковим значенням шляху

переміщення у літературі зустрічаються значно рідше. Засобами вираження

шляху переміщення виступають прийменниково-відмінкові конструкції типу

“край + род.в.”, “кругом + род.в.”, наприклад: Ми сіли край дороги, щоб

відпочити. Він звернув увагу на дерево, що росло край дороги. … Стирчать

край дороги величезні таблиці, всіяні цифрами (О.Г.) Вони декілька раз

обійшли кругом хатинки і нічого підозрілого не помітили (О.Г.) Біліє, цвіте

коралова гілка край стажерки, на своєму місці.

Дуже цікавими є конструкції на вираження синкретичних другорядних

членів речення із частковим значенням шляху переміщення типу “по + місц.в.”

та “оруд.в. без прийменника”.

Сполучення “по + місц.в.” вказує на рух по поверхні предмета або в

межах якогось простору. Названі вище конструкції мають майже однакове

лексичне наповнення. До них належать дієслова цілеспрямованого руху та дії

(але без префікса на означення перетину) та назви одно-, дво-, три-

вимірних об’єктів. Проте активність цих конструкцій не з усіма лексичними

групами залежних слів однакова. Зібраний лексичний матеріал доводить, що у

творах українських письменників переважають прийменниково-відмінкові

звороти, хоча деякі дослідники (Кишенько, 1963,62; Наумович, 1966, 87)

вказують на те, що в українській мові переважає орудний шляху при дієсловах

цілеспрямованого руху та дії.

З.І. Іваненко у своїй праці вказує на більшу життєздатність все ж таки

прийменникової конструкції, ніж безприйменникової (Іваненко, 1981, 81), що

утворюється від широкого кола залежних слів, тоді як орудний відмінок шляху

не завжди можна утворити від слів-термінів та займенників, що замінюють

назви просторових понять.

Конструкція “по + місц.в.” та “оруд.в. без прийменника” виступають у

ролі стильових контекстуальних синонімів, це підтверджується можливістю

трансформаційних перетворень: пройшовся подвір'ям, пройшовся по подвір’ю,

хоча з мовленнєвої точки зору більш нормативним є безприйменниковий зворот.

Синтаксично залежними компонентами вищезгаданих зворотів виступають

іменники типу шлях, дорога, стежка, соша, алея та інші, наприклад: Вони

мовчки йшли по дорозі. Випадкові зображення промайнуть по екрану, невідомо

звідки і взявшись. То технік по штучному осіменінню прогуркотів стільцем по

підлозі, ледве не впав… (О.Г.)

З дібраного матеріалу можна зробити висновок про те, що синкретичні

другорядні члени з частковим значенням шляху переміщення представлені

прийменниковими конструкціями “через + знах.в.” , “крізь + знах.в.”, “мимо+

род.в.”, “повз + знах.в.”, “по + місц.в.”, рідше вживаються прийменникові

конструкції “край + род.в.”, “кругом + род.в.” при відповідному лексичному

наповненні підпорядковуючого компонента - дієсловах цілеспрямованого руху –

та вираженні самого ДЧР іменником з конкретним значенням або просторовою

семантикою, якщо береться конкретна ділянка.

Висновки

На основі проведеного дослідження можна зробити такі теоретичні і

практичні висновки:

1. Традиційне вчення має свої недоліки:

1) нездатність у межах існуючої системи членів речення охопити і

класифікувати всі мовленнєві елементи речення;

2) відсутність однозначних критеріїв розмежування членів речення і

неможливість, виходячи з існуючих критеріїв, розрізняти члени речення

в конкретних висловлюваннях;

3) відсутність опису суті означальних, об’єктних обставинних відношень,

покладених в основу ДЧР.

Тому, на нашу думку, у шкільний та вузівський курс з сучасної

української літературної мови потрібно ввести поняття про синкретичні

ДЧР. Знання про такі структурні компоненти речення доповнюють і уточнюють

окремі поняття, конкретизують їх, допомагають орієнтуватися у складних

випадках аналізу речення, дають змогу правильно визначити члени речення.

2. Синкретизм у системі членів речення – це синтез в одному членові

речення диференційних ознак різних членів речення, різних їх функцій. Цей

синтез може бути як у плану змісту, так і в плані вираження, а також у

плані змісту і в плані вираження одночасно. Потреба у вираженні особливих

відтінків думки – головна умова існування синкретичних другорядних членів

речення.

3. Причинами виникнення синкретичних другорядних членів речення з

об’єктно-обставинним значенням є такі фактори:

1) лексико-граматичні особливості головного і залежного компонентів

синкретичного поєднання;

2) синкретизм прийменника .

Функціонування другорядних членів речення мотивується комунікативно-

семантичною доцільністю, потребою висловити відповідний обсяг інформації

за рахунок економії мовних засобів.

4. Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-просторовим значенням

мають місце у тих випадках, коли підпорядкований компонент синкретичної

конструкції вказує одночасно і на предметність, і на обставинну

характеристику. За цих умов лексичне значення іменників витісняється

функціональним значенням – обставинним.

Засобами вираження синкретичних ДЧР з об’єктно-просторовим значенням є

безприйменникові та прийменниково-відмінкові словоформи.

5. Синкретичні ДЧР з об’єктно-просторовим значенням місця дії,

репрезентуючи широку семантику, виражаються прийменниково-відмінковими

конструкціями: “в + місц.в.”, “між + оруд.в.”, “серед, посеред +

род.в.”, “біля + род.в.”, “круг, навколо + род.в.”, “перед + оруд.в.”,

“за + оруд.в.”, “мимо + род.в.” та інші.

6. Синкретичні ДЧР з об’єктно-просторовим значенням вихідного пункту

представлені в українській мові зворотами: “з + род.в.”, “від + род.в.”,

“по + місц.в.”, “з-під, з-за + род.в.”

7. Значення кінцевого пункту передають конструкції: “до + род.в.”, “у +

знах.в.”, “на + знах.в.”, “назустріч + дав.в.”, “за + оруд.в.”, “за +

знах.в.” та інші.

8. Синкретичні ДЧР з об’єктно-просторовим значенням шляху переміщення

виражаються сполученнями: “через + знах.в.”, “крізь + знах.в.”, “мимо +

род.в.”, “повз + знах.в.”, “по + місц.в.”, “орудний відмінок без

прийменника”.

У мові творів П. Загребельного та О. Гончара широко використовуються

синкретичні другорядні члени речення . Це є проявом тенденції до

мовленнєвої економії, тобто бажанням висловити один і той же зміст меншою

кількістю виражальних засобів.

Найбільшою продуктивністю відзначаються конструкції з частковим

значенням місця дії (“в + місц.в.”, “на + місц.в.”, “по + місц.в.”) та

частковим значенням кінцевого пункту (“до + род.в.”, “в (у) + знах.в.”).

Рідше трапляються синкретичні другорядні члени речення із значенням

вихідного пункту та шляху.

Таким чином, синкретичні ДЧР, широко вживані в мові творів П.

Загребельного та О. Гончара, збагачують виражальні можливості сучасної

української літературної мови, дозволяють стисло, емоційно висловлювати

думку.

Література:

1. Андерш Й.Ф. Семантична характеристика давального відмінка в сучасній

українській мові // Укр. мова і літ. в школі. –1974.-№ 10-с.34-40.

2. Аношкина Т.Е. О синкретизме членов предложения со значением

принадлежности // Русский язык и лит. в школе.–1981.-№ 2.

3. Бабайцева. Система членов предложения в современном русском 0языке.-

М.: Просвещение, 1988.

4. Бабайцева В.В. Изучение членов предложения в школе.-М.,1975.

5. Бабайцева В.В. Явления переходности в грамматическом строе русского

языка // В сб. : Явления переходности в грамматическом строе

современного русского языка.-М.,1988.-с.3-13.

6. Бабайцева В.В. Зоны синкретизма в системе членов предложения

современного русского языка // Филологические науки.-1983.-№ 5-с.35-

42.

7. Бабайцева В.В. Переходные конструкции в синтаксисе. -Воронеж, 1967.-

с.391.

8. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Ситаксис.-М.:Высшая школа,

1977.-248с.

9. Ващук В.О., Моренець В.В. Неузгоджені означення, виражені іменниками у

непрямих відмінках // УМЛШ.-1965.-№ 1-с.18-24.

10. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. - К.: Наукова

думка, 1987.-с.231.

11. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. - К.: Либідь,

1993.

12. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. -К.: Наукова

думка, 1980.

13. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. -К.:

Наукова думка, 1988.

14. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-

синтаксична структура речення. - К.: Наукова думка, 1983.

15. Дубова О.А. Другорядні члени речення з синкретичними означально-

обставинними ознаками // Мовознавство.-1989.-№6.

16. Жигилій Н.В. Дієслівно-іменні словосполучення на вираження просторових

відношень.: Дис. канд. філолог. наук. - К., 1974.-220с.

17. Жовтобрюх М.А. Синтаксичні конструкції з прийменником по // Укр. мова

та література в школі.-1986.-№ 8-с.51-55.

18. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского языка (Монография).-М.:

Наука, 1982.

19. Іваненко З.І. Система прийменникових конструкцій адвербіального

значення. - Київ - Одеса: Вища школа, 1981.-142с.

20. Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові.-К.: Вища школа,

1986.

21. Іваницька Н.Л. Зумовленість синтаксичної структури двоскладного

речення валентністю дієслова-присудка // Мовознавство.-1985.-№ 1-с.39-

49.

22. Йова А.І. Прийменникові конструкції в СУЛМ: Дис. канд. філолог. наук.-

Сімферополь, 1963.-316с.

23. Коваленко Р.О. Синоніміка прийменниково-відмінкових конструкцій

об'єктного значення // Граматичні аспекти укр. мови. -К.: КДПІ, 1985.-

с.88-94.

24. Кодухов В.И. Общее языкознание. -М., 1974.

25. Колесников О.А. Про поняттєві сфери термінів "синкретизм" та

"омонімія" // Мовознавство. -1990.-№ 2-с.27-31.

26. Кротевич Є.В. О связях слов. -Львов: Изд-во Львов. ун-та. -1959.-с.4.

27. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис.

-К.: Радянська школа, 1965.

28. Кучеренко І.К. Лексичне значення прийменника // Мовознавство. -1973.-№

3-с.12-23.

29. Лингвистический энциклопедический словарь. -М.: Сов. энциклопедия,

1990.-685с.

30. Мельничук О.С. Історичний розвиток функцій і складу прийменників в

українській мові // Слов'янське мовознавство. -К., 1961.-Вип.3-с.124-

194.

31. Овсяников-Куликовский Д.Н. Синтаксис русского языка. -2-е изд.-СПб.,

1912.

32. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. -М., 1914.

33. Плющ М.Я. Відмінок у семантико-синтаксичній структурі речення. -К.:

КДПІ, 1978.-107с.

34. Слинько І.І. Другорядні чи поширюючі члени речення.// Мовознавство.

-1990.-№ 2-с.3-7.

35. Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Я. Синтаксис СУМ. -К.: Вища

школа, 1994.

36. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис /за ред. І.К.Білодіда.

-К.: Наукова думка, 1972.-515с.

37. Фурашов В.И. О второстепенных членах предложения // Русский язык в

школе. -1977.-№ 4-с.94-96.

38. Чеснокова Л.Д. Семантические типы членов предложения с двойными

отношениями. -Ростов-на-Дону, 1973.-104с.

39. Чеснокова Л.Д. Синкретизм в сфере членов предложения // Филологические

науки. -1988.-№ 4-с.41-47.

40. Чоник Я.М. Зони атрибутивності у сфері простого речення: семантика і

засоби вираження: Дис. канд. філолог. наук. -К.: 1991.-195с.

41. Шахматов А.А. Синтаксис русского языка. -Л.: Учпедиз., 1941.-с.19.

Список умовних скорочень:

О.Г. - Олесь Гончар

П.З. - Павло Загребельний

ДЧР - другорядні члени речення

Додаток

У дипломній роботі зібрано і проаналізовано синкретичні ДЧР з об'єктно-

просторовим значенням. Оскільки в межах просторового значення виділяються

певні різновиди (місця, шляху, вихідного та кінцевого пунктів переміщення),

то одержані дані схематично мають такий вигляд:

|Прийменниково-відмінкові конструкції на |Скільки |Який % становить |

|вираження синкретичних ДЧР з |конструкцій |від загальної |

|об'єктно-обставинним значенням |нараховує |кількості |

|всього | |100% |

|а) із значенням місця | | |

|"в + місц.в." | | |

|"на + місц.в." | | |

|"над + місц.в." | | |

|"по + місц.в." | | |

|"біля + род.в." | | |

|"між + оруд.в." | | |

|"у + род.в." | | |

|"перед + оруд.в." | | |

|"під + оруд.в." | | |

|"за + оруд.в." | | |

|"серед, посеред + род.в." | | |

|"круг, коло + род.в." | | |

|"мимо + род.в." | | |

|та інші | | |

|б) із значенням вихідного пункту | | |

|"з + род.в." | | |

|"від + род.в." | | |

|"з-під, з-за + род.в." | | |

|"по + місц.в." | | |

|в) із значенням кінцевого пункту | | |

|"на + знах.в." | | |

|"до + род.в." | | |

|"у + знах.в." | | |

|"за + знах.в." | | |

|"за + оруд.в." | | |

|"назустріч + місц.в." | | |

|та інші | | |

|г) із значенням шляху | | |

Страницы: 1, 2, 3, 4