рефераты скачать
 
Главная | Карта сайта
рефераты скачать
РАЗДЕЛЫ

рефераты скачать
ПАРТНЕРЫ

рефераты скачать
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

рефераты скачать
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Контрольная работа: Релігія як сфера духовної культури: структура та функціональне покликання

Послідовник єговістів Дж.Ф.Рутерфорд в першій половині XX ст. розширив сферу впливу Свідків Єгови і запровадив жорстку систему управління. Повна назва секти Товариство Сторожової вежі, Біблії і Брошур.

Єговісти заперечують догмат про Святу Трійцю і сповідують монотеїстичного Бога - Єгову, що є джерелом всього життя. Христос, за їх вченням, є єдинородним сином Бога, єдиним, хто створений Єговою безпосередньо. Христос віддав своє життя в спокуту благочестивих Свідків Сгови. Він воскрес із мертвих не як тілесна істота, а як безсмертний дух.

Свідки Єгови переконані, що сатана - невидимий правитель світу і його вплив помітний в інших релігійних організаціях, особливо в Римсько-католицькій церкві. Вони вважають за можливе підпорядковуватися лише тим законам, що не суперечать божественним установкам. В той же час єговісти закликають не слідувати тим законам і звичаям, що неприйнятні з біблійних позицій. Так, Свідки Сгови відмовляються віддавати почесті прапору, проходити військову службу; вони не припускають у вжитку крові - ні в їжу, ні при переливанні; вони уникають членства в громадських організаціях. Свідки Єгови заперечують існування пекла, проте розробили вчення про Армагеддон - глобальну війну, в ході якої Христос з армією ангелів знищить усіх грішників і переможе сатану в останньому поєдинку з силами зла, і після перемоги на землі будуть створені ідеальні умови для життя.

Свідки Єгови надають величезне значення Біблії. У своїх проповідях вони використовують такі видання: Авторизовану версію, або Біблію короля Якова; Американський стандартний переклад; Емфатичний диалог (грецький текст Нового Заповіту з англійським перекладом між рядками); а також їх власний Новий переклад Священинх Писань для усього світу із симфонією і додатками. Адміністративний центр Свідків Єгови знаходиться в штаб-квартирі Товариства Сторожової вежі, Біблії і брошур у Брукліні (район Нью-Йорку). Вище керівництво здійснюють президент Товариства і його представники, що очолюють філії секти в усьому світі.

Баптизм. Перші баптистські громади виникли в Англії на початку XVII ст. Фундатором цього напрямку прийнято вважати Джона Сміта, група послідовників котрого у 1611 році опублікувала «Декларацію віри», де викладались головні принципи баптистського віровчення. Назва цієї конфесії походить від грецького слова «Ьарііго», що означає: занурювати у воду, хрестити. Переосмислення обряду водохрещення було закладено в основу віровчення. Відтепер водохрещення здійснювалося лише над дорослими, що досягли свідомого віку, коли самі спроможні приймати рішення відносно існування Бога. Друга особливість хрещення полягає в самій процедурі - воно здійснюється шляхом занурення у воду, а не обливанням, як це було прийнято V католиків. До хрещення віруючі допускаються.

Тільки після проходження випробовного терміну і покаяння на молитовних зборах. За своїм віровченням баптизм багато в чому схожий з раннім протестантизмом.

Головні принципи протестантизму, такі як виправдання особистою вірою, принцип загального священства, верховенство Святого Писання, заперечення посередницької ролі Церкви в питанні спасіння, були покладені в основу баптистського віроучення. Вони сприяли розвитку релігійної свободи, віротерпимості, спонукали відділення церкви від держави, надання права проповіді всім членам общини.

Баптизм характеризується активною місіонерською діяльністю. Общини очолюють виборні пресвітери, яким допомагають диякони і проповідники.

Баптизм прийшов на наші землі з Німеччини в 50-60-х роках XIX ст.і спочатку поширився лише серед німців в Україні, Закарпатті та в Прибалтиці. У 70-х роках з'являється близька до баптизму група євангельських християн. У Петербурзі в 1905 році із виходом указу про віротерпимість були створені Спілка баптистів і Спілка Євангелістів. З 1917 до 1927 року створюються сільськогосподарські громади і кооперативи. Були створені християнські молодіжні організації, біблійні курси для підготовки проповідників, але до 1932 року більшість общин була закрита. У 1944 році була створена Спілка євангельських християн - баптистів С Р С Р.

У 1963 році була створена єдина організація, яку очолювала Всесоюзна рада євангельських християн-баптистів (ВРЄХБ). У 1965 році виділилась група, очолювана Радою церков ЄХБ (Євангельських християн-баптистів). З другої половини 70-х років, коли деякі общини стали реєструватися як незалежні, поступово склалися три самостійні церкви: Спілка ЄХБ, Рада церков ЄХБ і автономні церкви ЄХБ.

П'ятидесятники. Цей протестантський напрямок виник у США наприкінці XIX століття. В основі цієї конфесії лежить викладена в «Діянні апостолів» розповідь про спадання на апостолів Святого Духу на п'ятидесятий день після Великодня. Послідовники цього напрямку стверджують, що кожний щирий

християнин може одержати дарунки Святого Духу - спроможність ДО пророцтва, зцілення хворих. Важливим елементом віровчення п'ятидесятників є спроможність говорити іншими мовами (глосолалія), що одернується під час хрещення Духом Святим. Крім хрещення над дорослими людьми із зануренням у воду, на відміну від баптизму, у п'ятидесятників існує хрещення Духом Святіш, що спадає на людей і робить їх органом Святого Духу.

П'ятидесятники розділені на кілька напрямків («Церква Христа», «Асамблея Бога», «Світло світу» та інші). З 1947 року існує Всесвітня п'ятидесятницька конференція.


5. Іслам

Іслам ( у перекладі з арабської - надання себе Богу, покора) - не третя, наймолодша світова релігія. Іслам належить до числа найбільш розповсюджених релігій, його сповідують близько 1 млрд 300 млн людей. Мусульманські громади мають місце більш ніж у 120 країнах, у 35 країнах мусульмани складають більшість населення, 28 країн визнають іслам державною релігією (Єгипет, Саудівська Аравія, Кувейт, Марокко та інші).

Іслам виник на початку VII ст. на Аравійському півострові. Серед передумов ісламу слід виділити: по-перше, внутрішні зміни (розчарування серед арабів, схильність до фаталізму, незадоволеність старими богами, появу загально-аравійських божеств: Аллаха, ал-Лат, Манат, ал-Узза); по-друге, зовнішні передумови, а саме вплив та розвиток вже існуючих релігій -християнства, іудаїзму та зороастризму.

Традиція ісламу пов'язана з ім'ям його засновника та пророка Мухаммеда, чия біографія в цілому збережена у Корані та багатьох легендах. Легенди пов'язують життя Мухаммеда з найголовнішою і найдавнішою святинею арабських племен -Каабою. Кубічний храм Кааба з вмурованим у стіну чорним каменем був об'єктом поклоніння для всіх арабських племен. Навколо Кааби знаходились 360 зображень різних божеств і священний колодязь Зем-зем. Раз на рік аравійці здійснювали паломництво (хадж) до Мекки, де розташовувалась Кааба.

Мусульманський Переказ розповідає, що на Мухаммеда зійшло небесне одкровення, з ним говорив Аллах. Повеління «І вимовляй, і проголошуй, і читай напам'ять!» Мухаммед сприйняв як дароване йому знання, як те, що сам Бог - головне джерело знання для людей - навчив людину тому, чого вона не знала. Мухаммед вийшов до людей і став проголошувати перед ними слово Боже - Коран. Ці проповіді містили та формували підвалини віровчення ісламу. Мухаммед закликав відмовитися від віри в безліч божеств і поклонятися тільки одному - єдиному Аллаху, з волі котрого все відбувається: він дає, і він же бере; він винагороджує за смиренність і віру, але й карає за гординю й нечестя. Людське існування не є нескінченним: світу настане кінець. Тоді усе буде перевернуте і знищене; усі мертві воскреснуть і встануть перед божим судом. Кожного судитимуть за його діла, і кожного очікує відплата за земне життя. Ті, хто вірив в Аллаха, поводився благочестиво й праведно, попадуть у райські сади; тих же, хто був неправедним та вірив у поганських богів, чекає геєна вогненна.

Поступово навколо Пророка згуртовувалися муслім, що відддали себе Аллаху, створювалося ядро громади мусульман, яка 20 вересня 622 року здійснила хіджру - переселення в оазис на півночі від Мекки. Це місце стали називати Місто Пророка, або Медина. Саме в ньому була побудована перша мечеть та з'явилося нове об'єднання людей, яке скріплювала не спорідненість крові, а віра в єдиного Бога. Це - знаменита умма-ан-набі - громада, якою Мухаммед управляв Пророка, єдиної людини, спроможної спілкуватися з Аллахом, одержувати від нього вказівки і накази.

Поступово формувалися правила благочестивого поводження, права і обов'язки мусульман, Бог, у якого з плином часу з'явилося ім'я Рахмті (Милостивий), продовжував навівати Мухаммедові нові аяти Корану, де докладно роз'снювалося, як треба будувати життя громади, розподіляти майно та військову здобич. Проголошувалися заборони на лихварство, азартні ігри, п'янкі напої, на вжиток у їжу свинини тощо. Мусульмани віддавали частину прибутків на потреби міста, постували, підтримували милостинею бідняків, регулярно молилися, звертаючись обличчям до Єрусалиму. Проте з другого року хіджри кіблою (тобто напрямком, котрого дотримуються при молитві) стає мекканська Кааба, проголошена головним святилищем ісламу, паломництво до неї вважалося обов'язком кожного щирого мусульманина.

У зв'язку з цим головним релігійно-політичним завданням стає звільнення Мекки від багатобожників та очищення Кааби від поганських ідолів. Війна визнається Аллахом неминучою і законною, єдиним засобом захисту святинь. Вона охороняє віру від руйнації, стає війною за віру, заради вищих божих помислів, війною за порятунок людства, і в цій війні Бог - на боці мусульман. Так була проголошена священна війна мусульман проти невірних - джихад.

Розрізняють великий і малий джихад, що розрізняються як внутрішня, духовна та зовнішня, матеріальна війна проти того, що заважає прагненню до вищої гармонії та єдності. Проводяться також розмежування між «джихадом серця», тобто боротьбою зі своїми вадами, «джихадом мови» - «повелінням благого і забороною злого», «джихадом руки» - дисциплінарними заходами, прийнятими стосовно злочинців та порушників моральних принципів, і «джихадом меча», тобто збройною боротьбою з невірними.

Іслам містить декілька головних догматів, визнання та безумовне виконання яких є обов'язковим для всіх мусульман. Базовою частиною догматів стає іман, що тлумачиться як свідчення про об'єкт віри. У Корані в першу чергу про себе свідчить Бог; відповідь віруючого - це ніби повернене Аллахові свідчення. Мусульманські богослови виділяють чотири предмети віри:

♦  Віра в Аллаха як єдиного Бога, який є всемогутнім творцем, всесутнім володарем світу;

♦  Віра в расул (посланників Аллаха) і Коран. У Корані названо 28 пророків, особливо ж виділені п'ятеро: Нух {біблійний Ной), з котрим Бог відновив «союз»; Ібрахім (Авраам), загальний праотець арабів та євреїв, фундатор єдинобожжя; Муса (Мойсей), якому Бог дав Тору для «синів ізраїлевих»; Іса (Христос), через якого Бог переказав християнам Євангеліє; нарешті, Мухаммед - «печать пророків», що завершує низку пророцтв. Через Мухаммеда Аллах надав людям Коран, що сприймається як слово боже, як те, що зроблено самим Богом;

♦  Віра в Малаїка (ангелів), що підпорядковуються Богові, служать для зв'язку з пророками та людьми, передаючи розпорядження і розкриваючи волю Аллаха. Найбільш наближені до Господа Джибраїл («святий дух», «шляхетний посланець»), що являвся Мухаммедові для передачі текстів «небесної книги»; Ізраїл - ангел смерті, що знає долі людські, але не знає терміну смерті кожного; вісник Страшного Суду Ісрафіл, що тричі на день оплакує страждання грішників, у пеклі; Мікал - пов'язаний із мусульманською магічною практикою. Кожний мусульманин має двох ангелів, котрі фіксують його добрі і злі вчинки і знаходяться за плечима людини;

♦  Віра в безсмертя душі, воскресіння після смерті та Судний день. На Страшному суді Аллах буде допитувати кожного з живих і мертвих. Заступництво Мухаммеда може пом'якшити долю грішників, спонукати Аллаха пробачити їх та направити до раю. Ті ж, хто не увірував у ясні знамення Аллаха, хто вважав неправдою день суду, хто обвинувачував Мухаммеда, а тим самим і Бога, у брехні, хто закоханий лише у життя ближнє і багатство та самомилується власним успіхом, - потраплять до пекла - джаханам.

Іман - це частина більш загального поняття - дін, котре визначається як божественне установлення, що веде людей до спасіння, і насамперед має на увазі повинності, продиктовані людині самим Аллахом. До дін включені благі справи - ісхан, та «п'ять стовпів ісламу» - «аркад-ад-дін» найважливіші культові приписання:

♦  Сповідання єдинобожжя (ат-таухід) і пророчої місії Мухаммеда. Проголошення в присутності хоча б двох мусульман -головного положення символу віри - «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед - посланник божий». Уведене словом «ашхадо» («свідчу») робить іновірця правовірним.

♦  Другий «стовп» - салять (намаз) - щоденна п'ятикратна молитва, що повинна промовлятися на зорі, у південь, у другій половині дня, на заході сонця, на початку ночі. Проголошення встановлених молитовних формул супроводжується уклонами, вставанням на коліна, паданням ниць, сидінням на підлозі з підгорнутими ногами тощо. Молитися можна у будь-якому чистому місці, ставши на спеціальний килим, циновку або розстелений верхній одяг. По п'ятницях рекомендується здійснювати колективний салять у мечеті.

♦  Третій із «стовпів віри» - саум (ураза)- 30-денний піст у дев'ятому місяці рамадан, що переривається щоденно з вечора до ранку.

♦  Четвертий «стовп» - закят - спочатку був добровільною очисною милостинею в ім'я Аллаха, а потім перетворився в обов'язковий податок з майна ( 1/40 частка річного прибутку). Крім закята існує ще садака - добровільне пожертвування.

♦  Виконання п'ятого припису - ходжа - паломництва - не є обов'язковим, але заохочується. Ті, хто відвідав Мекку та її святині - храм Каабу, джерело Зем-зем та інші, у дні свята жертвопринесення отримують почесне найменування - хаджи.

Однією зі складових мусульманського культу є шаріат -зведення норм права, моралі, релігійних приписів і ритуалів, шр регулюють приватне і громадське життя віруючих. Шаріат був остаточно оформлений у XI-XII ст. Його джерелом є Коран та Суна (звичай, приклад) - збірка хадисів, речей та дій Мухаммеда.

Важливу роль у культовій системі ісламу відіграють релігійні свята, серед яких найбіль визнаними є наступні: 1)Ураза-байрам, що припадає на початок наступного за рамаданом місяця і триває три дні; правовірний мусульманин після завершення посту зобов'язаний зробити представникові духівництва фітр -підношення в натуральному чи грошовому вигляді; 2) Курбан-байрам - свято жертвопринесення, підставою для якого служить аят Корану: «Ніколи не досягнете ви добробуту, поки не будете витрачати те, що любите» (К., 8:86); 3) Маулюд - день народження Мухаммеда, що супроводжується читанням молитов та проповідей у мечетях, частуваннями і дароприносинами духівництву.

Коран і Суна - джерела мусульманського віровчення. Коран -«Читання» того, що повідомляв своєму посланнику протягом майже двадцяти років (610-632 рр.) Милостивий та Милосердний Господь - Аллах. За змістом у Корані виділяють міфологію ісламу, іудаїстнчні та християнські погляди, оформлені в ритуальні ісламські приписи, стародавні арабські звичаї, мусульманське законодавство, аравійські історичні сказання, арабський фольклор. В структурі Корану 114 глав, що називаються сурами, котрі складаються з аятів - ритмічних завершених фраз, основних одиниць коранічного тексту.

Іслам має і свій Святий Переказ - Суну, що складається з хадисів - коротких оповідей про діяння та висловлювання пророка Мухаммеда.

У головних релігійних культових будівлях існує розгалужений штат служителів на чолі з муфтієм. Як вища посадова особа він обирається на з'їздах духівництва та віруючих. У країнах, де іслам є державною релігією, муфтій призначається урядом. Центр мусульманського релігійного життя - мечеть, де проводяться богослужіння, читаються проповіді, відбуваються різноманітні обряди, організовується навчання дітей. При найзначніших мечетях відкривають духовні школи - медресе, де готують майбутніх священнослужителів, богословів та законознавців.

Таким чином, мусульманство являє собою нерозривну єдність віросповідання, державно-правових установлень та певної форми культури. Проте, воно не являє собою єдиної релігійної організації; ще у VII ст. сформувалися його головні течії: сунізм ( близько 90 % мусульман є його прихильниками) та шиїзм. На відміну від сунітів, що за основу віровчення і культу приймають всі головні положення ісламу, сформульовані в Корані і Суні, шиїти мають свій власний переказ ах бари - де наводяться інші імена тих, хто їх переказував.

Одним з основних догматів шиїтського ісламу є вчення про імамат (верховну владу в мусульманській державі). Спочатку функції імама виконував сам Мухаммед, після його смерті- халіф.

В Україні головним регіоном поширення ісламу є Крим. З 1242 року, коли він був завойований монголо-татарами і увійшов до складу Золотої Орди, більшість його населення стає мусульманами-сунітами. Нині мусульманські релігійні громади діють в структурі трьох об'єднань - Духовного управління мусульман України (ДУМУ), Незалежного ДУМУ та ДУМ Криму.

6. Свобода совісті в Україні

Як поняття «свобода совісті» відображає умови, за яких можливе вільне духовне становлення, розвиток особистості, утвердження її суверенітету, її самостійності. Свобода совісті - право громадян сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, відправляти релігійні культи або дотримуватися атеїстичного світогляду.

Важливим для визначення змісту свободи совісті є розуміння деяких головних положень, які надають можливість відокремити свободу совісті від інших свобод, що існують в межах розгляду релігійних стосунків. Совість - здатність особистості формулювати свої моральні обов'язки, вимагати від себе їх повного виконання, здійснювати моральний самоконтроль і самооцінку своїх думок і вчинків.

Свобода релігії - це правові, суспільно-політичні, економічні можливості й гарантії для вільного самовизначення і самореалізації особистості, незалежного функціонування релігійних організацій та їх інститутів. Зрозуміло, свобода релігії надає можливість для вибору релігії, але не дає змоги відмовитись від неї. Досить близько до свободи релігії стоїть таке поняття як «свобода віросповідання» - законодавчо гарантоване право особистості вільно, без зовнішнього примусу обирати, сповідувати будь-яку релігію, задовольняти свої релігійні потреби, здійснювати інші культові дії відповідно до своєї релігійної орієнтації. Різниця полягає в тому, що, здійснюючи свободу віросповідання, людина має можливість відкрито сповідувати обрану релігію.

Свобода в релігії - це межі свободи, в яких, згідно з віросповіданням, може реалізуватися ініціатива та самодіяльність віруючих щодо тлумачення головних положень віровчення, відправлення культів. При такому тлумаченні людині надається можливість свободи совісті, але у межах однієї обраної релігії. Свобода церкви - законодавчо закріплене й гарантоване державою право на вільну діяльність церкви та інших релігійних організацій в мелісах їх функціонального призначення, організаційно-управлінських потреб. Це надає можливість церквам, релігійним організаціям та установам автономно виконувати свою діяльність незалежно від державної політики та державних діячів.

Можливість реалізації свободи совісті у будь-якій країні пов'язується, насамперед, із сукупністю правових норм та гарантій для їх здійснення. Таким чином, свобода совісті постає як правова категорія. Згідно з Конституцією України, свобода совісті - це право на свободу світогляду і віросповідання. Конституційне визначення є концептуально головним положенням для осмислення і реалізації свободи совісті у нашій державі кожним громадянином України. Це означає, що кожна людина, віруюча чи невіруюча, має рівні можливості щодо реалізації своїх духовних потреб.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконавиця законів за мотивами релігійних переконань. У разі, якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Детальніше різні аспекти свободи совісті пояснюються в прийнятому в 1991 році Законі «Про свободу совісті та релігійні організації в Україні». Стаття 3 даного Закону дозволяє виокремити декілька основних прав, що конкретизують свободу совісті:

1. Мати, обирати та змінювати релігію або переконання за власним вибором.

2. Одноосібно чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої.

3. Відправляти релігійні культи.

4. Відкрито виявляти і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Крім них головних прав, існує ще низка правових норм, що презентують систему правових гарантій. До них належать:

♦  заборона примусу відносно громадян під час визначення ними свого ставлення до релігії, до сповідання чи не сповідання віровчень, до участі чи неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і ритуалах тощо;

♦  заборона формувати обов'язкові переконання і світогляд, виховання дітей відповідно до власних переконань і ставлення до релігії;

♦  рівність громадян перед законом незалежно від ставлення до релігії;

♦  заборона втручання релігійних організацій у діяльність інших релігійних організацій, проповідування у будь-якій формі ворожнечі, нетерпимості до невіруючих і віруючих інших віросповідань;

♦  невтручання держави в діяльність релігійних організацій, що здійснюється в межах закону, а також відмова фінансувати діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії;

♦       рівноправність усіх релігій, віросповідань і релігійних організацій перед законом;

♦       заборона встановлювати будь-які переваги чи обмеження однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших;

♦       релігійні організації не допускаються до виконання державних функцій;

♦  релігійним організаціям забороняється брати участь у діяльності політичних партій, надавати політичним партіям фінансову підтримку, висувати кандидатів до органів державної влади, вести агітацію або фінансування виборчих компаній, кандидатів до цих органів;

♦  священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами;

♦  релігійна організація після реєстрації стає юридичною особою;

♦  на всіх працюючих у релігійних об'єднаннях поширюється чинне законодавство про працю, порядок оподаткування, соціального страхування і забезпечення;

♦  доходи релігійних громад не оподатковуються;

♦  державна система освіти має світській характер;

♦  громадяни мають дозвіл опановувати релігійне віровчення та здобувати релігійну освіту індивідуально або разом з іншими, вільно обираючи мову навчання;

♦  викладачі релігійних віровчень і релігійні провідники зобов'язані виховувати своїх слухачів у дусі терпимості і поваги до громадян, що не сповідують релігії, та до віруючих інших віросповідань.

Отже, в Україні свобода совісті є конституційним принципом і нормою державного права, що сприяє вільному існуванню багатьох релігійних проявів, вільнодумства та атеїзму. Кожен формує своє духовне життя згідно зі своїми власними почуттями, обирає для себе ту чи іншу форму релігії, або ж має право дивитися на світ, у якому панує людина та діють природні закони, без допомоги фантастичних істот - тобто очима атеїста.

7. Нові релігійні течії та організації в Україні

За останні роки в Україні, крім традиційних (православ'я, греко-католіцизм, католицизм, протестантизм, іудаїзм, іслам) релігій, поширюються нові релігійні течії. Серед них є такі, що Історично не успадковані українським народом від попередніх епох, не притаманні його релігійній духовності, культурно, побутово, ментально не укорінені, але набувають популярності.

Страницы: 1, 2, 3, 4


рефераты скачать
НОВОСТИ рефераты скачать
рефераты скачать
ВХОД рефераты скачать
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

рефераты скачать    
рефераты скачать
ТЕГИ рефераты скачать

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, рефераты на тему, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.