Курсовая работа: Податкова політика як системоформуючий фактор розвитку

Курсовая работа: Податкова політика як системоформуючий фактор розвитку

Содержание

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ЯК СИСТЕМОФОРМУЮЧИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ

1.1 Аналіз системи оподаткування в Україні

1.2 Ідеальна система оподаткування: загальні принципи

РОЗДІЛ 2. КЛЮЧОВІ ЗАВДАННЯ ПОДАТКОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ Висновки

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Глобалізаційні процеси, які відбуваються у світовій політиці та економіці, призводять до встановлення тісного політичного діалогу між окремими країнами та регіонами світу, а також до поглиблення міжнародних господарських зв'язків. Сьогодні країни інтегруються заради збереження миру та забезпечення економічного процвітання. Найбільшими та найпотужнішими інтеграційними об'єднаннями у світі є Світова Організація Торгівлі (СОТ) та Європейський Союз (ЄС), метою створення якого якраз і є сприяння економічному добробуту, підвищенню життєвого рівня народів Європи, зміцненню миру і свободи та створення стійкого союзу народів Європи.

Одним із напрямків Послання Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" є орієнтація України на інтеграцію в Європейський Союз та інші євроатлантичні структури [ 155].

Європейський вибір для України це широке концептуальне бачення, яке не обмежується суто географічним поняттям. Це, насамперед, вибір шляху розвитку в напрямку європейської цивілізаційної моделі, реалізація якого покликана сприяти прогресу у всіх сферах життєдіяльності суспільства і держави.

Україна має достатній потенціал, щоб здійснити прорив до нових технологій у промисловому виробництві, до нових відносин у сфері економіки, до нових поглядів на якість і рівень життя, до соціально-культурної інтеграції нашого народу в європейське співтовариство.

В своєму широкому розумінні поняття "зробити європейський вибір" означає - зосередити пріоритетні зусилля на розвитку внутрішнього потенціалу та забезпечити його якомога ефективну реалізацію в напрямку досягнення європейських цінностей.

В ході "розширення" Європи на Схід стратегічною метою України є підвищення національних стандартів життя і демократичних засад до рівня європейських, що сприятиме вступу нашої країни до Європейського Союзу.

Європейський вибір України зумовлений усвідомленням інтеграції як фактора сприяння державній незалежності, безпеці, політичній стабільності, економічному розвитку, інтелектуальному прогресу, відновленню європейської сутності країни. Маючи перед собою мету інтеграції до європейських структур, Україна усвідомлює, що західним державам належить провідна роль у сучасній міжнародній системі, зокрема у всесвітньому економічному комплексі і в міждержавних інституційних механізмах управління глобальними і регіональними процесами.

Вступ України до ЄС принесе, насамперед політичний авторитет держави на міжнародній арені, можливість знаходитися в зоні загальноєвропейської безпеки, запобігаючи при цьому новим лініям поділу на континенті, можливість перебувати в центрі подій, бути невід’ємною часткою прогресивної політики, а значить перебувати в єдиному інформаційному просторі. Вступ України до ЄС пов'язується також з можливістю використання переваг міжнародної кооперації та спеціалізації. Цю ідею можна застосовувати і до теперішнього стану відносин між Україною та ЄС, бо вона є запорукою у подоланні економічної кризи на Україні та розриву між рівнями економіки з країнами ЄС.

На сьогоднішній день Європейський Союз відіграє визначну роль у забезпеченні стабільності та безпеки європейського континенту, а процес розширення та реформування ЄС слід розглядати не тільки як розширення кордонів «спільного ринку», а й як активний чинник створення нової європейської архітектури безпеки, яка має комплексний та взаємопов'язаний характер і різні виміри - вiйськовий, політичний та економічний.

Участь в процесах глобалізації світового господарства вирішує питання розробки стратегії адаптації України до сучасного ритму життя у всепланетарному масштабі, пошуку свого місця в міжнародному економічному просторі. Необхідність інтеграції держави до ЄС неодноразово була підкреслена в працях багатьох вітчизняних дослідників, зокрема І. Бураковського, В.Будкіна, І.Грицяка, Л.Губернського, А.Кредисова, Д.Лук'яненка, В.Мірошниченка, Г.Немирі, С.Осики, А.Осики, А.Поручника, В.Пятницького, А.Румянцева, В.Сіденка, А.Філіпенка, В.Шамрая [11; 12-15; 93; 125-131; 187191-192; 216]та ін.

Для ефективної та організаційно оформленої інтеграції України в світогосподарські зв'язки, на думку багатьох дослідників, необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні передумови [41; 43; 52; 87; 188].

З економічного погляду інтеграція України до Європейського Союзу мала б однозначний позитивний вплив на функціонування ринкового господарства. Вона б надала переваги, які ми згрупували так:

1) торговельні, тобто можливість реалізації вітчизняних товарів на європейський ринок без перешкод;

2) макроекономічні - протистояти циклічним коливанням кон'юнктури через участь в спільній економічній політиці ЄС, а також уможливила б вирівнювання економічних показників;

3) фінансові - на макрорівні - забезпечення утримання валютного курсу на стабільному рівні через участь в єдиній валютній системі, можливість користуватися бюджетними фондами, щоб вирівняти економічний розвиток, координація спільної фіскальної та монетарної політик через перенесення компетенції на наднаціональний рівень, зниження податкових та митних бар'єрів; на мікрорівні - зниження операційних витрат для підприємств через участь в єдиній валютній системі, можливість безперешкодного створення філіалів головного офісу фірм; збільшення обсягів перебігу інвестиційного капіталу в Україну з країн ЄС. Проте найбільші можливості, як зазначають вітчизняні дослідники, виникають у сфері потенційних приватних інвесторів, що вимагає... створення умов для філій банків ЄС і страхових компаній, інвестиційних фондів [ 12-16; 67, 3-72; 87].

На даний момент вже пройдено певну частину шляху в напрямку створення реальних передумов для вирішення основного геополітичного завдання нашої держави - вступу України до Європейського Союзу. У 1998 р. набула чинності після ратифікації Угода про партнерство та співробітництво (УПС) між Україною та Європейським Союзом. У 1998 та 2000 рр. Указами Президента України затверджено Стратегію і Програму інтеграції України в ЄС [222; 225-227].

Важливе значення для зміцнення відносин між нашою державою та Євросоюзом мало схвалення Європейською Радою у грудні 1999 р. Спільної стратегії ЄС щодо України, в якій висловлюється бачення шляхів партнерства з Україною з боку ЄС. Принциповим кроком у зміцненні та розвитку стратегічного партнерства стали саміти Україна - ЄС за 2001-2003 рр.

Слід зазначити, що така послідовна робота виводить весь комплекс відносин Україна - ЄС у площину практичної реалізації завдань, пов'язаних із вступом нашої країни до Євросоюзу. Вкрай важливо, щоб на ці цілі спрямовувалися всі інституційні перетворення, політика економічних, соціальних та гуманітарних реформ. Йдеться, насамперед, про такий комплекс системних перетворень, який би дав можливість нашій державі до кінця 2007 р. претендувати на набуття асоційованого статусу в ЄС, а до 2011р. - створити реальні (внутрішні) передумови для вступу України в ЄС [155, 18].

Реалізація завдань європейської інтеграції вирішальною мірою залежaтиме від прогресу на головному напрямі - забезпечення сталого зростання та прискореного подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на душу населення між Україною та державами - членами ЄС. За останні роки цей розрив значно зріс і тепер він у кілька разів більший, ніж у Польщі, Чехії та Угорщині, які, як передбачається, найближчим часом набудуть членства в ЄС.

РОЗДІЛ І

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ЯК СИСТЕМОФОРМУЮЧИЙ

ФАКТОР РОЗВИТКУ

1.1 Аналіз системи оподаткування в Україні

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях радикальних економічних реформ. Це був період становлення податкової системи, в основу якої було покладено класичну схему оподаткування, характерну для економічно розвинутих країн. Застосування такого шаблону в умовах перехідного періоду в Україні призвело до виникнення низки суттєвих проблем: збільшення кількості збиткових підприємств, зростання безробіття, ускладнення соціально-економічної ситуації в країні [ 6 ].

У 1992-1994 рр. в Україні робилися перші спроби збільшити податкові надходження до бюджету. У зв'язку з цим ставка податку на дохід підприємств була збільшена з 18% до 22%, ставка ПДВ - з 20% до 28%, а прибутковий податок сягнув аж 90%. Але водночас податкові надходження до бюджету зменшувалися, а виробництво занепадало. Якщо порівняти доходи зведеного бюджету України щодо темпів зростання реального валового внутрішнього продукту, то побачимо, що в 1994 р., коли частка податків у ВВП досягла найвищого рівня і становила 43,5% від ВВП, реальний ВВП знизився аж на 23%.

За умов такої податкової політики тиск на легального платника податків зростав, зменшуючи його фінансові ресурси і змушуючи переходити в тінь. Майже всі законодавчі акти у сфері оподаткування настільки складні для розуміння і виконання, що уникнути помилок при їх виконанні практично неможливо. Лише в 1997 р. за такої податкової системи, яка постійно змінювалася, виявлені порушення на 217 тис. підприємствах, що становило 58,6% від перевірених. Отже, в середньому підприємство перевірялося тричі лише податковою адміністрацією. Таким чином, за час існування незалежної України не вдалося сформувати зрозумілу, ефективну та прозору податкову політику.

Податкова система України як сукупність відносин між державою і платниками характеризується такими рисами:

- фіскальною спрямованістю податкової політики держави, її намаганням максимально використати наявний податковий потенціал платників без належного врахування їх платоспроможності

- неоднаковим підходом з боку держави до різних категорій платників, який проявляється в наданні одним з них численних невиправданих пільг у списанні та реструктуризації їх заборгованості перед бюджетом і перекладанні податкового тягаря на інших. Що свідчить про дискримінаційний характер оподаткування в Україні;

- відсутністю еквівалентності у відносинах не лише між державою і окремими платниками, а й між державою і всім загалом платників внаслідок значних масштабів марнотратства і розкрадання державних коштів, що зумовлюють значну розбіжність між загальною сумою податкових платежів і сукупністю суспільних благ, які надаються платникам.

Становлення відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування з приводу розподілу податкових доходів між державним і місцевими бюджетами в Україні має такі особливості:

·  нерозвиненість системи місцевих податків і зборів, і як наслідок - відсутність у місцевих бюджетів власної дохідної бази, що породжує відносини залежності органів місцевого самоврядування від органів державної влади;

·  постійний перегляд переліку і пропорцій розподілу загальнодержавних податків і зборів між державним і місцевими бюджетами, що спричиняє нестабільність відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування;

·  відсутність ефективної системи фінансового вирівнювання при великих розбіжностях у податкоспроможності регіонів, що зумовлює великі розриви в обсягах суспільних послуг на душу населення між регіонами.

Як свідчить практика, місцеве оподаткування й саме по собі має низку суттєвих недоліків, серед яких:

Ø  відсутність ефективного правового поля, що відповідав би сучасним умовам господарювання;

Ø  наявність місцевих податків і зборів, витрати на адміністрування яких перевищують надходження від них;

Ø  відсутність правових механізмів у органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків і зборів;

Ø  незацікавленість місцевої влади у додатковому залученні коштів від справляння місцевих податків і зборів;

Ø  другорядність місцевих податків і зборів у порівнянні із загальнодержавними;

Ø  відсутність екологічного оподаткування, податку на нерухомість як суто місцевого податку;

Ø  нерозвиненість самооподаткування як альтернативної форми надходжень до місцевих бюджетів тощо [7].

Враховуючи сьогоднішній стан економіки України, можемо констатувати, що реформування податкової політики України буде фактором соціально-економічної стабільності та сприятиме суттєвому покращанню інвестиційного клімату. Тому прийняття пакету податкових законів, консолідація в бюджеті практично всіх видатків держави, що раніше не відображалися в ньому, оформлення частки державного боргу в державні цінні папери і залучення ресурсів фінансового ринку для покриття бюджетного дефіциту, створення ефективної системи державної скарбниці, головним завданням якої має бути доведення бюджетних асигнувань до конкретних отримувачів, а також закладання основ цивілізованих взаємовідносин між державним бюджетом України та місцевими бюджетами дозволили б створити контури майбутньої бюджетно-податкової системи як передумову економічного зростання.

Однією з головних економічних проблем на сьогодні є низька ефективність чинної податкової системи, що проявляється в підтримці високого податкового тиску, який зовсім не сприяє діяльності підприємств усіх форм власності при одночасно низькому наповненні бюджету. Таким чином сьогоднішня податкова система України не відповідне критеріям фіскальної достатності та економічної ефективності, а тим більше стабільності. Тож, реформа податкової системи України назріла і неминуча.

На сучасному етапі формування податкової політики необхідно дати відповіді на такі питання:

І. Якими є суспільні цілі податкової політики?

2. Як податкова політика впливає на інвестиційний клімат як для внутрішніх, так і іноземних інвесторів?

3. Які є найгостріші проблеми, що потребують негайного вирішення?

4. Які способи вирішення цих проблем, перешкоди, короткострокові та довгострокові наслідки дій?

Варто відмітити, що представники уряду та бізнесу часто називають однакові цілі податкової політики, проте ієрархія цих цілей для зазначених груп є різною. Для уряду найголовнішим є забезпечення доходів, достатніх для виконання державних функцій, а для представників бізнесу -забезпечення сприятливого середовища для економічного розвитку. Представники міжнародних організацій вважають метою податкової політики сприяння соціальній рівності та справедливості.

Тут доцільно коротко розглянути концепція змін податкового законодавства. Зважаючи на тривалість реформи системи оподаткування України, виходячи з необхідності реформування найболючіших податків системи оподаткування, пошуку механізмів для розвитку реального виробництва товарів та послуг, зважаючи на відсутність прийнятої Верховною Радою Концепції нової податкової системи, доцільним видається проведення податкової реформи на наступних засадах:

1. Реформувати обігове оподаткування України шляхом скасування найбільш проблемного для української економіки податку - податку на додану вартість, та впровадження замість нього іншого податку - податку з роздрібного продажу. При цьому для малих підприємств необхідно зберегти можливість оподаткування єдиним обіговим податком (за вибором).

2. Реформувати оподаткування доходів громадян прибутковим податком з фізичних осіб. Необхідно збільшити неоподатковуваний мінімум та суттєво підвищити рівень доходів, які підлягають оподаткуванню 10% ставкою. Паралельно з цим, обов'язково слід провести реформу заробітної плати: встановити мінімум оплати праці за годину, на рівні не менше 4 грн./год., та стимулювати зростання долі заробітної плати у вартості товарів, робіт та послуг до рівня 50% вартості.

3. Реформувати сукупне соціальне оподаткування (систему зборів до різних соціальних фондів, у тому числі Пенсійного), встановивши, зокрема, що сукупна ставка соціальних зборів не може перевищувати 20% бази оподаткування.

4. Спростити адміністрування податків шляхом подовження податкових періодів мінімум до кварталу, встановлення порядку сплати податків, чіткого законодавчого визначення підстав і термінів проведення перевірок, повноважень контролюючих органів та їх посадових осіб, обмеження нормотворчості таких органів, впровадження принципу тлумачення розбіжностей у податковому законодавстві на користь платника податку.

Така система дасть змогу:

1. Вирішити проблеми, характерні для ПДВ, шляхом запровадження податку з продажу, що дозволить:

·  усунути фіктивні кредитові зобов'язання;

·  зняти проблеми недоїмок, накопичення податкової заборгованості;

·  позбавитись проблеми зростаючих неповернень сум ПДВ;

·  одномоментно вивільнити 5% коштів, які обслуговують обіг ПДВ;

·  вивільнити з-під оподаткування капіталоємні галузі, особливо фундаментальної науки;

·  запровадити касовий метод сплати податку з продажу.

2. Підняти рівень оплати праці і, відповідно, рівень надходжень від прибуткового податку з громадян та страхових внесків на пенсійне та інше соціальне страхування.

3. Пожвавити через підвищення реальних доходів ринок споживання, що стимулюватиме зростання надходжень від податку з продажу.

4. Активізувати реальне виробництво через вивільнення коштів на модернізацію та розширення виробництва.

5. Активізувати фундаментальні наукові дослідження через полегшення оподаткування галузей з високою часткою доданої вартості.

6. Зберегти звільнення експорту від обігового оподаткування (експорт не оподатковується податком з роздрібного продажу).

7. Стимулювати пожвавлення підприємницької ініціативи та створення нових робочих місць через полегшення адміністрування податків, впровадження принципу тлумачення двоякостей у податковому законодавстві на користь платника податку.

Ринок України має високу купівельну ємність, але для цього її потрібно розвинути, чому і повинна сприяти запропонована система реформування податкової системи України.

Податкове законодавство. Податкове законодавство регулює відносини, пов'язані із встановленням та скасуванням податків, а також відносини, які виникають у процесі виконання обов'язків щодо сплати податків, а також здійснення податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування.

Відносини у сфері оподаткування регулюються Конституцією України, Кодексом, спеціальним законодавством України з питань оподаткування і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами

До нормативно-правових актів з питань оподаткування належать:

а) закони України з питань оподаткування;

б) акти з питань оподаткування, прийняті Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених Кодексом;

в) акти з питань оподаткування, прийняті Верховною Радою Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених цим Кодексом;

г) акти з питань оподаткування, прийняті органами місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень, визначених Кодексом.

Суб'єкти, об'єкти та база оподаткування, розміри ставок (нормативів), порядок справляння податків і податкові пільги не можуть встановлюватися або змінюватися іншими нормативно-правовими актами, крім Кодексу (за винятком нормативно-правових актів з питань оподаткування, прийнятих в межах повноважень, визначених Кодексом). Нові податки встановлюються виключно цим Кодексом.

Нормативно-правові акти з питань оподаткування не повинні суперечити Кодексу. У разі існування суперечностей між нормами цього Кодексу та нормами інших нормативно-правових актів з питань оподаткування, застосовуються норми Кодексу.

За наявності суперечностей між нормами цього Кодексу та нормативно-правовим актом, який належить до іншої галузі законодавства, для цілей оподаткування застосовуються норми Кодексу.

Нормативно-правові акти з питань оподаткування або окремі їх норми можуть визнаватися нечинними у випадках і в порядку, визначених законодавством України.

Слід зазначити, що питання змістового наповнення Податкового кодексу по-різному тлумачаться представниками урядових та бізнесових кіл, подаються різні оцінки проекту Податкового кодексу. Урядовці наголошують, що існують чіткі процедури та узгоджені етапи прийняття Податкового кодексу і вважають підготовлений проект Податкового кодексу цілком прийнятним. Водночас, представники бізнесу не підтримують нинішній проект Податкового кодексу і вважають, що його ні в якому разі не слід впроваджувати, оскільки він не вирішує ключових проблем чинної системи оподаткування.

На думку представників бізнесу, причинами невдачі нинішнього проекту Податкового кодексу стали:

·  брак стратегії реформування податкової системи;

·  брак методології підготовки та економічного аналізу проектів законодавчих актів, що змінюють систему оподаткування, відсутність наукового підходу у визначенні ставок податку;

·  боротьба груп інтересів за кожне окреме положення Податкового кодексу і неспроможність уряду чи парламенту чітко виробити стратегічний національний інтерес;

·  відсутність структурованого діалогу між суспільством і державою.

Представники бізнесу, неурядових організацій та Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, пропонують здійснити такі кроки для втілення податкової реформи:

·  виробити податкову політику;

·  публічно обговорити та затвердити етапи ухвалення Податкового кодексу, визначити відповідального за реформу та встановити громадський контроль за виконанням етапів;

·  розпочати громадську освіту та публікацію урядового документу, який

·  окреслює напрямки податкової політики;

·  не ухвалювати зміни до податкового законодавства у разі, якщо не буде визначено варіанти змін, проаналізовано їх наслідки та обгрунтовано економічну доцільність;

·  застосовувати науковий підхід в аналізі запропонованих змін в податковій системі;

·  узгодити проект Податкового кодексу із західними стандартами;

·  запровадити відповідальність посадових осіб за діяльність або бездіяльність, яка завдала шкоду платнику податків;

·  включити представників бізнесу у процес розробки Податкового кодексу;

·  започаткувати підготовку фахівців із податкової політики та законодавства Європейського союзу.

Варто відзначити також круглий стіл "Податковий кодекс: стан, проблеми та рішення", що відбувся у квітні 2001 року. Засідання організоване комітетами Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності та з питань бюджету, за інформаційної підтримки Міжнародного інституту порівняльного аналізу (МІПА) і газети "Бізнес". У роботі круглого столу взяли участь представники Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації. Міністерства фінансів, УСПП, Верховної Ради України, інших органів влади, організацій та підприємств, експерти тощо.

Організатори круглого столу своєю метою бачать пошук компромісу і вироблення єдиного підходу до системоутворюючих принципів Податкового кодексу України. Про складність проблеми і багатоманітність підходів до її вирішення говорить той факт, що при розгляді закону ще в першому читанні в парламенті було подано п'ять концепцій Податкового кодексу і чотири проекти самого закону. До прийнятого в першому читанні проекту Кодексу, запропонованого Кабінетом міністрів, надійшло більше 5000 доповнень і зауважень.

Страницы: 1, 2, 3, 4