Податки з юридичних осіб

господарській діяльності платника податкупротягом періоду, який перевищує

365 календарних днів з дати введення в експлуотацію, та вартість яких

поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. Основні

фонди підлягають розподілу на три групи, в залежності від яких

встановлюються норми амортизації у відсотках до балансової вартості кожної

з груп основних фондів на початок звітного періоду.

Для мети стягнення податку на прибуток використовуються такі податкові

періоди:

звітний (податковий) рік – період, який починається 1 січня поточного року

і закінчується 31 грудня поточного року;

звітний (податковий) квартал;

Датою збільшення валових витрат виробництва рахується дата, яка

приходиться на податковий перід, на протязі якого відбувається будь-яка з

подій яка сталася раніше;

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку для оплати

товарів (робіт, послуг), а у випадку їх придбання за готівку – день її

видичи з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –

дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У випадку, якщо платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з

використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою

збільшення валових витрат рахується дата оформлення відповідного рахунку

(товарного чеку).

Для товарообмінних (бартерних) операцій – дата здійснення завершальної

(балансуючої) операції, яка здійснюється після першої операції.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка приходиться на

податковий період, на протязі якого відбувається будь-яка з подій, яка

сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок

платника подаку для оплати товарів (робіт, послуг), які підлягають

реалізації, у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку – дата

їх оприходування в касу платника податку, а при відсутності такої – дата

інкасації готівки в банківській установі, яка обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного

представлення результатів робіт (послуг) платником податку.

Датою збільшення валового доходу у випадку здійснення бартерних

(товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій , яка сталася раніше:

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного

представлення результатів робіт (послуг) платником податку;

або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного

отримання результатів робіт (послуг) платником податку;

Датою збільшення валового доходу у випадку реалізації товарів (робіт,

послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких

коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання

компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості

такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

Датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-

депозитних операцій є дата нарахування відсотків (комісійних) в терміни,

визначені кредитним (депозитним) договором.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, створені на

власності окремої фізичної особи, обкладається податком за ставкою – 30%

об’єкта оподаткування.

Валові доходи від страхової діяльності (крім страхування ризиків

життя) страховиків-резидентів оподатковується за ставкою 3% від суми

валового доходу, отриманого від страхової діяльності.

За ставкою 15% оподатковується:

- рибуток від продажу іноваційного продукту, заявленого при реєстрації

в інноваційних центрах;

- дохід нерезизидента з джерелом його походження з України, отриманий

таким нерезидентом від впровадження господарської діяльності при виплаті

цього доходу резедентом або постійним представництвом нерезидента (у тому

числі, якщо дохід перераховується на рахунки нерезидента, що ведуться в

гривнях), крвм доходів від здійснення портфельних інвестицій у процентні

облігації чи процентні казначейські зобов’язання, випущені (емітовані) за

рішенням резидента, зокрема уповноваженого державного органу чи органу

місцевого самоврядування (за винятком облігацій зовнішніх державних позик

України), доходів на безпроцентній (дисконтні) облігації чи казначейські

зобов’язання;

- дохід нерезидента, отриманий у вигляді дивідендів.

Суми доходів нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата

вартості фрахту транспортних засобів, оподатковуються за ставкою 65.

Для підприємств гірнично-металургійного комплексу, які беруть участь в

економічному експерименті, що проводиться з 1 липня 1999 року до 1 січня

2002 року, тимчасово встановлюється ставка оподаткування прибутку у розмірі

30% діючої ставки.

Не підлягають оподаткуванню виграші у державних грошових лотореях.

Звільняються від оподаткування прибуток підприємств, заснованих

всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їх

власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім прибутку,

одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного

(податкового) періоду кількість інівалідів, які мають там основне місце

роботи, становить на менш як 50% загальної чисельності працюючих і фонд

оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25% від суми витрат на

оплату праці, що відносяться до складу валових витрат.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від

продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого

харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів

виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

Звільняється від оподаткування прибуток Чорнобильської АЕС, якщо ці

кошти використовуються на фінансування робіт з підготовки до зняття

Чорнобильської АЕС з експлуотації та перетворення об’єкта “Укриття” на

екологічно безпечну систему на період проведення цих робіт.

Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами, у вигляді

процентів або доходу (дисконту) на деожавні цінні папери, продані

(розміщені) нерезидентами за межами території України через уповноважених

агентів – нерезидентів, або процентів, сплачених нерезидентам за отримані

Україною позики (кредити або державні зовнішні запозичення), що

відображаються у державному бюджеті України чи кошторисі НБУ.

Пільга у вигляді зниження ставки оподаткування прибутку від продажу

інноваційного продукту інноваційними центрами діє протягом перших трьох

років після державної реєстрації продукції як їноваційної.

Платники податку самостійно визначають суми податку, які належать до

сплати. Податок сплачується до бюджету на пізніше 20 числа місяця,

наступного за звітним кварталом.

Платники податку не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним

кварталом, надають податковому органу декларацію про прибуток за звітний

квартал, розраховану наростаючим підсумком с початку звітного фінансового

року.

Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати,

податку і дотримання податкового законодавства несе платник податку.

Платники податку, які не мають на момент перевірки податковим органом

податкових декларацій і розрахунків, пов’язаних з нарахуванням та сплатою

податків за відповідні періоди, сплачують штраф у розмірі десяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за однократне порушення. Якщо

протягом наступних 12 місяців платник податку допускає друге та більше

порушеннь, такий платник податку сплачує штраф у розмірі десяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, помножених на кількість таких

порушеннь.

У випадку приховування або занищення сум податку платник податку

сплачує суму донарахованного податковим органом податка, штраф у розмірі

30% від суми донарахованого податку (недоімки) і пені, вираховуваної

виходячи із 120 % облікової ставки Нацбанку України, яка діяла на момент

сплати, нараховану на повну суму недоімки (без урахування штрафів) за весь

її строк.

Суми донарахованної недоімки та штрафних санкцій сплачуються платником

податку самостійно в термін не більше 10 робочих днів від дня отримання

підписанного керівником відповідного податкового органу рішення про

застосування фінансових санкцій до платника податку.

Посадові особи, винні в порушенні податкового законодавства можуть

притягуватися як до адміністрятивної –штраф, так і до кримінальної

відповідальності у вигляді позбавлення волі.[16]

2.2. Податок з власників транспортних засобів та інших самоходних

машин і механізмів.

Податок з власників транспортних засобів стягується відповідно до

Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших

самоходних машин і механізмів” від 11 грудня 1991 року в редакції Закону

від 18.02.1997 року.

Податки з власників деяких наземних і водних транспортних засобів,

самоходних машин та механізмів є джерелом фінансування будівництва,

реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального

користування і проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Платниками податку є як юридичні особи, так і фізичні особи України,

іноземні юридичні особи, а також іноземні громадяни та особи без

громадянства, котрі мають зареєстровані в Україні згідно з чинним

законодавством власні транспортні засоби , які відповідно є об’єктами

оподаткування.

До транспортних засобів, які є об’єктами оподаткування належать:

- трактори (колісні);

автомобілі, призначені для перевезення не менше десяти осіб, включаючи

водія;

автомобілі легкові;

автомобілі вантажні;

автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для

перевезення пасажирів і вантажів (крім автомобілів спеціального призначення

швидкої допомоги та пожежних);

мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном, крім

тих, що мають об’єм циліндра двигуна до 50 см. куб.;

тільки яхти та судна вітрильні з допоміжним двигуном або без нього (крім

спортивних);

човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних);

інші човни (крім спортивних).

Не належать до об’єктів оподаткування:

трактори на гусеничному ходу;

мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з

об’ємом двигуна циліндра до 50 см. куб.;

тільки автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні;

транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах,

складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі

відстані;

машини і механізми для сільськогосподарських робіт;

тільки яхти, судна вітрильні і човни спортивні.

Податок з власників транспортних засобів та інших самоходних машин і

механізмів сплачується в розмірах, вказаних в ст. 3 Закону /Таблиця №2/

Податок з власників наземних і водних транспортних засобів, який

сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб і за місцем проживання

фізичних осіб, зараховується в бюджети місцевого самоврядування. З цієї

суми 90% використовується на покриття витрат на експлуотацію та утримання

автомобільних шляхів, в тому числі підприємствами Української державної

корпорації по будівництву, ремонту і утриманню автомобільних шляхів

(Укравтодор), на проведення природоохоронних заходів на водоймищах, а 10%

для укріплення матеріально-технічної бази органів, які здійснюють

реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд цих транспортних засобів.

Від сплати податку звільняються :

1) підприємства автомобільного транспорту загального

користування – це стосується транспортних засобів, зайнятих

на перевезеннях пасажирів, на які у встановленному

законодавством порядку визначені тарифи сплвти проїзду в цих

транспортних засобах;

2) установи та організації, що фінансуються з державного

бюджету України, а саме: установи та організації Міноборони

України, Національної гвардії України, Прикордонних військ

України, Цивільної оборони України, СБУ, МВС України,

Прокуратури України за умови цільового використання цих

транспортних засобів у службових справах та в межах

встановлених лімітів кількості транспортних засобів;

3) на 50%сільськогосподарські підприємства-товаровиробники за

трактори колесні, автобуси і спеціальні автомобілі для

перевезення людей з кількістю місць не менше 10.

Податок з юридичних осіб, власників транспортних засобів та інших

самоходних машин та механізмів сплачується щоквартально рівними частинами

до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом . Нараховується

юридичними особами на підставі звітних данних про кількість транспортних

засобів та інших самоходних машн і механізмів станом на 1 січня поточного

року. Вирахування податку з власників наземних транспортних засобів

проводиться виходячи з об’єму циліндру двигуна кожного вида та марки

транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів –

виходячи з довжини транспортного зособу. Податок сплачується в валюті

України.

В порядку та строки, визначені податковими органами, юридичні особи

представляють за місцем свого знаходження в державну податкову

адміністрацію, але не пізніше 15 березня року , наступного за звітним, на

підставі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунок суми податку за

затвердженою формою.

Перерахунок не вірно сплаченого податку дозволяється не більш ніж за

два передуючих роки.

У випадку укриття (заниження) об’єктів оподаткування з юридичних осіб

в доход відповідного бюджету податковими органами стягується вся сума

укритого (заниженого) податку і штраф у двократному розмірі тієїж суми

(вноситься за рахунок прибутку, який залишається в роспорядженні

підприємства).

При відсутності обліку об’єктів оподаткування або ведення цього обліку

з порушенням встановленого порядку, а також за непредставлення ,

несвоєчасне представлення податковим органам розрахунків та інших

документів, необхідних для нарахування та сплати податку, юридичні особи

сплачують у відповідний бюджет додатково 10% належних сум податків.

2.3. Податок на землю.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у

вигляді земельного податку або орендної плати,що визначається залежно від

грошової оцінки земель.

Власники землі, а також землекористувачі, крім арендаторів, сплачують

земельний податок. За земельні ділянки, представлені в оренду, стягується

арендна плата. Плата за землю здійснюється з метою формування джерела

коштів для фінансування заходів з раціонального використання та охорони

земель, підвищення рорючості грунтів, відшкодування витрат власників землі

і землекористувачів, пов’язаних із господарюванням на землях гіршої якості,

ведення земельного кадастру, здійснення зелеустрою та моніторінгу земель,

проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Земельний податок – це законодавчо урегульований обов’язковий платіж,

що справляється з юридичних та фізичних осіб за використання земельних

ділянок.

Земельні правовідносини регулюються Земельним кодексом України від

18.12.1990 року. Стягнення податку відбувається на підставі Закону України

“Про плату за землю” від 3 липня 1992 року (з наступними змінами та

доповненнями ), яким визначено розміри та порядок плати за використання

земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від

плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю

обчислення і справлення земельного податку.

Суб’єктом плати за землю (платником)є власник землі, або

землекористувач, у тому числі орендар.

Об’єктом оподаткування виступає земельна ділянка, яка знаходиться у

власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Ставки податку з 1 га сільськогосподарських угіддь встановлюються у

відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та

пасовищ – 0,1; для багаторічних насадженнь – 0,03.

Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено,

встановлюються у розмірі 1% від їх грошової оцінки. Якщо грошову оцінку не

встановлено, середні ставки земелього податку встановлюються у розмірах,

вказаних у ст. 7 частина 2. Закону України “Про плату за землю”(див.

Додаток 1).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного

земельного кадастру.

В населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до

курортних, до ставок земельного податку також застосовуються

коефіцієнти.[17]

Податок на земельні ділянки зайняті житловим фондом , кооперативними

автостоянками для збереження особистих транспортних засобів громадян,

гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними

гаражами і дачами громадян, а також земельні ділянки, надані для потреб

сільськогосподарського виробництва, водного і лісового господарства, які

зайняті виробничими, культурно-побутовими і господарськими будівлями,

стягується в розмірі 3% від суми земельного податку, нарахованого за

ставками для землі населених пунктів.

Податок із земельних ділянок, наданих для потреб лісового

господарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, житловими та

іншими спорудами, справляється як складова плати за використання лісових

ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок із земельних ділянок на териоріях та об’єктах

природоохоронного, оздоровчого і рекреаційного призначення, зайнятих

будівлями і спорудами, що не пов’язані з функціональним призначенням цих

об’єктів, справляється у п’ятикратному розмірі відповідного земельного

податку, вказаного за землі населених пунктів.

Для визначення розміру податку із земельних ділянок, зайнятих

виробничими, культурно-побутовими та іншими будівлями та спорудами,

розташованими на територіях та об’єктх історико-культурного призначення, не

пов’язаних з функцыонуванням цих об’єктів, застосовуються такі коефіцієнти

до відповідного земельного податку, встановленого відповідно до ставок

плати за землі населених пунктів:[18]

міжнародного значення – 7,5;

загальнодержавного значеня - 3,75;

місцевого значеня – 1,5.

Податок із земельних ділянок, наданих для Збройних Сил України та

інших військових формуваннь, залізниць, гірничодобувних підприємств, а

також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у

розмірі 25% суми земельного податку, обчисленого відповідно до ставок плати

за землі населених пунктів (Додаток 1).

На 2000 рік дію цього пункту зупинено щодо справлення податку на

земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та інших військових

формуваннь.

Існують також і інші ставки, з якими більш детально можна ознайомитися

в Розділі 4. Закону України “Про плату за землю” від 22 липня 1992 року (з

наступними змінами та доповненнями).

Пільги по даному податку дозволяють виділити дві стійкі групи

звільненнь для юридичних осіб:

1. Визначені види земельних ділянок:

- заповідники, ботанічні сади, зоологічні парки, пам’ятники природи,

парки-пам’ятники садово –пркової культури;

2. Закріплені законодавством установи :

- вітчизняні дослідницькі господарства науково-дослідницькіх установ

та учбових закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних

училищ;

- заклади органів місцевої влади і органів місцевого самоврядування,

органів прокуратури, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі установи

України, підприємства, об’єднання та організації товариств сліпих та глухих

України, громадські організації інвалідів України;

- вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я,

соціального забезпечення;[19]

- зареєстровані религіозні і благодійницькі організації, які

займаються підприємницькою діяльністю;

Останнім часом введено низку тимчасових пільг на період функціонування

спеціальних економічних зон та деяких галузей виробництва для стимулювання

їх розвитку в Україні.[20]

За земельні ділянки, на яких розташовані споруди, які знаходяться в

користуванні декількох юридичних осіб або громадян, земельний податок

нараховується кожному з них пропорційно тій частці площі споруди, яка

знаходится у них в користуванні.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються

за згодою сторін в договорі оренди між орендодавцем (власником землі) та

орендатором.

Земельний податок сплачується рівними частками власниками землі і

землекористувачами – виробниками товарної сільськогосподарської і рибної

продукції до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками –

щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Надходження коштів від земельного податку повністю зараховуються на

спеціальні бюджетні рахунки бюджетів сільської, селищної, міської Ради, на

територіях яких знаходяться земельні ділянки.

Кошти від плати за землю, які надходять на спеціальні бюджетні рахунки

місцевих бюджетів, повині використовуватися виключно з наступною метою:

- фінансування заходів по раціональному використанню та охороні

земель, підвищенню родючості грунтів;

- ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5