Податки з юридичних осіб

- для імпортованих на митну територію України – обороти з реалізації

включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов’язаних з

такою реалізацією на митній території України, але не менше митної вартості

таких підакцизних товарів, з урахуванням сум сплаченого або нарахованого

але не сплаченого ввізного мита.

Акцизний збір обчислюється за ставками в процентах до обороту з

продажу товарів та в твердих сумах з одиниці реалізованого

товару(продукції).

При закупівлі імпортних товарів(продукції) оподатковуваний оборот

визначається виходячи з їхньої митної вартості. При визначенні вказаної

вартості іноземна валюта перераховується в національну валюту України за

валютним курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації.

На мою думку, справлення акцизного збору пом’якшує регресивність

непрямих податків в цілому і має за мету рішення фіксальних проблем держави

за рахунок забезпечених верств населення. Перелік товарів, з яких

справляється цей податок, в основному відповідають даній меті. Наприклад,

такі товари як делікатесна продукція з м’яса та риби, ювелірні вироби з

дорогоцінних металів, вироби із хутра і т. інш. небезпідставно відносять до

предметів без яких можна обійтись в повсякденному житті і споживання яких

може собі дозволити лише населення з доходами вище середньої межі.

Виключенням з цього переліку виступають алкогольні напої та тютюнові

вироби, які вживаються широкими верствами населення. Включення цих товарів

до об’єкту обкладання акцизним збором викликано, перш за все, високою

рентабельністю цих товарів.

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Оскільки акцизний збір виступає об’єктом обкладання ПДВ, кінцева ціна

реалізації, включаючи акцизний збір і ПДВ, вираховується : ЦР = ( С + П ) :

( 100 – А ) х 100 х 120, де ЦР – ціна реалізації, яка включає суму ПДВ та

акцизного збору.

Не обкладаються акцизним збором:

вартість підакцизних товарв (в тому числі алкогольних напоїв та тютюнових

виробів), експортованих за митний кордон України за іноземну валюту;

вартість легкових автомобілів спеціального призначення (міліція, швидка

допомога) за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України і

автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких

здійснюється органами соціального забезпечення;

обороти від реалізації спирта етилового, який використовується для

виготовлення лікарських та ветеренарних препаратів;

на період функціонування спеціальних економічних зон, справлення акцизного

збору здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законами

України про такі зони.[25]

Акцизний збір визначається та сплачується в порядку і строки

встановлені інструкцією, що затверджується головною державною податковою

інспекцією України. Суми акцизного збору визначається і сплачується

платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих товарів (продукції)

та встановленних ставок.

Податковий агент зобов’язаний включити до ціни товару (продукції)

акцизний збір у порядку і за ставками, предбаченими законом, утримати його

з платника акцизного збору та перерахувати до бюджету.

При обкладанні акцизним збором алкогольних напоїв та тютюнових виробів

є деякі особливості. Так акцизний збір сплачується в Державний бюджет

України шляхом придбання марок акцизного збору для алкогольних напоїв та

тютюнових виробів.

Марки акцизного збору[26] виготовляються, зберігаються і продаються

державними податковими адміністраціями України.

Підставою для митного оформлення імпортованих товарів є наявність на

пляшках, пачках, упаковках марок акцизного збору встановленного зразку, а

також подача органу митного контролю заявки на отримання марок з відміткою

продавця марок про повну сплату сум акцизного збору.

У випадку порушення умов маркіювання імпортуємих алкогольних напоїв та

тютюнових виробів або неповної сплати акцизного збору товар не допускається

до митного оформлення і не дозволяється його ввіз на митну територію

України.

Вітчизняні підприємства-виробники алкогольних напоїв та тютюнових

виробів, які імпортують сировину для виробництва підакцизних товарів,

отримують від продавця марок акцизного збору довідку за встановленою формою

про об’єм і вартість товарів, які ввозяться з цією метою, без сплати

акцизного збору. Вказана справка подається митному органу під час митного

оформлення товарів.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати акцизного

збору здійснюється податковими інспекціями відповідно до Закону України

“Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року № 509-12.

3.3. Місцеві податки з юридичних осіб.

Місцеві податки і збори – це обов’язкові платежі юридичних та фізичних

осіб до місцевих бюджетів, які встановлено місцевими Радами народних

депутатів і справляються вони згідно із Законом України “Про систему

оподаткування” та Декретом Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки

і збори” від 20 травня 1993 року.

До місцевих податків відносяться: податок з реклами, комунальний

податок і податок з продажу імпортних товарів.

3.3.1 Податок з реклами.

Податок з реклами – це податок на послуги по встановленню та

розміщенню реклами.

Рекламою рахуються всі види об’яв і оголошеннь, які передають

інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації.

До зсобів масової інформації відносяться : преса, ефірне, супутникове

і кабельне телебачення, радіомовлення, а також афіші, плакати, листівки,

рекламні щити, інші технічні засоби, розташовані на вулицях, магистралях,

площах, будинках, транспорті та інших місцях.

Платниками податку виступають всі юридичні та фізичні особи, які

сплачують послуги за встановлення і розміщення реклами, яка носить

комерційно-інформаційний характер.

Об’єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення

реклами, а у випадку, якщо рекламні роботи виконуються власними силами

рекламодавця, - вартість фактично понесених затрат.

Розмір податку з реклами складає:

- 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами;

- 0,5 % вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

Стягнення податку виконують підприємства, організації, установи, які

видають дозвіл на розміщення реклами або надають послуги по наданню реклами

одночасно з розрахунком за послуги з виділенням вказаного податку в

платіжному документі окремою строкою.

Податок з реклами перераховується щомісячно в доход місцевого бюджету

до 15 числа місяця, наступного за звітним. Підприємства, які стягують

податок з реклами, щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним

кварталом, представляють в податкову адміністрацію декларацію про суми

наданих послуг, стягнутого та перерахованого до бюджету податка з розбивкою

за ставками по місяцях.

За несвоєчасне перерахування податку з реклами сплачується пеня у

розмірі 0,3 % за кожний день просрочки.

3.3.2. Комунальний податок

Комунальний податок – це обов’язковий місцевий податок, який

вираховується на основі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і

середньосписочної кількості працюючих.

Платниками комунального податку є юридичні особи, за винятком

бюджетних установ, організацій, сільськогосподарських підприємств.

Об’ктом оподаткування є фонд оплати праці, вирахуваний виходячи з

офіційно встановленного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян

(незалежно від фактично виплаченої заробітньої платні), помноженого на

середньосписочну кількість працюючих за звітний місяць. Кількість осіб, які

працюють за договором підряду, включається в загальну кількість працюючих

щомісячно на протязі всього строку дії договору.

Бюджетні установи, віднесені до категорії платників, сплачують

комунальний податок за рахунок власних коштів, отриманих від гоподарської і

комерційної діяльності тільки за робітників, безпосередньо заянятих цією

діяльністю.

Комунальний податок сплачується юридичними особами за рахунок

собівартості продукції.

Граничний розмір ставки не повинен перевищувати 10% річного фонду

оплати праці, вирахуваного виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів

громадян і середньосписочної кількості робітників.

Розрахунок податку разом з встановленною звітністю щомісячно

представляється платниками в податкову адміністрацію до 15 числа місяця,

наступного за звітним на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.

За несвоєчасне перерахування комунального податку нараховується пеня в

розмірі 0,3% за кожний день просрочки.

3.3.3. Податок з продажу імпортних товарів.

Податок з продажу імпортних товарів.

Платниками податку з продажу імпортних товарів є юридичні особи і

громадяни, які зареєстровані як суб’єкти підприємництва.

Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами,

що зазначаються у декларації, яка подається щоквартально до державної

податкової адміністрації за місцезнаходженням платника.

Граничний розмір податку не повинен перевищувати 3% виручки, одержаної

від реалізації цих товарів.

Іноземні юридичні особи сплачують місцеві податки на рівних умовах з

юричичними особами України.

Постановою Верховної Ради України від 9 липня 1999 року за № 895-ХІV

прийнято у першому читанні внесений народними депутатами України проект

закону України “Про місцеві податки і збори”. Схвалений Парламентом проект

закону скоротить перелік місцевих податків ї зборів із 16 до 11 видів.

Зокрема- комунальний податок, що дасть можливість зменшити податковий тиск,

в першу чергу на вітчизняних виробників. Однак з’являться нові місцеві

податки, приміром закон передбачає введення місцевого податку з прибутку

підприємств; також до місцевих податків пропонується віднести податок на

нерухоме майно.

До прийняття вказаного закону продовжує діяти Декрет КМУ від 20 травня

1993 року, № 56-93 “Про місцеві податки і збори”.[27]

ВИСНОВКИ.

Сьогодні Україна знаходиться в стадії реформування системи

оподаткування. Незважаючи на те, що прийняте нове законодавство з

оподаткування прибутку підприємств, податку на додану вартість та внесено

ряд змін в інші податкові закони, у цілому ж проблема комплексного,

системного реформування податкового законодавства залишається не вирішеною.

Однією з причин цього є відсутність в Україні всеохоплюючого Закону –

Податкового кодексу, який повинен комплексно врегулювати відносини в

оподаткуванні, визначати принципи побудови системи оподаткування України,

перелік податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті до

бюджетів усіх рівнів, методику їх обчислення, а також порядок і умови

застосування фінансових санкцій до платників податків за порушення

податкового законодавства.

Державною податковою адміністрацією України, разом з робочою групою,

створеною згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 лютого

1998 року, розроблено проект Податкового кодексу, який, нажаль, тільки

доопрацьовується і готується до повторного подання на розгляд до Верховної

Ради.

Одним із важливих напрямків вдосконалення податкового законодавства

України є реальне забезпечення принципу рівності всіх перед податковим

законом, визначеного як у Законі “Про систему оподаткування”, так і в

юридичній літературі. Це можна зробити шляхом поступового скасування пільг

за всіма видами податків та заміни їх для окремих категорій платників

неподатковими пільгами. Так доцільним у цьому напрямку є прийняття 17

лютого 2000 року Закону України “Про усунення дискримінації в оподаткуванні

суб’єктів підприємницької діяльності створених з використанням майна та

коштів вітчизняного походження”, який спрямований на забезпечення захисту

вітчизняного виробника шляхом застосування національного режиму валютного

регулювання та справлення податків, встановлений законами України для

підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Необхідно зазначити, що в недостатній мірі реалізується принцип

доступності. При існуючій нині великій кількості змін і доповненнь у

податковому законодавстві , які вносяться надзвичайно часто, платникам

податків, важко розібратися в законодавстві з питаннь оподаткування і

відслідковувати численні зміни і доповнення в ньому. Для вирішення цього

питання необхідно запровадити мораторій на внесення змін до податкового

законодавства після прийняття Верховною Радою України Податкового кодексу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року (із наступними

змінами та доповненнями) .

2. Земельний кодекс України, прийнятий 18 грудня 1990 року (із

наступними змінами та доповненнями).

3. Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 року (із наступними

змінами та доповненнями).

4. Закон України Про внесення змін в Закон України” “Про систему

оподаткування”, від 2 лютого 1994 року (із наступними змінами та

доповненнями) .

5. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, від 22

травня 1997 року (з наступними змінами та доповненнями).

6. Закон України « Про плату за землю» від 3 липня 1992 року (із

наступними змінами та доповненнями) .

7. Закон України “Про податок на доднану вартість”, від 3 квітня 1997

року (з наступними змінами та доповненнями).

8. Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів

підприємницької діяльності, створених з використанням майна та

коштів вітчизняного походження», від 17 лютого 2000 року.

9. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4

грудня 1990 року (знаступними змінами та доповненнями ).

10. Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня

1992 року (з наступними змінами та доповненнями).

11. Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки та збори ”,

від 20 травня 1993 року (з наступними змінами та доповненнями).

12. Указ Президента «Про місцеві податки і збори» від 25 травня 1999

року.

13. Положення про марки акцизного збору // Баланс. – 1995. - №41.

14. Інструкція про порядок спавлення податку на добавлену вартість та

акцизного збору при ввезенні товарів на митну територію України//

Баланс.- 1997.- №24.

15. Лист Міністерства економіки України від 19 жовтня 1993 року

“…перелік спортивних споруд до яких застосовується термін “Заклади

фізичної культури і спорту”.

16. Н.П. Кучерявенко: Налоговое право: Учебник. - Харьков: КОНСУМ,

1997.- 432с.

17. Фінансове право: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів

та факультетів./за редакцією Л.К. Воронової.– К.: Вентурі, 1995. –

272с.

18. Фінансове право: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів

та факультетів./за редакцією Л.К. Воронової.– К.: Вентурі, 1998. –

384с.

19. Финансовое право: Учебник / Под редакцией Н.И. Химичевой. – М.: БЕК,

1995. – 235с.

20. І.В. Розпутенко. Податкова політика та економічні реформи:

Навчальний посібник для студентів єкономічних та юридичних

факудьтетів. - Київ: УАДУ, 1996. - 112с.

21. В.Н. Сутормина. Финансы капиталистических государств: Учебник. – К.:

Вища школа, 1976.- 304с.

22. Н.А. Павлішенко. Про економічну суть ПДВ: Підручник. – К.: Вища

школа, 1993. - 212с.

23. Налоги: Учебник / Под редакцией В.В. Буряковского. –

Днепропетровск: Пороги, 1998. - 616 с.

24. І.І.Д’яконова. Податки та податкова політика: Навчальний посібник

для студентів ВУЗів.– К.: Наукова думка, 1997. - 89 с.

25. П.П. Гега, Л.М. Доля. Основи податкового права:Навчальний посібник.

- К.: Знання, 1998. –273с.

26. Н.Н.Скворцов Н.Н. Все о налогах в Укаине: Учебное пособие для

студентов ВУЗов. – К.: Знання, 1995. 208с.

27. Н.П. Кучерявенко. Налоговое прав: Учебник. – Харьков: КОНСУМ, 1998.

– 432с.

28. О.Д.Василик. Державні фінанси України: Підручник. - К.: Вища школа,

1997. – 198с.

29. Воротіна Н.В. Теоретичні питання податкового законодавства України.

Автореферат дисертаціїна здобуття наукового ступеня кандидата

юридичних наук.- Київ, 1996. – С.13-14.

30. Все про податки // Під редакцією М.Л.Азарова.- К.: Експерт-Про,

2000.- 492 с.

31. Консультант.- 2000.- № 14 (232) (4 квітня). – С. 6.

32. Корнєєв Є. Порядок розрахунку акцизного збору // Консультант- 2000.-

№20 (239) (16 травня). – С. 9.

33. Б. Андрисюк. Україні потрібна ефективна регіональна політика. //

Консультант- 1999.- №41 (208) (12 жовтня). – С. 4.

Додаток №1

|Групи населених пунктів з |Середня ставка податку |Коефійієнт, що |

|чисельністю населення |(коп. за 1 кв. метр) |застосовується в м. |

|(тис.чол.) | |Києві, Сімферополі, |

| | |Севастополі та містах |

| | |обласного |

| | |підпорядкування. |

|До 0,2 |1,5 | |

|Від 0,2 до 1 |2,1 | |

|Від 1 до 3 |2,7 | |

|Від 3 до 10 |3,0 | |

|Від 10 до 20 |4,8 | |

|Від 20 до 50 |7,5 |1,2 |

|Від 50 до 100 |9,0 |1,4 |

|Від 100 до 250 |10,5 |1,6 |

|Від 250 до 500 |12,0 |2,0 |

|Від 500 до 1000 |15,0 |2,5 |

|Від 1000 і більше |21,0 |3,0 |

-----------------------

[1] Закон України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991р.(із

наступними змінами та доповненнями) Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ст.1. п.1.

[2] Н.П. Кучерявенко. Налоговое право : Учебник - Харьков: КОНСУМ , 1997. –

С.41

[3]. Финансовое право: Учебник /Под ред. проф. Н.И.Химичевой.- М.: Москва,

1995, С.- 225

[4] Финансовое право: налоговий посібник для студентів юридичних вузів та

факультетів/ за ред.проф. Л.К. Воронової. – К.: Вентурі, 1995. - ст.112.

[5] Воротіна Н.В. Теоритичні питання податкового законодавства України /

Автореферат дисертації на здобкття наукового ступеня кандидата юридичних

наук. – К., 1996. – С.13-14.

[6] І.В. Розпутенко. Податкова плітика та економічні реформи. К: - УАДУ

1996 – С.38

[7] В.Н.Сутормина. Финансы капиталистических государств. К. Вища

школа,1983.- С.82

[8] Г.Н.Павлішенко. Про економічну суть ПДВ / Економіка України, 1993р., №

7.- С.4

[9] Налоги : Учебное пособие/ под редакцией В.В. Буряковского, -

Днепропетровск: Пороги, 1998. – С.92

[10] Налоги: Учебное пособие/ под редакцией В.В. Буряковского, -

Днепропетровск: Пороги, 1998. – С.92

[11] Закон України «Про плату за земдю» від 3 липня 1992р. (з наступними

змінами та доповненнями).

[12] І.В. Розпутенко. Податкова політика та економічні реформи: навчальний

посібник для студентів економічних та юридичних факультетів. – К.: УАДУ,

1996. – С.56

[13] Налоги: Учебное пособие/ под редакцией В.В. Буряковского, -

Днепропетровск: Пороги, 1998. – С.94

[14] Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня

1997р. (з наступними змінами та доповненнями) ст.8 Амортизація.

[15] Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня

1997р. (з наступними змінами та доповненнями) ст.2.

[16] Кримінальний кодекс України, стаття 148 з позначкою 2.

[17] Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992р. (з наступними

змінами та доповненнями). Стаття 7.

[18] Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992р. Стаття 7,

частина 2-5.

[19] Лист Міністерства економіки України від 19 жовтня 1993 року “…перелік

спортивних споруд до яких застосовується термін “Заклади фізичної культури

і спорту”.

[20] Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року (з наступними

змінами та доповненнями), стаття 12, пункти 6-14.

[21] Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року.

(з наступними змінами та доповненнями) Стаття 5.

[22] Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року.

Стаття 8.

[23] Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня

1992 року (з наступними змінами та доповненнями). Стаття1.

[24] Корнєєв Є. Порядок розрахунку акцизного збору // Консультант- 2000.- №

20 (239) (16 травня). – С. 9.

[25] Декрет Кабінету Міністрів «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 року

(з наступними змінами та доповненнями). Стаття 5, абзаци 4,5,6,7.

[26] Марка акцизного збору – спеціальний знак, яким маркируються алкогольні

напої та тютюнові вироби і наявність якого підтверджує сплату акцизного

збору або належним чином оформлення векселя у випадку здійснення операцій з

вказаними товарами на території України.

[27] Консультант.- 2000.- № 14 (232) (4 квітня). – С. 6.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5