Статистика фінансів

інвестиційної привабливості. Для визначення рейтингу підприємств на основі

інтегральних показників, розрахованих на базі системи показників фінансово-

економічного стану, застосовують статистичні методи, зокрема метод

багатовимірних середніх.

У деяких випадках пропонується розподіл підприємств за класами

інвестиційної привабливості. Далі наводиться один із прикладів такого

підходу, згідно з яким підприємства відносять до відповідних класів за

зменшенням рейтингу інвестиційної привабливості:

Клас 1-й. Підприємства найвищого класу. Мають доступ до альтернативних

фінансових джерел (ринків), що гарантується стабільним економічним станом.

Мають стабільний приплив готівки по відношенню до зобов'язань. Зведений

баланс забезпечує реальний захист активів.

Клас 2-й. Підприємства високого класу. Мають доступ до фінансових

ринків, але трохи менший, ніж підприємства 1-го класу. Грошовий потік

стабільний.

Клас 3-й. Підприємства, клас яких вищий за середній. Мають доступ до

альтернативних фінансових ринків, який може знижуватись у періоди

економічних невизначень та спадів.

Клас 4-й. Підприємства середнього класу. Доступ до фінансових ринків

обмежений, навіть у періоди сприятливої економічної ситуації. Грошовому

потоку притаманні значні коливання, що може обмежити платоспроможність.

Клас 5-й. Підприємства ризикового класу. Виконання зобов'язань значною

мірою залежить від активів. Обмежені грошовий потік та захист активів.

Можливості розвитку і поліпшення фінансово-економічного стану лишаються

невизначеними.

Зауважимо, що виконати такий докладний аналіз, який називають

традиційним фундаментальним, окремому інвесторові й навіть аналітикові

фінансового посередника не завжди під силу, та й часу така робота потребує

дужу багато. А реагувати на зміни, що відбуваються на фондовому ринку, слід

оперативно.

Для прийняття оперативних рішень користуються інформацією про операції

на фондовому ринку та про взаємостосунки суб'єктів ринку з приводу виплати

дивідендів. У цьому разі можна скористатися так званим традиційним

технічним (графічним) аналізом. Він базується на такому припущенні: будь-

які фактори, що впливають на ринок — стихійні лиха чи зміни економічної

політики — знаходять своє віддзеркалення в зміні цін фондового ринку.

Для характеристики відповідних змін використовують здебільшого біржові

індекси (середні індекси цін цінних паперів), серед яких найбільш відомий

індекс Доу-Джонса Нью-йоркської фондової біржі. Не торкаючись методики

розрахунків біржових індексів, зазначимо, що вони дають змогу:

• оцінити стан економіки країни;

• проаналізувати динаміку (тобто встановити тенденції зміни) цін на

фондовому ринку;

• базуючись на виявлених тенденціях, розробити прогноз зміни цін на

фондовому ринку.

Такий прогноз можливий, звісно, лише за умови, що різких змін в

економіці та політиці не буде.

Найпростіше скористатися традиційним технічним аналізом для прийняття

рішень, побудувавши та розглянувши просту діаграму, яка характеризує зміну

цін.

Ціни

Тренд,

який знижується

Час

Ціни

Тренд,

який зростає

Час

Рис.1. Динаміка цін цінних паперів певної групи

Наближення графіка до ліній тренду сигналізує про найсприятливіший

момент для продажу (якщо тренд знижується) або купівлі (якщо тренд зростає)

акцій. При цьому можна зіставити рівні цін з часом проведення операцій,

днями тижня чи сезонним фактором. Коли ускладнити графік, поповнивши його

інформацією про обсяги продажу, удається виконати й глибший аналіз

ситуації.

Графічний аналіз — засіб обгрунтувати момент проведення операції,

проте він не дає змоги встановити, щодо якої акції цю операцію слід

застосувати. Для вибору акції можна поряд з описаним традиційним

скористатися сучасним технічним аналізом, який передбачає порівняльний

аналіз динаміки та варіації показників ринку щодо певного набору цінних

паперів, з якого цей вибір потрібно зробити.

Уважається за доцільне купувати акції, щодо яких протягом попереднього

періоду спостерігалися такі закономірності:

1. Сталий рівень показників:

|Коефіцієнт доходів | |Виплачено дивідендів на одну |

|(процент доходів, | |акцію |

|які були розподілені |= |Чистий прибуток у розрахунку на|

|серед акціонерів) | |одну акцію |

|Дивідендна віддача акцій |= |Виплачено дивідендів |

| | |Ринкова ціна акції |

|Повний дохід | |Сплачено |+|(Ціна акції на|– |Ціна акції на |

|від капіталу |= |дивідендів| |кінець року | |початок року ) |

| | |Ціна акції на початок року |

2. Незначна варіація цін та інших показників ринку (для її оцінювання

застосовують середнє квадратичне відхилення та коефіцієнт варіації).

При купівлі кількох видів цінних паперів з метою комплектування

портфеля для зниження ризикованості вкладень, крім рівнів доходності та

ризикованості окремих видів акцій, до уваги слід брати рівень впливу на них

одних і тих самих факторів. Наприклад, курси акцій нафтодобувних,

нафтопереробних, металургійних та автомобільних фірм пов'язані прямою

залежністю. Або, як сказали б математики, коливаються в одній фазі.

Водночас курси акцій венчурних компаній, які виробляють сучасне

високотехнічне устаткування, а також електротехнічних та залізничних

компаній коливаються щодо названих раніше в різних фазах.

Купуючи акцію, необхідно вміти відрізнити ринкову ціну, за якою

продавець пропонує конкретну акцію, від її реальної ціни, що відповідає

розміру майбутніх дисконтованих грошових потоків (МДГП). Здебільшого ці

відмінності невеликі, але в разі проведення спекулятивних операцій на

фондовій біржі або під час періодів підйому чи спаду в економіці

відмінності можуть ставати значними, і їх слід уміти встановлювати.

Номінальна ціна акції зумовлена вартістю проекту, який має намір

профінансувати емітент. Ринкова ціна в момент емісії встановлюється на базі

МДГП із бізнес-плану. Надалі ціна акції змінюватиметься під впливом як

результатів фінансово-господарської діяльності фірм, так і факторів ринку.

Проте фактори ринку впливають на всі акції одного виду. А тому різниця в

рівнях цін саме й зумовлюватиметься досягнутими фірмою результатами, що

знайде відгук у таких показниках:

• рівень сплачуваних доходів;

• темпи приросту дивідендів;

• рівень дисконтної ставки (який береться до уваги інвестором для

компенсації ризику при вкладанні коштів у цю фірму і який емітент має

забезпечити).

Вплив кожного з цих факторів на ціну акції враховується так:

1. Рівень сплачуваних дивідендів:

|Ціна акції |= |Сума виплачених дивідендів на одну акцію |

| | |Дисконтна ставка |

2. Темпи приросту дивідендів:

| | |Сума виплачених |х |Темпи зростання |

|Ціна акції |= |дивідендів | |дивідендів |

| | |Дисконтна ставка |– |Темпи приросту |

| | | | |дивідендів |

Але найскладнішим є завдання встановлення рівня дисконтної ставки,

адекватної ризику операції. Емітент цей ризик уже оцінив, установивши

відповідну дисконтну ставку при оцінюванні ефективності проектів, про що

докладно йшлося раніше. Дисконтна ставка ризику купівлі певної акції

формується під впливом двох груп факторів:

1) ризику фінансового ринку в цілому;

2) ризику конкретного емітента.

Перший — диверсифікований — ризик ураховується усередненими

показниками дохідності ринку на підставі прямо пропорційної залежності між

дохідністю і ризиком: Другий — недивер-сифікований, притаманний емітенту —

ризик вимірюється відхиленням дохідності конкретної акції порівняно з

дохідністю ринку. Найпоширенішим методом, який ураховує ці два ризики, є

метод МОКА — модель оцінювання капітальних активів. Позначимо Rs. дисконтну

ставку для розрахунку ціни конкретної простої акції.

Тоді

[pic]

де Rf — безпечна ставка дохідності (звичайно це дохідність за

державними короткотерміновими зобов'язаннями); Кm — дохідність ринку

(установлюється за допомогою фондових індексів); ? — коефіцієнт, який

характеризує реакцію (чутливість) акцій на зміну ринкової ситуації;

|? |= |Дохідність акцій |

| | |Дохідність ринку |

Зауважимо проте, що Rs не є тією величиною, яку можна підставити у

формули для обчислення реальної ціни акції. Адже вона не являє собою

показник вартості капіталу, який, як уже зазначалося, і є тим рівнем

дохідності, на який погоджується інвестор, купуючи цінні папери, оскільки

стосується лише частини капіталу.

Пригадаємо, що капітал фірми включає:

|Позичений |позичені кошти (у тому числі під капітал |

| |облігації з фіксованим процентом); |

| |привілейовані акції; |

|Власний |3) залучені кошти (акціонерний капітал тал); |

| |4) нерозподілений прибуток за звітний період. |

Зрозуміло, що необхідний рівень дохідності для кожної частини капіталу

буде різний, а тому і вартість капіталу являтиме собою осереднений

показник.

Розглянемо розрахунок і зміну вартості капіталу докладніше на умовному

прикладі.

Для позиченого капіталу необхідний рівень дохідності відомий

позичальнику наперед і записаний на самому цінному папері. Для нашого

прикладу це 6% за облігаціями і 10,3% за привілейованими акціями. Для

простих акцій фірми це ставка R, яка в нашому прикладі, за розрахунками

методом МОКА, дорівнює 13,4%. Той самий рівень дохідності керівництво фірми

має гарантувати і щодо нерозподіленої частини прибутку. Адже інакше

акціонери вимагатимуть отримати його весь за дивідендами на акції, щоб уже

самим шукати шляхи використання цих грошей з не меншою віддачею, ніж за

акціями фірми.

372

Капітал фірми розподілений так:

• позичені кошти — 754 млн грн., або 45%;

• привілейовані акції — 40 млн грн., або 2%;

• власний капітал — 896 млн грн., або 53%. Виходячи з цього обчислюємо

таку середньозважену вартість капіталу:

[pic]

Це і є той рівень дисконтної ставки, який бажано використовувати при

розрахунках реальної ціни акцій.

Прийняти рішення про продаж акцій не менш складно, ніж розв'язати

проблему їх купівлі. Зміни — спільний знаменник усіх подій життя. Вони

можуть впливати і впливають на цінність інвестицій. Це — безперечний факт,

а отже, те, що варто було купити минулого року, можна ще краще продати в

цьому році. Звідси випливає важлива рекомендація кожному інвесторові:

потрібно не менш як один раз на рік об'єктивно проаналізувати свої вклади і

відповісти на запитання: «Якби в мене були гроші, чи купив би я цю акцію за

сьогоднішніми цінами?» І в разі заперечної відповіді слід подумати про її

продаж, навіть якщо це завдасть збитків (особливо в такому разі).

5. Статистика кредитної діяльності

Розширення господарської самостійності підприємств кардинально змінює

характер управлінських рішень, спрямовуючи їх до вищої ефективності і

результативності. Головною метою функціонування підприємств стає досягнення

таких фінансових результатів, які сприяють вирішенню стратегічних завдань і

забезпеченню фінансової стійкості.

Результативність діяльності підприємств залежить від багатьох

факторів, і насамперед — від ефективного використання фінансових ресурсів,

у тому числі кредитів для здійснення поточної діяльності.

У загальному вигляді кредитні ресурси є матеріальними носіями

економічних відносин, які виникають між суб'єктами кредитних угод з приводу

перерозподілу вартості на засадах повернення, терміновості та платності.

Зміст цього положення диференціюється залежно від сфери застосування.

Головні джерела кредитних ресурсів, що формують місткість кредитного ринку,

такі: установи банківської системи, господарюючі суб'єкти, посередники

фондового ринку, кредитно-фінансові установи небанківського типу.

Кредитні ресурси економіки держави (позиковий фонд країни) — це

грошові кошти, які акумулюються Національним банком і використовуються ним

для надання позик державі та комерційним банкам з метою забезпечення

пропорційного розвитку й підвищення ефективності суспільного виробництва,

їх обсяг залежить від обсягу грошових нагромаджень, системи розподілу та

перерозподілу грошових доходів, цінової політики, економічної кон'юнктури

тощо. Важливою передумовою ефективного управління кредитною діяльністю є

статистична характеристика обсягу і структури кредитних ресурсів основних

господарюючих суб'єктів — комерційних банків і підприємств.

Кредитні операції банків — це вид активних операцій комерційних

банків, пов'язаних із наданням клієнтам позик. В основу кредитних операцій

покладено економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником

з приводу одержання останнім позики на умовах повернення в певний строк зі

сплатою процентів.

Банківський кредит надається банками в грошовій формі підприємствам,

установам, населенню, державі.

Згідно з принципами кредитування формулюються відповідні завдання

банківської статистики.

|Принцип |Завдання статистики |

|1. Строковості — позика має |1. Контроль строків повернення позик, |

|бути повернена позичальником |визначення розмірів простроченої |

|банку в заздалегідь обумовлений|заборгованості, порівняння її з коштами|

|строк. |на рахунках клієнтів. |

| |2. Аналіз оборотності позик. |

|2. Забезпеченості позик — |Оцінка кредитоспроможності клієнтів |

|потрібний захист інтересів | |

|банку і недопущення збитків від| |

|неповернення боргу через | |

|неплатоспроможність | |

|позичальника. | |

|3. Платності — за користування |1. Аналіз складу і динаміки процентних |

|позикою встановлюється |ставок. |

|процентна плата. Рівень |2. Аналіз формування прибутку за |

|процентних ставок, що |рахунок процентних ставок і обсягів |

|встановлюється комерційним |позик. |

|банком, залежить від терміну |3. Аналіз ролі кредитної діяльності у |

|користування позикою і від |формуванні прибутку і прибутковості |

|ступеня ризику, що виникає у |банківської діяльності |

|зв'язку з кредитною операцією. | |

У процесі аналізу кредитної діяльності вдаються до групувань за такими

ознаками:

Позичальники.

Строки надання кредитів.

Наявність та характер забезпечення позики.

Ступень ризику кредитів.

Об'єкти кредитування.

Інформаційно-аналітичне забезпечення управління кредитної діяльності

банків включає такі показники.

1. Кредитовий оборот загальний КОзаг, у тому числі за рахунком

прострочених позик КОпр.

2. Залишок позик загальний Ззаг, У тому числі за рахунком прострочених

позик Зпр; на початок періоду Зп, на кінець періоду (Зк).

3. Видача позик В.

Балансовий зв'язок між цими показниками: Зп + В = КО + Зк.

На підставі цих абсолютних показників обчислюють відносні показники.

1. Середній залишок позик за певний період часу [pic].

2. Частка несвоєчасно повернутих позик у загальному обсязі погашених

позик:

[pic]

3. Частка простроченої заборгованості в загальному обсязі

заборгованості:

[pic][pic]

Рівень оборотності позики вимірюється двома показниками: кількістю

оборотів, які здійснила позика за певний період, та середньою тривалістю

користування позикою. Кількість оборотів позики V, або швидкість обороту,

визначається за формулою:

[pic]

Тривалість користування короткостроковою позикою, або час обороту t,

визначається за формулою:

[pic]

Для аналізу оборотності кредитів використовують різні статистичні

методи і прийоми. Характеристики швидкості оборотності кредиту за окремими

банківськими закладами або господарськими організаціями можна дістати за

допомогою показників динамічного ряду: темпів зростання та приросту,

абсолютного приросту і т. ін.

Швидкість обороту позики за групами клієнтів досліджують індексним

методом, зокрема з допомогою індексів середніх величин — змінного,

фіксованого складу та структурних зрушень.

Факторами, які формують динаміку кредитового обороту, є швидкість

обороту кредитів та середні залишки позик. Абсолютна величина зміни

кредитового обороту за рахунок динаміки швидкості обороту кредитів

визначається за формулою:

[pic]

а за рахунок динаміки середніх позик — за формулою

[pic]

Водночас фактором, який впливає на швидкість обороту кредитної маси, є

динаміка кредитового обороту та середніх залишків позик.

[pic]

[pic]

За надані послуги у вигляді позики клієнти вносять плату у вигляді

процентної ставки. Це ціна позикового капіталу, яка формується на

фінансовому ринку. Цінова політика банку зумовлюється такими факторами: тип

послуги, ставка за кредитами, установлена банком, нормативні вимоги

(ставки) НБУ, ціни, що встановлюються конкурентами, фінансові потреби

банку, вартість його продуктів та послуг, рівень і характер попиту

споживачів.

Кількісним вираженням банківського процента є ставка, що являє собою

відношення суми коштів, яка сплачується у вигляді процента, до суми позики.

Статистика вивчає формування процентної ставки під впливом основних

факторів, досліджує її динаміку та здійснює прогнозування.

Процентна ставка зазнає впливу передусім попиту і пропозиції на

позиковий капітал. Підвищення попиту відповідно підвищує ціну і навпаки.

Другим важливим чинником є інфляція. При зростанні інфляції зростають і

процентні ставки, оскільки інфляція знецінює гроші.

Одним з визначальних факторів є також облікова ставка Національного

банку України.

За допомогою статистичних методів вивчаються динаміка процентних

ставок під впливом основних факторів, а також вплив на динаміку доходів

банку динаміки обсягу позик і процентних ставок.

Важливим фактором ефективної кредитної діяльності банку є статистичне

забезпечення контролю з боку банку за виконанням умов кредитного договору,

особливо своєчасності сплати позичальником чергових внесків на погашення

позики і процентів за нею.

Для запобігання відповідним ризикам оцінюють кредитоспроможність

позичальників.

Оцінка кредитоспроможності клієнтів банку є складовою оцінки

банківського, насамперед кредитного ризику. Ефективне управління кредитним

ризиком є основою створення міцного банку.

У ході аналізу та превентивного прогнозування кредитоспроможності

клієнтів банку і на цій основі управління кредитним портфелем дається

оцінка:

• впливу зовнішнього середовища на кредитоспроможність.

На підставі вивчення становища позичальника в економіці в цілому і в

конкретній галузі зокрема визначається його схильність до спадів, а також

залежність від бізнес-циклів (здатність адекватно реагувати на ситуацію

залежно від бізнес-циклів);

• життєвого циклу виробництва і основних видів продукції;

• збутової стратегії;

• здатності виробляти та продавати товари за цінами, які компенсують

витрати та генерують прибуток;

• залежності припливу готівки від зовнішніх факторів.

Здійснюються групування напрямків кредитів з виокремленням найбільш

ризикованих, а саме:

. для початку бізнесу, де обсяг позик непропорційно високий порівняно з

інвестиціями власників;

. кредити для спекулятивних угод за товарами й фондовими цінностями;

. кредити для операцій з нерухомістю для власників підприємств з обмеженими

коштами;

. кредити для підтримки значного залишку на депозиті в банку без

достатнього капіталу і заставного забезпечення;

. кредити під проекти з ризиком морального старіння тощо.

Під час оцінювання кредитоспроможності клієнтів банку використовується

система показників, яка сигналізує про можливі фінансові утруднення та

банкрутство:

. перевищення критичного рівня простроченої заборгованості;

. надмірне використання короткострокових позик як джерела фінансування

довгострокових вкладень;

. низькі значення показників ліквідності;

. нестача оборотних коштів;

. підвищення до небезпечних меж частки позичкових коштів у загальному

обсязі коштів;

. невиконання зобов'язань перед кредиторами та акціонерами щодо своєчасного

повернення позик, виплати процентів та дивідендів;

. погіршення відносин з підприємствами банківської системи;

. використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних

умовах;

. застосування у виробництві замортизованого обладнання;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5