Договір франчайзингу

насамперед про те, щоб створити гарну репутацію нікому невідомої фірми.

Франчайзі ж купує собі репутацію разом з покупкою франшизи. Індивідуальний

підприємець ніколи не буде мати доступ до відомого усього світу імені, а

франчайзі відразу користається ім'ям свого франчайзора яке вже одержало

загальне визнання.

Франчайзинг встановлює чіткі територіальні межі ведення бізнесу.

Франчайзер визначає своєму франчайзі територію ведення бізнесу. Границі

цієї території визначені умовами франчайзінгового договору. Одержуючи

територію, франчайзі може ефективно розвивати свій бізнес на визначеній

території. Це знімає погрозу суперництва з боку інших власників цієї ж

франшизи. Індивідуальний підприємець ніколи не знає, у якому місці виникне

найбільша конкуренція, у такий спосіб його територія завжди залишається

більш відкритою для конкурентів.

Як бізнес концепція франчайзинг завжди пропонує багато переваг і для

франчайзі, і для франчайзера. Але коли підприємець звертається до

франчайзингу, йому необхідно розглядати і переваги, і недоліки. От що

потрібно взяти до уваги обом сторонам:

Неможливість завершити відносини з франчайзі, що не дотримується правил

системи. Франчайзінговий договір обумовлює природу відносин між

франчайзером і франчайзі. Франчайзінговий договір передбачає ряд положень,

що захищають франчайзі. Ці положення передбачають неможливість для

франчайзера розірвати контракт із франчайзі. Але разом з тим такі положення

ускладнюють вивід із системи франчайзі, що не виконує законів

франчайзінгового бізнесу.

Франчайзі не є працівниками франчайзера. Франчайзі є незалежними

власниками бізнесу. Навіть при наявності франчайзінгового договору можуть

виникати труднощі при контролі угод, здійснюваних франчайзі у своєму

бізнесі.

Багато споживачів сприймають кожне франчайзінгове підприємство як

частину одного ланцюга підприємств, що працюють під єдиним товарним знаком.

І якщо який-небудь франчайзі погано веде свій бізнес, те це буде кидати

тінь на усю франчайзінгову систему.

Франчайзери встановлюють структуру виплат за наданий сервіс, приймаючи

за основу відсоток від загальної суми продаж на кожному підприємстві.

Франчайзі зобов'язані надавати звіт про загальну суму продажів франчайзеру

для того, щоб визначити суму оплати за сервіс. Франчайзі може спробувати

приховати суму продаж і надати неповний звіт для того, щоб занизити внесок

своєму франчайзера.

Робота будь-якої франчайзінгової системи заснована на принципах і

стандартах, що є інтелектуальною власністю франчайзера. Ці принципи бізнесу

являють собою комерційну таємницю і є основою успіху франчайзінгової

системи. Франчайзі одержує доступ до комерційних секретів, проходячи

навчання по програмі франчайзера. І хоча франчайзінговий договір забороняє

франчайзі розголошувати подібну інформацію, усе рівно це трапляється.

Франчайзера складно з цим боротися, тому якщо йому не удається виробити

ефективні заходи, то уся франчайзінгова система може сильно постраждати.

Вихід із франчайзінгової системи успішно працюючих франчайзі. Франчайзі

може вважати, що франчайзінгові відносини накладають на нього занадто

великі обмеження й у результаті втратити інтерес до цього бізнесу.

Розірвавши контракт із франчайзером він, можливо, захоче відкрити свій

власний бізнес, що буде представляти пряму конкуренцію франчайзеру.

Для того, щоб уникнути всіх цих труднощів, франчайзери повинні дуже

ретельно відбирати підприємців, яким вони хочуть продавати франшизи.

Франчайзер повинний провести інтерв'ю з кожним кандидатом, метою якого буде

виявити у франчайзі наявність якостей, необхідних для успішного ведення

справи. Після того, як франчайзі стає частиною системи, франчайзер повинен

спостерігати за тим, як йдуть його справи. Франчайзер повинний уміти швидко

визначати назріваючі проблеми і негайно приймати рішення.

Франчайзер повинний підтримувати безупинний зв'язок із франчайзі і

дізнаватися від нього про нові ідеї і рішення вже існуючих проблем.

Працюючи разом із франчайзі, франчайзери можуть уникнути проблем, що могли

б нанести серйозну шкоду всій системі.

Недоліками для франчайзі можуть бути:

Невиконання контракту за франчайзінговим договором. Франчайзі повинний

дотримувати правила франчайзінгової системи. Ці правила сформульовані у

франчайзінговому договорі і їх повинні виконувати усі франчайзі без

винятку. Франчайзі можуть вносити свої пропозиції, але вони не можуть

змінювати систему.

Погляд на франчайзінгову систему, як таку що обмежує ініціативу

франчайзі. На додаток до франчайзінгового договору франчайзі повинний

додержуватись спеціальних правилам, що стосуються щоденних операцій у

бізнесі використання товарного знаку франшизи. Це описано в програмі

навчання франчайзера. Такі обмеження можуть стосуватися робочих годин, меж

території, асортименту продукту і послуг, пропонованих споживачу. Франчайзі

повинний дати згоду на прийняття цих обмежень до початку дії

франчайзінгового договору.

Хоча франчайзі являє собою незалежного власника свого бізнесу, він є

важливою сполучною ланкою в мережі власників франшизи. Кожен окремий

франчайзі є товаришем по бізнесу. Не дивлячись на те, що франчайзі надають

на ринок однаковий продукт і послуги, вони не є конкурентами.

Потенційний франчайзі повинний уважно ознайомитися з роботою

франчайзінгової системи, щоб визначити чи надає франчайзер необхідну

підтримку по менеджменту чи веденню робіт. Підтримка франчайзера є

найважливішим аспектом у франчайзінгових відносинах. Франчайзі повинен

визначити рівень підтримки до того, як почне діяти контракт. Недостатня

підтримка з боку франчайзера підриває силу франчайзінгової системи.

Потенційні франчайзі повинні вивчити доступну інформацію про фінансове

положення франчайзера. Може статися так, що франчайзер оголосить про

банкрутство, що може привести до продажу франшизи чи її ануляції.

До початку приведення у виконання франчайзінгового договору потенційний

франчайзі повинний дуже ретельно ознайомитися з матеріалами, наданими

франчайзером. Потенційному франчайзі варто зустрітися з іншими франчайзі

цієї системи і визначити, як франчайзер виконує свої обіцянки по наданню

послуг. Франчайзі повинний довідатися чи є франчайзер членом місцевої

асоціації франчайзингу. Якщо так, то франчайзер повинен виконувати вимоги

Етичного Кодексу Асоціації. Так само варто відвідати місцеву Асоціацію

Франчайзингу, щоб більше довідатися про франчайзера.

Договір франчайзингу

Договір франчайзингу є самостійним інститутом договірного права, хоча

законодавство України не виділяе цей договір як особливий вид договорів,

таких, як, наприклад, договір купівлі-продажу, договір оренди, договір

підряду. Цей договір носить комплексний характер і включає елементи,

характерні для договорів що різняться за метою, предметом і правовою

конструкцією. Порівнюючи договір франчайзінгу з ліцензійним договором можна

дістатися висновку що правове положення ліцензіара і ліцензіата схоже з

правовим положенням франчайзера і франчайзі, це стосується лише ліцензійної

частини договору; в іншому договірні відносини між франчайзером і

франчайзі значно ширше і різноманітніше.

Деякі вчені вважають договір франчайзингу специфічним видом ваучінгу

(поручительства) чи формою поручительства за допомогою довіри свого

товарного знака інший фірмі. Однак договір поручительства значно

відрізняється від франчайзингу метою предметом та змістом. Подібність

спостерігається лише в частині відповідальності франчайзера перед

споживачем за невідповідність якості товарів та послуг, де споживача можна

розглядати як кредитора а франчайзі -- як боржника.

Поряд з такими умовами як предмет договору, ціна, терміни виконання в

угоді про франчайзинг передбачається цілий ряд додаткових умов, що

встановлюють і конкретизують форми співробітництва франчайзера і франчайзі.

Включення чи не включення в договір цих додаткових умов і їх

зміст з юридичної точки зору цілком залежить від волі сторін, тобто

потенційних франчайзера і франчайзі. Сам предмет договору вимагає, щоб

цілий ряд аспектів не виявився упущеним, а одержав у ньому те чи інше

відображення. Тому, приступаючи до складання угоди, сторони повинні чітко

усвідомити собі, про що вони хочуть домовитися і що буде предметом їхнього

договору. Цим будуть визначені всі інші положення, що будуть включені потім

в остаточний текст угоди.

Договір франчайзингу є консенсуальним, вступаючи в силу з моменту

підписання його обома сторонами, що досягли згоди з усіх істотним умов

договору.

Предмет угоди

Якими б ні були різні сфери бізнесу, що ведеться на умовах

франчайзингу, предметом угоди завжди є відчужуванні майнові права (право на

використання імені, регулювання способів ведення бізнесу) ділову репутацію

(“гудвілл”) складно віднести до вище згаданої категорії прав, але при

узгодженні ціни договору враховується умовна вартість “ділової репутації”.

Прикладом відчужуваних прав може бути право на обслуговування клієнтів

з використанням реклами і торгової марки фірми-франчайзера (як, наприклад,

у системі кафе Макдональдс чи в системі фірмових магазинів ADIDAS Sport,

право на продаж товарів визначеного виду (як, наприклад, в автомобільній

промисловості США, де дилери часто виступають у ролі франчайзі). Це,

нарешті, може бути право на виробництво товарів особливої конструкції чи

технології, розробленими фирмой-франчайзером.

В залежності від виду франчайзингу предметом договору також може бути

продаж спеціального устаткування для виробництва продукції, передача на

пільгових умовах товарів для подальшої їх реалізації франчайзі.

Може виникнути питання: чому ж франчайзі не запозичають ці можливості

(технологію, рекламні вивіски, методи організації і керування), просто

вивчивши їх методом спостереження і не удаючись до укладення договору? Чому

сотні тисяч підприємців погоджуються платити за право користування системою

франчайзера навіть у тих нерідких випадках, коли вони знають її у всіх

деталях?

Відповідь на ці питання дає поняття ”промислова власність”. Воно

охоплює широке коло об'єктів: винахід, товарні знаки і знаки

обслуговування, промислові зразки, фірмові найменування і вказівки

походження, найменування місця чи походження товарів. Саме тому, що вони

захищені й у випадку неправомірного запозичення права власності на ці

об'єкти його можна захистити в судовому порядку, потенційні франчайзі

змушені укладати договір і діставати права користування відповідними

об'єктами промислової власності за плату.

Таким чином, укладаючи договір про франшизу, потрібно насамперед

визначити, який саме об'єкт промислової власності буде переданий від

франчайзера до франчайзі і чи дійсно він захищений від несанкціонованого

використання і може бути предметом продажу.

Це не просте питання, і тут, як правило, потрібно консультація юриста.

Адже кожен об'єкт промислової власності має своє специфічне правове

значення і свої способи захисту. Так наприклад, дуже надійно захищені права

на винаходи, промислові моделі, промислові зразки. В законі України Про

охорону прав на винахід та корисну модель та в законі Про охорону прав на

промислові зразки детально визначені критерії охороноздатності винаходів

корисних моделей промислових зразків, способи і процедури визнання їх

охороноздатності Патентним відомством України, права й обов'язки авторів і

патентовласників. Те ж можна сказати і про захист прав на товарні знаки,

оскільки закон Про охорону прав на знакки для товарів та послуг містить

докладну регламентацію відносин, що виникають у зв'язку з реєстрацією,

правовою охороною і використанням товарних знаків, знаків обслуговування і

найменування місць походження товарів. Навпроти, об'єкти промислової

власності у виді секретів виробництва (так звані «ноу-хау») захищені дуже

слабко. Правда, існують зразкові форми договорів на покупку-продаж

патентних ліцензій, безпатентних ліцензій, якими можна скористатися як

прототипами при складанні франшизної угоди, але інтереси кожної зі сторін

будуть більш надійно захищені, якщо в підготовці угоди буде використана

допомога досвідченого юриста. Варто звернути особливу увагу на такий аспект

предмета угоди, як винятковість переданих франшизокористувачу прав. В угоді

повинно бути чітко визначено, чи будуть передані франчайзером права

винятковими і, якщо це передбачається, то в межах якої території. Тут

можуть бути різні варіанти. Якщо одночасно з передачею права на товарний

знак передбачається постачання товарів для їхньої наступної реалізації, то

в угоді можуть бути визначені торгові квоти. Може бути також надана

можливість не тільки користатися переданими виключними правами, але і

продавати їх, у свою чергу, іншим особам. У цьому випадку будуть мати місце

відносини субфранчайзингу. Це значить, що франчайзі, що купив ліцензію,

буде виступати стосовно тих особам, яким він перепродує ліцензію, у якості

франчайзера.

Специфіка предмета договору у відносинах франчайзингу обумовлює

необхідність передачі франчайзі не тільки самого права у виді ліцензії, але

і практичної можливості користатися ім. У більшості випадків для цього

необхідна передача технічної документації, робочих інструкцій, постачання

устаткування і матеріалів, навчання франчайзі методам роботи, наступне

надання консультативної допомоги. Усі ці питання повинні бути відбиті в

договорі. Якщо програма практичної допомоги франчайзі є досить об'ємною,

вона може бути винесена з основного тексту договору в додаток (який,

зрозуміло, повинен бути невід'ємною складовою частиною договору).

Права та обов’язки сторін

Обов‘язками франчайзера є:

1. Передача франчайзі виключних прав що стосуються предмету договору.

2. Передача франчайзі необхідної документації, ноу-хау (рецептура,

секрети виробництва, організаційний та комерційний досвід і т.п.)

3. Навчання франчайзі з питань організації і ведення бізнесу.

Франчайзер має право здійснювати контроль за методами використання

системи франшизи. В цьому смислі франчайзер є незалежним підприємцем.

Самостійний блок умов угоди про франшизу – зобов’язання, що бере на

себе франчайзі.

До обов‘язків франчайзі належить:

1. Використання при здійсненні обумовленої в договорі діяльності

найменування та комерційного позначення правоволодаря позначеним в

договорі способом.

2. Забезпечення відповідності якості вироблених ним на підставі

договору товарів, робіт чи послуг якості аналогічних робіт товарів і

послуг що виробляються чи надаються безпосередньо самим виробником.

Це має велике значення і повинно забезпечуватись необхідними

організаційними заходами, контролем та механізмом відповідальності,

оскільки в іншому разі сам договір втрачає для франчайзера смисл.

Порушення цих зобов’язань може привести до дискредитації франчайзера

в діловому світі і зниження м його конкурентноздатності.

3. Виконання інструкцій та розпоряджень франчайзера, спрямованих на

забезпечення, відповідності характеру, засобам і умовам використання

комплексу виключних прав відносно того, як вони використовуються

франчайзером, в тому числі вказівок відносно внутрішнього та

зовнішнього оформлення комерційних приміщень, що використовуються

користувачем при здійсненні наданих йому по договору прав.

4. Надання покупцям усіх додаткових послуг, на яки могли б

розраховувати споживачі безпосередньо у франчайзера.

5. Нерозголошення секретів виробництва надавача та іншої отриманої від

нього інформації.

6. Надання обумовленої кількості субфранчайзингу, якщо такий обов‘язок

передбачений договором.

7. Інформування покупців найбільш очевидним способом про те що він

використовує фірмове найменування, комерційне позначення, знак для

товарів та послуг або інший засіб індивідуалізації франчайзера по

договору франчайзингу.

І нарешті основним обов‘язком франчайзі є плата за користування

ліцензією.

Визначення ціни договору.

Щоб вирішити питання оплати договору, сторонам необхідно зробити

спочатку попередній фінансовий аналіз потенційного підприємства франчайзі.

Цей аналіз повинен показати, що франчайзі буде мати прийнятний прибуток на

свої вкладення після оплати поточних витрат, боргів, виплат франчайзеру.

Аналіз можливого потенціалу успіху бізнесу на базі франчайзингу буде

набагато простіше, якщо існує прототип аналогічної роботи, що дає гарні

результати. Якщо цього нема, то здійснюючи аналіз, доведеться робити ряд

припущень. Іншими словами, два-три роки реального досвіду роботи

прототипу в сто разів цінніше для проведення аналізу, ніж десять сторінок

припущень про те, що може зробити франчайзі. Звичайно, відсутність

прототипу не виключає аналізу, але він стає більш важким, а його результати

менш надійними.

Фінансовий аналіз повинен грунтуватися на знаннях організаційної і

технічної сторін бізнесу в усіх аспектах.

У будь-якому випадку в аналізі бізнесу потенційного (теоретичного)

франчайзі повинно бути враховано наступне:

- оцінка впливу на можливий доход різних витрат пов'язаних із зміною в

архітектурі й інтер'єрі приміщення, його оздоблення і т.д., тобто з

капітальними вкладеннями при утриманні франчайзінгової мережі ;

- рішення організаційних питань

- аналіз існуючих місць розташування підприємства, пропонованих

франчайзі: чи є вони оптимальними на сьогоднішній день.

Для підприємства торгівлі також доведеться довідатися, про типи товарів

і ціни на них. Необхідно провести аналіз персоналу, реклами і витрат на

неї, методів роботи існуючих конкурентів; пропоновані розміри виплат, що

повинен буде робити франчайзі для підтримки системи франчайзингу в цілому.

На заключному етапі доведеться зробити розрахунок теоретичного балансу

доходів і витрат, враховуючи як видаткові статі відзначені вище

передбачувані виплати, а також інші, виходячи з реальних умов бізнесу і

діяльності франчайзі. Наприклад, при цьому розрахунку потрібно знати

заздалегідь, чи буде франчайзі працювати і керувати підрозділом сам чи

буде наймати керуючого. В останньому випадку варто врахувати додаткові

витрати, пов’язані з цим фактором.

Аналогічно обстоїть справа з роботою юриста, бухгалтерії, аудитора.

Таким чином, проведений аналіз буде краще відображати дійсну віддачу

від вкладеного франчайзі капіталу.

Пропоновані розміри виплат, що повинний робити франчайзі для підтримки

системи франчайзингу, необхідно зіставити також з можливостями франчайзера

створити і розвивати свою систему.

Далі варто переключити увагу фінансового аналізу на франчайзера і

здійснити аналіз, що вже проробили на першому етапі, маючи на увазі

підприємства теоретичного франчайзі.

Для цього складається баланс доходів і витрат для власної системи

франчайзингу з метою з'ясування розміру необхідного капіталу. Принциповий

момент такого аналізу -- визначення розміру виплат за франчайзинг.

Попередня оцінка системи франчайзингу буде, ймовірно, уточнена пізніше при

підготовці бизнесплана. Але тому що очікувані результати засновані на

приблизному плані, то необхідний «попередній перегляд», щоб виправдати

рішення, чи здійснювати франчайзінговий розподіл товарів чи послуг.

Нижченаведений план — це тільки один зі шляхів аналізу первісних

капіталовкладень у пропоновану систему франчайзингу. Як і при розрахунку

передбачуваних доходів і витрат для франчайзі, провадиться аналогічний

розрахунок для франчайзера.

До складу передбачуваних доходів необхідно включити:

плату за франчайзинг (первісний внесок за роботу в системі);

виплати франчайзі (роялті — регулярні платежі в долі від прибутку);

реалізацію товарів (якщо є);

плату за оренду (якщо є),

інші статті доходів (бухгалтерські, комп'ютерні, консалтингові,

рекламні й інші послуги, якщо вони виявляються по франшизній угоді).

Необхідно оцінити і передбачувані витрати франчайзера, що містять у

собі:

повернення виплат (первісних внесків) за франчайзинг (можливо, будуть

непередбачені випадки по контрактах на ранніх етапах розвитку системи, коли

франчайзі зажадають повернення коштів. По оцінках закордонних експертів 10%

від отриманих сум буде реальною цифрою),

рекламу франчайзингу;

витрати по підготовці юридичних документів, реєстрації торгової марки і

т. д;

Аналіз франчайзингу дозволить визначити, через який період часу (днів,

місяців, років) буде досягнута крапка беззбитковості, самооплатності при

різному співвідношенні проданих франшиз. Тільки після проведення

попереднього аналізу передбачуваних доходів і витрат франчайзі і

франчайзера може скластися оптимальний розмір плати за франшизу, що

поставить у вигідні умови роботи обидві сторони, що співробітничають.

Далі необхідно визначити, у якому вигляді установити плату за франшизу.

Призначивши занадто високу ціну, франчайзер ризикує утратити свій

бізнес через обмеження чи повну відсутність претендентів на місце

франчайзі у своєму бізнесі. Призначивши занадто низьку ціну, франчайзер не

залишає коштів для покриття витрат по франчайзингу й у результаті виявиться

в передодні неминучого краху найближчим часом. Для України ця ситуація

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5