Курсовая работа: Практичний внесок К.І.Рубинського в розвиток бібліотечної справи на Україні

Кошти на комплектування фундаментальної бібліотеки в цей період збільшилися порівняно з попереднім періодом, проте були ще недостатні для того, щоб задовольнити потреби університету.

Багато професорів у міру сил піклувалися про належне комплектування бібліотечного фонду. Виїздили в закордонні відрядження вони брали на себе труд особисто домовлятися з іноземними торговельними книжковими фірмами щодо придбання необхідної літератури, закуповували там цю літературу, і в результаті бібліотека одержувала цілі ящики книжок, що йшли слідом за вченими, які поверталися з-за кордону.

Але все це були недостатні способи, щоб поповнити незначні ресурси, асигновані на комплектування бібліотеки. Крім того, деяка частина асигнованих сум витрачалася на оправлення книг, канцелярські потреби, пересилку літератури.

В першу чергу передплачувалися бібліографічні видання, енциклопедії загального характеру, посібники у бібліотечній справі і книжки для кафедри богослов’я.

Під керівництвом Рубинського в 1902 р. було споруджено, за проектом відомого петербурзького архітектора Величка, першу в Харкові і на Україні спеціальну будівлю бібліотеки, вона складалася з двох книгосховищ: старого – дерев’яного, в три яруси, і нового - залізобетонного, в п’ять ярусів. Між цими двома книгосховищами знаходиться двоповерхова будівля; її верхній поверх складається з великого читального залу, що прилипають до нього, кімнат; через них зал для читачів з'єднується з новим і старим книгосховищами. Одна з цих кімнат була відведена під абонемент, друга - для каталожної. На нижньому поверсі знаходилася канцелярія та інші службові приміщення бібліотеки. До освоєння нового книгосховища університет підійшов досить вдумливо і обережно.

Студентський відділ бібліотеки, що з часу його заснування в 1879 р., протягом 25 років продовжував тулитися в аудиторії, також не міг розгорнути роботу через тісноту приміщення. Не зважаючи на те, що фонд студентського відділу зростав повільно, все ж таки зайнята ним аудиторія була вся заповнена шафами і книжками. Отже, для подальшого росту бібліотеки в цьому приміщенні абсолютно не було ніяких перспектив (5).

У новій будівлі фундаментальної бібліотеки університету виявилось вільне місце, і в 1904 р. студентський відділ був перенесений у книгосховище фундаментальної бібліотеки. Водночас студенти дістали змогу користуватись великим читальним залом фундаментальної бібліотеки.

У 1907 р. знову ставилося питання про розширення бібліотеки і перебудову старого книгосховища. У доповіді про будівельні потреби Харківського університету читаємо:

"Старое книгохранилище университета, неудобное и опасное в пожарном отношении, должно быть перестроено по образцу нового, т.е. с полным устранением всякого другого строительного материала, кроме камняі железа...(5).Нарасширение библиотеки проэктировалось 125000 крб. /Багалей Д. Доклад о строительных нуждах императорского Харьковского университета.//Записки      императорского университета X.,1907 .- кн. І /.

Але ні перебудови, ні розширення бібліотечної будівлі не сталося. Між тим, уже в 1913 р. знову гостро став відчуватись брак місця у книгосховищі. Як свідчать сучасники, "свободного места там остается лет на пять". /Шестриков П. Постановка библиотечного дела...: - Одесса, 1915. –– С.146/.

Студентський відділ тепер був перенесений до фундаментальної бібліотеки. Книжки цього відділу були підподілені на шість відділів.

До цього часу в бібліотеці зібралось чимало книг, на оброблених і не записаних у каталогах. Точну кількість їх на 1904 р. встановити не вдалося; в 1895 р. їх було 40000 томів (32).

Добре знаючи стан бібліотечної справи в Росії та Західній Європі, К.І. Рубинський вважав своїм громадянським обов'язком звернути увагу наукової громадськості на проблеми вітчизняного бібліотекознавства. 22 листопада 1909 він виступив в університеті з публічною лекцією "Культурна роль бібліотеки та завдання бібліотеки". Розглядаючи бібліотеку як "... фактор людської культури, як капітал, і при тому найцінніший капітал кожної країни, капітал, у який вкладено всі знання людства", К.І. Рубинський вважав, що необхідна наука, яка б займалася вивченням оборотів цього капіталу. "Така наука існує. Вона називається бібліотекознавство." (7, с. 5).

К.І. Рубинський переконаний, що бібліотекознавство потрібно включити до числа університетських наук; університет повинен прийти на допомогу цій науці, відвести належне місце вивченню минулого книги та бібліотеки, дослідженню значення бібліотеки як чинника культури, людського прогресу. Виступ, який позначено громадянською позицією вченого, високим професіоналізмом, мав широкий резонанс в Харкові і за його межами.

До кінця XIX ст. передові бібліотекарі Росії все більше відчували необхідність консолідації своїх зусиль. У 1908 р. у С.-Петербурзі створено самостійне Суспільство бібліотекознавства, організаторами якого стали переважно бібліотекарі наукових і спеціальних бібліотек. З самого початку його існування у списку керівного складу прізвище єдиного представника провінційного університету - К.І. Рубинського. Він один з найбільш активних членів Товариства.

22 листопада 1908 К.І. Рубинський виступив на засіданні Товариства бібліотекознавства з доповіддю "Положення питання про бібліотечну персонал за кордоном і у нас". У 1910 р. на запрошення Товариства він прочитав блискучу лекцію "Культурна роль бібліотеки і завдання бібліотекознавства". К.І. Рубинський підтримував створення першого в Росії спеціального журналу "Бібліотекар", помістивши його в перших номерах статтю "Причини безладу наших академічних бібліотек" (1910 р.).

Суспільство бібліотекознавства прийняло рішення про скликання з'їзду з бібліотечної справи. К.І. Рубинський як член комісії академічних бібліотек активно брав участь у підготовці документів з'їзду, зокрема, спільно з Е.Н. Доброжінскім, "Записки з питання про заходи, необхідні для поліпшення постановки бібліотечної справи в академічних бібліотеках". Суспільство бібліотекознавства доручив К.І. Рубинського постановочним виступити з доповіддю на з'їзді.

Перший Всеросійський з'їзд з бібліотечної справи відбувся в С.-Петербурзі з 1 по 7 червня 1911 Після офіційного відкриття з'їзду голова Товариства бібліотекознавства граф І.І. Толстой надав слово для доповіді "Положення бібліотечної справи в Росії та інших державах" бібліотекаря Харківського університету Костянтину Івановичу Рубинського. Доповідь - розгорнута об'єктивна картина стану бібліотек Росії, намальована людиною мужнім і чесним, всім серцем хворіють за свою справу. К.І. Рубинський показав знання стану справ у всіх типах бібліотек, труднощі і шляхи виходу з них і головне - позначив дві основні позиції:

- бібліотечна справа в Росії має стати таким же важливим державним питанням, як в інших країнах;

- бібліотечна справа - професія, до нього потрібно готуватися так само, як і до викладацької роботи.

Жваву дискусію викликав і другу доповідь К.І. Рубинського "Бібліотечні комісії в академічних бібліотеках", з яким він виступив на секції академічних і спеціальних бібліотек. ( "К. І. Рубинський і I Всеросійський з'їзд з бібліотечної справи" - тема самостійної статті.)

Останні за часом відомі нам відомості про дореволюційної діяльності К.І. Рубинського залишив бібліотекар Новоросійського університету П.С. Шестериков у своїй книзі "Постановка бібліотечної справи в університетах та інших бібліотеках Росії" (Одеса, тип. Б. М. Сапожникова, 1915). Ось що він написав про свій візит до Харкова в 1913 р.: "... Відправився до університету і застав бібліотекаря К. І. Рубинського, який докладно ознайомив мене з бібліотекою. Завдяки його надзвичайної люб'язності я отримав відповіді на питання ... настільки грунтовні, що вся справа постановки малюється мені як на долоні ". Наводячи статистичні відомості про бібліотеку, фонд якої налічував до 1913 р. 264 304 документа, П.С. Шестріков зазначив, що в бібліотеці існує конкурсна система заміщення вакантних посад, чіткий розподіл обов'язків між співробітниками. З приходом К.І. Рубинського в штаті бібліотеки вперше з'явилися чотири жінки, прийняті на роботу після здачі спеціального іспиту, що на той час було винятком. П.С. Шестріков навів слова Рубинського: "Продуктивність праці осіб жіночої статі не менше, ніж продуктивність роботи чоловіків, і немає підстави закривати їм доступ до штатних посад у бібліотеці".

Матеріалів про діяльність К.І. Рубинського в останні передреволюційні роки не збереглося, архів Харківського університету знищений у роки Великої Вітчизняної війни; післяреволюційний період практично ніким не досліджено. Подальша бібліотечна діяльність К.І. Рубинського відтворювала нами шляхом вивчення спеціальної, місцевої періодики, окремих документів з архіву бібліотеки університету, місцевих і державних архівів, його робіт цього періоду, спогадів доньки - Антоніни Костянтинівни, яка живе в Харкові.

Наші відомості про стан бібліотеки університету в 1917 р. дуже обмежені. Бібліотекарі, налякані артобстрілом міста, погромами, покинули бібліотеку. К.І. Рубинський, який володів багатьма іноземними мовами, що мав кількаразову можливість емігрувати, не кинув свою бібліотеку. Тривалий час він залишався єдиним її штатним працівником, а в 1917 р. навіть жив у ній. Міська рада доручив йому очолити бібліотеку, відновити її роботу. Він став першим директором бібліотеки Харківського університету у найскладніші, драматичні роки її існування.

У Європі вже в першій половині XVIII ст. були створені професійні об'єднання бібліотекарів, виходили сотні спеціальних періодичних видань, а особи, які бажають служити в бібліотеках, могли отримати спеціальну освіту. Це здивувало російських бібліотекарів і змусило іншими очима подивитися на рівень бібліотечної справи в Росії.

Таке потрясіння пережив і бібліотекар Харківського університету Костянтин Іванович Рубінський, ознайомившись в 1905 р. з роботою найбільших бібліотек Західної Європи. Але цьому передував десятирічний період роботи в якості помічника, а потім бібліотекаря одного з найбільших університетських бібліотек. Ще в 1896 р., прийшовши до бібліотеки, випускник історико-філологічного факультету з головою поринає у вивчення історії університету.

У зв'язку з наближенням 100-річчям університету перед К.І. Рубинського було поставлено завдання відтворення історії фундаментальної бібліотеки, як найважливішого науково-допоміжного установи. К.І. Рубинський блискуче впорався з цим завданням, залишивши нащадкам історичний нарис "Бібліотека Харківського університету за 100 років її існування (1805-1905)". Глибокий аналіз минулого бібліотеки допоміг йому розібратися в причинах, що заважають її розвитку. Простежуючи історію бібліотеки, К.І. Рубинський бачить, як з перших років свого існування вона, очолювана професорами, приходить все більший безлад.

Бібліотекар шукає і знаходить розгадку цього явища. "Чи не в тому вона, що на бібліотечну справу дивилися у нас, як на справа дуже проста, не потребує спеціальних відомостей, як на справу, яку можна доручити всякому освіченій людині ...". [1, с.38]. Завершуючи нарис, К.І. Рубинський зауважує: "склала величезна бібліотека, що стоїть півмільйона. Мабуть, вона повинна була служити джерелом освіти для всього краю, а тим часом вона ледве могла задовольняти невелика кількість професорів і студентів”.

У 1902 р. у зв'язку із завершенням будівництва нової будівлі бібліотеки університету К.І. Рубинський відвідує 25 найбільших бібліотек Москви, Петербурга, Варшави, Києва. Він ретельно вивчає досвід їх роботи і перш за все досвід перенесення фондів у нове книгосховище. Результатом цієї поїздки став докладний звіт і запропонований К.І. Рубинського проект розміщення фонду та організації роботи бібліотеки в нових умовах. В основу проекту лягла система розстановки книжок у бібліотеках Московського та Варшавського університетів, а також Російського відділу бібліотеки Імператорської Академії наук.

Аналітичний розум історика, значний досвід педагогічної роботи, що дав змогу правильно визначити місце бібліотеки в освіті, знання стану бібліотечної справи в Росії та Західній Європі стали тією основою, на якій сформувалися погляди К.І. Рубинського на бібліотекознавство, бібліотечна справа і бібліотечну професію.

Квінтесенціей цього стала доповідь "Положення питання про бібліотечну персоналі в західній Європі і у нас", який був прочитаний К.І. Рубинського в бібліотечній комісії університету 19 березня 1906 У самій назві доповіді чітко окреслена хвилювали його проблема - бібліотечний персонал, що пройде червоною ниткою у всіх його наступних статтях і доповідях.

У Європі К.І. Рубинського вражає високий рівень вимог, що пред'являються до бібліотекаря наукової бібліотеки. Так, в Австрії для вступу в наукову бібліотеку необхідно було вже тоді, в 1905 р., мати докторський диплом і прослужити не менше року в бібліотеці. У Німеччині до 1870-х рр.. вакантні посади в бібліотеках заміщалися доцентами, які в самих бібліотеках навчалися веденню справи. В Англії в 1893 р. вийшло міністерське постанову, за яким для заняття посади в наукових бібліотеках необхідно було прослужити в якості волонтера в Королівській бібліотеці два роки. У Франції та Бельгії вводився іспит з бібліотекознавства та бібліографії. І скрізь неодмінна вимога наявності досвіду практичної бібліотечної роботи.

"У нас же встановився якийсь дивний погляд на цю справу. Ніхто не сумнівається в тому, що для будь-якої іншої справи потрібні спеціальні знання. Однак тільки бібліотечна справа вважається таким легким, що для нього достатньо загальної освіти. Достатньо мати диплом про закінчення вищого навчального закладу, щоб отримати посаду в університетських бібліотеках ... " (2, с.26).

Виразно представляючи проблеми вітчизняного бібліотекознавства, розуміючи, що їхня наукова розробка справа не лише фахівців, але і представників науки і громадських діячів, К.І. Рубинський не без коливання, за його власним визнанням, вирішується виступити з публічною лекцією "Культурна роль бібліотеки і завдання бібліотекознавства".

Вперше за 100-річну історію Харківського університету 22 листопада 1909 в актовому залі звучали пристрасні слова бібліотекаря, що піднімає найважливіші теоретичні питання бібліотекознавства, науки, ще недостатньо відомою широкій громадськості, що аналізує стан бібліотечної справи в Росії і за кордоном. "Функціонування бібліотеки ... залежить від сили, що приводить цей механізм [бібліотеки] в рух. Силою цієї є персонал бібліотеки: тому питання про нього становить предмет самого серйозного вивчення в науці бібліотекознавства", - стверджував К.І. Рубинський (3, с.25 – 26), і тим самим майже 100 років тому передбачив появу бібліотечної профессіологіі.

У лекції К.І. Рубинський вперше ставить питання про створення кафедри бібліотекознавства в Харківському університеті. "У бібліотеці потрібен не пересічний педагог, що володіє знанням якої-небудь однієї галузі науки ... в ній потрібен педагог-енциклопедист, пройнятий вірою у велике майбутнє науки, одухотворений прагненням служити справі освіти. Виховати такого працівника може тільки університет" (3, с .27-28).

К.І. Рубинський вітає ідею видання першого в Росії професійного журналу "Библиотекарь". У першому номері журналу публікується його велика стаття "Причини безладу наших академічних бібліотек". Аналізуючи стан справ у своєму університеті, інших університетських бібліотеках Росії, К.І. Рубинський робить дуже подібний і сумний висновок про їх еволюції: "Наші академічні бібліотеки провели своє дитинство і юність без усякого догляду, між тим це був час основної організаційної роботи, яка повинна була вплинути на все їхнє подальше життя. Характерно, що першими організаторами російської академічної бібліотеки були професори французи і німці, не тільки не мали уявлення про бібліотечну справу, ні дозвілля для керування, але й не знали ні слова по-русски (Белен де Бал у Харківському, Людвіг Сторль в Казанському) ... У той час, коли у нас виникали академічні бібліотеки, на них дивилися як на склади книг ... Бібліотекар не мав навіть впливу на поповнення бібліотеки, тому що турбота про це надавалася цілком професорського персоналу. Професорський персонал не може допомогти бібліотекам. Це підтверджує досвід бібліотек Москви, Харкова , Казані. Якщо ж педагогічному персоналу ніколи займатися бібліотечними роботами, то він повинен, принаймні, дати досвідчених працівників бібліотекаря ... визнати важливе значення стану академічних бібліотек для успіху наукової та педагогічної роботи і присутності бібліотекаря в Радах навчальних закладів "(4, с. 15-16).

Слід зазначити, що проблема бібліотечного персоналу не була для К.І. Рубинського теоретичної, що добре видно зі збережених в архіві бібліотеки донесень до Ради і правління, звітів, прохань. За нетривалий період К.І. Рубинського вдається збільшити штат університетської бібліотеки. Професіоналізм, досвід, любов до справи і наполегливість здобули глибоку повагу та довіру до бібліотекаря з боку Ради університету. Вже в 1905 р. Рада порушує клопотання про збільшення кількості штатних помічників бібліотекаря і їх утримання. Коли ж клопотання було відхилено, Рада збільшив число службовців у бібліотеці за наймом за рахунок спецзасобів.

З огляду на актуальність і глибину проблем, піднятих у доповіді "Положення питання про бібліотечну персоналі в Західній Європі і у нас", лекції "Культурна роль бібліотеки та завдання бібліотекознавства" та статті "Проблеми безладу наших академічних бібліотек", Товариство бібліотекознавства доручає К.І. Рубинського виступити з основною доповіддю на Першому Всеросійському з'їзді з бібліотечної справи. З'їзд відбувся в С.-Петербурзі з 7 по 11 червня 1911

Доповідь К.І. Рубинського "Положення бібліотечної справи в Росії та інших державах" став стрижнем, навколо якого вишикувалася робота з'їзду, його секцій. Намальована К.І. Рубинського картина стану європейського бібліотекознавства і зараз викликає подив. Можна уявити, яке враження вона справила на російського бібліотекаря. Але ж на з'їзді були присутні 346 делагатов і близько 200 запрошених гостей. Всупереч прогнозам скептиків, передрікали провал з'їзду, для участі в ньому прибули бібліотекарі з найвіддаленіших губерній.

Нинішнім творцям бібліотечних законів, реформаторам бібліотечної справи цікаво було б прочитати доповідь бібліотекаря К.І. Рубинського про постановку бібліотечної справи в Європі. Зокрема, в Англії (1851) на утримання бібліотек витрачалися за 1 пені з кожного фунта стерлінгів податку на нерухоме майно; у Франції турбота про провінційних бібліотеках доручалася місцевим Радам з мером на чолі; в Німеччині зміст бібліотекарів наукових бібліотек ще в 1908 р. було прирівняне до утримання викладачів; у громадській бібліотеці Чикаго книга видавалася читачеві через 3 - 4 хвилини після подачі вимоги, а в день бібліотека видавала 10 тис. документів.

І на цьому тлі К.І. Рубинський чесно і відкрито говорить про жалюгідному стані Російських бібліотек. Єдина турбота держави - цензурний нагляд за станом фондів громадських бібліотек. В страшних умовах перебувають народні бібліотеки на селі: 25% з них з 1902 р. не можуть купити ні однієї книги, а бібліотеки доручаються не лише вчителям, а й волосним писарям, місцевим селянам.

З особливою тривогою говорив К.І. Рубинський про долю академічних бібліотек Росії, називаючи їх "головним книжковим багатством країни, стан яких є перешкодою до розвитку освіти, науки і справі викладання"(4, ч. 2, с. 3-4).

Бібліотекар російської академічної бібліотеки в офіційних паперах значився чиновником, і суспільство не допускав думки, що цьому чиновникові потрібно більше знань, ніж іншим, яким доручено зберігання казенного майна. К.І. Рубинський сформулював дуже образно і влучно статус академічної бібліотеки: "Академічні бібліотеки - життєвий нерв навчальних закладів і заслуговують того, щоб насущні потреби їх були задоволені, щоб персонал їх стояв на висоті свого покликання і був здатний довести їх механізм до можливого досконалості. Це буде досягнуто тоді, коли положення його буде прирівняно до положення викладачів, з якими його поєднує однакову освіту і служіння одній і тій же справі "(5, с. 40).

Друга доповідь К.І. Рубинського, прочитаний ним на засіданні секції академічних бібліотек з'їзду, "Бібліотечні комісії в академічних бібліотеках" був органічно пов'язаний з першим, розвиваючи проблему бібліотекаря в університетській бібліотеці. Аналізуючи досвід бібліотечних комісій в університетах Росії, бібліотекар приходить до висновку, що передача бібліотек у ведення бібліотечних комісій "була швидше паліативом, а не дійсним ліками проти тієї хвороби, тривожні симптоми якої приводили в збентеження університети"(6, с. 85).

Бібліотечні комісії сковували ініціативу бібліотекаря, ставили його в принизливе становище, тому що він не мав права бути присутнім на засіданнях Ради університету, навіть якщо розглядалося питання про бібліотеку, а в бібліотечних комісіях йому належав дорадчий голос. Доповідь був підтриманий учасниками з'їзду. У спеціальній резолюції було визнано, що гарантією правильного розвитку академічних бібліотек є самостійність бібліотечного персоналу і чітко окреслені функції бібліотечних комісій.

У ході підготовки Першого Всеросійського з'їзду з бібліотечної справи К.І. Рубинський взяв безпосередню участь у розробці проектів його документів і, зокрема, "Записки з питання про заходи, необхідні для поліпшення постановки бібліотечної справи в академічних бібліотеках". Цей документ обґрунтовував самостійність бібліотечної професії, необхідність спеціальної підготовки бібліотечного персоналу.

"Записка ..." передбачала створення кафедр бібліотекознавства та бібліографії при двох університетах (в С.-Петербурзі та Харкові), введення бібліографії в курс університетської освіти. Передбачалося поліпшення матеріального становища службовців академічних бібліотек, участь завідуючих бібліотеками в засіданнях Рад з правом вирішального голосу при обговоренні питань, що відносяться до життя бібліотеки, а також допущення до всіх бібліотечних посад осіб обох статей. Служба і пенсія бібліотечного персоналу повинні вважатися з навчальної частини.

По кожному пункту проекту на з'їзді розгорнулися дискусії. Не всі положення "Записки ..." були прийняті. Багатогодинних дискусій викликав параграф, який передбачав установа при двох університетах імперії кафедр бібліотекознавства та бібліографії. К.І. Рубинський уточнює, що ці кафедри існуватимуть для осіб з вищою освітою, які спеціально готуються займатися бібліотечною справою. Але значна частина присутніх на з'їзді віддає перевагу курсової системі підготовки фахівців. Той факт, що з'їзд не підтримав положення "Записки ..." про університетську підготовці бібліотекарів свідчить про те, що розумні й далекоглядні бібліотекознавців Росії - А.І. Калишевський, М.С. Сафронеев, О.Р. Войнич-Сяноженцкій, К.І. Рубинський та інші - випередили свій час, вбачаючи в цій формі майбутнє бібліотечної освіти.

Менш, ніж через рік матеріали Першого Всеросійського з'їзду з бібліотечної справи вийшли окремим виданням, що сучасники назвали енциклопедією бібліотекознавства. Читаєш цю книгу на одному диханні, незмінно дивуючись глибині постановки теоретичних і практичних питань нашої справи, забуваючи про те, що проходив з'їзд майже 100 років тому, так актуальні і зрозумілі сьогодні його документи.

Костянтин Іванович Рубинський ... Ім'я цього чудового бібліотекознавців, як і імена багатьох кращих представників української інтелігенції, на довгі десятиліття було забуте. Праці його після 1917 р. не перевидавалися. Відомі вузькому колу фахівців, вони давно стали бібліографічною рідкістю. Настав час повернути історії бібліотекознавства ім'я вченого і практика, з діяльністю якого пов'язане становлення і розвиток бібліотекознавства як науки, бібліотечної освіти, найстарішої університетської бібліотеки - бібліотеки Харківського університету, якій він віддав близько 40 років життя

Як же університетська бібліотека обслуговувала читачів у період з 60-х років до революції 1917 р. ( 5).

В 60-х і 70-х роках у зв’язку з тіснотою приміщення користування бібліотекою було дуже обмежене. Але й далі обслуговування читачів не поширилось.

Страницы: 1, 2, 3, 4