рефераты скачать
 
Главная | Карта сайта
рефераты скачать
РАЗДЕЛЫ

рефераты скачать
ПАРТНЕРЫ

рефераты скачать
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

рефераты скачать
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Курсовая работа: Практичний внесок К.І.Рубинського в розвиток бібліотечної справи на Україні

Кінець ХХ ст. став часом повернення до історії бібліотекознавства імені К. І. Рубинського - автора більше 30 робіт з бібліотекознавства та бібліографії, який присвятив бібліотеці Харківського університету все своє життя. Діапазон його інтересів у значній мірі визначався досвідом практичної роботи в одній з найстаріших академічних бібліотек. Надана університетом у 1902 р. можливість вивчити досвід найбільших вітчизняних бібліотек, а в 1905 р. - і бібліотек Західної Європи дозволила йому зробити порівняльний аналіз цих бібліотек. Його висновки значною мірою стали базою для подальших досліджень.

Прагнучи звернути увагу наукової і бібліотечної громадськості на проблеми вітчизняного бібліотекознавства, 22 листопада 1909 К. І. Рубинський виступив у Харківському університеті з публічною лекцією «Культурна роль бібліотеки і завдання бібліотекознавства». Він був одним з перших бібліотекознавців, що звернулися до розгляду складних питань бібліотекознавства, яке, на його думку, не завжди визнавалося наукою; вперше розглянув бібліотечна справа як феномен культури, як значне суспільне явище, а бібліотеку - «... як організм, що підкоряється загальним законам життя »(5. С. 26). Об'єктом науки бібліотекознавства, за Рубінський, є бібліотечна справа, а предметом - закони його розвитку.

На думку В. А. Мільман, дослідника творчості К. І. Рубинського, «... якщо б Рубинський більше нічого не написав, його, безумовно, слід вважати фундатором бібліотековедческой думки в Україні» (6. С. 26).

З 1908 р. К. І. Рубинський - активний член Товариства бібліотекознавства (Санкт-Петербург). Глибина і актуальність питань, поставлених у його публічної лекції, доповідях на засіданнях Товариства і статтях, отримали високу оцінку бібліотечної громадськості. За дорученням Товариства він брав участь у підготовці Першого Всеросійського з'їзду з бібліотечної справи, у розробці його документів.

І ще про ставлення двох бібліотекознавців до найважливішого питання бібліотекознавства - підготовці фахівців бібліотечної справи. Головним імпульсом для осмислення вітчизняними бібліотекознавців власної професії, її статусу в суспільстві було те, що наприкінці ХІХ ст. багато хто з бібліотекарів отримали можливість ознайомитися з постановкою бібліотечної справи в Західній Європі, де ще в першій половині ХІХ ст. були створені професійні об'єднання бібліотекарів, виходили сотні спеціальних бібліотечних журналів, а бажаючі служити в бібліотеці могли отримати спеціальну освіту.

К. І. Рубінський, що відвідав в 1905 р. найбільші бібліотеки Парижа, Відня, Берліна, Женеви, Лозанни, Берна, знайомий з іноземних джерел з роботою бібліотек Англії, США, узагальнив їх досвід в доповіді «Положення питання про бібліотечну персоналі в Західній Європі і в нас », з яким виступив на засіданні бібліотечної комісії в Харківському університеті 19 березня 1906« Швидке поширення освіти у всіх культурних країнах, - говорив він, - зажадало пред'являти до осіб, які бажають служити в бібліотеці, такі вимоги, яким можуть задовольняти тільки люди, енциклопедично освічені й дійсно знають все те, що відноситься до книжкового справі ... У нас не звертають ніякої уваги на склад бібліотечного персоналу, на його підготовку та придатність до бібліотечної справи, на його матеріальне становище »[10. С. 24]. Питання про бібліотечну персоналі з тих пір червоною ниткою проходив у всіх статтях і доповідях Рубинського.

Доводячи необхідність визнання бібліотечної справи справою державного значення, Рубинський підняв в доповіді важливе питання про необхідність організації професійної підготовки бібліотечних кадрів. Розроблена ним і Е. Н. Добржинського «Записка з питання про заходи, необхідні для поліпшення постановки бібліотечної справи в академічних бібліотеках» передбачала створення кафедр бібліотекознавства та бібліографії при двох університетах - Санкт-Петербурзькому і Харківському, введення бібліографії до курсу університетського навчання. Далекоглядні вітчизняні бібліотекознавців - А. І. Калишевський, О. Р. Войнич-Сяноженцкій, М. С. Сафронеев та інші - бачили в цій формі навчання майбутнє вищої бібліотечної освіти.

З'їзд розробив резолюцію, сформульовану освітні та кваліфікаційні вимоги до фахівців академічних бібліотек. І хоча більшістю голосів перевага була віддана курсової системі навчання, значення прийнятих з'їздом рішень важко переоцінити.

Розробкою і реєстрацією Статуту Харківської філії займався К. І. Рубинський разом з бібліотекарем Харківської громадської бібліотеки О. І. Прозоровського.

К. І. Рубинський неодноразово звертав увагу наукової громадськості і професіоналів на значення зведених каталогів найбільших бібліотек. У доповіді «Положення питання про бібліотечну персоналі в Західній Європі і у нас» він докладно описав досвід створення зведеного каталогу німецьких бібліотек, визначаючи його «... як факт, який мав видатне національне значення в Німеччині» (9, С. 23).

У 1911 р. на Першому Всеросійському з'їзді з бібліотечної справи він виступив із проектом створення спільними зусиллями академічних бібліотек і вчених товариств зведеного каталогу російських бібліографічних покажчиків (27. С. 101, 197]. Спеціальною резолюцією з'їзд підтримав цю пропозицію.

У 1928-1929 рр.., Повертаючись до ідеї зведеного каталогу, К. І. Рубинський склав «Зведені каталоги періодичної закордонної наукової літератури по бібліотеках м. Харкова». Каталог 1929 об'єднав відомості про наявність в 39 бібліотеках міста 1 375 назв періодичних видань. Це дозволило координувати їх придбання і використання.

На жаль, далеко не всім планам харківських бібліотекознавців судилося збутися. Насувалися історичні події, що відбилися на долі Батьківщини, вітчизняної культури і долі людей.

К. І. Рубинського, що стояв в стороні від ідеологічної боротьби, мовчазно протидіяла вимогам офіційної влади до наукових бібліотек, вже не запрошували до участі в спеціальних нарадах, конференціях, з'їздах. У 1922 р. він відсторонений від керівництва бібліотекою Харківського університету. Перекладений на принизливу для нього посаду помічника бібліотекаря, він виживав завдяки перекладам романів Е. Золя з французької на українську мову. У 1930 р. К. І. Рубинський трагічно загинув (потрапив під колеса приміського поїзда). Доля вберегла його від подальших принижень, зачеркнувшіх наукове майбутнє багатьох його сучасників.

3.1.1 Костянтин Іванович Рубинський про процес розвитку бібліотекознавства як науки

На початок XX століття припадають перші спроби визначення структури бібліотекознавства як необхідної дисципліни. Це зробив Костянтин Іванович Рубинський.

22 листопада 1909 р. в актовому залі університету Костянтин Рубинський виступив з публічною лекцією "Культурна роль бібліотеки й завдання бібліотекознавства". Вперше за столітню історію в його стінах прозвучали палкі слова на захист книгозбірні. Доповідач підкреслив жалюгідне становище бібліотек в країні, особливо народних і сільських, мізерну оплату праці бібліотекарів. Розглядаючи бібліотеку як "фактор людської культури... як капітал, і при тому найцінніший капітал кожної країни, в який вкладене все знання людства", Рубинський вважає: необхідна наука, "яка б займалася вивченням оборотів капіталу; що являє собою найвищу цінність для культури людини. Така наука існує. Вона називається бібліотекознавство" (8, с.2І).

Рубинський вважав, що бібліотека як фактор людської культури завойовує все більше й більше значення та заслуговує стати предметом серйозного вивчення. Бібліотеки є цінним капіталом кожної країни, в який вкладено усі знання людства. Обертання наукового капіталу, який міститься в бібліотеках, заслуговує на саме серйозне вивчення. При цьому необхідне існування науки, яка б займалася вивченням причин, що сприяють розвиткові такого "капіталу" Така наука існує. Вона називається бібліотекознавство.

Виникла вона у XIX ст. Базисом цієї науки є вироблення найкращих засобів розповсюдження знань шляхом надання у користування книг, що збираються з цією метою, вивчення механізму бібліотек, дослідження значення бібліотек як фактора культури, вивчення роботи цього фактора у його взаємодії зі школою та його самостійної роботи, зв’язок із суспільними умовами життя у різні часи та у різних народів, дослідження значення, яке мала бібліотека не тільки для розповсюдження знань, але й для розвитку науки.

Поряд з цими завданнями вивчення діяльності народних бібліотек, умов, при яких вони найкраще досягають своєї мети, має значний інтерес, їх устрій, організація, склад, доступність, вплив на народні маси -всі ці питання важливі, так само як питання про організацію громадських бібліотек, що набувають все більшого інтересу в очах громадськості. Тому у бібліотекознавстві народним та громадським бібліотекам має відводитись важливе місце.

Але ще більшу важливість в цій науці мав питання про академічні бібліотеки, які служать завданням викладання та завданням науки. Історичне вивчення питання про взаємодію між бібліотекою та наукою, між бібліотекою та вищою школою проллє світло й на історію бібліотекознавства, й на історію викладання, й на історію самої науки.

Історія бібліотечної справи покаже поступовий розвиток діяльності бібліотеки, як фактора культури; але вивчення історії бібліотек важливе ще в іншому відношенні. В бібліотеці як у люстерку відображається культурне життя суспільства в певну епоху. Інвентар великої бібліотеки покаже вам до найменших дрібниць все, чим цікавилося сучасне йому суспільство: і ступінь розвитку науки, і стан мистецтва, і релігійно-моральні, й педагогічні та правові погляди суспільства. Будь-яка бібліотека є відображенням своєї епохи, й вивчення її є разом з тим всебічним ознайомленням з невідомою епохою /8/.

Надзвичайно цінний матеріал надав для історії культури не тільки інвентар бібліотеки, який дав можливість судити про ступінь розвитку культурних прошарків суспільства, про його духовні та матеріальні потреби, але й ті відомості, які свідчать про діяльність бібліотек.

Статистика діяльності бібліотек надає можливість виміряти ступінь розвитку освіти в країні, ступінь розвитку потреб у книзі та потяг суспільства до освіти: вона може показати, якими питаннями переважно цікавилося воно; вона може розказати та висвітлити такі сторони у духовному житті суспільства, які залишаться недостатньо висвітленими при залишених у невідомості матеріалів, що зберігаються в архівах бібліотек. Вивчаючи цей матеріал, історія бібліотекознавства відновлює прогалину, яка існує в науці, й тому є необхідною її частиною.

З допомогою та при вивченні історії бібліотекознавства й тих умов, при яких здійснювалася робота бібліотек, повинні бути відкриті закони, які зумовлюють правильну і прогресивну дію важливого фактора культури.

Так як не тільки популяризація знань, але й рух науки ускладнюється недоліками в діяльності бібліотек, то й вивчення законів цієї діяльності становить предмет вивчення про бібліотеку, яке визнав бібліотеку організатором, що підкоряється законам життя.

Вивчення складових частин бібліотеки як своєрідного механізму, його функцій, розподілення книг в ньому, реєстрування, їх опис, системи каталогізації, збереження каталогів складав головний предмет бібліотекознавства (15, 25).

Вивчення науки бібліотекознавства відновить прогалину в історії культури. Університетська наука, яка постійно залежить від бібліотеки та книги, повинна відвести відповідне місце вивченню минулого бібліотеки та книги, до слідженню значення бібліотеки як фактора культури, фактора людського прогресу.

Наука бібліотекознавства разом з допоміжною наукою бібліографією повинна представляти не вузькоспеціальний характер, повинна мати своїм завданням не одну тільки підготовку бібліотечного персоналу, - хоча й це завдання тісно пов’язане із іншими завданнями бібліотекознавства, виправдала б існування кафедри бібліотекознавства в університеті. Розробка цієї науки в університеті повинна мати за мету детальне вивчення усіх питань бібліотечної справи з допомогою висвітлення розвитку кожного окремого питання, а також загальне дослідження історичного минулого бібліотечної справи з вивченням того, як вплинув на нього розвиток науки і як відображався його стан на стані науки, зокрема на викладанні та розповсюдженні освіти. Бібліотекознавство повинно поступово виробити кращі системи постановки бібліотечної справи для кожного окремого виду бібліотек шляхом історичного вивчення тих спроб, які були зроблені у кожній окремій галузі. При цьому бібліотекознавству потрібно мати на увазі, що механізм бібліотеки, як важливий фактор прогресу, повинен бути доведений до такої досконалості, щоб вона могла розвивати щонайширшу діяльність.

Необхідно звертати увагу на бібліотеку як на важіль, який швидко зрушує прогрес людства. Через бібліотеку книга набуде широкого розповсюдження серед різних прошарків населення країни. Книга потрібна як ключ до знань. Вона повинна зробитися доступною в усіх книгосховищах, тому що народ створив ці книжкові скарби, а користування ними є його правом.

Удосконалення механізму бібліотек є громадським обов"язком. Представники науки повинні зробити свій внесок у вирішенні загального культурного завдання - розробляючи науку бібліотекознавства зробити книжкові скарби, зібрані у бібліотеках, загальним надбанням.

Таким чином, Костянтин Рубинський переконаний: університетська наука, що безпосередньо залежить від книги та бібліотеки, мав прийти на допомогу бібліотекознавству; бібліотека є соціальний інститут, який мав сприяти просвіті народу, а організація бібліотечної справи - це державна турбота (35).

Виступ мав значний резонанс не тільки серед університетської громадськості, а й серед фахівців (40).

Свої погляди на роль бібліотек у розвитку суспільства, бібліотекознавство як наука висвітлені також у 30-х роках у неопублікованих частково незавершених статтях Костянтина Рубинського, рукописи яких зберігаються у відділі рідкісної книги бібліотеки Харківського Державного університету. Серед них: "Библиотеки й руководство детским чтением", "Деятельность библиотечного кружка при ЦНБ в 1926 р.", "Не можна відкладати на довгий час наукову організацію праці по наукових бібліотеках", "Размещение книг в библиотеке" (Додаток 1).

3.1.2 Погляди Костянтина Івановича Рубинського на роль і значення спеціальних бібліотек

З самого початку своєї діяльності Рубинський працював над історією університетської книгозбірні. Душею цієї справи був професор Д.Багалій. В ці роки він спільно з В.Бузескулом, М.Сумцовим, Д.Міллером видає "Опнт истории Харьковского университета" в 2-х томах, "Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет существования", унікальний фотоальбом до 100-річчя університету, за його редакцією видаються книги з історії окремих факультетів університету. Під впливом професора Д.Баталія в 1907 році Рубинський видає історичний нарис "Библиотека Харьковского университета за 100 лет ее существования'71805-1905 гг/". Це перша і, мабуть, чи не єдина в Україні праця історика та бібліотекознавця, який залишив нащадкам ґрунтовний опис діяльності найстарішої університетської бібліотеки(4,5,8).

Відвідавши міста Москву, Петербург, Юрьев /Тарту/, Варшаву, він ознайомився з діяльністю 25 бібліотек, перш за все університетських, ретельно вивчив їх досвід. Повернувшись до Харкова, Рубинський представив Раді Харківського університету звіт про відрядження та свій проект перенесення та розміщення фонду бібліотеки університету, який було затверджено про спеціальні бібліотеки.

Костянтин Іванович Рубинський надрукував в перших номерах журналу "Библиотекарь" статтю "Причины неустройства наших академических библиотек" /І9І0р./. Він брав участь у підготовці спільно з Е.М.Доброжинським "Записки по вопросу о мерах,необходимых для улучшения постановки библиотечного дела в академических библиотеках".

Жваву дискусію викликала й друга доповідь Костянтина Івановіна Рубинського "Библиотечные комиссии в академических библиотеках", з якою він виступив на секції академічних та спеціальних бібліотек на 1-му Всеросійському з'їзді з бібліотечної системи /1911 р./(35).

За матеріалами доповіді Костянтина Івановича ректор Харківського університету Д.Багалій виносить питання про стан академічних бібліотек на розгляд Російської академії наук, направляє в комісію зі створення нового університетського статуту пропозиції, а в раду вузів - циркуляр "Записка з питань про заходи, необхідні для покращення постановки бібліотечної справи в академічних бібліотеках". Але грунт для цього ще не було підготовлено і рішенням І Всеросійського з'їзду з бібліотечної справи, як і циркуляру, не судилося реалізуватись (8,41).

У 1925 році на 1-й конференції наукових бібліотек /Київ/ В. Дубровський /Укрнаука/ висловлює ідею об'єднання колишніх університетських і публічних бібліотек. Рубинський публікує у 1928 році чотири статті, в яких обґрунтовує недоцільність такої акції. "117 років, пише він, - збирали вчені університету свою бібліотеку... Ліквідувавши її, ми втратимо концентровану наукову бібліотеку, де кожний вчений, кожний зацікавлений тим чи іншим питанням міг би знайти собі відповідну книжку. Не в інтересах науки ламати бібліотеку" (20). Відтоді розпочинається багаторічна дискусія про долю університетської книгозбірні. Висуваються проекти об'єднання бібліотек університетської та ім.В.Короленка, ліквідації першої як самостійної установи й передачі фондів тільки-но створеним вузам (ДОДАТОК 1; №14,15,16).

Костянтин Іванович Рубинський був першим, мабуть, єдиним професіоналом, який став на захист університетської бібліотеки, доводячи недоцільність об'єднання університетськи бібліотек з публічними.

Університетську /спеціальну/ бібліотеку Костянтин Іванович Рубинський вважав невід'ємною частиною вищого навчального закладу (42).

Рубинський підкреслював, що спеціальні /університетські/ академічні бібліотеки повинні здійснювати регулярні книгообмінні зв'язки з науковими організаціями, як в самій країні, так і за її межами. Він наголошував, що принцип доступності в діяльності спеціальних /університетських/ бібліотек повинен бути одним з провідних. А саме, можливість користуватися фондами фундаментальної бібліотеки університету отримують паралельно з професурою і студенти цього навчального закладу.


Висновки

З іменем одного з засновників українського бібліотекознавства Костянтина Івановича Рубинського пов’язане становлення і розвиток цієї галузі знань наприкінці ХІХ – початку ХХ століття. Його наукові інтереси були доволі різнобічними: історія бібліотечної справи, її організація, бібліотекознавство як наука, бібліотечна освіта, проблеми педагогіки й охорони дитинства, переклади класичної французької літератури українською мовою, тощо. Але головною справою його життя була бібліотека Харківського університету.

Близько сорока років Костянтин Іванович Рубинський очолював найстарішу українську книгозбірню, зберіг її унікальні фонди, згуртувавши навколо себе колектив фахівців-ентузіастів.

Коли Костянтин Іванович розпочав свою роботу в бібліотеці Харківського університету, остання знаходилась в тяжкому стані – був великий нерозібраний книжковий фонд, були відсутні каталоги, право на користування бібліотекою мали тільки професори університету.

Під керівництвом Костянтина Івановича Рубинського було завершено складання алфавітного та систематичного каталогів, оброблені недоступні доля читачів на протязі 70-ти років „нерозібрані” фонди, встановлені регулярні книгообмінні зв”язки з науковими організаціями, як в самій країні, так і за її межами, вперше можливість користуватися фондами фундаментальної бібліотеки отримали студенти.

Завдяки наполегливості Рубинського Рада університету прийняла рішення про будівництво нового приміщення бібліотеки. У 1902 році університет отримав одну із перших на Україні та першу у Харкові спеціально побудовану бібліотечну будову з читальним залом на 250 місць, службовими приміщеннями і книгосховищем з металевими конструкціями ( за проектом російського архітектора В.Величко).

Почали видаватися бюлетні нових надходжень, було встановлено книгообмін бібліотеки Харківського державного університету з науковими установами Росії та Західної Європи. Студенти вперше отримали право користуватися фондами Фундаментальної бібліотеки університету. А його історичний нарис „Библиотека Харьковского университета за 100 лет ее существования (1805_1905 гг.) (Х., 1907) – перша, і мабуть, єдина в Україні праця історика і бібліотекознавця, що залишив нащадкам найбільш повний опис діяльності найстарішої університетської бібліотеки за століття її існування.

Досліджуючи значення бібліотеки, як фактора людського прогресу, Костянтин Іванович Рубинський вважав, що бібліотека є соціальний інститут, який повинен сприяти освіті народу, а організація бібліотечної справи повинна стати державною турботою. Саме тоді він сказав прекрасні слова : „Книга потрібна, як ключ до знання. Вона повинна зробитися доступною в усіх книгосховищах. Робоча копійка народу створила ці народні цінності: користування ними складає його право”.

Розглядаючи бібліотеку, як „... фактор человеческой культуры, как капитал, и притом самый ценный капитал каждой страны, капитал, в котором зложено все значение человечества”, Костянтина Івановича Рубинського „Культурная роль библиотеки и задачи библиотековедения” (1919 р.). Жанр лекції дозволив автору викласти схему своїх поглядів з питань історії, теорії і практики бібліотечної справи. Безумовною заслугою Костянтина Івановича Рубинського є те, що він одним з перших дослідив в Україні процес розвитку бібліотекознавства, як науки, і аргументовано це пояснив.

Він вказував, що головним предметом бібліотекознавства є вивчення складових частин механізму бібліотеки: функцій отримання, розподілення книг всередині її, реєстрації, описування, системи каталогізації, зберігання каталогів. Не менш важливими питаннями бібліотеки є: інвентар бібліотеки, зберігання книг, персонал бібліотеки.

На його думку, представники науки не повинні усторонюватися від участі у вирішенні завдань розробки науки бібліотекознавства. Костянтин Іванович Рубинський був вевнений, що бібліотекознавство потрібно включати до числа університетських наук; університет повинен прий ти на допомогу цій науці, відвести відповідне місце вивченню минулого книги.

Таким чином, можна зробити висновки, що:

1.  Внесок Костянтина Івановича Рубинського в процес формування бібліотекознавства як науки, у розв’язання важливих теоретичних і практичних проблем бібліотечного будівництва дозволив вважати його видатним теоретиком українського бібліотекознавства.

2.  Підхід Костянтина Івановича Рубинського до бібліотеки і бібліотечної справи як до суспільного явища склали методологічну базу українського бібліотекознавства.

3.  Діяльність Костянтина Івановича Рубинського в галузі бібліотекознавства стала важливою умовою подальшого розвитку теорії і практики бібліотечної справи в Україні.

Роботи Костянтина Івановича Рубинського вплинули на подальший розвиток концептуальних поглядів на бібліотекознавство, як науку і навчальну дисципліну. Думки Костянтина Івановича Рубинського про місце бібліотекознавства в історії культури, про його роль в системі наук не загубили актуальності й сьогодні.

Сьогодні праці Костянтина Івановича Рубинського, якого заслужено можна вважати одним з засновників вітчизняного бібліотекознавства, зберігають своє практичне й теоретичне значення. Історія підтвердила правильність його теоретичних висновків. Бібліотекознавство визнано наукою й успішно розвивається.

У спадщині Костянтина Івановича Рубинського цінним є також те, що він довів, що бібліотечна справа – професія, до якої потрібно готуватися так само, як і до іншої роботи. Важливою є його думка, що „продуктивність роботи осіб жіночої статі не менша, ніж продуктивність роботи чоловіків і немає підстав закривати їм доступ до штатних посад”. Костянтин Іванович Рубинський й сам був причетним до підготовки майбутніх бібліотечних кадрів. Так, він викладав історію бібліотечної справи та основи бібліотекознавства на курсах бібліотекарів червоноармійських бібліотек. В голодному 1917 році Костянтин Іванович Рубинський, розуміючи необхідність об’єднання бібліотечних працівників, стає ініціатором створення у Харкові першого професійного об’єднання бібліотекарів, яке він очолив і розробив статут.

Тепер бібліотечна професія набула соціального статусу. Створена система бібліотечної освіти, за яку він вболівав, у джерел якої стояв. Рубинський вивчає досвід вітчизняних і зарубіжних бібліотек, відвідуючи книгозбірні Москви, Петербурга, Юр”єва, Києва, Варшави, Відня, Берліна, Женеви, Лозанни, Берна, Мюнхена, Відня. Результатом цього стала розгорнута картина стану бібліотек в різних країнах, яка була подана ним у доповіді на Першому Всеросійському з”їзді з бібліотечної справи ( 1 червня 1911 р.) „ Положение библиотечного дела в России и других государствах”. Добре обізнаний із станом бібліотечної справи в Росії та країнах Західної Європи, Костянтин Іванович Рубинський вважав за свій обов’язок звернути увагу наукової громадськості на проблеми вітчизняної теорії і практики бібліотечної справи.

Костянтин Іванович Рубинський показав знання стану навчання та виховання дітей, ролі бібліотеки в цих процесах, співвідношення бібліотеки і школи. Ці питання він розглядав у своїх бібліотекознавчих роботах і рефератах, які публікувалися у журналах „Шлях освіти”, „Друг дітей”.

Особливістю його публікацій були відкритість та принциповість у висловленні своїх поглядів, дискусійність та критичне осмислення різних підходів до вирішення теоретико-методичних проблем бібліотечної справи.

Підставою для високої оцінки внеску Костянтина Івановича Рубинського є ряд незаперечних цінностей його праць. По-перше, ним було виділено бібліотекознавство як науку, доведено значення місця цієї науки та її роль в історії культури та в системі інших наук. По-друге, зміст і характер його праць ґрунтуються на наукових засадах, на висновках і узагальненнях, здобутих автором у процесі наукового пошуку.

Вивчаючи праці Костянтина Івановича Рубинського, ми отримуємо можливість більш глибоко зрозуміти тенденції розвитку бібліотекознавства, розв’язати проблеми, які до цих пір залишалися малодослідженими.

Багато із спадщини Костянтина Івановича Рубинського співзвучно нашому часу, в першу чергу його громадська позиція вченого, його високий професіоналізм. В особі Костянтина Івановича Рубинського ми маємо значного діяча в галузі вітчизняного бібліотекознавства. Теоретичні роботи, їх актуальність і значимість сьогодні, діапазон бібліотечних інтересів дають всі підстави вважати його фундатором українського бібліотекознавства, його ім’я буде належним чином вписане в літопис історії української бібліотечної справи.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України, 27 січня 1995 року.// Бібл.вісн.– 1995.– №22 - C. 1-5.

2. Державна програма розвитку української культури на 1999 - 2005 роки: Проект //Культура і життя.– 1998.– 21 жовтня.– С. 1-2.

Абрамов К. История библиотечного дела : учебник. - М.,1980. - С.105-108, 112.

3. Багалей Д.И. Опыт истории Харьковского университета / Д.И.Багалей; по неизданным материалам/. Т.1. /1802-1815/. – X.,1893-1898.– 1204 с.

4. Багалей, Д.И. Опыт истории Харьковского университета. Т.2. Д.И.Багалей.–X.,1904.

5. Балика Д. Бібліотека в минулому: культурно-іст. нарис/ Д.Балика; УНІК.– К.,1925.-118 с.

6. Історія українських бібліотек.– С.87-116.

7. Березюк Н. Возвращенное имя: библиотековед К.И.Рубинський (1860 – 1930)/ Н.Березюк // Бібл.форум України. – 2005. – № 2. – С. 61 – 64.

8. Березок Н.М. Костянтин Рубинський / Н.М.Березюк //Бібл.вісн.– 1996.– №3.-С.30–34.

9. Березюк, Н. Пам’ яті Костянтина Рубинського / Н.Березюк //Бібл.вісн.– 1997.– № 4.– С27.

10.Березюк Н.М.Український бібліотекознавець К.І.Рубинський і Центральна наукова бібліотека Харківського державного університету / Н.Березюк //Бібліотека у демократичному суспільстві: зб.матеріалів Міжнар.наук.конф.-К.,1995. – С.188– 192.

11.Беркович Э.С. Систематический указатель к Запискам Харьковского университета за 1874-1919гр./ Э.С.Беркович, К.А.Балицкая, М.Г.Швалб. – Х.: Изд-во Харьковского ун-та, 1953.– 59 с.

12.Беркович Э.С. Указатель к периодическим изданиям историко-филологического общества при Харьковском университете за 1886/ Э.Беркович, Р.Ставинсквя. – 1914 гг.– Х.: Изд-во Харьковского ун - та , 1955.–70 с.

13.Бібліотека у демократичному суспільстві: з6. матер. Міжнар. наук. конф. /КДІК; Укр. бібл. асоц. – К., 1995. – 134 с.

14.Бібліотеки - скарбниці знань.- К.,1975. – С. 25–27.

15. Бібліотеки Української РСР: довід.-Х., 1974. - С. 138 - 139.

16. Библиотековедение. Общий курс: учебник. – М.: Кн.палата, 1988.– С. 96–98.

17.Бібліотекознавство. Теорія, історія, організація діяльності бібліотек: підруч. – X.: Основа, 1993. – С. 62 - 64.

18. Бібліотечна Україна: довід. – К., 1996.– 382 с.

19. Вузівська бібліотека: Історія. Теорія. Досвід роботи.– Л., 1993.– 108 с.

20. Гуменюк М.П. Библиография и библиотековедение в научном наследии академика АН УССР Д. И.Багалея / М.П.Гуменюк // Информационно - библиографическая и справочная работа: сб.науч.тр. /БАН СССР.– М., 1978. – С. 237 - 245.

21. Гуменюк М.П. Біля джерел української радянської бібліографії / М.П.Гуменюк.– К., 1991.– 62 с.

22. Гуменюк М.П. Українські бібліографи ХІХ - поч.ХХ ст. / М.П.Гуменюк. –Х.,1969.– С.48 – 51.

23. Єщенко Ф.О. Бібліотечна справа на Україні в роки відбудови народного господарства / 1921-1925 pp./: матеріали до лекції з курсу "Історія бібліотечної справи в СРСР" / Ф.О.Єщенко; Харк.держ.бі бл.ін. – Х., 1961.– 47с.

24. Информационно - библиографическая и справочная работа: сб.науч.тр. /БАН СССР. - М., 1978 - 361 с.

25.История библиотечного дела на Украине /1917-1932 гг./: учеб.пособие /ХГИК. – Х., 1975– 208 с.

26. Коган М. Старопечатные книги (Центральная науч. б-ка Харьковского гос. ун-та им. А. М.Горького) / М.Коган //Библиотекарь.– 1948.– № 1.– С. 41– 42.

27.Козловський В. Короткі нариси з історії Харківського державного університету ім.О.М.Горького / В.Козловський.– X., 1940. – 205с.

28.Короткі нариси з історії Харківського державного університету ім.О.М.Горького.– X.,1940.– 205 с.

29.Лосиевский И.Я. Роль изданий Харьковского университета в развитии социологической мысли на Украине в 1-ой четверти XIX в./ И.Я. Лосиевский //Социальная роль книги: сб. науч. тр. /АН Украинской ССР; ЦНБ.- К.:Наук.думка, 1987.– С. 63 – 74.

30.Мазманьянц В.К. З історії бібліотеки Харківського державного університету / В.К.Мазманьянц //Бібліотекознавство і бібліогр.- 1977. – Вип. 17. – С. 106 - 116.

31. Мазманьянц В.К. Юбилей библиотеки Харьковского государственного университета /В.К.Мазманьянц //Науч. и технические б-ки. – 1981.– № 1.– С. 37- 41.

32.Мазманьянц В.К. История Центральной научной библиотеки Харьковского университета /1805 – 1917 гг./Мазманьянц В.К., Зайцев Б.П., Куделько С.М. – Х., 1992. – 68 с.

33.Науково-методичні центри бібліотек Української РСР //Довідник бібліотекаря.– X., 1977.– С.363 –367.

34. О создании Харьковской центральной научной библиотеки: Постановление Совета Народных Комиссаров от 27 февраля 1922 г.//Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины.– 1922.– № 4.– С. 1 52 – 1 54.

35. О Центральной научно-учебной библиотеке: Постановление Совета Народных Комиссаров УССР от 27.11.1922 г. //Там же.– № 9.– С. 150 –157.

36.Одинока Л.П. Внесок українських бібліотекознавців у розвиток вітчизняного бібліотекознавства / Л.П.Одинока //Тези до XIX та XX звітних конф. проф.-викл. складу та асп. ін-ту /КЛІК– К.,1992.– Ч.1.– С.88 - 90.

37. Прокопова В.Д. Основні напрямки становлення та розвитку краєзнавчої бібліографії в Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету/ В.Д.Прокопова //Бібліотека у демократичному суспільстві:зб. матеріалів Міжнар. наук. конф. /КДІК; Укр.бібл.асоц . – К., 1995. – С. 99–102.

38.Сеть и контингент государственных университетов УССР: Постановление Совета Народных Комиссаров УССР от 21 июня 1933 г. //Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины.-1933.– № 43.–С.1 - 28.

39.Социальная роль книги: сб.науч.тр./АН Украинской ССР, ЦНБ. – К.: Наук.думка, 1987.- 92 с.

40.Тези до XIX та XX звітних конференцій професорсько-викладацького складу та аспірантів інституту /КДІК; Ч.1.–К., 1992. – С. 88– 90.

41. Треті читання пам’яті Костянтина Івановича Рубинського: Бібліотека на порозі ХХІ століття: історія і сучасність / Харк.нац.ун-т ім.В.Н.Каразіна; уклад. Н.М.Березюк. – Х., 2001. – 44 с.

42.Фридьєва Н.Я. Центральна наукова бібліотека Харківського державного університету /до 135-річчя її існування/ Н.Я.Фридьева //Короткі нариси з історії Харківського державного університету ім.О.М.Горького.– X., 1940. – С. 107–132.

43.Шестриков П.С. Постановка библиотечного дела в университетах и других библиотеках России. -Одесса: тип. Б.М.Сапожникова, 1915.


Страницы: 1, 2, 3, 4


рефераты скачать
НОВОСТИ рефераты скачать
рефераты скачать
ВХОД рефераты скачать
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

рефераты скачать    
рефераты скачать
ТЕГИ рефераты скачать

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, рефераты на тему, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.