Курсовая работа: Практичний внесок К.І.Рубинського в розвиток бібліотечної справи на Україні

Як це не дивно, але в офіційних звітах про роботу бібліотеки в 90-х роках, про кількість виданих книжок взагалі нема ніяких даних. Всі звітні дані стосуються тільки зростання книжкового фонду і його матеріальної оцінки. І лише з 1902 р. у річних звітах бібліотеки є цифри виданих книжок. Так, в 1903 р. з фундаментальної бібліотеки видано книг: професорам, викладачам, стороннім особам і студентам - 6604 томи; із студентського відділу - 4646 томів. В 1904 р. всього було видано 16015 томів. Звіту про роботу бібліотеки в 1905 р. немає, бо у зв’язку з революцією 1905 р. Харківський університет був закритий (41).

Крім того, зал бібліотеки був відданий під аудиторію для читання лекцій, що звичайно, негативно відбивалось на роботі бібліотеки.

В 1910 р. всього було видано 37949 книг, в 1912 р. - 46201 том, в 1913 р. - 59382, в 1915 р. - 45543 (27,28-30).

Право користуватися бібліотекою було надано професорсько-викладацькому складові, службовцям університету, студентам і стороннім особам, останнім - після внесення повної застави.

Бібліотека працювала в одну зміну, в учбовий час була відкрита від 10 до 3 години дня, крім неділь і свят. Влітку вона працювала чотири рази на тиждень. На різдвяні канікули бібліотека відкривалася лише в так звані "присуственние дни", коли бібліотечні працівники по черзі виконували свої функції. В період великодніх канікул бібліотека закривалася за три дні до Великодня і не працювала протягом 10-11 днів.

Взагалі, як ми бачили, великі фонди бібліотеки використовувалися мало. І не випадково К.І.Рубинський, який довго працював в університеті при підтримці приватних жертводавців "составилась громадная библиотека стоящая полмиллиона. По видимому она должна бы служить источником просвещения для всего края, а между тем она едва могла удовлетворять небольшое число профессоров й студентов" История ее представляет какую-то загадку" /Рубинский К.И.      Библиотека Харьковского университета. – Х.,1907-С.3 7-3 8./.

Розгадку цього Костянтин Рубинський шукав у тому, що службовці бібліотеки були погано забезпечені, недосить освічені, слабо знали бібліотечну роботу і т.д. Для нас, однак, не має ніякого сумніву в тому, що розгадку треба було шукати у всій політиці царського самодержавства.

У 1917-1919 рр. бібліотека разом з університетом важко переживає зміну режимів на Україні, внаслідок чого університет виявився практично без фінансування. Але, незважаючи на голод і холод, до бібліотеки поступово поверталися співробітники. У це винятково важкий час, в умовах масового знищення і розтягування фондів бібліотек, К.І. Рубинського вдалося не лише зберегти фонд найстарішої вітчизняної університетської бібліотеки, але й примножити його. Розпорядженням місцевої влади в Харкові створена комісія з порятунку бібліотек емігрантів, до складу якої увійшов і К.І. Рубинський. Одночасно йому доручили завідування складом конфіскованих в емігрантів книг; він складав списки цих книг, розподіляв їх між районними, окружними, науковими бібліотеками; найцінніші видання передав в університетську бібліотеку та бібліотеку ім. В.Г. Короленка. Ця трудомістка і відповідальна робота згодом стала предметом важких політичних звинувачень на його адресу. (Про те, що насправді відбувалося в бібліотеках, особливо наукових, в 1920-1930-х рр.. Відомо дуже мало. Історикам бібліотечної справи ще належить об'єктивно відновити цей період в бібліотеках, за якими також пройшла безжальна репресивна машина. І доля До . І. Рубинського - одна з багатьох потрапили в її жорна.) (29).

У 1920 р. в Україні почалася реформа вищої освіти; університети знищувалися як архаїчна академічна вища школа. До кінця 1920 р. Харківського університету вже не існувало, а замість нього створюється Академія теоретичних знань (через рік безславно закінчила своє існування), а в травні 1921 р. - Харківський інститут народної освіти (Хіно) з двома факультетами: соціального виховання і професійної освіти. Що відкрився при Хіно в 1925 р. політпросветфакультет і став прямим попередником майбутнього перший на Україні бібліотечного вузу.

З ліквідацією університету бібліотека залишилася без фінансування; Наркомпрос перевів її під свою опіку. Бібліотека отримала статус публічної, загальнодоступної і нова назва - Центральна науково-учбова бібліотека.

У 1921 р. К.І. Рубинський спільно з М.О. Габель за дорученням Наркомосу розробляв десяткову систему класифікації для педагогічної бібліотеки. Він викладав історію бібліотечної справи та основи бібліотекознавства на курсах бібліотекарів червоноармійських бібліотек (30).

У 1920-і рр. перед науковими бібліотеками було поставлено завдання активної участі у політичному та економічному житті країни. І цей ухил бібліотечної роботи з притаманними йому формами роботи визнавався чи не єдиним завданням академічних бібліотек, руйнуючи їх функції. Мовчазно протидіючи новим вимогам офіційної влади, К.І. Рубинський, людина надзвичайно скромний і стриманий, не міг вписатися в "будні великих будівництв". Він стояв в стороні від ідеологічної боротьби, не брав участі в масових заідеологізованних заходах. Відомий бібліотекознавців не запрошувався для участі в спеціальних конференціях, нарадах, не брав участі в обговоренні питань бібліотекознавства та бібліографії, не друкувався. Його знання і досвід виявилися не затребуваними (10).

У 1922 р. почалася чистка соціального складу наукових установ, їх пролетаризація. Безпартійна наукова інтелігенція на керівних посадах заміщалася членами партії. З цим пов'язано відсторонення К.І. Рубинського з посади директора та переклад на посаду старшого бібліотекаря.

У 1925 р. на I конференції наукових бібліотек у Києві в доповіді представника Укрнауки В. Дубровського вперше висунута ідея об'єднання колишніх університетських бібліотек з публічними. К.І. Рубинський був перший і, мабуть, єдиним професіоналом, який став на захист університетської бібліотеки: тільки за 1928 р. він опублікував чотири статті в періодичних виданнях, доводячи недоцільність такого об'єднання.

Таким чином, до початку бурхливих років (після 1917 року) Рубинським було багато зроблено для бібліотеки Харківського університету. А саме, у 1897-1903 рр. були видані складені Костянтином Рубинським кілька каталогів подарованих приватних бібліотек. У ті роки завершується робота над алфавітним науковим каталогом, систематизуються фонди, встановлюється книгообмін з науковими організаціями Росії та Західної Європи, вперше можливість користуватися фондами наукової бібліотеки /НБ/ одержали студенти.

Реформа вищої школи призвела до того, що університети на Україні були знищені. У 1920 р. Харківського університету вже не існувало. Бібліотека залишилась без своєї опори. Намагаючись зберегти ціннішу книжкову колекцію, в 1922р. нарком освіти переводить її під своє керівництво, надавши їй самостійний бюджет і нову назву "Центральная научно -учебная библиотека", зробивши її практично загальнодоступною.

Рубинського було зміщено з посади завідувача в 1922р. До 1926р. він працював старшим бібліотекарем Центральної наукової бібліотеки Харківського державного університету.

Колектив бібліотеки, над яким нависла загроза знищення, продовжує існувати і працювати. Всі показники роботи бібліотеки з 1917р. зросли майже в 10 разів. Але невеликий штат, тяжке матеріальне становище не дозволяють завершити роботу по реєстрації необробленої літератури (11 ,41).

У 1927р. громадськість міста відзначила 40-річчя педагогічної і науково-бібліотечної діяльності бібліотекаря Костянтина Івановича Рубинського.

У 1927-1929 рр. за участю Рубинського видаються перші зведені каталоги періодики, одержуваної бібліотеками Харкова, чим започатковується координація використання фондів (7,25 ).

У 1929 р. бібліотеці судилося пережити ще один важкий удар. Листом Укрнауки від 21.09.1929р. пропонувалося (а значить, судилося, наказувалося, отже, Рубинський змушений був підписати акт) передати створеному в Харкові Інституту ім. Т. Г. Шевченка (керівник Д. Багалій) рукописи (63 примірники). Серед них твори Котляревського, Сковороди, Радіщева, поема Лєрмонтова "Демон", лист Пушкіна до Родзянка й безцінні для історії

Харківського університету "Бумаги об оснований университета", що прояснювали "справу Каразіна", який потрапив у немилість до імператора. Бібліотека втратила унікальні документи, що були гордістю її колекції

2.2 Внесок Костянтина Івановича Рубинського в роботу бібліотеки Харківського державного університету у 30-х роках XX століття

Звільнившись від адміністративних обов'язків, К.І. Рубинський зайнявся літературною роботою; в 1928-1930 рр.. в його перекладі на українську мову вийшли кілька романів Е. Золя. До 1930-х рр.. належить ряд робіт К.І.

Професія бібліотекаря, що пройшов шлях від кнігохранітеля-монаха середньовіччя до бібліотекаря публічної, академічної, університетської бібліотеки, отримала суспільне визнання завдяки авторитетним вченим і громадським діячам, чиї імена складають славу і гордість вітчизняної науки. Наукові праці та практична діяльність на бібліотечному терені Феофана Прокоповича, В.Н. Татіщева, А.Н. Оленіна, В.С. Сопікова, І.А. Крилова, Н.І. Лобачевського, Н.А. Рубакін, Л.Б. Хавкіної, К.Н. Дерунових і багатьох інших видатних особистостей сприяли зростанню престижу бібліотекаря в суспільній свідомості.

До кінця XVIII ст. складається чітке уявлення про вимоги до бібліотекаря: освіченість, знання книги і бібліографії, володіння іноземними мовами та навичками спілкування з читачами.

Головним же імпульсом, на мій погляд, для осмислення російськими бібліотекарями власної професії, її статусу в суспільстві було те, що на початку XIX ст. багато провідні вітчизняні бібліотекарі - Л.Б. Хавкина, А.И. Калишевський, Е.А. Гейнц, Б.С. Бондарський, Н.С. Сафронеев та інші - отримали можливість ознайомитися з постановкою бібліотечної справи в Західній Європі.

У 1930р. виконуючи постанову ЦК ВКП від 30.10.1929 року "Об улучшении библиотечной работы", комісія політосвіти Харківської міської Ради створює бригаду по перевірці бібліотеки. За рекомендацією Укрнауки до її складу входить Костянтин Іванович Рубинський. Комісія констатує, що бібліотека відірвана від завдань радянської науки, засмічена класовими ворожими елементами (26,31,33).

Керівництво бібліотеки звинувачується в зберіганні незареєстрованої емігрантської літератури, переховуванні цінних документів з історії революційної боротьби, що їх розшукували відповідні органи.

Фабрикується протокол засідання місцевкому бібліотеки, на підставі якого Костянтина Івановича Рубинського виводять зі складу бригади. Комісія вимагає негайного звільнення з роботи директора Ольховської і вченого секретаря (фактично заступника директора) Костянтина Івановича Рубинського і передачі справи на додаткове судове розслідування. Але Укрнаука не дала згоди на його звільнення і Костянтин Рубинський продовжує працювати в бібліотеці до своєї трагічної загибелі 20 грудня 1930 року (35).

У 1933р. університети були відновлені, а наукові бібліотеки, разом з іншими науковими закладами, передано своїм первісним господарям-університетам. Центральна наукова бібліотека, за цілісність і збереження якої стільки років боровся Костянтин Іванович, повернулася до університету і стала однією з найбільших і найбагатших вузівських бібліотек України.

В наш час ім'я Костянтина Івановича Рубинського повертається українській бібліотечній системі.

Центральна бібліотека Харківського університету - спадок Рубинського - фонд якої зараз нараховує біля 4 млн. томів, є тепер одним з великих, оснащених сучасними технологіями книгосховищ (3, 4).

2 лютого 1995 року в Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету відбулися Перші читання, присвячені 135-річчю

Костянтина Івановича Рубинського, на яких з доповідями виступили провідні спеціалісти, із спогадами про батька - дочка Рубинського Антоніна Костянтинівна (8).

З метою увічнення пам'яті видатного бібліотекознавця Вченою радою університету заснована премія Костянтина Івановича Рубинського за найбільш значні досягнення у розвитку бібліотекознавства, бібліографії, історико-бібліотекознавчих дослідженнях.

Першими лауреатами премії ім. Костянтина Івановича Рубинського стали бібліографи Центральної наукової бібліотеки університету М.Г.Швалб та В.К.Мазманьянц, а також доцент Харківського державного університету Б.Н.Зайцев (32).

Останньою публікацією К.І. Рубинського в розглянутому нами аспекті була стаття "Умови праці в наукових бібліотеках" (1926 р.). У ній опальний тоді бібліотекознавців волає вже до нової влади, вимагаючи звернути увагу на потреби наукових бібліотек і перш за все на злиденне зміст бібліотечних працівників, "ледь достатня для того, щоб самотня людина не помер з голоду. Служба будь-друкарки оплачується краще бібліотечної служби ". І далі "Будуть покращені матеріальні умови бібліотекарів наукових бібліотек - обдарований знайдуться люди, які візьмуть у свої руки це важлива, до цих пір абсолютно занедбаний справа" [7, с. 68].

Йде робота над створенням об'єктивної історії бібліотеки за післяреволюційний період, у якій Костянтин Іванович Рубинський посяде почесне місце/

2.3 Костянтин Іванович Рубинський про бібліотечний персонал та професійну бібліотечну освіту

рубинський бібліотечна справа харківський науковий

Завдяки зусиллям Костянтина Рубинського штат бібліотечних працівників бібліотеки Харківського університету у 1905 році нараховував вже 17 чоловік (30).

Вже з 1910 р. вакантні посади в бібліотеці займалися за конкурсом. Претенденти мали вміти заповнювати каталожні картки, описувати періодичні видання, систематизувати книжки, перекладати з іноземної мови, повинні були перед самостійною роботою два тижні попрацювати під керівництвом досвідченого бібліотекаря.

На чолі бібліотеки стояла бібліотечна комісія з восьми професорів та бібліотекаря.

Штат бібліотеки в 1913 р. складався із завідувача бібліотеки, якого звали просто "бібліотекарем", 4 штатних помічників бібліотекаря, 7 писців, 4 "приспешників", 5 служителів (31).

Серед "писців", що всі утримувалися на спеціальні, нештатні кошти, були особи з середньою освітою; вони займалися картографуванням книжок, розкладали картки в каталогах і виконували іншу роботу.

"Приспешники" подавали книжки з полиць і розставляли їх на полицях.

Матеріальне становище працівників бібліотеки було навіть гірше ніж службовців канцелярії університету. Це приводило до великої плинності штату.

Серед нештатних працівників бібліотеки в 1913 р. було 4 жінки. Наявність жінок у штаті університетської бібліотеки було винятком, що потребував певного виправдання. Тому, саме говорячи про жінок, що були в складі бібліотечних працівників П.С.Шестріков поспішає застерегти, що:"По словам библиотекаря Костантина Ивановаяа Рубинского, продуктивность работы лиц женского пола не меньше, чем продуктивность работы мужчин" и нет основания закрывать им доступ к штатним должностям в библиотеке" (42).

Вільні вакансії в бібліотеці зайняли люди за спеціальним конкурсом. На іспитах особам, що висловлювали бажання працювати в бібліотеці, пропонувалося:

1. Написати кілька каталожних карток.

2. Приготувати для оправлення кілька періодичних видань, а саме таких, де кожна книга розкладається на кілька відділів, з яких комплектується повний твір.

3. Перекласти якесь місце в першій-ліпшій книзі.

4. Розкласифікувати кілька книжок.

5. Два тижні практично попрацювати в бібліотеці під керівництвом досвідченого бібліотекаря для того, щоб добре ознайомитися з веденням справ у даній бібліотеці.

6. Особи, що претендували на штатну посаду в бібліотеці, повинні були вміти прокоректувати неправльно написані картки на іноземні книжки (39,40).

Таким чином, у бібліотеці Харківського університету існувала конкурсна система заміщення вакантних посад, чітке розподілення обов'язків між співробітниками. З появою Костянтина Івановича Рубинського у штаті бібліотеки вперше з'явилися жінки, які були прийняті на роботу після складання спеціального іспиту, що на той час було виключенням. Рубинський підкреслював, що "Продуктивность работы лиц женского пола не меньше, чем продуктивность работы мужчин и нет оснований закрывать им доступ к штатным должностям.

Разом зпрацівником бібліотеки ім.В.Короленка О.Прозоровською; Рубинський створює у 1917 р. перше професійне об"єднання бібліотечних працівників міста Харкова. Розробляв статут, порушує питання про його реєстрацію. На жаль, через брак коштів об'єднання бібліотечних працівників Харкова проіснувало недовго (28).

На думку Рубинського, персонал бібліотеки також вивчається бібліотекознавством. Замість колишнього виконавця запитів незначного кола читачів, які зверталися до бібліотеки, тепер потрібен у ній керівник для тієї маси читачів, які ідуть до бібліотеки за самоосвітою, в більшості випадків без певного плану, без конкретної системи. Тому бібліотека повинна зусрічати усіх, хто звертається до неї так само, як школа, у всеозброєнні знань.

Бібліотека може спрямувати читача саме у ту галузь знань, яка найбільше відповідає його нахилам. Допомагати вченому розібратися у тих книжкових скарбах, які може надати йому бібліотека, це може бути поштовхом для його творчої думки. Але для цього бібліотечний персонал повинен мати значні знання, значний досвід, повинен мати не тільки загальну освіту, не тільки педагогічну підготовку, але й повні знання тієї науки, яка займається його вивченням.

Педагогу, який працює в бібліотеці, необхідно ознайомитися і з минулим книги й бібліотеки, і з їх значенням, йому необхідно ознайомитися й з подробицями бібліотечної справи, так як йому місце в бібліотеці. Бібліотеці потрібен педагог-енциклопедист, який вірить у велике майбутня науки, який служить справі освіти. Виховати такого працівника може тільки університет, внушити йому переконання у високому призначенні бібліотеки. Потяг до безперервного набуття знань у своїй спеціальності може надати тільки вивчення науки бібліотекознавства в університеті, тільки розуміння важливого значення бібліотеки, як у минулому людини, так і для майбутнього його прогресу.

У доповіді "Положение вопроса о библиотечном персонале..." /1905 р./ Костянтин Іванович Рубинський зробив порівняння бібліотек Західної Європи з академічними бібліотеками Росії, з досвідом сторічного розвитку бібліотеки Харківського університету який він назвав не інакше як "скорбним листом". Це переконало Костянтина Івановича Рубинського у вірності поставленого ним "діагнозу" "Правильное функционирование каждой библиотеки, представляющей из себя сложний механизм, возможно лишь при том условии, если каждое отдельное колесо этой машины прекрасно выполняют свою работу, если каждый из служащих в библиотеке специально подготовлен к своему делу... и отлично исполняет его. Для подготовки необходимых библиотекам опытных и знающих работников до сих пор ничего не сделано в России, и мы проглядели все то, что сделано для этого в Западной Европе" (6,с.14).

Проблема необхідності спеціальної підготовки бібліотекарів, створення системи бібліотечної освіти стає основною в публікаціях та наукових доповідях Костянтина Івановича Рубинського. Товариство бібліотекознавства в Петербурзі запросило Костянтина Івановича виступити з доповіддю "Про становище персоналу академічних бібліотек" /22 листопада 1908 р./. На думку Рубинського, розвиток усіх академічних бібліотек гальмує те, що в них працюють непідготовлені до такої діяльності особи. Саме йому належить вислів, неодноразово цитований у спеціальній літературі: "Помилки, які неминуче вносять вони в свою роботу, призвели до того, що наші академічні бібліотеки зробилися складами книг, малодоступними для користування, і нагадують книжкові цвинтарі" (7). Він наполягав на необхідності підготовки бібліотекарів-фахівців. У неопублікованій статті під умовною назвою "О методах библиографического ознакомления с книгой" (24) Костянтин Рубинський обґрунтовує свої вимоги до бібліотекаря наукової бібліотеки.

Рубинський піднімав питання про стан бібліотечної справи, про створення системи бібліотечної освіти, а саме кафедр бібліотекознавства в Петербурзькому й Харківському університетах, підвищення заробітної плати бібліотекарів.

У ті роки фахівців для наукових бібліотек практично не готували. Цю проблему великі книгозбірні розв'язували самотужки, тобто за допомогою бібліотечних шкіл і семінарів, одним з яких і був семінар Рубинського.

З 1926 р. в бібліотеці Харківського державного університету діє семінар з бібліотекознавства, його незмінний керівник по 1930 р. - Костянтин Рубинський. На заняттях вивчалися завдання галузі, історія книги в Росії, - специфіка бібліотечної справи в Німеччині, питання раціоналізації роботи в наукових бібліотеках, консерватизму бібліотечних працівників тощо.

На курсах бібліотекарів червоноармійських бібліотек Костянтин Рубинський сам викладав історію бібліотечної справи та основи бібліотекознавства (29).

На жаль, досі не зацікавила дослідників незавершена монографія "История русской библиотеки в дореволюционное время /очерки/". Як і в попередніх працях Костянтина Рубинського, тут знову фігурує головне, на його погляд, питання - про значення бібліотекаря, повагу та піклування про нього, створення системи підготовки бібліотечних фахівців. "А скільки їх було - самовідданих і невідомих трударів в академічних, народних бібліотеках, які всю душу свою вклали в улюблену справу. Імена їхні коли-небудь стануть набутком історії, коли з'являться солідніші дослідження в галузі історії бібліотек, - пише Рубинський . Мабуть час, про який мріяв Костянтин Іванович, настав. Пора називати ці імена, серед них й ім"я автора вищепода

РОЗДІЛ III. ТЕОРЕТИЧНИЙ ВНЕСОК КОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО В РОЗВИТОК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ

3.1 К.І. Рубинський - основоположник Харківської бібліотечної школи

Харківська бібліотечна школа як один з напрямів в бібліотекознавства, пов'язане єдністю поглядів, спільністю і наступністю принципів і методів, до теперішнього часу ні хронологічно, ні персоніфіковано достатньою мірою не позначено. Бібліотекознавцям, історикам бібліотечної справи ще належить об'єктивно досліджувати її роль і місце в розвитку українського і російського бібліотекознавства, в розробку як загальних, так і окремих його проблем. Але вже сьогодні цей внесок незаперечний.

В умовах здобуття Україною незалежності нам, бібліотекарям та бібліотекознавців кінця ХХ і початку ХХІ ст., поступово який відчуває себе наступником харківської бібліотечної школи, засновник - Костянтина Івановича Рубинського (1860-1930)

Ім'я ж К. І. Рубинського, бібліотекаря Харківського імператорського університету, добре відоме фахівцям на початку ХХ ст., згодом на довгі десятиліття було забуте. Перший нарис про К. І. Рубинський, подали його діяльність до 1917 р., написаний фахівцями бібліотеки університету В. К. Мазманьянц і М. Г. Швалб в 1974 р. (1). У 1988 р. видано перший бібліографічний покажчик, що включив в себе хронологічно закінчену біографію К. І. Рубинського, бібліографію його праць та літератури про нього (2).

Творча спадщина К. І. Рубинського збереглося в «Записках Харківського імператорського університету», через що вона не стала надбанням широкого кола фахівців бібліотечної справи.

Тільки на початку 1980 р. в журналі «Бібліотекар» опублікована частина його лекції «Культурна роль бібліотеки і завдання бібліотекознавства», яка привернула до себе увагу фахівців. У 1980 р., акцентуючи увагу на дефініції українська бібліотечна школа (українська бібліотечна школа), відомий бібліотекознавців Ю. Н. Столяров писав: «Заслуги українських фахівців настільки значні, що можна говорити про створення і успішному розвитку української школи бібліотекознавства. Передісторія її пов'язана з іменами Х. Д. Алчевської, Л. Б. Хавкіної, К. І. Рубинського »[3. С. 93]. Пізніше, в розвиток думки Ю. Н. Столярова, харківський бібліотекознавців Н. Н. Кушнаренко написала: «З ім'ям К. І. Рубинського пов'язане становлення харківської наукової школи, її основного ядра» (4. С. 21-23).

Страницы: 1, 2, 3, 4