Реферат: Диплом по гражданскому праву

міжнародних організаціях.

  Признак – виступ у цивільному обороті від свого імені.

     СДПУ(О) є юридичною особою з моменту реєстрації, має печатку з власною емблемою й назвою, круглі печатки та штампи встановленого зразка. Місцеві організації є юридичними особами, мають печатки з ем­блемою партії та власною назвою й штампи, зразки яких затверджуються Політбюро СДПУ(О).                                

     СДПУ(О) має свій прапор, може мати вимпели, значки тощо. Зразки прапора, печатки, емблеми та інших атрибутів партії затверджуються Політбюро СДПУ(О) та реєструються відповідно до чинного законодав­ства України. Обласні, районні (міські) та інші парторганізації користу­ються затвердженою символікою партії.

     Використання назви та емблеми СДПУ(О) без офіційної письмової згоди керівних органів партії є незаконним і переслідується в установле­ному законом порядку.

     Усі документи партії є її власністю і зберігаються в партійному архіві.

Г. Здатність нести самостійну майнову відповідальність. Здатність організації від свого імені брати участь у цивільних правовідносинах, самостійно набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки зумовлює і самостійну майнову відповідальність юридичної особи за своїми зобов'я­заннями. Відповідно до ст. 203 ЦК України у разі невиконан­ня або неналежного виконання зобов'язання боржником він повинен відшкодувати кредиторові завдані збитки. Формою цивільно-правової відповідальності юридичних осіб є також неустойка — визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невико­нання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема у разі прострочення виконання (ч. 1 ст. 179 ЦК України).

     Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями на­лежним їй (закріпленим за нею) майном, на яке за ст.7 Заки­ну України "Про власність", ст. 32 ЦК України та іншими ак­тами законодавства може бути звернено стягнення. Держава не відповідає за зобов'язаннями державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають за зо­бов'язаннями держави.

     Державна, кооперативна або інша громадська організація не відповідає за зобов'язаннями під­приємства, що входить до її складу і є юридичною особою, а це підприємство не відповідає за зобов'язаннями організації, до складу якої воно входить. У цивільному законодавстві чіт­ко розмежовується відповідальність кооперативного об'єд­нання (спілки) і кооперативних організацій, що входять до його складу, а також відповідальність державно-кооператив­ної або громадської організації та її членів. Для деяких коопе­ративних організацій законом або їхніми статутами може бути передбачена відповідальність членів кооперативної організа­ції за її зобов'язаннями (статті 35 і 36 ЦК України).

   Відповідно до цієї ознаки, засновники (учасники) СДПУ (ПРО) не відповідають по його (об'єднання) зобов'язанням, а СДПУ (ПРО)  не відповідає по зобов'язаннях перших.

      Д. Здатність бути позивачем або відповідачем у суді, арбіт­ражному чи третейському суді. Широка участь господарських організацій у майнових та особистих немайнових відносинах, можливість покладення на них цивільно-правової відпові­дальності за порушення зобов'язань, заподіяння майнової шкоди іншим особам спричинюють потребу в захисті пору­шених цивільних прав, а у зв'язку з цим і необхідність звер­нення з позовом до суду, арбітражного чи третейського суду. Іншими словами, юридична особа стає стороною-позивачем або відповідачем у цивільному, арбітражному процесі або тре­тейському розгляді цивільного спору.

     Згідно зі ст. 102 ЦПК України сторонами у цивільному процесі можуть бути державні підприємства, установи, орга­нізації, колгоспи, інші кооперативні організації, їхні об'єд­нання, інші громадські організації, що користуються правами юридичної особи.

     Сторонами в арбітражному процесі — позивачами і відпо­відачами — можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юри­дичної особи та у встановленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, передба­чених законодавчими актами, — державні та інші органи, громадяни, які не є суб'єктами підприємницької діяльності (статті 1 і 21 Арбітражного процесуального кодексу України). Оскільки у третейському суді розглядаються спори, віднесені до компетенції арбітражного суду, то сторонами в них також можуть бути організації, наділені правами юридичної, особи.

     Всі зазначені ознаки (риси) юридичної особи взаємозумовлені і мають розглядатися в єдності, сукупності, бо лише разом вони розкривають суть юридичної особи. До ознак юридичної особи іноді відносять право організації мати раху­нок у банку, круглу печатку тощо. Але ці ознаки не є істотни­ми, вони другорядні, похідні. Адже коли організація створена і вже існує як юридична особа, то вона за законом повинна звернутися до установи банку із заявою про відкриття рахун­ку для зберігання своїх коштів і проведення безготівкових розрахунків з іншими організаціями.

     Відсутність хоча б однієї ознаки виключає можливість існування організації як юридичної особи.

2.2. Способи та особливості виникнення громадських організацій і політичних партій, як юридичних осіб.

     Відповідно до ст. 28 ЦК України юридичні особи утворю­ються в порядку, встановленому законодавством. Громадські організації, порядок виникнення яких законодавством не пе­редбачений, утворюються в порядку, встановленому їхнім статутом.

     Виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих документів, якими можуть бути: розпорядчий акт або статут (положення), або установчий договір і статут, або протокол зборів тощо. В установчих документах мають зазна­чатися найменування юридичної особи, її місцезнаходження, цілі і предмет діяльності, склад і компетенція її органів, а та­кож інші відомості, що їх передбачають законодавчі акти про юридичні особи відповідного виду. Установчі документи можуть містити й інші реквізити, які не суперечать законо­давству.

     Законодавством передбачається кілька способів виник­нення юридичних осіб. Прийнято виділяти такі основні способи утворення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний і договірний.

     Суть розпорядчого порядку полягає в тому, що власник май­на або уповноважений ним орган приймає рішення (розпо­рядження) про створення організації та затверджує її статут або положення про неї. В такому порядку виникають, зокре­ма, підприємства (ст. 5 Закону України "Про підприємства в Україні"). У разі якщо для створення і діяльності підприєм­ства потрібні природні ресурси, дозвіл на їх використання ви­дає відповідна рада народних депутатів, а в передбачених за­конодавчими актами випадках — Верховна Рада України за поданням первинного природокористувача при позитивному висновку екологічної експертизи або відповідної ради народ­них депутатів.

     Нормативно-явочний порядок полягає у тому, що умови створення юридичної особи зафіксовано у законі (норматив­ному акті) у вигляді загального дозволу держави, але для ви­никнення конкретної організації потрібні вияв ініціативи (явка) її організаторів і реєстрація у відповідному органі. У такому порядку виникають громадські об'єднання.

     Відповідно до статей 11 і 14 Закону України "Про об'єд­нання громадян” рішення про заснування об'єднань громадян приймають установчий з'їзд (конференція) або загальні збо­ри. Легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян здій­снюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про засну­вання. У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статусу юридичної особи.

     Юридичні особи можуть утворюватися на договірній осно­ві, тобто шляхом укладення установчого договору громадяна­ми чи організаціями, що добровільно об'єднуються для до­сягнення певних цілей. В нинішніх умовах у такому порядку виникають різні господарські товариства, асоціації, концерни та інші об'єднання підприємств з метою координації "їхньої діяльності, забезпечення захисту їхніх прав, представлення спільних інтересів у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях.

     Установчий договір укладається між засновниками юри­дичної особи. У ньому засновники зобов'язуються створити юридичну особу, визначають порядок сумісної діяльності з її утворення, умови передачі в її володіння, користування і роз­порядження свого майна та участі в її діяльності. Договір ви­значає також умови і порядок розподілу між засновниками прибутків і збитків, управління діяльністю юридичної особи, виходу засновників з її складу. Установчі договори про ство­рення спільних підприємств з участю зарубіжних партнерів підлягають нотаріальному посвідченню.

     Дозвільний порядок утворення юридичної особи означає, що однією з необхідних умов її виникнення є дозвіл (згода) відповідного органу чи підприємства. Так, підприємство мо­же бути створено у результаті виділення зі складу діючого під­приємства чи організації одного чи кількох структурних під­розділів за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника майна або уповноваженого ним органу і при цьому забезпечується виконання раніше прийнятих підпри­ємством договірних зобов'язань (п. 2 ст. 5 Закону України "Про підприємства в Україні").

     Для створення юридичних осіб, діяльність яких відповідно до установчих документів пов'язана з громадською безпекою, забезпеченням правопорядку, грошово-кредитним обігом, охороною здоров'я громадян, здобуттям освіти, необхідним є одержання дозволу від відповідних державних органів.

     Іноді створення юридичної особи відбувається складні­шим шляхом, коли поєднуються одразу кілька вищеназваних способів: розпорядчий, дозвільний, нормативно-явочний або договірний.

    Неодмінною умовою виникнення юридичної особи є або її державна реєстрація, або реєстрація її статуту.

     Для реєстрації об'єднань громадян залежно від їх статусу засновники подають заяви до Міністерства юстиції України, місцевих органів державної виконавчої влади, виконавчих ко­мітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів. Заява про реєстрацію політичної партії має бути підтримана підписами не менш як однієї тисячі громадян України, які мають виборче право. До заяви додається статут (положення), протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних збо­рів, відомості про склад керівництва центральних статутних органів, дані про місцеві осередки, документи про сплату ре­єстраційного збору. Політичні партії подають також свої про­грамні документи. Заява про реєстрацію розглядається у дво­місячний термін від дня надходження документів. У необхід­них випадках орган, який здійснює реєстрацію, проводить перевірку відомостей, зазначених у поданих документах. Рі­шення про реєстрацію або відмову в ній заявникові повідом­ляється письмово у 10-денний строк. Відмова в реєстрації об'єднання громадян допустима тоді, коли статутні докумен­ти або інші документи, подані для реєстрації, суперечать за­конодавству України. Рішення про відмову у реєстрації має містити підстави для такої відмови. Це рішення можна оскар­жити у судовому порядку (статті 15 і 16 Закону України "Про об'єднання громадян").

    Так наприклад, розглядалась у відкритому судовому засіданні в місті Іллічівськ справа за скаргою Абрамського Томаса Деонисовича, Тюриковой Олени Миколаївни про визнання неправомірними дій міського голови. Суд установив, що Абрамський Т.Д. і Тюрикова Е.Н., що є головою і секретарем збору громадян м. Іллічівська 11 лютого 2000р., обрані членами ініціативної групи по збору підписів про проведення Всеукраїнського референдуму, звернулися в суд зі скаргою, у якій просять визнати дії голови Иллічівської міськради Хмельнюка В.Я. по не напрямку в Центральну виборчу комісію України документів збору громадян м. Іллічевська 11 лютого 2000р. неправомірними, посилаючись на наступні обставини, що відповідно до Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" 11 лютого 2000р. у 14-00 годин у м. Іллічевську на площадці біля спорткомплексу "Юність" по вул. Леніна 20 з ініціативи  міської організації Компартії України було проведено збори громадян м. Іллічевська по виборам ініціативної групи для збору підписів під вимогою про проведення Всеукраїнського референдуму.

     Організаторами зборів, головою і секретарем збори були виконані всі вимоги ст.16 вищевказаного закону, у тому числі направлено повідомлення про проведення зборів 31 січня 2000 р.,  складено протокол зборів, з якого видно, що головою зборів обраний Абрамський Т.Д., а секретарем зборів – Тюрикова О.Н.

     Усі матеріали оформлені і згідно ст. 17 Закону "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" були 22 березня 2000р. направленні голові Іллічівської міськради, який  повернув їх листом від 30 березня 2000р., відмовивши у відправці представлених документів у Центральну виборчу комісію для реєстрації ініціативної групи.

     Заявник Абрамський Т.Д. у судовому засіданні підтримав скаргу і пояснив, що з ініціативи Іллічівської міської організації КПУ проводилися збори жителів м. Іллічівська 11 лютого 2000р., про що було направлено повідомлення, що відповідає вимогам Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми". З 13-00 годин 11 лютого 2000р. проводилася реєстрація учасників збори, у ході якої з'ясовувалися тільки прізвище, ім'я, по батькові, рік народження і домашня адреса. У 14-00 годин збори були оголошені відкритими, за повідомленням реєстраторів на момент відкриття було зареєстровано 270 чоловік. У ході зборів продовжувалася реєстрація громадян, і всього учасників було - 372 чоловік, усі вони брали участь у голосуванні, але в список були включені 354 чоловік з урахуванням допущених неточностей у записі даних учасників при реєстрації. Збори були відкриті їм і запропоновано обрати голову і секретаря, а саме він назвав свою кандидатуру для обрання головою і кандидатуру Тюрикової О.Н. для обрання секретарем. Інших пропозицій не надійшло, за його пропозицію проголосували одноголосно. Потім він запропонував порядок денний, що затвердили одноголосно. По всім трьох питаннях порядку денного виступаючих крім Абрамського Т.Д. не було. Голосування проводилося по кожному питанню, рішення були прийняті за його пропозицією одноголосно. Був запропонований і затверджений описок ініціативної групи, який доручався збір підписів, у складі 55 чоловік. У список членів ініціативної групи включили дані: прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, дані паспорти. Перевірялося громадянство раніше, не вносили ці дані в список, тому що були переконані, що всі ці особи - громадяни України. Дієздатність не перевіряли, тому що упевнені, що всі члени ініціативної групи дієздатні. Було обрано 55 чоловік, але потім у список вносилися зміни: одна людина була виключена. У зв'язку з тим, що на момент проведення збору й ухвалення рішення, цілком даних не було, у списку членів ініціативної групи є незаповнених графів і  це порозумівається тим, що за час підготовки документів у ряду набраних членів ініціативної групи змінилися обставини і вони повідомили про те, що не можуть виконувати ці зобов'язання. По цій же причині немає підписів усіх членів ініціативної групи в зобов'язаннях. Дійсно, маються в зазначених документах не обговорені виправлення, але вони допущені через недбалість. Заявник вважає, що були відсутні підстави для не напрямку документів у Центральну Виборчу комісію України, тому що комісія вправі виключити з зазначеного описка членів ініціативної групи, у відношенні яких не зазначені необхідні дані і котрі не підписали зобов'язання.

     Заявник Абрамський Т.Д. просить визнати дії голови Іллічівської міськради Хмельнюка В.Я. по не напрямку в Центральну Виборчу комісію України документів збору громадян м. Іллічівська 11 лютого 2000р. неправомірними; визнати відповідними Закону "ПРО Всеукраїнський і місцевий референдуми" документи про реєстрацію ініціативної групи громадян м. Іллічевська представлені головою Іллічівської міськради 22 березня 2000р. зобов'язати голову Іллічівської міськ. Ради направити в Центральну Виборчу комісію України документи на реєстрацію ініціативної групи, обраної на зборах громадян м. Іллічевська 11 лютого 2000 р.

     Заявник Тюрикова О.Н. у судове засідання не з'явилася, представила заяву про розгляд справи в її відсутність (л.д.36).

    Представник Іллічівської міської Ради народних депутатів Забродський Н.А. скаргу не визнав, пославшись на ті обставини, що від заявників не надходило повідомлення про проведення зборів жителів м. Іллічевська про порядком денним про доцільність проведення нового референдуму, а було спрямоване повідомлення міської парторганізації Комуністичної партії України про проведені нею збори; представлені документи для реєстрації ініціативної групи містили неприпустимі протиріччя і помилки, не відповідали вимогам діючого законодавства і тому на підставі ст. 17 Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" був повернутий 30 березня 2000р. Аналогічна думка висловлена і міським головою Хмельнюком В.Я. у письмових запереченнях на скаргу (л.д. 33-34), у яких він просить у задоволенні скарг заявників Абрамського Т.Д. і Тюриковой О.Н. відмовити.

     Вислухавши пояснення заявника Абрамського Т.Д., представника Іллічівської міськ. Ради, досліджувавши обставини справи і перевіривши докази, суд вважає, що скарга Абрамського Т.Д. і Тюрикової О.Н. задоволенню не підлягає по наступним підставах.

     Частиною 12 статті 17 Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" передбачено, що відмовлення в реєстрації ініціативної групи чи відсутність рішення про реєстрацію можуть бути оскаржені членами ініціативної групи в районний (міський) суд за місцем перебування Центральної комісії з всеукраїнського чи референдуму відповідного Ради народних депутатів. Зі списку членів ініціативної групи Всеукраїнського референдуму, обраних на зборах 11 лютого 2000 р. (л.д. 22) убачається, що членами ініціативної групи були обрані Абрамський Т.Д. і Тюрикова О.Н.

     Таким чином, заявники Абрамський Т.Д. і Тюрикова О.Н. у відповідності зі ст. 55 Конституції України, ч.12 ст. 17 Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми", від. 248-1 ЦПК України вправі звернутися в суд зі скаргою по питанню не напрямку документів збори громадян м. Іллічевська 11 лютого 2000р. у Центральну Виборчу комісію України.

     Згідно ст. 17 Закону України " Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" ініціативна групи Всеукраїнського референдуму реєструються Центральною комісією з усеукраїнського референдуму по представленню голів районних міських Рад народних депутатів, на території яких проведені збори громадян, що обрали ініціативну групу.

     Частинами 2 і 3 зазначеної статті Закону України "ПРО Всеукраїнський і місцевий референдуми" передбачене, що для реєстрації ініціативної групи голові відповідної Ради народних депутатів представляються документи зборів громадян, передбачені від.16 цього Закону (список їхніх учасників; протокол зборів; питання, пропоновані для винесення на референдум, описок членів ініціативної групи), а також підписані членами ініціативної групи зобов'язання про дотримання ними законодавства України про референдум, і у випадку відповідності представлених документів вимогами цього Закону голова відповідного Ради народних депутатів у 10-денний термін направляє документи у відношенні ініціативної групи всеукраїнського референдуму в Центральну комісію з усеукраїнського референдуму.

     Як випливає з листа міського голови від 30 березня 2000р. у напрямку представлених документів збори громадян жителів м. Іллічівська від 11 лютого 2000р. у Центральну виборчу комісію для реєстрації ініціативної групи було відмовлено через порушення процесуального порядку підготовки збори і його проведення, установленого ст.16 Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" (л.д.5).

     У ході судового розгляду суд прийшов до висновку, що представлені заявниками документи для реєстрації ініціативної групи не відповідають вимогам законодавства про референдуми.

     Згідно ст. 2 вищевказаного Закону порядок підготовки і проведення всеукраїнського і місцевого референдумів регулюється Конституцією України, цим Законом і іншими законодавчими актами України,

     У  відповідності зі ст.16 ч.1 Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" ініціативна група всеукраїнського референдуму утвориться на зборах громадян України, у яких бере участь не менш 200 осіб, що мають право на участь у референдумі з ч.6 ст. 16, ст. 15 даного Закону випливає, що ініціативна група всеукраїнського референдуму повинна складатися не менш чим з 20  громадян України, що мають право брати участь у референдумі.

     Статтею 7 вищевказаного Закону передбачені принципи участі громадян у референдумах, зокрема зазначено, що в референдумах мають право брати участь громадяни України, що досягли 16 років і постійно проживаючі на території України, що не є психічно хворими і не визнані судом недієздатними.

     Однак, як випливає з пояснень заявника Абрамського Т.Д. і представлених документів ні у відносини учасників збори, ні у відношенні членів ініціативної групи, що обираються, у повному обсязі вищевказані дані не перевірялися. При цьому заявник Абрамський Т.Д. при дачі показань указав, що не перевірялися дані про громадянство і дієздатності, тому що були упевнені, що всі ці особи є громадянами України і дієздатні (л.д.52, про. 53), що на момент проведення зборів й ухвалення рішення цілком дані на членів ініціативної групи, що обираються, були відсутні (54). Таким чином, допущене порушення вимог ст.ст, 7,15,16 вищевказаного Закону і доводи представника Іллічівської міськ. Ради про те, що на міського голову не покладений обов'язок перевіряти даних учасників зборів, членів ініціативної групи (л.д. 60) обґрунтовані, тому що з вимог законодавства випливає, що ці дані повинні бути з'ясовані відповідно в ході реєстрації учасників збори і до утвердження описка членів ініціативної групи всеукраїнського референдуму.

     Крім того, ініціаторами зборів громадян були допущені й інші порушення законодавства про референдуми:

- У повідомленні про проведення зборів (л.д.7) не було зазначено, що з ініціативи міської організації КПУ проводяться збори жителів м. Іллічевська, а також нечітко зазначена мета зборів.

- У протоколі зборів (л.д. 9-10) не зазначена кількість учасників зборів на момент відкриття зборів, також кількість учасників допущених до голосування і що приймали участь у роботі зборів. З пояснень заявника Абрамського Т.Д. випливає, що збори були відкрито після реєстрації 270 чоловік, у голосуванні брало участь 372 чоловік і в ході зборів продовжувалися реєстрація, але в список учасників збору включені 354 чоловік (л.д. 47-48, 49-50. 12-21).

- Як випливає і з протоколу зборів (9-10) і з пояснень заявника Абрамського Т.Д.. у ході зборів,  що тривали з 14-00 до 15-30 годин 11 лютого 2000р. були тільки виступи голови Абрамского Т.Д. і голосування (л.д. 48-49), що свідчить про те, що, не дивлячись на те, що у відповідності зі ст. 16 ч. 4 Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" у порядок денний зборів були включені обговорення доцільності проведення референдуму і формулювання питань, пропонованих на референдум, однак як такого обговорення даних питань на зборах не було.

- Із протоколу зборів (л.д. 10) випливає, що був затверджений склад ініціативної групи  - 55 чоловік, однак у списку членів ініціативної групи (л.д. 28-24)  - 54 чоловік. У зазначеному описці і зобов'язанні (л.д. 25-28) маються не обговорені виправлення.

- В описці членів ініціативної групи не заповнені дані про народження і паспорт у відношенні Кирмизи В.П. (№22), Архипцевої-Ковальчук Н.И. - (№24), Грабового Н.А. (№25). Ульянової В.В. (№30), Курочкіна Е.Ю. - (№33), Ганисенко О.М. (№38), Пухова А.А. (№47),  Капітонової Н.И. (№50).

- У зобов'язанні (л.д. 25-28) також не зазначені паспортні дані по всіх членах ініціативної групи.

     У порушення ч. 3 від. 17 зазначеного Закону зобов'язань не підписано всіма членами ініціативної групи. Так, на листі 1 зобов'язання в список включено 15 членів ініціативної групи, а підписів мається 16 (л.д. 25), на листі 2 зобов'язання в список включено 15 чоловік, а підписів - 12 (л.д. 26), на листі 3 зобов'язання в списку - 15 чоловік, а підписів  -13 (л.д. 27), на листі 4 зобов'язання в списку - 9 чоловік, а підписів - 7 (л.д. 28).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9