Фінансові методи збільшення капіталу

фінансової діяльності.

Частковими значеннями коефіцієнту майна виробничого призначення є

показники, що характеризують частку основних коштів та матеріальних

оборотних коштів у вартості майна.

Коефіцієнт основних коштів дорівнює відношенню основних коштів до

підсумку балансу:

[pic], (10)

При аналізі фінансового стану доцільно вивчити правильність

застосування власних оборотних коштів і виявити їхню іммобілізацію.

Іммобілізація власних оборотних коштів означає використання їх не за

призначенням, тобто в основні засоби, нематеріальні активи і фінансові

довгострокові вкладення. В умовах ринкової економіки господарюючий суб'єкт

самостійно розпоряджається своїми власними і залученими коштами. Тому

аналіз іммобілізації власних оборотних коштів проводиться тільки за різкого

зменшення власних засобів за звітний період.

1.5. Аналіз платоспроможності та ліквідності

Наступним етапом аналізу є виявлення платоспроможності господарюючого

суб'єкта. Аналіз платоспроможності здійснюється шляхом співставлення

наявності і надходження засобів з платежами першої необхідності. Найбільш

чітко платоспроможність виявляється при її аналізі за відносно короткий

термін (тиждень, півмісяця). Платоспроможність вимірюється через коефіцієнт

платоспроможності, що являє собою відношення грошових сум, що є в

наявності, до суми негайних платежів на певну дату або на наступний період:

[pic], (11)

де КП – коефіцієнт платоспроможності, %;

Г – грошові суми, що є в наявності, грн.;

П – сума негайних платежів, грн.

Якщо коефіцієнт платоспроможності дорівнює або більший одиниці, то це

означає, що господарюючий суб'єкт платоспроможний. Якщо коефіцієнт менший

за одиницю, то в процесі аналізу необхідно встановити причини нестачі

платіжних засобів (зменшення зростання суми виручки, доходів, прибутку,

неправильне використання оборотних коштів, наприклад, надмірні запаси

сировини, товару, готової продукції і ін.).

Під кредитоспроможністю господарюючого суб'єкта розуміється наявність

у нього підстав для одержання кредиту і повернення його в зазначений

термін. Кредитоспроможність Позичальника характеризується його дбайливістю

при розрахунках по раніше отриманим кредитам, поточним фінансовим станом і

можливістю при необхідності мобілізувати грошові засоби з різноманітних

джерел. Банк, перш ніж надати кредит, визначає ступінь ризику, що він

готовий прийняти на себе, та розмір кредиту, що може бути наданий. Аналіз

умов кредитування припускає вивчення:

1) «солідності» позичальника, що характеризується своєчасністю

розрахунків по раніше отриманим кредитам, якістю наведених звітів,

відповідальністю і компетентністю керівництва;

2) «спроможності» позичальника виробляти конкурентноспроможну

продукцію;

3) «доходів». При цьому проводиться оцінка прибутку, що одержується

банком при кредитуванні конкретних затрат позичальника, по порівнянню з

середньою доходністю банку. Рівень доходів банку повинен бути пов’язаний зі

ступенем ризику при кредитуванні. Банк оцінює розмір прибутку, що

одержується позичальником з точки зору можливості сплати банку відсотків

при здійсненні нормальної фінансової діяльності;

4) «цілі» використання крупних ресурсів;

5) «суми» кредиту. Це вивчення проводиться виходячи з проведення

позичальником заходу ліквідності балансу, співвідношення між власними і

позиченими коштами;

6) «погашення». Це вивчення виробляється шляхом аналізу повернення

кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, наданих гарантій і

використання заставного права;

7) «забезпечення» кредиту, тобто вивчення статуту і положень з точки

зору визначення прав банку брати під заставу під видану позичку активи

позичальника, включаючи цінні папери.

При аналізі кредитоспроможності використають цілий ряд показників.

Найбільш важливими є норма прибутку на вкладений капітал і ліквідність.

Норма прибутку на вкладений капітал визначається відношенням суми

прибутку до загальної суми пасиву по балансу

[pic], (12)

де Р – норма прибутку,

П – сума прибутку за звітний період (квартал, рік), грн.;

[pic] – загальна сума пасиву, грн.

Зростання цього показника характеризує тенденцію прибуткової

діяльності позичальника, його доходності.

Ліквідність господарюючого суб'єкта - це спроможність його швидко

погашати свою заборгованість. Вона визначається співвідношенням величини

заборгованості і ліквідних засобів, тобто засобів, що можуть бути

використані для погашення боргів (готівкові гроші, депозити, цінні папери,

елементи оборотних коштів що реалізуються і ін.). По суті, ліквідність

господарюючого суб'єкта означає ліквідність його балансу. Ліквідність

Балансу висловлюється в ступені покритті зобов'язань господарюючого

суб'єкта його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну

погашення зобов'язань. Ліквідність означає безумовну платоспроможність

господарюючого суб'єкта і припускає постійну рівність між активами і

зобов'язаннями продавця як по загальній сумі, так і по термінам настання.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, що були

згруповані по ступеню їхньої ліквідності і розташованих в порядку зменшення

ліквідності, зі зобов'язаннями продавця по пасиву, об'єднаними по термінам

їхнього погашення і в порядку зростання термінів.

Ступінь перетворення поточних активів на готівку неоднаковий. Тому у

вітчизняній та світовій практиці обчислюють три відносні показники

ліквідності.

Ліквідність господарюючого суб'єкта оперативно можна визначити за

допомогою коефіцієнту абсолютної ліквідності, що являє собою відношення

грошових засобів, готових для платежів і розрахунку, до короткострокових

зобов'язань.

[pic], (13)

де КАЛ – коефіцієнт абсолютної ліквідності господарюючого суб'єкта;

Г – грошові засоби (в касі, на розрахунковому рахунку, на валютному

рахунку, в розрахунку, в шляху, інші грошові засоби), грн.;

Ц – цінні папери і короткострокові вкладення, грн.;

К – короткострокові кредити і позичені кошти, грн.;

3 – кредиторська заборгованість і інші пасиви, грн.

Цей коефіцієнт характеризує можливість господарюючого суб'єкта

мобілізувати грошові засоби для покриття короткострокової заборгованості.

Чим вищий даний коефіцієнт, тим надійніший позичальник.

Другий показник відрізняється від першого тим, що в чисельнику до

раніше наведеної суми додаються суми короткострокової дебіторської

заборгованості, яка є реальною до отримання. Цей показник має назву

коефіцієнт ліквідності та розраховується за формулою:

[pic], (14)

Він відображає прогнозовані платіжні можливості підприємства, за умови

своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Третій показник ліквідності – коефіцієнт покриття або поточної

ліквідності, в чисельнику містить ще вартість матеріально-виробничих

запасів, які у випадку необхідності можна продати тобто перетворити на

готівкові кошти. Однак це вже менш ліквідна стаття у порівнянні з

попередніми, оскільки на реалізацію запасів знадобиться певний час. Формула

розрахунку має такий вигляд:

[pic], (15)

Коефіцієнт покриття показує платіжні можливості підприємства, які

оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами та при

сприятливій реалізації готової продукції, а ще і продажу у випадку

необхідності інших елементів матеріальних оборотних коштів.

Слід мати на увазі, що всі банки користуються показниками

кредитоспроможності. Однак кожний з них формує свою кількісну систему

оцінки, що складає комерційну таємницю банку, в розподілі позичальників на

три категорії: надійний (кредитоспроможний), нестійкий (обмежено

кредитоспроможний), ненадійний (некредитоспроможний). Позичальник, визнаний

надійним, кредитується на загальних умовах; в цьому випадку може бути

застосований пільговий порядок кредитування. Якщо позичальник виявляється

нестійким клієнтом, то при укладанню кредитного договору передбачаються

норми контролю за діяльністю позичальника і поворотністю кредиту (гарантія,

поручительство, щомісячна перевірка забезпечення, умови заставного права,

підвищення процентних ставок і ін.). Якщо позивач визнаний ненадійним

клієнтом, то кредитування його здійснювати недоцільно. Банк може надати

позичку тільки на особливих умовах, передбачених в кредитному договорі.

Головними причинами незабезпечення ліквідності і кредитоспроможності

господарюючого суб'єкта є наявність дебіторської заборгованості, особливо

невиправданої заборгованості, порушення зобов'язань продавця перед

клієнтами, нагромадження надлишкових виробничих і товарних запасів, низька

ефективність господарської діяльності, уповільнення оборотності оборотних

коштів[9,стр.45].

1.6. Аналіз використання капіталу

Вкладення капіталу повинно бути ефективним. Під ефективністю

використання капіталу розуміється величина прибутку на один карбованець

вкладеного капіталу.

Йдеться про комплексне поняття, що включає в себе рух оборотних

коштів, основних фондів, нематеріальних активів. Тому аналіз використання

капіталу проводиться по окремим його частинам, після цього робиться

зведений аналіз.

1. Ефективність використання оборотних коштів характеризується

передусім їхньою оберненістю. Під оберненістю засобів розуміється

тривалість проходження засобами окремих стадій виробництва і обігу. Час,

протягом якого оборотні кошти знаходяться в обороті, тобто послідовно

переходять з однієї стадії в іншу, складає період обороту оборотних коштів.

Оберненість оборотних коштів обчислюється тривалістю одного обороту в

днях (оборотність оборотних коштів в днях) або кількістю обертів за звітний

період (коефіцієнт оберненості). Тривалість одного обороту в днях являє

собою відношення суми середнього залишку оборотних коштів до суми

одноденної виручки за період, що аналізується:

[pic], (16)

де Z – оберненість оборотних коштів, днів;

О – середній залишок оборотних коштів, грн.;

t – число днів періоду ,що аналізується (90, 360);

Т – виручка від реалізації продукції за період, що аналізується,

грн.

Коефіцієнт оберненості засобів характеризує розмір обсягу виручки від

реалізації в розрахунку на 1 грн. оборотних коштів. Він визначається як

відношення суми виручки від реалізації продукції до середнього залишку

оборотних коштів по формулі:

[pic], (17)

де КО – коефіцієнт оберненості, звороту;

Т – виручка від реалізації продукції за що аналізується період,

грн.;

О – середній залишок оборотних коштів, грн.;

Коефіцієнт оберненості засобів - це фондовіддача оборотних коштів.

Збільшення його свідчить про більш ефективне використання оборотних коштів.

Коефіцієнт оберненості одночасно показує кількість обертів оборотних коштів

за період, що аналізується, і може бути розрахований діленням кількості

днів періоду, що аналізується на тривалість одного обороту в днях

(оберненість в днях):

[pic], (18)

де КО – коефіцієнт оберненості засобів, обертів;

t – кількість днів періоду, що аналізується (90, 360);

Z – оберненості оборотних коштів, днів.

Важливим показником ефективності використання оборотних коштів є також

коефіцієнт завантаження засобів в обігу. Коефіцієнт завантаження засобів в

обігу характеризує суму оборотних коштів, що авансуються на 1 грн. виручки

від реалізації продукції. Іншими словами, він являє собою оборотну

фондомісткість, тобто затрати оборотних коштів (в копійках) для одержання 1

грн. реалізованої продукції (робіт, послуг). Коефіцієнт завантаження

засобів в звороті являє собою відношення середньої остачі оборотних коштів

до суми виручки від реалізації продукції:

[pic], (19)

Де КЗ – коефіцієнт завантаження засобів в обороті, коп.;

О – середній залишок оборотних коштів, грн.;

Т – виручка від реалізації продукції за період, що аналізується,

грн.

100 – перевод гривень в копійки.

Коефіцієнт завантаження засобів в звороті (КЗ) - величина, зворотна

коефіцієнту оборотності засобів (КО). Чим менший коефіцієнт завантаження

засобів, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

2. Ефективність використання основних фондів вимірюється показниками

фондовіддачі і фондомісткості.

Фондовіддача основних фондів встановлюється відношенням обсягу виручка

від реалізації продукції до середньої вартості основних фондів:

[pic], (20)

де Ф – фондовіддача, грн.:

Т – обсяг виручки від реалізації продукції, грн.,

С – середньорічна вартість основних фондів, грн.

Зростання фондовіддачі свідчить про підвищення ефективності

використання основних фондів.

Фондомісткість продукції є величина, зворотна фондовіддачі. Вона

характеризує затрати основних засобів (в копійках), що авансуються на один

карбованець виручки від реалізації продукції:

[pic], (21)

Де ФВ – фондомісткість продукції, коп.;

С – середньорічна вартість основних фондів, грн.;

Т – виручка від реалізації продукції, грн.,

100 – перевод гривень в копійки.

Зниження фондомісткості продукції свідчить про підвищення ефективності

використання основних фондів.

Показник фондовіддачі тісно пов'язаний з продуктивністю праці і

фондоозброєністю праці, що характеризується вартістю основних фондів, що

приходяться на одного робітника.

Маємо:

[pic]; (22) [pic]; (23)

[pic]; (24) [pic]; (25)

[pic]; (26) [pic]; (27)

де В – продуктивність праці, грн.;

R – чисельність робітників, чоловік;

ФВ – фондоозброєність праці, грн.;

Ф – фондовіддача основних фондів, грн.

Таким чином, основною умовою зростання фондовіддачі є перевищення

темпів росту продуктивності праці над темпами росту фондоозброєності праці.

3. Ефективність використання нематеріальних активів вимірюється, як і

використання основних фондів, показниками фондовіддачі і фондомісткості.

4. Ефективність використання капіталу в цілому наступна. Капітал в

цілому являє собою суму оборотних коштів, основних фондів, нематеріальних

активів. Ефективність використання капіталу найкраще характеризується його

рентабельністю. Рівень Рентабельності капіталу вимірюється відсотковим

відношенням балансового прибутку до величини капіталу.

Рівень Рентабельності капіталу може бути висловлений наступною

формулою, що характеризує його структуру:

[pic], (28)

де Р – рівень рентабельності капіталу, %;

П – балансовий прибуток, грн.;

Т – виручка, грн.;

КО – ккоефіцієнт оберненості засобів, обертів;

Ф – фондовіддача основних фондів, грн.;

ФН – фондовіддача нематеріальних активів, грн.

Дана формула показує, що рівень рентабельності капіталу знаходиться в

прямій залежності від рівня балансового прибутку на 1 грн. виручки,

коефіцієнта оборотності оборотних коштів, фондовіддачі основних фондів,

фондовіддачі нематеріальних активів[1,стр.40].

2. Аналіз фінансового стану підприємств та шляхи його оздоровлення

Відповідно до домовленості, досягнутої на нараді в Українській спілці

промисловців і підприємців у грудні 1996 р., Асоціація українських банків

проаналізувала матеріали статистичної звітності Міністерства статистики і

Національного банку України, пов'язані зі станом власних оборотних коштів

промислових підприємств, їх використанням, можливістю видачі підприємствам

банківського кредиту на поповнення оборотних коштів та впливу цього фактору

на оздоровлення фінансового стану, пожвавлення виробничої діяльності

галузі. Експерти АУБ, з активною участю В. Мельника та І. Самойлової,

дійшли висновків:

Станом на 01.07.96 р. у цілому по промисловості України власні й

прирівняні до них кошти становили 163808 млн. грн. В основних фондах і

нематеріальних активах було розміщено 149642 млн. грн., збитки становили

2290млн. грн. Отже, власні оборотні кошти по галузі визначаються в сумі

11878 млн. грн.

Виходячи із середньомісячного обсягу виробництва промислової продукції

за період із січня по жовтень 1996 р. в 6008 млн. грн. і загальноприйнятої

середньої норми запасів у днях — 60 днів, потреба в оборотних коштах

підприємств промисловості може бути визначена в сумі 12000 млн. грн.

Таким чином, проведений аналіз свідчить, що промисловість у цілому,

відповідно до даних балансів на 01.07.96 р., номінальне має оборотні кошти

у межах нормальної потреби (табл. 1).

Слід зауважити про вкрай незадовільне використання оборотних коштів.

Фактичне завантаження оборотних коштів на 01.07.96 р. становило 46960

млн. грн., що на 35000 млн. грн., або в 4 рази, перевищує фінансові джерела

власних оборотних коштів (11878 млн. грн.), у тому числі:

. на матеріальні запаси виділено оборотних коштів на суму 18713 млн.

грн., що перевищує загальну розрахункову (нормативну) потребу в

оборотних коштах в 1,5 рази, з них: виробничі запаси і незавершене

виробництво становлять 96-денний запас при загальноприйнятому

показнику в 60 днів;

. залишки готової продукції становили 4000 млн. грн., або 20-денний

запас, виходячи з фактичного випуску продукції, при прийнятій нормі

запасу — 5 днів;

. на дебіторську заборгованість відраховано 19000 млн. грн. Ця сума в

1,6 рази перевищує загальну розрахункову потребу в оборотних

коштах. Якщо врахувати діючий порядок розрахунку із застосуванням

попередньої оплати поставки, то вся ця сума являє собою

непродуктивні витрати, які важко мобілізувати для повернення.

Таблиця 1. Розрахунок наявності власних оборотних коштів підприємств

промисловості за даними балансів на 01.07.96

(млн. грн.)

|1. Джерела формування власних і прирівняних до них коштів: |

|— статутний фонд |79654 |

|— резервний фонд |2188 |

|— фінансування капітальних вкладень |3015 |

|— спеціальні фонди і цільове фінансування |78613 |

|— амортизаційний фонд |189 |

|— нерозподілений прибуток |149 |

|Разом: |163808 |

|2. Вкладення коштів в основні засоби і позаобігові активи: |

|— основні кошти за залишковою вартістю |142804 |

|— нематеріальні активи |518 |

|— незавершені капітальні вкладення |6094 |

|— довгострокові фінансові вкладення |225 |

|— збитки поточного року |2290 |

|Разом: |151931 |

|3. Наявність власних оборотних коштів (п.1 — п.2) |11878 |

|4. Розрахункова потреба в оборотних коштах |12000 |

|5. Брак власних оборотних коштів |123 |

У складі матеріальних запасів і дебіторської заборгованості великий

розмір становлять непотрібні, непридатні цінності та нереальні для

повернення суми. Інвентаризація цих активів, списання неліквідних запасів

та безнадійної заборгованості призведе до значного зростання збитків і

реального скорочення власних оборотних коштів (табл. 2).

За 10 місяців 1996 р. грошова маса в обігу збільшилась на 16,5 % при

зростанні інфляції на 36,3%. Абсолютне зростання грошової маси становило 1

млн. грн. Оскільки збільшення обсягу виробництва в умовах гіперінфляції

неможливе (знецінення товару значно випереджатиме терміни виробництва),

емісія (приріст грошової маси) відбуватиметься строго у межах запланованого

урядом рівня інфляції. Тому навряд чи є підстави передбачити, що в 1997 р.

буде допущено зростання обсягу грошової маси у великому розмірі. У всякому

разі він не підвищиться більш як у 2 рази порівняно із 1996 р., що

становитиме майже 2 млн. грн. Фінансові можливості банківської системи

України характеризуються даними, поданими у таблиці 3.

Виходячи з цих даних (без урахування емісії та позик зовнішніх

інвесторів), можливості вивільнення ресурсів для спрямування їх у

промисловість становлять не більш як 1000 млн. грн.

Названих ресурсів не можна порівняти з фінансовими проривами, які

мають місце на підприємствах промисловості (понад 35 млрд. грн.).

Таблиця 2. Дані про використання оборотних коштів промислових підприємств

на 01.07.96

(млн. грн.)

|1. Наявність оборотних коштів підприємств промисловості |11877 |

|2. Оборотні кошти у запасах товарно-матеріальних цінностей,|18714 |

Страницы: 1, 2, 3, 4