Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності

, яка визначає наявність пільг для іноземних інвесторів та пов’язує їх

збереження з фактом реєстрації підприємства до 1 січня 1995 року .

Застосування буквального трактування Закону свідчить , що термін “

зареєстрованих “ відноситься саме до слова підприємств , а не “ інвестицій

“ , оскільки у протилежному випадку законодавець мав би вжити термін “

зареєстрованими “.

Виникає й таке питання : чи продовжуються на новий п’ятирічний строк

пільги щодо оподаткування прибутку у разі збільшення статутного фонду за

рахунок нової кваліфікаційної інвестиції ? Чи небудуть податкові органи

вважати що підприємство , яке перереєструвалося після 1 січня 1995 року ,

буде розглядатися як таке , що зареєстроване після набрання чинності закону

? Виникає також інтерес щодо питання оподаткування прибутку іноземних

учасників спільних підприємств при переказуванні його за кордон . В статті

2 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємсв “ зазначається ,

що платниками податку є нерезиденти , які здійснюють репатріацію прибутків

отриманих з джерел на теріторії України . Але в статті 4 цьго Закону “

Ставки податку “ ми не знаходимо “ нерезидентів “ У статті 6 цього ж

Закону “ Особливості оподаткування прибутків нерезидентів “ мова йде про

оподаткування пасивних прибутків і зовсім не згадується про репатріацію

прибутку . Не визначені ці питанні і в статті 7 “ Особливості

оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями “ ( доречі ,

стаття 1 “ Визначення термінів “ терміну “ репатріація прибутку “ також не

містить .

Не на користь національній економіці стало скасування пільг в

оподаткуванні для іноземних інвесторів . З 1 січня 1995 року прибуток

підприємств , зареєстрованих після набуття чинності вищезгаданого Закону ,

або прибуток одержаний від здійснення іноземної інвестиції на основі

договорів ( угод ) без створення юридичної особи , укладених після набуття

чинності цього Закону , оподатковується на загальних підставах .

Прибуток підприємств з іноземними інвестиціями , зареєстрованих до

набуття чинності Закону , п’ять років з моменту внесення кваліфікаційної

інвестиції ( прицьму інвестиція не повинна відчужуватись протягом

пільгового податкового періоду )

Взагалі питання про надання пільг в оподаткуванні прибутку

підприємствам з іноземними інвестиціями зводиться до визначення позиції

держави , що до необхідності залучення іноземних інвестицій в економіку

країни .

На мій погляд необхідність залучення іноземних інвестицій в економіку

нашої держави існує і зумовлена наступними факторами :

а) для виходу з кризи необхідні значні капіталовкладення ,

мобілізувати які за короткий період за рахунок власних коштів майже

неможливо;

б) в сучасних умовах процес міжнародного руху капіталу приводить до

розповсюдження досягнень у галузі техніки і технології , що сприяє

реструктуритизації на вищому рівні ;

в) іноземні інвестиції супроводжує передовий менеджмент , що є

важливим фактором розвитку дійсно ринкових форм і методів господарювання ;

г) іноземні інвестори мають достатньо досвіду і інформації про стан

світового ринку , що дає ім можливість ефективніше розміщуватись на

міжнародних експортних ринках .

Прешочергові потреби України в іноземних інвестиціях тільки на

найближчі декілька років оцінюються в 5.5 млрд. дол. США . ( Таб 1).

Минулого року В Україні зареєстровано 3828 фактів іноземних

інвестицій у нашу країну на суму 1068.7 млн. Дол.США. , що у 1.4 рази

більше ніж у 1994 році . Це пояснюеться насам перед зростанням питомої ваги

контрактних інвестицій .

Слід зазначити , що прямі інвестиції ( участіь іноземних інвесторів в

статутних фондах спільних підприємств ) за станом на 01.01.96 р. склали

750.1 млн . дол. ( Таб 2 )

Найбільший інтерес інвесторів викликають такі галузі як внутрішня

торгівля , харчова промисловість , машинобудування та метатообробка ( Таб

3) .

Нажаль , обсяг іноземних інвестицій у приорітетні галузі економіки

України незначни. Невеликий обсяг інвестицій спрямовано на підтримку малого

бізнесу.

На сьогоднішній день іноземні інвестори в Україні це або крупні

компанії , які можуть дозволити собі достатньо високий ступінь ризику в

інвестиційній діяльності за наших нестабільних умов , або підприємці що

займаються посередницькою діяльністю у невеликих обсягах.

Таблиця № 1 Потреби приоритетних галузей народного господарства

України в

іноземних інвестиціях.

| | |

|Галузь |Потреби в іноземних інвестиціях , млрд . |

| |дол. США |

|Нафтопереробка |1.7 |

|Металургія |1.2 |

|Машинобудування |0.5 |

|Електроенергетика |0.5 |

|Будівельна |0.4 |

|промисловість | |

|Медична промисловість |0.2 |

Таблиця № 2 Обсяги прямих інвестицій основних країн-інвесторів

економіки

України.

| |Обсяг прямих |Доля в загальному обсягу |

|Країна-інвестор |інвестицій , млн дол |прямих інвестицій в |

| |США |економіку Украіни , %|

|США |171. 4 |22. 8 |

|Німеччина |129. 6 |17. 3 |

|Великобританія |46. 3 |6. 2 |

|Кіпр |38. 6 |5. 1 |

|Російська Федерація |37. 8 |5. 0 |

|Швейцарія |35. 2 |4. 7 |

Таблиця № 3 Розподіл прямих інвестицій по галузях народного

господарства

України .

| |Обсяг прямих інвестицій|Доля в загальному |

|Галузь |, млн дол США |обсягу прямих |

| | |інвестицій в економіку |

| | |Украіни , % |

|Внутрішня торгівля |168. 2 |22. 4 |

|Харчова промисловість |108. 4 |14. 5 |

|Машинобудування, | 96. 3 |12. 8 |

|металообробка | | |

|Чорна та кольорова |37 .8 |5. 0 |

|металургія | | |

|Зовнішня торгівля |33. 1 |4. 4 |

|Транспорт та зв’язок |31. 0 |4. 1 |

|Легка промисловість |30. 1 |4. 0 |

|Хімічна промисловість |29. 0 |3. 9 |

|Промисловість буд. |28. 9 |3. 7 |

|матеріалів та будівництво | | |

Оскільки інвестиційни клімат в Україні й так є надзвичайно

несприятливим ( достатньо звернути увагу на те що при інвестуванні коштів

в економіку України рівень ризику оцінювався в світі на декілька порядків

вище ніж аналогічний показник по відношенню до країн колишньої Югославії

під час ведення на їх теріторії військових дій ) , то буде доцільно на

етапі кризового стану економіки не позбавляти іноземних інвесторів

різноманітнх пільг , зокрема одних з найважливіших - пільг по сплаті

податку на прибуток. Треба лише забезпечити інтереси держави , тобто за

допомогою економічних та юридичного механізмів недопустити масового вивозу

капіталу з країни у вигляді отриманого від інвестиційної діяльності

прибутку та заохотити його реінвестування . А от вже на етапі

стабілізації , а тим більше - на етапі інтенсивного розвитку, доцільно буде

зменьшити або взагалі скасувати пільги для підприємств з іноземним

капіталом. Збереження пільг можливе буде лише у певних видах виробництва ,

якщо воно буде необхідне для забезпечення високої конкурентноспроможності

експорту.

Верховною Радою в березні 1996 року був прийнятий новий Закон України

“ Про режим іноземного інвестування “ , який теж як і попередні законодавчі

акти спрямований на зрівняння інтересів вітчизняних та іноземних інвесторів

. Зокрема , стаття 20 Закону чітко вказує на те , що підприємства з

іноземними інвестиціями сплачують податки у відповідності до законодавства

України нарівні з вітчизняними підприємствами . Ніяких пільг в

оподаткуванні Закон не встановлює . Більше того , він відміняє закони

України “ Про іноземні інвестиції “ , “ Про Державну программу заохочення

іноземних інвестицій “ , Декрет КМУ “ Про режим іноземного інвестування” ,

і відповідно ті пільги , які встановлювалися вищезгаданими законами для

підприємств з іноземним капіталом .

Отже , процес творення механізму оподаткування прибутку підприємств з

іноземними інвестиціями в Україні знаходиться в постійному розвитку

відображаючи економічну політику держави в данній сфері .

1.2 Ведення розрахунків та кредитування суб’єктів зовнішньо-

економічної діяльності

1.2.1 Особливості кредитування зовнішньоторгівельних угод

Зовнішня торгівля у кредит стала світовою нормою . В умовах

підвищення вартості продукції , зростання частки машин та обладнання , що

мають значні строки виготовлення , експортери та імпортери зацікавлені у

використанні зовнішньоторгівенльних кредитах . В світовій практиці існує

класифікація кредитів за наступними ознаками :

1. По джерелах кредити розрізняють : внутріші , зовнішні

2. По видах кредити діляться на :

товарні ( надаються в основному експортерами своїм

покупцям )

валютні ( що надаються банками у валютній формі )

3. По строках кредити підрозділяються на :

короткострокові

середньострокові

довгострокові

У 80 х роках склалася ситуація , коли кредитори не хотіли зв’язувати

себе довгостроковими фіксованими процентними ставками і як наслідок -

обсяги довгострокового кредитування різко знизилися . Виходом з цієї

ситуації стало винаходження нової форми кредитів - ролловерні кредити .

Суть цієї форми кредитування полягає в тому , що процентна ставка при

довгостроковому кредиті корегується через певні проміжки часу ( квартал ,

півроку ) у відповідності з процентними ставками по 3-х або 6-місячним

міжбанківським депозитам.

4. З точки зору забезпечення розрізняють :

забезпеченні кредити

балансові кредити

Забезпеченням звичайно виступають товари , товаророзпорядчі документи

, цінні папери , векселя , нерухомість та інші коштовності . Застава товару

здійснюється у трьох формах : тверда застава ( певна маса товару

закладається на користь банка ) , застава у товарообігу , застава товару у

переробці . Бланковий кредит видається підзобов’язання боржника погасити

його в певний строк . Документом по кредиту виступає соло-вексель з однім

підписом боржника . Різновидами бланкових кредитів є контокорент та

овердрафт. Котнокорентом називається єдиной рахунок , за яким здійснюються

всі операції між юанком і клієнтом , в тому числі і по використанню

кредитів. Овердрафт - надання банком право віставляти в межах певної суми

платіжні доручення на данного клієнта поверх залишку на його рахунку.

5. По валюті займу розрізняють :

кредити , що надаються в валюті країни

позичальника

кредити , що надаються в валюті країні

кредитора

кредити , що надаються в валюті третьої

країни

кредити , що надаються в міжнародній

грошовій одиниці

6. За умовами реалізації кредити підрозділяють на :

наявні ( сума кредиту зараховується на

рахунок кредитора )

акцептні

При цій формі кредитування акцептується тратта - перевідний вексель,

що являє собою письмовий наказ кредитора позичальнику про виплату останнім

певної суми грошей третій особі або пред’явнику тратти .

7. По кредиторах розрізняють :

урядові кредити

кредити , що надаються міжнародними валютно-фінансовими

організаціями

приватні кредити

В світовій практиці існують наступні джерела отримання кредиту :

1. Брокерські та та комісійні фірми.

Кредити , як правило надаються під товари. Ці фірми використовують

банківські кредити , тому їх кредити дорожче ніж у банку. До послуг

брокерів вдаються тоді , коли отримання кредита в своїй країні обходиться

дорожче , коли ринок є мало відомим або реалізація товара потребує

особливої специфіки.

2. Банківськи установи

Якщо в роботі Зовнішньоекономічного банку широко застосовується

довгострокове валютне кредитування під гарантію міністерств та відомств ,

то в практиці комерційних банків переважає короткострокове кредитування .

При вирішенні питання про надання валютного кредиту вповноважені

банкирозглядають ціль отримання кредита , характеристику товара , що

закупається та можливість його реалізації в межах країни , а також

економічний ефект від використання товарів, що закуповуються за рахунок

кредиту , джерела фінансування в національній валюті та джерела погашення

кредита в іноземній валюті. Серед різних варіанті здійснення експортно-

імпортних операцій , пов’язаних з кредитом , зустрічаються , в переважній

більшості , наступні :

1. Кредит в гривнях для закупки товара в Україні та продажу за

кордоном

2. Кредит в гривнях , конверсія його в валюту, для закупки товара за

кордоном та продажу в Україні за гривні

3. Кредит в валюті, для закупки товара за кордоном та продажу в

Україні за гривні

4 . Кредит в гривнях для закупки товара в Україні , бартер з

інофірмою , продаж в Україні за гривні.

Для забезпечення кредитів використовуються в основному такі форми :

1. Застава валютних цінностей ( вразі неповернення кредиту банк

частково відшкодовує збитки за рахунок застави )

2. Товарно - матеріальні цінності , які закупає позичальник ( банки не

заинтересовані , як правило , в цій формі , бо вних можуть виникнути

проблеми з реалізацією застави)

3. Гарантія ( найбільш приваблива для банків форма , бо вразі несплати

кредита, повністю або частково, банк має право на відшкодування збитків за

рахунок гаранта .

Ставки по валютних кредитах можуть бути фіксованими та плаваючими.

Плаваючі ставки складаються з двох частин : базової ставки та надбавки (

маржи ) банка , яка і є безпосередньо предметом договору між кредитором та

позичальником . Роль базової ставки можуть відігравати ставка по

незабезпеченим кредитам першокласним позичальникам , облікова ставка

центрального банку та ин.

Кредитні ризики пов’язані не лише з погіршенням фінансового положення

позичальника , а також з погіршенням економічної коньюнктури , змінами

законодавства , політичними подіями. Тому держава заохочує

зовнішньоекономічну експансію за допомогою податкових та митних пільг ,

субсидій , кредитів , боніфікації ( субсідуванні процентних ставок , тобто

відшкодування банкам а рахунок держбюджета різниці між ринковими та

пільговими ставками по експортним кредитам ) . Державні гарантії по

короткостроковим експортним кредитам перетворюють тратті експортерів в

першокласні цінні папери.

Для кредитування та страхування зовніщньоекономічних операцій в

багатьох країнах створені напівдержавні страхові компанії , експортно-

імпортні банки.

3. Фірмові ( комерційні ) кредити

Видаються експортерами та імпортерами , що тісно пов’язані товарними

угодами та розрахунками по них. Фірмовий кредит оформляється векселем або

надаються за відкритим рахунком.

При кредитуванні у формі відкритого рахунку експортер виставляє

рахунки після відвантаження товару на покупця , а сплата по ціх рахунках

відбувається через обумовлений стронами термін. За умови регулярних

поставок сторони домовляються , що розрахунки між ними будуть здійснюватися

не за кожну окрему партію , а в певні терміни - звичайно наприкінці місяця

або кварталу. При використанні векселів ( інкассова форма розрахунку )

кредитування засновується на траттах.

Як вже зазначалося при цій формі кредитування продавець виписує тратту на

отримувача і дає вказівку банку-інкасатору передавати документи , що

додаються до тратти , тільки за умови акцепту останнім тратти. Тратта

частіше всього використовується при короткостроковому кредитуванні . В

деяких країнах встановлюється максимальний строк тратти від 120 до 180

днів. Схема здійснення такого кредиту зводиться до наступного :

Експортер поставляє товар

Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1

Експортер в визначений по тратті термін прад’являє вексель до оплати в

банк 1

Експортер отримує платіж від банка 1

Оплата товара відбувається пізніше поставки товара тому експортер

кредитує імпортера.

Але акцепт імпортера може бути замінений на банковський акцепт.

Експортер вимогає банківського акцепту у випадках коли він не впевнений у

платіжоспрроможності імпортера або заинтересований в найскорішому отриманні

коштів і планує продати ( врахувати ) тратту до строка її платежа . В цьму

випадку механізм кредитування має такий вигляд :

Експортер поставляє товар

Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1

Експортер регеструє вексель в своєму банку 2

Банк 2 в визначений по тратті термін прад’являє вексель до оплати в банк 1

Банк 2 отримує платіж від банка 1

Покупаючи достроково вексель , банк виплачує клієнту не повну

сумму векселя , а за мінусом суми , що залежить від відсотка , який

застосовуєть для данного виду цінних паперів та терміну, що лишився до

оплати тратти. При купівлі тратти банк надає тим самим кредит , але вже не

імпортеру , а експортеру ( до того моменту поки тратта не буде оплачена

імпортером ) .

Щоб уникнути недостатньо забезпечених кредитних ризиків банки

приймають на облік векселя як найменьш з двома підписами і на термін не

більше 6 місяців . В деяких випадках банк може відмовитися від акцепту

тратти і запропонувати експортеру аванс під вексельне забезпечення. Після

того як імпортер оплачує тратту банк проводить розрахунки з імпортером :

віднімає комісію , що належить йому за послуги , процент за кредит та суму

авансу , а різницю повертає експортеру.

Для продавця аванс проти тратти може бути навіть вигідніше ніж продаж

тратти з відповідною скидкою при умові , що він не потребує поповнення

оборотного капіталу негайно на вю сумму проданого товару. Експортер та

імпортер можуть передбачити , що акцепт буде здійснено не банком імпортера

, а більш надійним з точки зору експортера банком. Таким банком може бути

банк третьої країни . Треба також зазначити , що акцептований першокласним

банком вексель можливо буде реалізувати на ринку банківських акцептів.

Розвитком акцептного кредитування є акцептно-рамбурсний кредит , засновагий

на сполученні акцепта векселів експортера банком третьої країни та переводі

( рамбурсуванні ) суми векселя імпортером банку-акцептанту.

Новими специфічними формами кредитування зовнішньої тогівлі стали

операції лізінга , факторінга та форфейтерування.

Відмінність лізінгових операцій від звичайної аренди полягає в

наступному :

об’єкт угоди вибирається арендатором а не арендодавцем , який купує

обладнання за свій рахунок ;

строк лізінга меньше строку фізичного зносу обладнання і наближений до

строку податкової амортизації ;

по закінченні дії контракту клієнт може продовжити його на піьгових умовах

або викупити обладнання на пільгових умовах ;

в ролі арендодавця виступає фінансова установа - частіше всьго лізінгова

компанія.

Лізінгові операції дозволяють фірмам набувати обладнання не роблячи

капіталовкладеньь і не змінюючи баланс. Фінансовий лізінг в цілому схожий

зі звичайним лізінгом , але має свої відмінності. При цьому різновиді

лізінгу арендатор відповідно угоди має опцион на покупку в кінці строку

аренди по номінальній заздалегідь встановленій ціні . Звичайно це ціна в

1 доллар або інша символічна ціна . Строк фінансового лізінгу співпадає зі

строком амортизації обладнання 10 - 15 років , тому фінансовий лізінг

являє собою альтернативне ( отриманню кредитів ) джерело фінансування ,

бо при ноьму відбувається фактичний продаж майна аредарю у розстрочку . В

світовій практиці використовуються такі види фінансового лізінгу :

Лізінг “ стандарт “ . Прицьому виді виробник продукції передає

обладнання лізінговій компанії , а та , в свою чергу , здає його в

аренду споживачу. Між споживвачем обладнання та виробником не існує ніяких

правових відносин , однак за окремою угодою виробник може здійснювати

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5