Правоохоронні органи

Правоохоронні органи

З м і с т .

Вступ

2

Розділ I

Поняття та види правоохоронних

органів України

6

Розділ I I

Державний захист працівників суду

та правоохоронних органів

28

Висновки

32

Література

Вступ.

Поява на карті світу нової держави - України - підсумок

багатовікової боротьби її народу , який з покоління в поколі-

ння мужньо і жертовно добивався величної мети – свободи ,

самостійності , незалежності . Він же народ України , 1 грудня

1991 року вперше за свою історію виступив самостійним суб’-

єктом створення власної суверенної держави , бо саме народ ,

безпосередньо сам , а не через представників прямо і вільно

висловив свою волю з питання про волю України шляхом проведення

Всеукраїнського референдуму . Перше всенародне голосування на Україні ,

поза всяким сумнівом , втілює характеристики , сукупність яких дає

вагомі підстави оцінити його , як історичний еталон реального прояву і

вирішення верховенства народу над рештою суб’єктів , як державних ,

так

і не державних , у розв язанні доленосної проблеми - відродження

української державності.

Зазначене разом з тим категорично виключає думку про

те , що інші суб’єкти не є учасниками процесу створення

незалежної держави. Навпаки , - і це слід підкреслити - воля народу

України співпала з передуючими її волевиявленнями рішеннями

Верховної Ради , її президії , інших державних і недержавних структур

. Величезне значення мало прийняття Верховною Радою таких

історичних актів , як Декларація про державний суверенітет

України ( 16 липня 1990 року ) і постанова Верховної Ради “ Про

проголошення незалежної України ” ( 24 червня 1990 року ) , ухвала Акта

проголошення незалежності України ( 24 серпня 1991 року ). У жовтні

1991 року Верховна Рада прийняла спеціальну постанову “ Про

проведення Всеукраїнського референдуму з питання про проголошення

незалежності України ” якою затвердила текст бюлетня для таємного

голосування . Принципово істотним

стало положення про включення до бюлетня тексту Акта проголошення

незалежності України.

“ Повна самостійність та незалежність

є послідовним, логічним завершенням

запитів національного розвитку та само-

визначення будь- якої народності , що

займає певну територію і має достатні

задатки та енергію розвитку. ”

М.С. Грушевський.

1 грудня 1991 року народ України на референдумі одно-стайно

висловив свою суверенну волю побудувати незалежну державу . Цифрові

результати референдуму загальновідомі . У голосуванні взяли участь

31891742 громадянина , або 84,18 % від загальної кількості включених

до списків . З них неза-лежності Україні сказали “ так ” 28804071

або 90,32 % . Таким

чином волевиявлення народу , що проводилося , як засвідчили

спостерігачі багатьох країн світу , вільно і гласно , демо-кратично і

без усяких порушень , підтвердило Акт прого-лошення незалежності

України .

Загальні риси нової української державності було окреслено

ще в Декларації про державний суверенітет України, прийнятий

Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року . Державний

суверенітет – важлива ознака , окреслена ще в Декларації про

державний суверенітет держави , верховентства державної влади всередині

країни та її незалежність у зовнішньополітичній сфері .

Можна без перебільшення сказати , що народ відіграв головну

і визначальну роль у розв’язанні фундаментальної проблеми , якою

займалося багато державних і недержавних структур , - проблеми

створення нової України . Поза всена-родним виявленням зусилля інших

суб’єктів на шляхах побу-дови справді суверенної держави ,

безперечно були б усклад-ненні . Вкажемо , зокрема , що загалом

іноземні держави офі-ційно визнали незалежність України тільки після

референдуму .

Викладене підводить до висновку , що має не лише теоретичне

значення , а й одночасно орієнтований на форму-лювання і розвиток

відповідної практики державно - правового будівництва . Він полягає у

визначенні необхідності подаль-шого забезбечення примату народу

України у вирішенні всіх центральних питань державного і

громадського життя як на сучасному етапі , так і на перспективу .

Гарантувати і забезпечувати на практиці істинність народного

суверенітету тепер уже у принципово інших умовах - умовах

відродженної народом державності - одне з глобальних завдань ,

розв’язання якого обов’язкове для демократичного розвитку молодої

держави і суспільства , досягнення нової якості життя людей .

Народний суверенітет – повновладдя народу , тобто наявність засобів і

механізмів , що забезпечують реальну участь населення в управлінні

справами держави і суспільства ; визнання народу єдиним джерелом

влади .

Національний суверенітет – повновладдя нації , її політична

свобода , право і реальна можливість визначати характер свого

національного життя , аж до відокремлення та утворення самостійної

держави .

Всі три види суверенітету , без наявності яких не може бути

справжньої демократичної держави , дістали своє закріплення в

Декларації про державний суверенітет України .

Вінцем багатовікових державотворчих пошуків українського народу

стало прийняття Верховною Радою Української РСР 24 серпня 1991 року

Акта проголошення незалежності України .

У цьому історичному документі закріплювалися неза-лежність

України і створення самостійної української держави , яка дістала

офіційну назву “ Україна ”. Проголошувалися неподільність та

недоторканість території України , а також те , що віднині на цій

території мають чинність виключно Конституція і закони України .

Згідно з чинним на той час законодавством питання про

реалізацію права народу України на самовизначення виходило за межі

компетенції Верховної Ради УРСР і мало вирішуватися включно

всеукраїнським референдумом . Тому того самого дня , 24 серпня 1991

року крім Акта проголошення незалежності України , було прийнято

постанову Верховної Ради УРСР “ Про проголошення незалежності

України ”.

Після проголошення результатів референдуму , коли “ так ” Акту

проголошення незалежності України сказали 90,32 % громадян , почалася

хвиля дипломатичного визнання України як незалежної держави .

Заснована в 1991 році нова українська держава мала свою

конституцію , роль якоі виконувала колишня Конституція УРСР 1978

року радикально доповнена і змінена у світлі нових реалій

державного будівництва .

Проте така Конституція України , створена на зовсім іншій

політико - правовій основі , навіть після всіх численних змін і

доповнень могла бути лише тимчасовим Основним Законом держави .

Тому в Україні активно йшов процес підготовки нової Конституції

України .

28 червня 1996 року о 9 годині 30 хвилин було прийнято

Основний Закон України . Від тоді 28 червня оголошено державним

святом - Днем Конституції України .

Після прийняття Конституції України її текст ще кілька днів

проходив мовно – термінологічну експертизу , і після чого був

офіційно оприлюднений . Але набула чинності Конституція України вже

з 28 червня 1996 року .

З прийняттям нової Конституції України процес юридичного

оформлення української державності можна вважати в основному

завершеним , хоча ряд важливих питань ще потребують свого вирішення .

Розділ I

Поняття та види правоохоронних органів України .

Механізм держави – це система органів і установ , посередництвом

яких здійснюється виконання внутрішніх і зовнішніх функцій держави .

Як правило це - представницькі установи або законодавча влада ,

виконавчо - розпорядчі органи, неурядові інстанції та судові інстанції

, органи громадського порядку та державної безпеки , збройні сили .

У механізмі нашої держави особливе місце посідають органи

держави спеціального призначення ( контрольні та правоохоронні органи

, місця позбавлення волі , збройні сили тощо ). Їх можна розглядати

як окрему ланку механізму держави , вже звичного поділу на

законодавчу , виконавчу , судову влади . Прихильниками чітких юридичних

конструкцій здебільшого вважають ці органи належними до сфери

виконавчої або в осному до виконавчої і частково до судової влади

.

Серед органів спеціального призначення юридична наука приділяє

особливу увагу так званим правоохороним органам . Звичайно у

дослівному розумінні “ правоохоронну діяльність ” ( забезпечення

законності та охорона правопорядку в суспільстві , боротьба з

правопорушниками , охорона законних прав та інтересів громадян ,

юридичних осіб , суспільства і держави в цілому ) мають вести

буквально всі - громадяни , юридичні особи , органи законодавчої ,

виконавчої і судової влади тощо . Але для переважної більшості

суб’єктів суспільних відносин подібна діяльність не є основною .

Отже правоохоронними органами слід вважати державні органи ,

основною ( спеціальною ) функцією яких є забез-печення законності та

охорона правопорядку , боротьба з правопорушеннями , охорона законних

прав та інтересів громадян , юридичних осіб , суспільства і держави

в цілому .

Характерними рисами правоохоронних органів є :

а) здійснення ними зазначених вище функцій , які в сукупності

називають правоохоронною функцією ;

б) наявність у них для виконання зазначених функцій відповідних

державно - владних повноважень , зокрема можли-вості видавати правові

акти ( в основному індивідуального характеру ) , обов’язкові для

виконання тими , кому вони адресовані ;

в) можливість безпосередньо застосовувати різні заходи примусу (

затримання особи , арешт , позбавлення волі тощо ) ;

г) перебування їх діяльності під особливим державним контролем і

наглядом , здійснення лише на основі закону й у встановленому ними

порядку .

Традиційно до числа правоохоронних органів відносять суд ,

прокуратуру , органи юстиції , внутрішніх справ , державної безпеки

тощо . Досить часто суди як органи правосуддя згадуються в

нормативних документах окремо ( у слово-сполученнях типу “ судові і

правоохоронні органи ” ) .

До системи правоохоронних органів прилягають деякі інші

державні установи і громадські організації , які відповідно до

законодавства поділенні значними повноваженнями у сфері

правоохоронної діяльності , хоча в цілому їхні функції не зводяться

до останньої , а також не забезпечуюються можливістю застосування

державного примусу . Серед таких установ і організацій слід

звернути особливу увагу на органи юстиції та адвокатуру .

Прокуратура України .

Назва “ прокуратура ” походить від латинського procuro -

піклуюсь , забезпечую , запобігаю , що вже дає повне уявлення про її

завдання .

Прокуратура України становить єдину систему , на яку

покладаються :

- підтримання державного обвинувачення в суді ;

- представництво інтересів громадянина або держави в суді у

випадках , визначених законом ;

- нагляд за додержанням законів органами , які проводять опе-

ративно - розшукову діяльність , дізнання , досудове слідство ;

- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень .

Вищий нагляд за додержанням і правильним засто-суванням законів

Кабінету Міністрів України , міністерствами , державними комітетами ,

відомствами , іншими органами даржавного і господарського управління

та контролю , Урядом Автономної Республіки Крим , місцевими радами

народних депутатів , їх виконавчими і розпорядчими органами , військо-

вими частинами , політичними партіями , громадськими органі-заціями ,

масовими рухами , підприємствами , установами і організаціями ,

незалежно від форм власності , підпорядкова-нності та приналежності ,

посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором

України і підпорядко-вуваними йому прокурорами .

Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне

утвердження верховенства закону , зміцнення правопорядку і має своїм

завданням захист від неправомірних посягань :

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки,

суспільного та державного ладу , політичної та економічної

системи , прав національних груп і

територіальних утворень

2) гарантованих Конституцією , іншими законами України та міжнародними

правовими актами соціально - економічних , політичних , особистих

прав і свобод людини та громадянина ;

3) основ демократичного устрою державної влади , правового статусу

місцевих Рад народних депутатів , органів терито-ріального

громадського самоврядування .

Основними функціями прокуратури є :

1) нагляд за додержанням законів усіма органами , під-приєствами ,

установами , організаціями , посадовими особами та громадянами ;

2) нагляд за додержанням законів органами , які ведуть боротьбу із

злочинністю та іншими правопорушеннями і розслідують діяння що

містять ознаки злочину ;

3) розслідування діянь , що містять ознаки злочину ;

4) підтримання державного обвинувачення , участь у роз-гляді в судах

кримінальних , цивільних справ та справ про адміністративні

правопорушення і господарських спорів у арбітражних судах ;

5) нагляд за виконанням законів у місцях тримання , затри-маних ,

попереднього ув’язнення , при виконанні покарань та застосування

інших заходів примусового характеру , які призначаються судом ;

6) нагляд за додержанням законів органами військового управ-ління ,

військовими об’єднаннями , з’єднаннями , частинами , підрозділами ,

установами і військовими навчальними закла-дами та посадовими

особами Збройних Сил , Прикордонних військ , Національної гвардії ,

Управління державної охорони, Служби безпеки України та інших

військових формувань , дислокованих на території України .

Прокуратура бере участь у розробленні органами дер-жавної

влади заходів запобігання злочинам та іншим право-порушенням , у

роботі по вдосконавленню та розясненню за-конодавства . На

прокуратуру не можуть покладатися функції , не передбаченні

законами України .

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна

прокуратура України , прокуратури Автономної Республіки Крим ,

областей , міст Києва і Севастополя , міські , районні , а також

військові прокуратури .

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор

України , який спрямовує роботу всіх органів прокуратури і здійснює

контроль за їхньою діяльністю .

Органи внутрішніх справ .

Систему органів внутрішніх справ України складають Міністерство

внутрішніх справ України , та його головні управління , управління

і відділи в Автономній Республіці Крим , областях , районах ,

містах , а також підрозділи міліції , пожежної охорони , внутрішні

війська , виправно - трудові установи , навчальні заклади та інші

підвідомчі їм підрозділи .

Органи внутрішніх справ забезпечують громадський порядок ,

попереджують , розкривають і розслідують право-порушення , злочини ,

виправляють і перевиховують засудже-них , забезпечують пожежну безпеку

та безпеку дорожнього руху .

Важливою структурною одиницею органів внутрішніх справ є

міліція . Її правовий статус визначає Закон України “Про міліцію

” від 20 грудня 1990 року .

Відповідно до закону міліція - це державний озброєний орган

виконавчої влади , який захищає життя , здоров’я , права і свободи

громадян , власність , природне середовище , інтере-си суспільства і

держави від протиправних посягань .

Основним завданням міліції є : забезпечення особистої безпеки

громадян , захист їх прав і свобод , законних інте-ресів ,

запобігання і припинення правопорушень , виявлення і розкриття

злочинів , розшук осіб , які їх вчинили , забезпечення безпеки

дорожнього руху , захист власності від злочинних посягань ,

виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень .

Міліції для виконання покладених на неї обов’язків надаються

права:

1) вимагати від громадян і службових осіб , які порушують

громадський порядок , припинення правопорушень та дій , що

перешкоджають здійсненню повноважень міліції , виносити на місці

усне попередження особам , які допустили малозначні

адміністративні порушення , а в разі невиконання зазначених

вимог застосувати передбаченні цим законом заходи примусу ;

2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень

документи , що посвідчують їх особу , а також інші документи ,

необхідні для з’ясування питання щодо додержання правил , нагляд

і контроль за виконання яких покладено на міліцію ;

3) викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у

зв язку з матеріалами , що знаходяться в її провадженні , в

разі ухилення без поважних причин від явки за викликом ,

піддавати їх приводу у встановленому законом порядку ;

4) виявляти і вести облік осіб , які підлягають профілактич-ному

впливу на підставі та в порядку , встановлених законодавством ,

виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної

поведінки ;

5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього

приміщеннях : осіб , підозрюваних у вчиненні злочину , обвинувачених

, які переховуються від дізнання , слідства чи суду , засуджених ,

які ухиляються від виконання криміналь-ного покарання , - на

строки і в порядку , передбачених законом ;

6) складати протоколи про адміністративні правопорушення , проводити

особистий огляд , огляд речей , вилучення речей і документів ,

застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення

провадження у справах про адміністративні правопорушення ;

7) у будь - який час доби безперешкодно входити на територію і

в приміщення підприємств , установ та орга-нізацій , в житло

громадян з метою припинення злочину , при переслідуванні злочинця

, а також при стихійному лихові ( пожежа , руйнування тощо ) ;

8) при виконанні своїх обов’язків по охороні правопорядку

застосовувати фізичну силу , спеціальні засоби та вогне-пальну

зброю , якщо виникає безпосередня загроза життю або здоров’ю

громадян чи працівників міліції особисто ;

9) користуватися безплатно всіма видами громадського тран-спорту

міського , приміського , місцевого сполучення ( крім таксі ) а

також попутним транспортом ;

10) використовувати безперешкодно транспортні засоби , що належать

підприємствам , установам , організаціям і громадянам ( крім

транспортних засобів дипломатичних , консульських та інших

представників іноземних держав , міжнародних організацій ,

транспортних засобів спеціального призначення ) , для проїзду до

місця події , стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади

осіб , які потребують невідкладнї медичної допомоги , для

переслідування право-порушників та їх доставки в міліцію .

На службу до міліції приймаються на контрактній основі

громадяни , які здатні за своїми особистими і діловими , моральними

якостями , освітнім рівнем , фізичною підготовкою і станом здоров'я

виконувати покладені на міліцію завдання . Працівник міліції

приносить присягу . Він перебуває під захистом закону . Законом

Страницы: 1, 2, 3