Правоохоронні органи

населених пунктах , де немає нотаріусів ) ;

- на консульські установи України за кордоном , а у випад-ках ,

передбачених чинним законодавством , на дипломатичні представництва

України .

Згідно Закону України “Про нотаріат” можна виділити чотири

групи нотаріальних дій :

- нотаріальні дії , направленні на посвідчення безспірного права

- нотаріальні дії , направленні на посвідчення і засвідчення

безспірних юридичних фактів ;

- нотаріальні дії , направленні на надання виконавчої сили

платіжним і борговим документам;

- нотаріальні дії , по охороні спадкового майна і документів .

Нотаріусом може бути громадянин України , котрий має вищу

юридичну освіту , протягом шести місяців стажування у державній

нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса , склавши

кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття

нотаріальною діяльністю .

Порівняно з державним нотаріусом приватний нотаріус не може

оформляти спадщину , не може вживати заходів до охорони спадкового

майна , не може видавати свідоцтва про право власності на частку

в спільному майні подружжя ( в разі смерті одного з них ) , не

може накладати і скасовувати заборону відчуження житлового будинку

, квартири , дачі , садового будинку , гаража , земельної ділянки ,

іншого нерухо-мого майна , не може посвідчувати договори довічного

утрима-ння , не може засвідчувати справжність підпису на докумен-

тах , призначених для дій за кордоном , а також посвідчувати

доручення для цієї мети .

Основним завданням нотаріату є :

- охорона всіх форм власності , прав і законних інтересів громадян

, юридичних осіб ;

- зміцнення законності і правопорядку ;

- запобігання правопорушення шляхом правильного і своє-часного

посвідчення договорів та угод ;

- оформлення спадкового права ;

- учинення виконавчих написів та інших нотаріальних дій .

Державні нотаріуси в Україні посвідчують угоди ( дого- вори

, заповіти , довіреності ) , вживають заходи до охорони спадкового

майна , видають свідоцтва про право на спадщину , про право

власності на частку в спільному майні подружжя , про придбання

жилих будинків з прилюдних торгів , засвід-чують вірність копій

документів і виписок з них , справжність підпису на документах ,

приймають в депозит грошові суми і цінні папери , вчиняють

виконавчі написи , протести векселів .

Акти громадського стану – це засвідчення державного факту

народження , смерті , одруження , розірвання шлюбу , встановлення

батьківства , переміни прізвища , імені , по-батько- ві . Вони є

юридичними фактами , з якими закон пов’язує виникнення , зміну або

припинення відповідних прав та обов’язків і підлягають обов’язковій

реєстрації в органах реєстрації актів громадського стану ( РАГСу )

.

Завданням органів РАГСу є :

- забезпечення повної , своєчасної і правильної реєстрації актів

громадського стану ;

- внесення до актових записів необхідних змін , доповнень та

виправлень ;

- поновнення втрачених та анулювання повторно складених актових

записів ;

- видача громадських свідоцтв про реєстрацію ;

- збереження архівного фонду .

Реєстрація юридичних фактів проводиться органами РАГСу в книгах

спеціального зразка , які є єдиними доказами засвідчених у них

фактів , а громадянам України про кожний факт реєстрації акта

громадського стану органами РАГСу видаються відповідні свідоцтва (

свідоцтво про народження , свідоцтво про одруження ).

Реєстрацію актів громадського стану проводять :

- відділи РАГСу Міністерства юстиції Автономної Республіки Крим ,

управління юстиції обласних , Київської та Севастопольської міських ,

районних , районних у містах Києві та Севастополі державних

адміністрацій ;

- відділи РАГСу виконавчих комітетів міських районних Рад народних

депутатів , а в сідьській місцевості – виконавчі комітети сільських і

селищних Рад народних депутатів ;

- посадові особи виконавчих комітетів сільських та селищних Рад

народних депутатів , яких визначає голова Ради ;

- консульські установи та депломатичні представники представництва

України ( для громадян України , які проживають за кордоном ).

Адвокатура .

Відповідно до Закону України “Про адвокатуру ” від 19 грудня

1992 року адвокатура України є добровільне професійне громадське

обєднання , покликане сприяти захисту прав , свобод і представляти

законні і нереси громадян , осіб без громадянства , юридичних осіб ,

надавати їм іншу юридичну допомогу .

Адвокати дають консультації з юридичних питань , до-відки щодо

законодавства ; складають заяви , скарги та інші документи

правового характеру ; здійснюють представництво в суді , в інших

державних органах ; перед громадянами та іншими юридичними особами

; надають юридичну допомогу підприємствам , установам , організаціям

; здійснюють правове забезпечення підприємницької та

зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб , виконують

свої обов’язки відповідно до кримінально - процесуарного законодавства

у процесі дізнання та попереднього слідства . Лише адвокати мають

право здійснювати захист підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні

злочину .

Адвокат має право здійснювати адвокатську діяльність

індивідуально або об’єднуватися з іншими адвокатами у колегії та

інші адвокатські об’єднання .

Стати адвокатом можуть лише громадяни з вищою юридичною

освітою та стажем роботи за юридичною спеціальністю не менше два

роки , які склали відповідний кваліфікаційний іспит .

Судова влада .

Третя за традиційною послідовністю гілка державної влади -

судова посідає далеко не останнє місце в механізмі держави .

Органи судової влади мають свою чітко визначену Конституцїєю та

законодавством України компетенцію і дають відносно незалежно від

органів законодавчої і виконавчої влади , відіграючи винятково

важливу роль у загальній системі стримувань і противаг , яка

передбачається принципом поділу влади .

Здійснюється судова влада виключно спеціально створе-ними для

цієї мети органами - судами і у лише їй одній при-таманній

формі - шляхом відправлення правосуддя . Правиль-не відправлення

правосуддя і є основним завданням судової влади . Згідно статті

124 Конституції України делегування функцій судів , а також

привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами

не допускається .

Правосуддя латинською мовою означає “юстиція” якому так багато

уваги приділяється в юридичній теорії і практиці і навіть

присв’ячено спеціальний розділ Конституції України .

Традиційно правосуддя визначається , як розгляд і вирі-шення

судами кримінальних , цивільних та інших справ , що здійснюється в

особливій процесуальній формі , залежно від характеру тих життєвих

ситуацій , які вимагають вирішень , розрізняють види здійснення

правосуддя – конституційне , адміністративне , цивільне , кримінальне

судочинство .

Якщо ж дещо деталізувати завдання правосуддя , то до їх числа

слід включити :

- захист прав і свобод людини , законних інтересів фізичних та

юридичних осіб , держави в цілому шляхом визнання за ними в

результаті судового певних справ ( права на спадщину, на житлову

площу , на спірне майно , право на поновлення на роботі ) ;

- визначення суб’єктів правовідносин , винних у вчиненні

правопорушення , і призначення покарання або інших заходів , що

мають бути застосовані щодо порушників ;

- вирішення правових суперечностей , насамперед визнання

відповідності або не відповідності конкретних оспорюваних правових

актів конституції держави .

Окремо у статті 129 Конституції України закріплені ос-новні

засади судочинства , порядку судового розгляду справ :

- законність - справи розглядаються і вирішуються судом відповідно до

закону , всі учасники судочинства діють у суворій відповідності до

їх прав і обов’язків , встановлених законом ;

- рівність усіх учасників судового процесу перед законом і

судом ( до всіх застосовується одне і та саме законодавство

, ніхто не має при цьому ніяких переваг і не піддається

ніяким обмеженням у правах ) ;

- забезпечення доведенності вини ( у разі , якщо винну особи

не доведено , вона вважається невинуватою ; особа не зобов’я-

зана доводити свою невиновність , її вину мають доводити

органи , які висунули обвинувачення ) ;

- змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх

доказів і у доведенні перед судом їх переконливості ;

- гласність судового процесу та його повне фіксування

технічними засобами ( розгляд справ в усіх судах є

відкритим за винятком , чітко визначеним законом ) ;

- запезпечення апеляційного та касаційного оскарження ріше-ння

суду , крім випадків , встановлених законом ( закріплюється

можливість учасників судового процесу подати скаргу судам

вищого рівня , які перевіряють законність і обгрунтованність

винесених вироків і рішень ) .

Статус суддів визначається Конституцією України і спеціальним

Законом України “ Про статус суддів ” від 15 грудня 1992 року .

Судею може стати громадянин України віком від 25 років , який має

вищу юридичну освіту , стаж роботи у галузі права не менше 3

років , проживає в Україні не менше як 10 років і володіє

державною мовою .

Особа , яка вперше стає суддею призначається на посаду

Президентом строком на 5 років . У разі успішного виконання своїх

обов’язків протягом цілого строку суддя обирається Верховною Радою

України безстроково і перебуває на посаді до досягнення 65 -

річного віку .

Судді незалежні від будь - якої влади і мають підкорятися лише

Конституції і законам України . Судді недоторканні . Це , зокрема ,

означає , що суддя не може бути заарештований чи затриманий до

винесення обвинувального вироку судом без згоди на це Верховної

Ради України .

Систему судової влади в Україні становить :

1) Конституційний Суд України .

2) Загальні суди ( суди загальної юрисдикції ) : Верховний Суд

України ; Верховний Суд Автономної Республіки Крим ; Обласні суди ;

Київський та Севастопольський міський суди; Міжобласний суд ;

Міжрайонні ( окружні ) суди ; Районні ( мі-ські ) суди ; Військові

суди гарнізонів , регіонів і Військово – Морських Сил .

3) Арбітражні ( господарські ) суди : Вищий арбитражний суд України ;

Арбітражний суд Автономної Республіки Крим Обласні арбітражні суди

; Арбітражні суди м. Києва та м. Се-вастополя . Верховною Радою

України за поданням Голови Вищого арбітражного суду можуть

утворюватись і інші ланки арбітражних судів ( міські , міжрайонні

, районні арбітражні суди ) .

Конституцією України передбачено створення нового для нашої

держави органу – Вищої ради юстиції . Основне завдання цього органу

полягає в остаточному завершенні процесу відбору кандидата на

посаду судді . Він же вносить подання про звільнення суддів з

посад у передбачених законом випадках , здійснює дисциплінарне

провадження щодо суддів Верховного Суду України і суддів вищих

спеціалізованих суддів .

Розділ I I

Державний захист працівників суду

і правоохоронних органів .

23 грудня 1993 року було прийнято Закон України “Про державний

захист працівників суду і правоохоронних органів”. Цей Закон

встановлює систему особливих заходів державного захисту працівників

суду і правоохоронних органів від перешкоджання виконання

поставлених на них законом обов’язків і здійсненню наданих прав,

а так само від посягань на життя , здоров’я , житло і майно

зазначених осіб та їх близьких родичів у зв’язку із службовою

діяльністю цих працівників .

Відповідно до цього Закону захисту підлягають працівники суду і

правоохоронних органів , а також працівники Антимонопольного

комітету України , які беруть безпосередню участь відповідно у :

а) розгляд судових справ у всіх інстанціях ;

б) провадженні і розслідуванні кримінальних справ та справ про

адміністративні правопорушення ;

в) оперативно - розшуковій діяльності ;

г) охороні громадського порядку і громадської безпеки ;

д) виконанні вироків , рішень , ухвал і постанов судів , поста-нов

органів дізнання і попереднього слідства та прокурорів ;

е) контролі за переміщенням людей , транспортних засобів ,

товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний

кордон України ;

є) нагляді і контролі за виконанням законів .

Близькі родичі , які відповідно до цього Закону підлягають

захисту, - це батьки , дружина (чоловік) , діти , рідні брати і сестри

, дід , баба , онуки , посягання на життя , здоров’я , житло і майно

яких перешкоджає виконанню працівниками суду і првоохоронних органів

покладених на них обов’язків і здійсненню наданих прав .

Відповідно до законодавства України працівники суду ,

правоохоронних органів та їх близькі родичі мають право :

а) застосовувати заходи фізичного впливу , спеціальні засоби та

зброю з метою забезпечення правомірних наказів і усних вимог , що

добровільно не виконуються , для захисту особистої безпеки , безпеки

близьких родичів , а також свого житла і майна ;

б) вимагати і одержувати допомогу у виконанні покладених на

них обов’язків , а в разі необхідності - для особистого за-хисту , а

також свого житла і майна з боку відповідних правоохоронних та

інших державних органів ;

в) здійснювати спеціальні заходи забезпечення безпеки ;

г) отримувати материальну компенсацію в разі загибелі працівника ,

або іншого ушкодження здров’я , знищення чи пошкодженння його житла

і майна у зв’язку з виконанням службових обов’язків .

Життя і здоров’я працівників суду і правоохоронних органів

підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок коштів

відповідних бюджетів . Для забезпечення безпеки працівників суду і

правоохоронних органів та їх близьких родичів , недоторканності житла

, а також збереження їх майна з урахуванням конкретних обставин

можуть застосовуватися віповідно до законодавства такі заходи :

а) особиста охорона , охорона житла і майна ;

б) видача зброї , засобів індивідуального захисту і спові-щення

про небезпеку ;

в) встановлення телефону за місцем проживання ;

г) використання технічних засобів контролю і прослу-ховування

телефонних та інших переговорів , візуальне спостереження ;

д) тимчасово розміщення у місцях , що забезпечують безпеку ;

е) забезпечення конфіденційності даних про об’єкти захисту

є) переведення на іншу роботу , направлення на навчання , заміна

документів , зміна зовнішності , переселення в інше місце

проживання .

Приводом для вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки

працівника суду або правоохороного органу та його близьких родичів

може бути :

а) заява працівника або його близького родича ;

б) звернення керівника відповідного державного органу ;

в) отримання оперативної та іншої інформації про наявність

загрози здоров’ю , житлу і майну осіб , які підлягають захисту

.

Рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки

приймають :

а) керівники органів внутрішніх справ – щодо захисту пра-цівників

відповідного органу внутрішніх справ , державної лісової охорони ,

рибоохорони , митних органів та їх близьких родичів ;

б) керівники органів служби безпеки – щодо захисту пра-цівників

служби безпеки та органів системи Управління державної охорони , їх

близьких родичів ;

в) керівники прокуратури – щодо захисту працівників про-куратури та

їх близьких родичів ;

г) голова суду – щодо захисту працівників віповідного суду та

інших органів та їх близьких родичів ;

д) керівник органів охорони державного кордону України - щодо

захисту працівників цих органів та їх близьких родичів .

Здійснення спеціальних заходів забезпечення безпеки працівників

суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів покладається :

а) щодо працівників служби безпеки і органів системи Управління

державної охорони – на органи служби безпеки ;

б) щодо працівників органів охорони державного кордону - на

органи охорони державного кордону України ;

в) щодо інших працівників – на органи внутрішніх справ .

З цією метою у структурі зазначених органів створюються

спеціальні підрозділи .

Для захисту військовослужбовців командири військових частин

вживають таких заходів :

а) відрядження до іншої частини або військової установи ;

б) переведення на нове місце служби .

Органи , які приймають рішення про забезпечення безпеки ,

одержавши заяву ( повідомлення ) про загрозу безпеці вище-перелічених

осіб зобов язані перевірити цю заяву ( повідомлення ) і в строк не

більше трьох діб , а у невід-кладних випадках – негайно , прийняти

рішення про засто-сування або про відмову у застосуванні заходів

безпеки . Про прийняте рішення виноситься мотивована постанова з

зазначенням конкретних заходів щодо забезпечення безпеки і строків

їх здійснення , про що письмово повідомляється заявник . Якщо заходи

безпеки застосовуються не на прохання особи , яка береться під

захист , то на це має бути одержана її згода . У разі , коли є

достатньо даних , що вказують на ознаки злочину , в порядку ,

передбаченому кримінально – процесуальним законодавством , приймається

рішення про порушення чи відмову у порушенні кримінальної справи

або передачу заяви ( повідомлення ) про злочин за підслідністю чи

підсудністю .

Рішення органів про вжиття спеціальних заходів щодо працівників

суду , правоохоронних органів та їх близьких ро-дичів є обов

язковими для виконання відповідними органами , підприємствами ,

установами , організаціями та їх посадовими особами .

Контроль за забезпеченням захисту працівників суду , пра-

воохоронних органів та їх близьких родичів здійснюють відповідно

Міністр внутрішніх справ України , Голова служби безпеки України ,

Генеральний прокурор України , Голова Верховного Суду України , Голова

Державного комітету у справах охорони державного кордону України .

Нагляд за дотриманням законності при забезпеченні захисту

працівників суду , правоохоронних органів та їх близь-ких родичів

здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому

прокурорами .

Висновок .

Провідне місце в державному механізмі України займають

правоохоронні органи - державні органи , основною функцією є

забезпечення законності та охорони правопорядку, боротьби з

правопорушеннями , охорони законних прав та інтересів громадян і

держави в цілому .

Розглянувши систему правоохоронних органів України до числа

якої входять : суд , прокуратура , органи юстиції , внутрішніх справ

, державної безпеки та інші органи , можна сказати що кожен з

цих органів виконують різні функції але вони всі стоять на

захисті прав і свобод громадян України і контроль за дотриманням

законів України .

Держава створює такі органи , діяльність яких називається

правоохоронною . Ця правоохоронна діяльність є владою , яка

здійснюється за допомогою правового впливу , наділена

правомочностями застосовувати заходи державного примусу , які

відбуваються тільки на основі закону і у встановленому ним

порядку .

До системи правоохоронних органів як ми знаємо відносяться

інші державні установи і громадські організації , які відповідно

до законодавства наділені значними повноваженнями у сфері

правоохоронної діяльності , хоча в цілому їхні функції не

зводяться до останьої , а також не забезпечуються можливістю

застосування державного примусу. Серед таких установ і організацій

слід звернути увагу на органи юстиції та адвокатуру , які теж

відіграють важливу роль в механізмі держави .

Література .

1. “Основи держави і права”, Ф.Ф. Брецко , Ужгород – 1995 р.

2. “Коментар до Конституції України” , Київ - 1996 р.

3. “Основи конституційного права України” , Юрінком - 1997 р

4. “Хрестоматія з правознавства”, І.П. Козінцев , Л.Я. Бойко

–“Юрінком” , Київ - 1996 р.

5. Закон України “Про прокуратуру” – від 5.11. 91 р.

6. Закон України “Про міліцію” – від 20.12.90 р.

7. Закон України “Про Службу безпеки України” - від 25.03.92 р.

8. Журнал “Віче” – березень 1992 р.

Страницы: 1, 2, 3