Учебное пособие: Суть і основи організації фінансів підприємства

2) витрати на оплату праці - заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, доплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, а також інші витрати на оплату праці.

3) відрахувань на соціальні заходи - відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

4) амортизація - сума нарахованої амортизації на основні засоби та нематеріальні активи

5) інші операційні витрати - витрати діяльності, які не увійшли до складу вище перелічених витрат, зокрема, витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахункове-касове обслуговування тощо.

В процесі функціонування суб'єкти підприємницької діяльності несуть відповідні фінансові витрати, до складу яких входять витрати на сплату процентів за користування кредитами, за випущеними облігаціями, витрати, пов'язані з фінансовою орендою та інші витрати, що пов'язані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають в результаті звичайної діяльності (крім фінансових витрат), та не пов'язані безпосередньо з виробництвом і реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До них належать:

- собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова їх вартість та витрати, пов'язані з їх реалізацією);

- собівартість реалізованих фінансових активів (залишкова їх вартість та витрати, пов'язані з їх реалізацією);

- собівартість реалізованих майнових комплексів;

- втрати від неопераційних курсових різниць;

- сума уцінки необоротних активів та фінансових інвестицій;

- витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

- інші витрати звичайної діяльності.

Податки на прибуток також визнаються витратами у відповідності з П(С)БО 17 „Податок на прибуток".

Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій.

ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ВІД ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

З переходом на ринкові умови господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств щодо пошуку найефективніших напрямків інвестування фінансових ресурсів.

Важливим напрямком фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки є раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової діяльності:

- купівлею і продажем акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- вкладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки;

- проведенням валютних операцій;

- участю у вигляді пайових внесків у діяльність інших підприємств;

- наданням майна в оренду;

- проведенням лізингових операцій.

При здійсненні фінансово-інвестиційної діяльності необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому у підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних паперах.

При вирішенні питання про придбання акцій та облігацій інших підприємств необхідно проаналізувати їх діяльність з точки зору їх прибутковості. Цінність акцій (облігацій) визначається тими доходами, котрі очікується отримати підприємством у майбутньому у вигляді дивідендів (відсотків), тому стан справ підприємства, до цінних паперів якого виник інтерес, необхідно порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки. Підприємствам не рекомендується відмовлятися від придбання цінних паперів через невисокі дивіденди у випадках, коли забезпечується стабільність і тривалість їх отримання.

Сума дивідендів визначається фінансовими результатами роботи акціонерного товариства, а також часткою прибутку, що розподіляється на цінні папери, тому, вкладаючи відповідну суму коштів в цінні папери, необхідно мати достовірну інформацію про діяльність даного товариства. Не рекомендується вкладати грошові кошти, маючи не перевірену інформацію про діяльність акціонерного товариства, цінні папери якого планується придбати. Необхідно враховувати і те, що акціонерні товариства повинні публікувати баланси і звіти про свої доходи, тому не рекомендується купувати цінні папери фірм, які відповідним чином не оприлюднили даних про свою фінансово-господарську діяльність.

Тимчасово вільні грошові кошти підприємства можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційних банках. На грошові вклади вкладникам нараховуються відсотки. Відсотки на депозит знаходяться у прямій залежності від суми депозиту, процентної ставки і терміну зберігання. Сума грошових коштів, одержаних від проведення депозитних операцій, визначається як різниця між майбутньою і початковою вартістю депозиту.

Підприємство може здавати в оренду рухоме і нерухоме майно (землю, будівлі, споруди, обладнання, техніку) і від цих операцій одержувати відповідні грошові надходження. Оренда базується на договірному строковому володінні відповідним майном за відповідну плату.

Орендна плата може включати:

- прибуток від оренди майна згідно з договором оренди, але не нижче банківського відсотка;

- амортизаційні відрахування, нараховані від вартості орендованого майна (їх розмір залежить від встановленого розподілу обоє 'язків з відтворення орендованого майна);

- кошти, що передаються орендатором орендодавцю для ремонту об'єктів після закінчення терміну оренди.

Лізинг передбачає передачу права користування майном іншому суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі і на визначений термін. Лізингова плата залежить від виду майна, терміну лізингу, процентної ставки банку та інших умов договору. Як правило, сума лізингової плати є фіксованою і вноситься однаковими частками протягом усього терміну дії договору. Проте в договорі може передбачатися можливість періодичного збільшення лізингового відсотка.

У лізинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (орендодавець), орендатор, який отримав нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу.

Види лізингу: фінансовий і оперативний.

Фінансовий лізинг передбачає виплату лізинговій фірмі вартості обладнання, яке замовлене орендатором, і передачу його в оренду. При фінансовому лізингу термін оренди майна відповідає терміну його амортизації. Це означає, що лізингодавець протягом чинності договору оренди повертає собі всю вартість майна і отримує прибуток від лізингової операції. Після закінчення терміну дії договору орендатор може викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю; повернути його лізингодавцеві: укласти новий контракт на оренду.

Оперативний лізинг укладається в більшості випадків на термін, менший за амортизаційний період майна. Після закінчення договору об'єкт лізингу повертається лізингодавцеві або знову здається в оренду.

В умовах платіжної кризи в суб'єктів підприємницької діяльності часто виникає дебіторська заборгованість за продай і товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги. В цій ситуації постачальник може оформляти товарний кредит. В такому випадку грошовим надходженням продавця виступає позичковий процент. Величина позичкового процента залежить від розміру банківського процента, терміну позики.

Підприємства можуть одержувати курсову різницю при проведенні операцій з іноземною валютою.

У процесі взаємовідносин між суб'єктами господарської діяльності порушуються умови виконання господарських договорів, фінансових зобов'язань, за що до порушників застосовуються фінансові санкції у вигляді: штрафу, пені, неустойки, відшкодовуються збитки, завдані підприємству при невиконані або неналежному виконанні відповідних договірних зобов'язань.

Неустойка - це визначена законом або договором грошова сума, яку одна сторона повинна сплатити іншій стороні в разі невиконання або неналежного виконання нею зобов'язань. Різновидами неустойки є пеня і штраф.

Пеня - це встановлене законом або договором грошове стягнення за порушення виконання зобов'язань при сплаті відповідних платежів і внесків за кожний день такого невиконання. Розмір пені визначається у відсотках до суми невиконаного зобов'язання.

Штраф - це грошове стягнення, що його накладає суд або відповідний уповноважений на це адміністративний орган у випадках і межах, встановлених законом.

Підприємствам можуть надходити грошові кошти, що надаються у вигляді відповідних бюджетних асигнувань як на його розвиток, так і на виконання відповідних цільових програм. Такі асигнування надаються у вигляді дотацій, субсидій та субвенцій.

ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ. РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ

1)  Формування прибутку.

2)  Розподіл і використання прибутку.

3)  Суть і методи обчислення рентабельності.

ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ

Кінцевою метою діяльності підприємства є отримання прибутку.

Прибуток – це частину чистого доходу, створеного працею робітників.

Прибуток також можна розглядати як плату за працю підприємця по управлінню та організації виробництва або як плату підприємцю за ризик.

Прибуток – це кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства становить собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво й реалізацію продукції.

Функції прибутку:

1. Оціночна функція - через абсолютний розмір прибутку оцінюється робота підприємства. Недоліком цієї функції є те, що розмір прибутку залежить від рівня цін.

2. Стимулююча функція - прибуток є основним джерелом формування фондів економічного стимулювання на підприємстві. За рахунок прибутку підприємство фінансує витрати на розвиток і вдосконалення виробництва, поліпшує умови праці, здійснює матеріальне стимулювання працюючих.

Прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.

Розрахунок фінансових результатів від реалізації продукції, робіт, послуг проводиться як за видами продукції, робіт та послуг, так і за галузями виробництва та і в цілому в господарстві.

Кінцевий фінансовий результат господарської діяльності за способом розрахунку виражається у вигляді:

-  валового прибутку;

-  прибутку (збитку) від операційної діяльності;

-  прибутку (збитку) від звичайної діяльності до обкладання податком;

-  прибутку (збитку) від звичайної діяльності;

-  чистого прибутку (збитку).

Валовий прибуток – це прибуток, розрахований по реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручкою без ПДВ, акцизів тощо) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Валовий прибуток = Виручка – ПДВ – Акциз – Собівартість

Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прибуток від операційної діяльності = Валовий прибуток + Інші операційні доходи – Адміністративні витрати – Витрати на збут – Інші операційні витрати

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

Прибуток від звичайної діяльності до обкладання податком = Прибуток від операційної діяльності + Доходи від участі в капіталі + Інші фінансові доходи + Інші доходи – Фінансові витрати – Витрати від участі в капіталі – Інші витрати

Різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток дає кінцевий фінансовий результат - прибуток від звичайної діяльності.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються відповідно: невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).

Остаточний фінансовий результат діяльності підприємства за П(С)БО розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку.

Чистий прибуток = Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – Податок на прибуток + Надзвичайні доходи – Надзвичайні витрати - Податок з надзвичайного прибутку

Формування прибутку підприємства відповідно до стандартів бухгалтерського обліку

Для підвищення ефективності роботи підприємств першочергове значення має виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації, зниження собівартості продукції, зростання прибутку.

РОЗПОДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності.

Об'єктом розподілу є прибуток підприємства. Під його розподілом розуміють направлення прибутку в бюджет і використання на підприємстві та за його межами.

Розподіл прибутку відбувається в два етапи:

1 етап - це розподіл загального прибутку. Учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Важливе значення при розподілі прибутку має податкова політика держави. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

2 етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції підприємства.

Принципи розподілу прибутку:

-  прибуток, отриманий підприємством в результаті здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством;

-  прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків, обов'язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нарахування і внесення до бюджетів встановлюється законодавче;

-  величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягів виробництва та покращення результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;

-  прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу, направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку, і тільки в іншій частині на потреби споживання.

Чистий прибуток, одержаний після сплати податків, залишається у повному розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.

Напрями використання чистого прибутку:

-  Відрахування на благодійні цілі (в межах від 2% до 5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду звільняється від оподаткування)

-  Сплата штрафних санкцій

-  Фонд виплати дивідендів

-  Поповнення статутного капіталу

-  Фонди накопичення: резервний фонд, фонд розвитку виробництва (технічне переозброєння, вдосконалення виробництва, розширення та оновлення виробництва, придбання нерухомості, приріст власних обігових коштів, витрати на проведення науково-дослідницьких робіт, підготовка і освоєння нових технологій, видів продукції, фінансові інвестиції тощо)

- Фонди споживання: фонд соціальної сфери, фонд матеріального заохочення (будівництво, реконструкцію і капітальний ремонт житлових будинків і об'єктів соціально-культурної сфери; утримання закладів, об'єктів соціально-культурної сфери (дитячих дошкільних, лікарень, будинків і баз відпочинку, клубів, і палаців культури тощо); проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, у тому числі придбання путівок на відпочинок і лікування; виплата винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, одноразове преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за інші досягнення в роботі, надання одноразової матеріальної допомоги працівникам).

Нерозподілений прибуток, не використаний на збільшення капіталу, визнається фінансовим резервом і може використовуватися в майбутньому для покриття збитків, фінансування інвестиційних проектів та ін..

СУТЬ І МЕТОДИ ОБЧИСЛЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, не може характеризувати рівень ефективності господарювання.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

Витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність.

Рентабельність – це прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Різні варіанти обчислень прибутку, поточних витрат, авансованої вартості зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Класифікація показників рентабельності:

- рентабельність окремих видів продукції (робіт, послуг)

= прибуток від реалізації / собівартість * 100%

= прибуток від реалізації /(собівартість – матеріальні витрати)*100%

= прибуток від реалізації / вартість за цінами виробника * 100%

- рентабельність підприємств

= загальний прибуток / авансована вартість * 100%

= прибуток від основної операційної діяльності / поточні витрати (собівартість) * 100%

= прибуток від основної операційної діяльності / обсяг реалізації за цінами виробника * 100%

- рентабельність галузі

= прибуток галузі / авансована вартість * 100%

= прибуток галузі / поточні витрати * 100%

= прибуток галузі / обсяг реалізації * 100%

Показники рентабельності є важливими обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики й ціноутворення.

Основні показники рентабельності можна об'єднати в такі групи:

1) показники рентабельності продукції дана група показників формується на основі розрахунку рівнів рентабельності (прибутковості) за показниками прибутку (доходу), що відображалися у звітності підприємства (у відсотках):

Рп = Балансовий прибуток / Обсяг продажу * 100%

Рп = Оподатковуваний прибуток / Обсяг продажу * 100%

Рп = Прибуток від реалізації / Обсяг продажу * 100%

Рп = Чистий прибуток / Обсяг продажу * 100%

2) показники рентабельності капіталу (активів) дана група показників формується на основі розрахунку рівня рентабельності залежно від розміру і характеру авансованих коштів:

Рк = Балансовий прибуток / (Власні кошти + Довгострокові зобов'язання (інвестиційний капітал)) * 100%

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12